Рішення

від 18.06.2020 по справі 420/1721/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1721/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача - Чорного О.В. (згідно ордеру),

представника відповідача - Пояркової К.М. (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії,-

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №584 від 17.02.2019 року Головного управління ДПС в Одеській області в частині відсторонення від посадових обов`язків ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 04 березня 2020 року судом позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

04 березня 2020 року до суду від представника позивача за вх.№10165/20 надійшла заява про усунення недоліків з позовною заявою (у двох примірниках), в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції: визнати протиправним та скасувати наказ №584 від 17.02.2020 року Головного управління ДПС в Одеській області в частині відсторонення від посадових обов`язків ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 06 березня 2020 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№ 10165 /20), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає, що 17.02.2020 року, державному службовцю 4 рангу ОСОБА_1 був вручений наказ Головного управління ДПС в Одеській області за № 584 від 17.02.2020 р. про порушення відносно позивача дисциплінарного провадження та відсторонення його від виконання посадових обов`язків на період дисциплінарного провадження. Наказ був затверджений на підставі доповідної записки управління з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС в Одеській області за № 76/11/15-32-14-02-11 від 02.02.2020 року, а також протоколу засідання Дисциплінарної комісії ГУ ДПС в Одеській області за № 8 від 14.02.2020 року. Відповідно до наказу № 584 позивача було відсторонено від виконання посадових обов`язків на підставі порушення присяги державного службовця. Зі змісту доповідної записки, а також протоколу засідання неможливо встановити якими саме особистими діями або вчинками ОСОБА_1 порушила присягу державного службовця. Також вищезгаданих документах не міститься посилання, які саме норми права були порушенні позивачем під час здійснення ним своїх службових обов`язків. Тобто наказ №584, ні доповідна записка від 02.02.2020 р., ані протокол засідання від 14.02.2020 р. не містять жодного вмотивованого твердження чи опису дій, якими саме позивач порушив присягу державного службовця, не містять чітких мотивованих причини, які би вказували на підстави відсторонення позивача від службових обов`язків.

10 березня 2020 року представник позивача подав до суду за вх.№10949/20 заяву про зміну предмету позову, у якій посилаючись на прийняття відповідачем наказу №974 від 02.03.2020 року відносно позивача, яким продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження без відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків, просить суд викласти позовні вимоги в наступній редакції: визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання нею посадових обов`язків на період з 17.02.2020 року по 02.03.2020 року.

Ухвалою суду від 11 березня 2020 року прийнято до провадження заяву представника позивача про зміну предмету позову (вх.№10949/20).

Так, у вказаній заяві про зміну предмету позову позивач зазначає, що 02.03.2020 року відповідач видав новий наказ №974, яким продовжив строк здійснення дисциплінарного провадження без відсторонення її від виконання обов`язків. Зазначає. що скасування відповідачем ч.2 наказу №584 від 17.02.2020 року не спростовує фактів неправомірності дій відповідача стосовно відсторонення позивача від виконання нею посадових обов`язків з 17.02.2020 року по 02.03.2020 року.

02 квітня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.79-80), у якому відповідач зазначає, що дисциплінарне провадження щодо позивача порушено згідно з наказом ГУ ДПС в Одеській області від 17.02.2020 №584 Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 та п.2 вказаного наказу визначено, що на час здійснення дисциплінарного провадження відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків. Дисциплінарне провадження продовжено згідно з наказом ГУ ДПС в Одеській області від 02.03.2020 №974 Про продовження строку здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , на підставі фактів, викладених у скарзі генерального директора ВКП ІВІК-ЮГ у вигляді ТОВ, код ЄДРПОУ 31327248 Луценка Ю.І. Вказано, що відсторонення ОСОБА_1 від виконання нею посадових обов`язків на період з 17.02.2020 по 02.03.2020, прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, у зв`язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

17 квітня 2020 року до суду від позивача за вх.№16070/20 надійшла відповідь на відзив (а.с.101-103), в якій зазначає, що предметом позову є законність та обґрунтованість відсторонення позивача від виконання службових обов`язків на час проведення дисциплінарного провадження. Копія наказу №1278 від 20.03.2020 р., копія витягу з протоколу №9 Дисциплінарної комісії ГУ ДПС в Одеській області від 27.02.2020 року та копія листа від 21.02.2020 р. №82/11/15-32-11, які додані до відзиву на позов в якості доказів, взагалі не стосуються предмету позову. Вказано, що проти відсутності підстав відсторонення, визначених в ч.2 ст.72 Закону України Про державну службу , у наказі №584 від 17.02.2020 року представник відповідача у відзиві не заперечує.

16 квітня 2020 року ухвалою суду клопотання представника відповідача задоволено та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 травня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/1721/20 до судового розгляду по суті.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області №584 від 17.02.2020 року (а.с.22), відповідно до Закону України Про державну службу , Порядку здійснення дисциплінарних проваджень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1039 від 04.12.2019 року, порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області ОСОБА_1 , в діях якої вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1, п. 2, п. 4, п. 5 ст. 65 Закону України Про державну службу.

У пункті 2 вказаного наказу зазначено, що керуючись ст.72 Закону України Про державну службу відсторонити начальника управління податкових перевірок трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області Григор`єву Світлану від виконання посадових обов`язків на період дисциплінарного провадження.

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області № 974 від 02.03.2020 року (а.с.55, 94) продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 до 17.03.2020 року та вказано, що дисциплінарне провадження стосовно начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_1 здійснити без її відсторонення від виконання посадових обов`язків на період дисциплінарного провадження.

Позивач, не погоджуючись з відстороненням її від виконання нею посадових обов`язків, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України Про державну службу .

Відповідно до ч.1 ст.72 Закону України Про державну службу державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Згідно з п.п. 1, 7-10 та 14 ч.2 ст. 65 Закону України Про державну службу дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі: наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження; впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи; перешкоджання в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку. Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження (ч.2, ч.3 ст.72 Закону України Про державну службу ).

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

При тлумаченні вищезгаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15) вказав на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто, що певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

Позовними вимогами позивача є дії відповідача щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання нею посадових обов`язків.

При цьому, такі дії відповідачем були вчинені на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області №584 від 17.02.2020 року, який позивачем не оскаржується.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що пункт 2 вищевказаного наказу було скасовано наказом Головного управління ДПС в Одеській області № 974 від 02.03.2020 року, оскільки останній передбачає лише продовження дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 без відсторонення її від посади, а не скасування пункту 2 наказу Головного управління ДПС в Одеській області №584 від 17.02.2020 року.

Окрім цього, позивач у позовній заяві обґрунтовує порушення своїх прав протиправністю саме наказу №584 від 17.02.2020 року, а саме недоліками його змісту та необґрунтованістю підстав його прийняття.

Натомість, позивачем не наведено жодного обґрунтування протиправності саме дій відповідача, вчинених на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області №584 від 17.02.2020 року в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання нею посадових обов`язків.

Суд зазначає, що обов`язковою ознакою дій, рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер, тобто вказані дії встановлюють, змінюють або припиняють права та обов`язки певної особи (певного кола осіб).

За таких обставин, вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки визнання протиправними дій відповідача щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання нею посадових обов`язків не породжують для позивача настання будь-яких юридично-значимих наслідків та не впливають на її права та обов`язки.

В даному випадку породжує певні правові наслідки для позивача саме наказ Головного управління ДПС в Одеській області №584 від 17.02.2020 року, який позивачем не оскаржується.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання нею посадових обов`язків на період з 17.02.2020 року по 02.03.2020 року. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2020 року.

Суддя О.А. Вовченко