Рішення

від 17.06.2020 по справі 361/1495/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/1495/19

Провадження № 2/361/295/20

17.06.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом Комунального підприємства Оздоровчо-реабілітаційний центр Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування збитків,

у с т а н о в и в:

КП Оздоровчо-реабілітаційний центр Броварської міської ради Київської області звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування збитків.

Позивач зазначав, що Північним офісом Держаудитслужби, відповідно до п. 1.3.1.2 Плану проведення входів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на II квартал 2018 року, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в Комунальному підприємстві Оздоровчо-реабілітаційний центр (надалі - КП ОРЦ ) за період з 01.01.2015 р. по 01.05.2018 р., якою встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 10.08.2018 р. №031-30/559.

Зокрема, ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам допомог, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, проведенною шляхом співставлення наказів з даними особових рахунків працівників встановлено, що в березні 2018 року ОСОБА_2 , яка перебувала на посаді директора підприємства, виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань головному бухгалтеру ОСОБА_1 в сумі 11800 грн., що не передбачено умовами Колективного договору, чим порушено ст.97 Кодексу законів про працю, ст.15 Закону України Про оплату праці , ст.9 Закону України Про колективні договори і угоди .

Вищевказене призвело до зайвого нарахування та виплати у березні 2018 року матеріальної допомоги головному бухгалтеру ОСОБА_1 в сумі 11800 грн., всупереч законодавству та до зайвого нарахування єдиного соціального внеску на суму 2596,00 грн., чим завдано підприємству матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 14396,00 грн.

На виконання вимоги Північного офісу Держаудитслужби від 21.08.2018 р. №26-081-14-14/7640 КП ОРЦ були направлені листи №72 від 11.09.2018 р. ОСОБА_2 та №74 від 11.09.2018 р. ОСОБА_1 з пропозицією протягом 15 робочих днів з моменту вручення цього листа добровільно покрити матеріальну шкоду, завдану підприємству.

Дані листи були повернуті відправнику з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .

22.12.2018 р. за №98 від 21.12.2018 р. на адресу відповідача був повторно направлений лист з пропозицією протягом 15 робочих днів з моменту вручення цього листа добровільно покрити матеріальну шкоду, завдану підприємству.

Станом на 04.02.2019 р. даний лист не отриманий.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою і виплачується за наявності коштів.

В положенні Колективного договору КП ОРЦ не визначено порядок надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам підприємства. В заяві про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 не зазначено обставини, за яких їй ця допомога потрібна.

Вказане вище підтверджує недобросовісність з боку набувача (відповідача), а саме ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 зайво нараховану та виплачену матеріальну допомогу у розмірі 11800,00 грн. та зайво нарахований єдиний соціальний внесок у сумі 2596,00 грн., на загальну суму 14396,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача КП Оздоровчо-реабілітаційний центр Броварської міської ради Київської області Боюн Ю.Ю. позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення в повному обсязі, надала пояснення аналогічні позовній заяві .

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення в повному обсязі, зазначала, що у березні 2018 року вона написала заяву на ім`я директора КП Оздоровчо-реабілітаційний центр Броварської міської ради ОСОБА_2 з проханням надати матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань. Дана допомога їй необхідна була у зв`язку з тим, що згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2009 року її брат визнаний недієздатним та встановлена опіка над ним, де вона є опікуном свого рідного брата, у якого наявний психічний розлад і який перебуває у психо-неврологічному інтернаті.

В судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Судом встановлено, що ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам допомог, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, проведенною шляхом співставлення наказів з даними особових рахунків працівників встановлено, що в березні 2018 року ОСОБА_2 , яка перебувала на посаді директора підприємства, виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань головному бухгалтеру ОСОБА_1 в сумі 11800 грн., що не передбачено умовами Колективного договору, чим порушено ст.97 Кодексу законів про працю, ст.15 Закону України Про оплату праці , ст.9 Закону України Про колективні договори і угоди (а.с.21-75).

Вищевказене призвело до зайвого нарахування та виплати у березні 2018 року матеріальної допомоги головному бухгалтеру ОСОБА_1 в сумі 11800 грн., всупереч законодавству та до зайвого нарахування єдиного соціального внеску на суму 2596,00 грн., чим завдано підприємству матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 14396,00 грн. (а.с.82,85,86).

Наказом №7 від 03 квітня 2018 року відповідача ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера за угодою сторін, згідно із п.1 ст.36 КЗпП України з 06 квітня 2018 року (а.с.84).

КП ОРЦ були направлені листи №72 від 11.09.2018 р. ОСОБА_2 та №74 від 11.09.2018 р. ОСОБА_1 з пропозицією протягом 15 робочих днів з моменту вручення цього листа добровільно покрити матеріальну шкоду, завдану підприємству. Дані листи були повернуті відправнику з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання (а.с.87-92).

22.12.2018 р. за №98 від 21.12.2018 р. на адресу відповідача ОСОБА_1 був повторно направлений лист з пропозицією протягом 15 робочих днів з моменту вручення цього листа добровільно покрити матеріальну шкоду, завдану підприємству (а.с.93-94).

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Отже, відповідач своїми протиправними діями призвів до того, що позивач зазнав майнової шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави і безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Відповідно до ст.9 Закону України Про колективні договори та угоди , положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України №409/13/116-15 від 21.07.2015 р., умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, рекомендується визначати у відповідному Положенні, затвердженому у відповідному органі.

Зазначена матеріальна допомога виплачується за заявою працівника, наприклад, у разі скрутного матеріального становища, у зв`язку з тривалою хворобою тощо. Рішення про надання такої матеріальної допомоги ухвалюється керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника, за наявності коштів на цю мету.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою і виплачується за наявності коштів.

В положенні Колективного договору КП ОРЦ не визначено порядок надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам підприємства (а.с.13-20).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності набуття відповідачем матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 97, 130 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1166, 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 350, 354 ЦПК України , суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Комунального підприємства Оздоровчо-реабілітаційний центр Броварської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 33341678, р/р НОМЕР_2 , в Броварському відділенні АТ Райффайзен банк Аваль м. Київ, МФО 380805, зайво нараховану та виплачену матеріальну допомогу в розмірі 11800,00 грн. та зайво нарахований єдиний соціальний внесок у сумі 2596,00 грн., всього стягнути суму в розмірі 14396 (чотирнадцять тисяч триста дев`яносто шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Комунального підприємства Оздоровчо-реабілітаційний центр Броварської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 33341678, р/р НОМЕР_2 , в Броварському відділенні АТ Райффайзен банк Аваль м. Київ, МФО 380805, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Сердинський