Рішення

від 29.05.2020 по справі 367/1776/18

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/1776/18

Провадження№2/367/971/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Стародубець О.І.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину за попередній час

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину за попередній час, зазначивши, що з 09.09.2009 року перебувала в шлюбі з відповідачем. 22 жовтня 2012 року рішенням Корольовського районного суду Житомирської області шлюб між ними був розірваний. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина станом на сьогодні проживає разом із матір`ю. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 вересня 2017 року по справі № 367/3397/17 вирішено стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 24.05.2017 року. Аліменти в розмірі 1500,00 грн частково покривають витрати, які вона несе на утримання сина, адже є ще додаткові витрати на утримання сина, в яких відповідач брати участі не бажає. Відповідач протягом багатьох років фактично не спілкується з сином, лише у окремих випадках та за ініціативи. Відповідач не проявляє інтересу до спілкування з дитиною та його виховання, за увесь час жодного разу не намагався отримати інформацію щодо здоров`я сина, чи не захворів він, чи потрібні ліки, чи інша допомога. Зазначає, що для забезпечення нормального духовного та фізичного розвитку дитини, вона заохочує сина займатися в різних кружках та секціях і оплачує самостійно освітні послуги за навчання сина в школі та з цим пов`язані необхідні витрати, а також постійно разом з сином відвідує музеї, кінотеатри тощо. Вартість групового тренування з карате коштує 500 грн на місяць, оплачено за квітень, лютий та січень 2017 року 1500 грн, відповідач погашає 750,00 грн. Вартість групових тренувань по роликовому ковзанню, на які ходить ОСОБА_3 , підтверджує квитанціями до прибуткового касового ордеру за листопад 2017 року та грудень 2017 року, лютий 2017 року: 100,00 грн +735,00 грн +720,00 грн =1555,00 грн, відповідач погашає 777,50 грн. Вартість освітніх послуг за навчання ОСОБА_3 в приватній школі АБЕТКА становить щомісяця 4000,00 грн, вартість підтверджується платежами за грудень, листопад, жовтень 2017 року в розмірі 4000,00 грн, квітень - 5400,00 грн, травень, червень, липень, січень по 1800,00 грн, січень 2018 року - 4000,00 грн, всього 28600,00 грн, відповідач погашає 14300,00 грн.Походи в заповідники, музеї, вистави, кіно, в кафе: 1. 29 вересня по 1 жовтня похід в Державний музей авіації 100 грн; 2. похід в Національний архітектурно-історичний заповідник Чернігів стародавній 25 грн; 3. похід до Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва на Лускунчик 26.01.2018 року електронний квиток № 1140905 - 70 грн; 4. похід в зоопарк під мікроскопом 100 грн; 5. похід в Контактний зоопарк Країна ЕНОТІЯ від 18.02.2018 р. - дитячий квиток 130 грн, чек № 86449 ; 6. похід каток 02, чек № 239 , від 02.01.2018 року - 199 грн. 98 коп. 7. похід в замок крижаних скульптур 05 чек № 1699 від 02.01.2018 року - 200 грн. 8. похід на гірки 01 , чек 2721, від 02.01.2018 року - 90 грн. 9. похід на виставку рухомого АДРЕСА_1 від 04.02.2018 року - 118 грн. 75 коп. - фіскальний чек. 10. похід на виставку 22.10.2017 року Країна роботів 150 грн. 11. похід на виставу Дім таємничих пригод м. Київ, ВДНГ, 425 грн. 12. походи в кіно від 30.10.2017 року - 40 грн., 03.12.2017 року - 35 грн., 17.12.2017 року - 55 грн., 21.01.2018 року -70 грн. 13. походи на суши: чек від 05.10.2017 року 360 грн., чек від 16.12. 2017 року 278 грн. 14. похід в Burgermax від 18 лютого 2018 року, чек № 76272 - 186 грн. 15. похід в Мак Дональдз - фіскальний чек - 124 грн. Загальна сума = 2765,73 грн. Відповідач погашає 1382,86 грн. Покупка розвиваючих ігор Лего та інших ігор та іграшок для дитини: 1. Лего конструювання та робототехніка 4 шт. ціна 480 грн. товарний чек від 18.09.2017 року; 2. Лего 1 шт. ціна 225 грн; 3. конструктор Лего 1 шт. ціна 299 грн; 4. розвиваюча гра Наукові відкриття, 1 шт. ціна 150 грн; 5. набір фігурок, фіскальний чек від 28.01.2018 року - 98 грн; 6. набір фігурок Сміттєвий бак, чек від 18.02.2018 року - 95 грн. Загальна сума = 1347,00 грн. Відповідач погашає 673,50 грн. Також зазначає, що у ОСОБА_3 проблеми із стопами ніг, дитині для того щоб нормально пересуватися та в майбутньому не було ускладнень необхідне спеціальне ортопедичне взуття та стільки. Проблеми із стопами ніг підтверджує медичною довідкою від 05.10.2017 року. Понесені витрати: вартість огляду лікаря ортопеда-травматолога 350 грн; витрати на купівлю ортопедичного взуття: взуття 1150,00 грн товарний чек від 05.10.2017 року, стільки 420 грн. + 320 грн. =740 грн, ортопедичне взуття 1250,00 грн. Сума на лікування та купівлю взуття = 3490,00 грн, відповідач погашає 1745,00 грн. Окрім цього дитина часто хворіє на вірусні респіраторні захворювання, грип, бронхіт, що теж потребує додаткових витрат на лікування, ліки, процедури по відновленню організму. Дитина має викривлення носової переділки в ліво та аденоїди 1-2 ст., що також потребує лікування. Для нормального дихання нею було придбано компресорний інгалятор 1 шт., ціна 918,95 грн. Для підтримки імунітету купує ОСОБА_3 під час захворювання та для профілактики лікарські засоби, із збережених чеків додає: Нурофен для дітей сума 113,90 грн, Вита-Супрадин Ведмежуйки сума 134,95 грн. Загальна сума = 1167,80 грн, відповідач погашає 583,90 грн. Витрати на подарунки сину на святкові дні (день народження, Новий рік, день святого Миколая). На свята сину було куплено: 1. Смартфон Леново 1 шт. ціна 1899,00 грн., 2. самокат, 1 шт., ціна 2498,00 грн; 3. книжка 1 шт. 107,00 грн; 4. роликові коньки - фіскальний чек від 30.12.2017 року - 1179,00 грн; 5. комплект захисний - фіскальний чек від 30.12.2017 року - 550,00 грн; 6. груз - декларація від 27.12.2017 року - 409 грн. Затрати на подарунки дитині - 6642,00 грн, відповідач погашає 3321,00 грн. Відпочинок дитини закордоном разом з матір`ю: 1. поїздка в Туреччину в період з 03.09.2015 року по 10.09.2015 року - вартість 22000,00 згідно курсу 22,95 - разом відпочинок позивача та сина, 22.000 : 2 = 11000,00 грн - на дитину, відповідач погашає 5500,00 грн; поїздка в Туреччину в період з 11.08.2016 року по 21.08.2016 року - вартість разом 22717,64 грн, 22 717,64 грн: 2 = 11 358, 82 грн. на дитину, відповідач погашає 5679,41 грн. Вказує, що для підтримки здоров`я сина, його фізичного та духовного розвитку, несе відповідні витрати та готова їх і в подальшому нести. Водночас, вважає, що відповідач також зобов`язаний понести додаткові (окрім аліментів) витрати на утримання сина, які були витрачені нею за попередній час. Обґрунтований розмір понесених витрат, які вона витратила на сина були визначені згідно наступного розрахунку: 750 грн + 777,50 грн +14 300 грн + 1382,86 грн + 673,50 грн + 1745 грн + 583,90 грн + 3321 грн.+ 5500 грн + 5679,41 грн = 34713,17 грн. Просить стягнути з відповідача на її користь половину вартості додаткових витрат на дитину в сумі 34713,17 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що рішення Ірпінського міського суду виконує належним чином, аліменти сплачує вчасно та в повному обсязі. Однак, позивач звернулася з позовом та просить суд стягнути з нього половину вартості додаткових витрат на дитину у загальному розмірі 34713,17 грн. Позивач у своєму позові стверджує, що зазначені додаткові витрати на дитину, які переважно складаються з витрат на подарунки, відвідування ресторанів, розважальних закладів (зоопарків, кінотеатрів, тощо) та відпочинку за кордоном, безумовно можна кваліфікувати як додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами, які цілком відповідають статті 185 Сімейного кодексу України, а тому підлягають стягненню з відповідача. Вказує, що позов визнає частково, а саме в частині стягнення з нього додаткових витрат на здоров`я сина, що пов`язані з лікуванням стоп ніг та респіраторних захворювань, що включають в себе додаткові витрати на стільки (370 гри. з розрахунку 50/50) та компресорний інгалятор (459,47 грн. з розрахунку 50/50), тобто на загальну суму 829, 47 грн, всі інші позовні вимоги не визнає повністю та вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Правовою підставою позову у цій справі є правові положення статті 185 Сімейного кодексу України, відповідно до частин 1, 2 статті 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Крім того, вважає, що при вирішенні цього позову суд, також, має враховувати прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років який визначений у розмірі 1860,00 грн (з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року). Додаткові витрати на дитину, які викликані особливими обставинами саме у цій справі, можуть бути пов`язані лише з хворобою дитини, а конкретніше з проблемним станом її здоров`я (хворі стопи та респіраторні захворювання), що включають в себе додаткові витрати на стільки (370 грн. з розрахунку 50/50) та компресорний інгалятор (459,47 грн. з розрахунку 50/50), тобто в частині тих позовних вимог які він визнає. При цьому, витрати на нурофен, вітаміни, звичайне взуття, відвідування культурних закладів (зоопарків, кінотеатрів, тощо) про які позивач зазначає у своєму позові, передбачені споживчим кошиком, який встановлений Постановою КМУ, а тому не підлягають стягненню з нього, який кожного місяця сплачує аліменти. Крім того, огляд лікарем, крім приватного, є безкоштовним відповідно до законодавства України, що діяло на момент обстеження стоп їх сина, а тому така позовна вимога є нікчемною. Також, зазначає про те, що витрати на ортопедичне взуття для їх сина у розмірі 625 грн. (з розрахунку 50/50) не підлягають стягненню з нього, оскільки придбані позивачем стільки мають перетворювати будь-яке взуття на ортопедичне. Більше того, на його переконання, ці та решта додаткових витрат на дитину (витрати на подарунки, відвідування ресторанів, відпочинок за кордоном та інші) про які позивач зазначає у своєму позові, не відповідають особливим обставинам в контексті статті 185 Сімейного кодексу України. Групове тренування карате та тренувальні заняття по роликовому ковзанню позивач відносить до витрат щодо розвитку здібностей дитини, однак остання, також, зазначає про те, що ОСОБА_3 має проблеми зі стопами ніг, через які йому складно пересуватись без спеціального взуття, що безпосередньо підтверджується медичною довідкою від 05 жовтня 2017 року. Наведені обставини у системному зв`язку свідчать про те, що вказаними видами діяльності їх син через стан здоров`я власних стоп займатися взагалі не може, так як карате та роликове ковзання збільшує навантаження на стопи ОСОБА_3 , що в подальшому може призвести до погіршення їх здорового стану та розвитку хвороби вже в хронічну стадію. Позивач для підтвердження вказаних здібностей дитини мала б додати, як мінімум, документи про участь сина у різноманітних змаганнях та про наявність у нього будь-яких нагород, призових місць, які б доводили його хист до вказаних видів спорту. Проте, на сьогоднішній день, такий розвиток здібностей дитини, який визначено у позові, тільки ускладнює стан здоров`я ОСОБА_3 та не може розцінюватись як розвиток його здібностей в контексті ст. 185 СК України. З приводу оплати освітніх послуг за навчання ОСОБА_3 у приватній школі НВК Абетка , то зазначає про те, що держава забезпечує безкоштовною дошкільною та шкільною освітою маленьких громадян України, яка є цілком достатньою. Відтак, стягнення з нього в судовому порядку витрат на приватну школу за наявності в країні звичайних безкоштовних шкіл для всіх дітей є відвертим маніпулюванням позивача та в жодному разі не відноситься до додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами. Стягнення грошових коштів за навчання дитини регулюється іншою главою Сімейного кодексу України, а не статтею 185. Також вказує, що стягнення з нього в судовому порядку за походи в заповідники, вистави, кіно, в кафе, які включають в себе Макдональдс, Бургермакс та суші, покупки розвиваючих іграшок та подарунків є відвертою нахабністю позивача, яка не відповідає жодній статті Сімейного кодексу України, а враховуючи прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років та вчасну сплату аліментів, такі витрати взагалі не підлягають до розгляду в судовому порядку, так як суперечать правовому поняттю додаткових витрат та здоровому глузду. Позивач цілеспрямовано зловживає таким інститутом, як обов`язок батьків на утримання малолітньої дитини та не розуміє саму правову природу додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами. Просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з нього додаткових витрат на здоров`я ОСОБА_3 , що пов`язані з лікуванням стоп ніг та респіраторних захворювань, що включають в себе додаткові витрати на стільки (370 грн. з розрахунку 50/50) та компресорний інгалятор (459,47 грн з розрахунку 50/50) на загальну суму 829, 47 грн, у задоволенні іншої частини вимог відмовити, у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначила, що викладені аргументи у відзиві на позовну заяву заперечує в повному обсязі вважає їх необґрунтованими та такими, що підтверджують факт ухилення відповідача від сплати додаткових витрат на утримання сина. Відповідач у відзиві на позову заяву, вказує що позовні вимоги щодо стягнення додаткових витрат є нікчемними. Твердження відповідача заперечує в повному обсязі та звертає увагу суду, що вказані додаткові витрати в позові, які понесла та несе по сьогодні позивач за утримання дитини: групове тренування карате, тренувальні заняття по роликовому ковзанню, оплата освітніх послуг за навчання ОСОБА_3 в приватній школі НВК АБЕТКА код ЄДРПОУ 39727724, походи в заповідники, музеї, вистави, кіно, в кафе, покупка розвиваючих ігор Лего та інших ігор та іграшок для дитини, лікування проблем із стопами ніг, лікування вірусних респіраторних захворювань, витрати на подарунки сину на святкові дні, відпочинок дитини за кордоном разом з матір`ю, підтверджено фіскальними чеками, довідками, квитанціями до прибуткового касового ордеру, розрахунковими накладними. Твердження відповідача щодо навчання в приватній школі не відноситься до додаткових витрат на дитину та стягнення грошових коштів за навчання дитини регулюються іншою главою Сімейного кодексу України, а не статтею 185 та спільний син сторін має навчатися в безкоштовній школі - заперечує в повному обсязі. Починаючи 2012 року сторони по справі не проживають разом та шлюб між ними є розірваний. Відповідач жодної участі до моменту поки позивачем не було подано позову до Ірпінського міського суду про стягнення аліментів, участі в матеріальному забезпеченні дитини не брав. Відповідача не цікавив факт, де навчається його син, який стан здоров`я сина, та звідки бере позивач грошові кошти на самостійне утримання спільної дитини. Позивач неоднократно намагалась зв`язатися із відповідачем, щоб обговорити питання відносно сплати коштів за навчання сина в приватній школі, відповідач всі спроби позивача ігнорував, по великому рахунку відповідачу було все рівно, де навчається його син в платній чи безкоштовній школі. Однак, коли постало питання щодо оплати чистини коштів за навчання сина, відповідач у відзиві вже не ігнорує факт навчання його сина, а хоче щоб син або навчався в безкоштовній школі або, щоб позивачка і далі продовжувала платити сама за навчання спільного сина. Відповідно до ст. 180 СК України відповідач має утримувати спільну дитину порівно із позивачем, включно і оплачувати витрати за навчання. Окрім цього, відповідач вказує, що стягнення коштів за навчання передбачено іншою главою Сімейного кодексу, однак якою главою та якою статтею не зазначає. Окрім цього, відповідач зазначає, що він не має нести жодних витрат за відпочинок сина в Турції, оскільки це суперечить його інтересам. Згідно статті 313 Цивільного Кодексу України визначено, що виїзд громадян України, яким не виповнилося 16 років, можливий тільки за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними. У той же час фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Дитина, яка не досягла шістнадцяти років, мас право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. В дійсності, сам відповідач надав дозвіл матері на виїзд сина закордон, а тому його твердження, що він не має відношення до поїздок його сина на відпочинок за матір`ю та не повинен нести витрат за поїдку сина є суперечливим. Відповідач такими аргументами намагається ухилитися від своїх обов`язків по утриманню сина, хоча сам попередньо дозволив сину поїхати на відпочинок з матір`ю. Всі інші аргументи, щодо підстав не сплати коштів на додаткове утримання є надуманими та такими, що спрямовані на ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків відповідачем. Позовну заяву просила задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явилась, її представник подала заяву про слухання справи за їх відсутності, позов підтримала, просила задовольнити вимоги у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області ввід 15.09.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов`язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд у постанові від 14.01.2019 року винесеній у справі № 751/4312/16-ц зауважив, що до таких особливих обставин закон відносить, зокрема, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно ч. 2 ст. 185 СК України визначено, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат у зв`язку з навчанням, додатковим розвитком, відпочинком та лікуванням.

Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного суду Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів вказує, що до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Таким чином, законодавець пов`язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами, викликаними хворобою дитини, розвитком її здібностей тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами наприклад: витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також має прослідковуватись причинно-наслідковий зв`язок між доказами понесених витрат.

Суд вважає важливими обґрунтування позовних вимог позивачем, втім не може їх врахувати у повній мірі виходячи з наступного.

Як вбачається з долучених до позовної заяви доказів, додаткові витрати, понесені позивачем складаються з: витрат на відвідування тренувань по карате, занять по роликовому ковзанню, навчання у приватній школі, походи до кафе, зоопарку, кінотеатрів, виставок, закладів швидкого харчування тощо, дитячих розвиваючих ігор, послуг приватного лікаря, витрат на придбання лікарських препаратів, смартфону Леново , самокату, книжки, роликових ковзанів, комплектів, відпочинку в Туреччині, тощо.

Відповідно до вимог закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов`язковою. А отже витрати, зазначені позивачем, є поточними витратами на утримання дитини, входять до складу аліментів призначених до щомісячного стягнення, і не належать до додаткових витрат в розумінні ст. 185 СК України.

Зазначений висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15 та у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №751/4312/16-ц відповідно яких виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.

Також не підтверджено будь якими доказами необхідність таких витрат як: навчання у приватній школі, витрат у закладах швидкого харчування, лікарських засобів для підтримки імунітету. Окремі чеки та квитанції не містять призначення платежу, адресатів.

При цьому суд також враховує ті обставини, що з відповідачем не було погоджено питання та досягнення з ним домовленостей з боку позивачки щодо понесених нею витрат на оздоровлення та навчання дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України (далі по тексту - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Таким чином, судом встановлено, що витрати, які позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь понесені при звичайному способі життя, але не викликані особливими обставинами, а відтак не є додатковими витратами у розумінні положень ст. 185 СК України. При цьому, вказані витрати здійснювались позивачкою на власний розсуд, без погодження з відповідачем.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього витрат, що пов`язані з лікуванням стоп ніг та респіраторних захворювань, що включають в себе додаткові витрати на стільки та компресорний інгалятор на загальну суму 829,147 грн, однак не погодився із витратами на ортопедичне взуття, оскільки стільки, на його думку, мають перетворювати будь-яке взуття на ортопедичне. Проте, суд не може погодитися із такими висновками відповідача, з огляду на наступне. Як вбачається із довідки медичного центру Довіра від 05.10.2017 року, ОСОБА_3 , 2010 року народження рекомендовано: ортопедичні стільки, взуття. Із наданого позивачем чеку від 05.10.2017 року вбачається, що було придбано взуття, вартість якого 1150,00 грн, проте сплачено лише 50,00 грн, із чеку від 30.11.2017 року вбачається, що було придбано ортопедичне взуття на суму 1250,00 грн. А тому, оскільки, відповідач визнає позовні вимоги щодо стягнення з нього додаткових витрат пов`язаних з лікуванням стоп ніг на стільки, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача, в тому числі, і витрат на ортопедичне взуття із розрахунку половини вартості, сплаченої позивачем, що становить 650,00 грн (50,00 грн +1250,00 грн=1300,00 грн/2=650,00 грн).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та із відповідача на користь позивача підлягають стягненню додаткові витрати, які складаються із витрат на стільки в сумі 370,00 грн, витрат на ортопедичне взуття - 650,00 грн та витрат на компресорний інгалятор - 459,47 грн, а всього разом 1479,47 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю та недоведеністю позову у межах заявлених вимог.

Крім того, суд зауважує, що у відповідності до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути збільшено за рішенням суду, а тому позивачка не позбавлена можливості звернутись із позовом до суду про зміну розміру аліментів, в разі такої необхідності.

Керуючись ст. 141, 180, 181, 185 Сімейного кодексу України, ст. 12, 81, 133, 141, 247, 263-265, 280-282, 352, 354, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину за попередній час - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 суму додаткових витрат на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі - 1479,47 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.Ф. Карабаза