Рішення

від 07.08.2006 по справі 47/273-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/273-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2006 р.                                                            Справа № 47/273-06

вх. № 7844/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання Немикіна О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився  відповідача - Слизкоухий А.В. за довіреністю б/н від 10.07.2006р.,Коленцев А.В. за довіреністю б/н від 15.06.2006р.

розглянувши справу за позовом Підприємства об'єднання громадян "Українська юридична компанія" ВОІ СОІУ, м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Слав'янське-5", с. Верхній Салтів  

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати укладений між сторонами 20.04.2005р. договір купівлі-продажу №22/1, зобов"язати відповідача повернути позивачу  в натурі все майно отримане за договором купівлі-продажу №22/1 від 20.04.2005р., а саме посівів озимої пшениці та стягнення судових витрат.

Відповідач  надав через канцелярію господарського суду 13.07.2006р. відзив на позовну заяву в якому з позовними вимогами позивача не згоден на підставі чого просить суд відмовити позивачу у позові.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що станом  на 03.04.2006р. між СТОВ Агрофірма "Маяк" та позивачем по справі було укладено договір про відступлення права вимоги №04.

Як вбачається з документів, які були передані керівником СТОВ Агрофірма "Маяк" ліквідатору, а ліквідатором позивачу, а саме договір купівлі-продажу сільськогосподарського призначення (тобто посіви озимиої пшениці) СТОВ Агрофірма "Маяк" було продано ТОВ "Слав"янське-5".

Законність операції підтверджується прикладеними до відгуку на позовну заяву документами: договором купівлі-продажу, актами прийому-передачі, калькуляції вартості незавершеного виробництва, платіжними документами.

Згідно Статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Отже, за договором №22/1 вказаний вище товар переходить у власність покупця і він має право розпорядитися їм на свій розсуд незалежно від волі інших осіб.

Стаття 316. ЦКУ передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Таким чином, у ТОВ "Слав'янське-5", як у власника після виконання всіх необхідних дій по укладенню вказаного вище договору виникає право користування, володіння і розпорядження майном, яке є предметом даного договору.

Правові наслідки вживання до правочину купівлі - продажу ст. ст. 215, 215 Цивільного кодексу України наступають у разі порушення сторонами вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідними для чинності правочину:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,   іншим   актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатности, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З огляду на вищезазначене та те, що позивачем не було доведено суду, що відповідний договор було укладено за ціною нижчої ніж звичайна та те, що зміст договору  суперечить вимогам Цивільного Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, не доведеними суду у зв"язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 316, ст. 317, ст. 655,ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22,  33, 43, 47-49, 69,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                            Светлічний Ю.В.