Рішення

від 05.05.2020 по справі 448/1927/18

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1927/18

Провадження № 2/448/23/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05.05.2020 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.

з участю представника позивача - Михайлюньо Г.О. ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом Мостиської районної державної адміністрації Львівської області як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Чернівська сільська рада Мостиського району Львівської області, Волицька сільська рада Мостиського району Львівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Представник Мостиської районної державної адміністрації Львівської області як органу опіки та піклуваннязвернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.09.2018р. перебуває у службі у справах дітей Мостиської районної державної адміністрації Львівської області на обліку як така, що перебуває у складних життєвих обставинах з причин ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків. Батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказує, що відповідно до звернення ОСОБА_2 на комісії з питань захисту прав дитини Мостиської райдержадміністрації 27.09.2018р. було порушено питання щодо захисту законних прав та інтересів малолітньої ОСОБА_3 . В ході проведених заходів було встановлено, що відповідно до повідомлення дирекції Волицького навчально-виховного комплексу загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів малолітня ОСОБА_3 не приступила до навчання на 2018-2019 навчальний рік, з отриманої від батьків інформації стало відомо, що мати не бажає займатись вихованням дитини, а батько у зв`язку з важким матеріальним становищем не в змозі належним чином утримувати дитину. До травня 2018р. дитина проживала разом з матір`ю, відповідачкою ОСОБА_2 , а з цього часу така проживає в сім`ї батька ОСОБА_4 .

Зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 на комісію з питань захисту прав дитини не з`явилася; у своїй письмові заяві така повідомила, що не може забрати дитину до себе, оскільки не має постійного місця проживання; відповідачка офіційно не працевлаштована, така неналежно виконує свої батьківські обов`язки, схильна до вживання алкогольних напоїв, веде асоціальний спосіб життя.

Вважає, що відповідачка ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому просить суд ухвалити рішення, яким позбавити відповідачку її батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 в користь батька дитини ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 в розмірі 1013,50 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму доходів громадян відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Представник позивача - Михайлюньо Г.О. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з тих підстав, що відповідачка ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та така свідомо самоусунулась від виховання дитини, яка на даний час проживає разом з батьком ОСОБА_4 .

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що визнає пред`явлені до неї позовні вимоги, не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В частині позовних вимог щодо стягнення з неї аліментів, вказала, що на даний час ніде не працює, однак у випадку наявності в неї заробітку та грошових коштів допомагатиме батьку в утриманні дитини.

Представники третіх осіб - Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області, Волицької сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з`явилися, у матеріалах справи містяться письмові заяви про те, що вони не заперечують щодо задоволення позовних вимог, просять здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч.1 ст.82 ЦПК України).

Щодо позовних вимог в частині позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Актовий запис про народження №4027 від 17.08.2012р., - складений Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції (реєстрація народження з одночасним визнанням батьківства).

Малолітня ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_4 в с.Волиця Мостиського району Львівської області. Відповідачка ОСОБА_2 проживає за адресою: с.Заверхи Мостиського району Львівської області.

Згідно повідомлення Мостиського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 30.11.2018р. №01-11/225, акту відвідування сім`ї та акту обстеження житлово-побутових умов, у листопаді 2018р. працівниками Мостиського РЦСССДМ був здійснений виїзд у с.Волиця в сім`ю ОСОБА_4 . Чоловік проживає разом з малолітньою дочкою ОСОБА_3 в будинку матері ОСОБА_6 . Дівчинка позбавлена уваги з боку матері, яка у її вихованні ніякої участі не приймає. Відчувається прив`язаність ОСОБА_3 до батька і бабусі, дитина боїться бути покинутою.

Згідно висновку органу опіки та піклування Мостиської райдержадміністрації Львівської області за №02-29/1756 від 31.10.2018р. Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка ОСОБА_2 свідомо ухиляється від утримання та виховання дитини - дочки ОСОБА_3 , залишила дитину на батька, не хоче піклуватися про її фізичний та духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дочкою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовний цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через ухилення її від виконання батьківських обов`язків.

Суд вважає зазначений висновок обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Отже, факт свідомого нехтування відповідачкою ОСОБА_2 своїми обов`язками щодо виховання дитини знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Поважних причини, які б перешкоджали відповідачці виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню дочки ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України Про охорону дитинства батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч.1 ст.12 та ч.2 ст.15 вказаного Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у тому разі, коли вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного суду України в п.16 постанови від 30.03.2007року №3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми батьківськими обов`язками.

Необхідно зазначити, що ухилення від батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні і було встановлено, виходячи з поведінки відповідачки.

Враховуючи наведене та те, що в судовому засіданні дослідженими доказами та поясненнями сторін доведено винну поведінку відповідачки ОСОБА_2 по відношенню до дочки ОСОБА_3 , яка полягає в ухиленні від виконання батьківських обов`язків, суд приходить до висновку, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини - малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча має таку можливість, а тому вважає можливим задовольнити позов про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо цієї дитини (дочки ОСОБА_3 ), що, як вважає суд, відповідатиме її (дитини) інтересам.

Суд також роз`яснює відповідачці ОСОБА_2 , що відповідно до ст.169 СК України Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав .

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_4 в с.Волиця Мостиського району Львівської області.

Матір дитини - відповідачка ОСОБА_2 проживає окремо та добровільно не надає кошти на утримання дитини, не піклується про її матеріальне забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст.166 Сімейного Кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття; сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Частинами 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Змістом ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Згідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 ст.181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

У ч. 1 ст.182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: - стан здоров`я та матеріальне становище дитини; - стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; - наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; - наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; - доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; - інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч.1 ст.190 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом враховано матеріальне становище відповідачки ОСОБА_2 (не працевлаштована), стан здоров`я та матеріальний стан дитини, ті обставини, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_4 , останній несе витрати по утриманню дитини, займається її вихованням, що потребує не тільки матеріальних витрат, а й значних моральних зусиль, а відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від утримання дитини. Окрім цього, враховано необхідний та розумний обсяг матеріальних витрат на утримання дитини, що буде забезпечувати її нормальний розвиток, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та інші обставини, що мають істотне значення, а також рівність обов`язку матері та батька по утриманню дитини.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з наведеного, враховуючи найкращі інтереси дитини, необхідність захисту права дитини на належне утримання, з урахуванням її віку та потреб, керуючись принципом розумності і справедливості, суд приходить до висновку про ухвалення рішення про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1013 (одній тисячі тринадцять) гривень 50 коп. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Із зміною матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, або інших обставин, що мають значення, відповідачка має право звернутися до суду з відповідною позовною заявою про зміну розміру аліментів.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Оскільки пред`явлені до відповідачки ОСОБА_2 дві позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав та про стягнення аліментів задоволено, а позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п.14 ч.2 ст.3, п.3 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , то у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, як вважає суд, з відповідачки ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (704,80 грн.х2).

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Мостиської районної державної адміністрації Львівської області як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Чернівська сільська рада Мостиського району Львівської області, Волицька сільська рада Мостиського району Львівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (актовий запис №4027 від 17.08.2012 року, зроблений Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції).

Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя с.Волиця Мостиського району Львівської області, аліменти на утримання дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 1013 (одній тисячі тринадцять) гривень 50 коп. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.12.2018р. і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 1409 (одну тисячу чотириста дев`ять) гривень 60 коп. судового збору в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Мостиська районна державна адміністрація Львівської області, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області, код ЄДРПОУ:04056434.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: с.Волиця Мостиського району Львівської області, фактично проживає за адресою: с.Заверхи Мостиського району Львівської області, паспорт серії НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Волицька сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: 81324, с.Волиця, вул.Дружби, 22 Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 41746966.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Чернівська сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: 81312, с.Черневе, вул.Хмельницького, 10 Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04371791.

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.В.Кічак