Рішення

від 11.06.2020 по справі 603/130/20

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/130/20

Провадження №2/603/125/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І.М.

секретаря судового засідання - Захарчишин М.В.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Гнатишин Віра Володимирівна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2

відповідач: Лазарівська сільська рада

предмет позову: визнання права в порядку спадкування,,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області до Лазарівської сільської ради з позовом, в якому просить визнати за нею право на завершення приватизації на:

- земельну ділянку площею 0,20 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,46 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки площею 0,20 га - в урочищі Стависько , площею 0,10 га - в урочищі Піддубина , площею 0,16 га - в урочищі Заруби , що розташовані на території с.Низьколизи Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мачуха ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з вищевказаного майна.

Позивач вважає, що саме вона повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки спадщину належним чином прийняла, на час смерті спадкодавця проживала разом з нею.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки.

Також, ОСОБА_1 було відмовлено Лазарівською сільською радою у виготовленні технічної документації щодо зазначених земельних ділянок, оскільки спадкодавцем не було виготовлено правовстановлюючих документів так як за життя спадкодавець не завершила процедуру приватизації.

ІІ. Процесуальні рішення в справі.

26.02.2020 року ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І.М. від 10.03.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

07.04.2019 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області в підготовчому засіданні оголошено перерву у відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 198 ЦПК України.

04.05.2020 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області підготовче провадження закрито справу призначено до розгляду по суті.

ІІІ. Позиції сторін.

У зв`язку з виникненням труднощів для реалізації подальших прав позивача для оформлення документів щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 просить визнати за нею право на завершення приватизації на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, представником позивача подано заяву про розгляд справи в відсутності позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують повністю просять їх задовольнити.

Відповідач - представник Лазарівської сільської ради в судове засідання не з`явився, суду подав відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву в якому вказав, що позов Лазарівська сільська рада визнає повністю та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років в с.Низьколизи Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №1.

За життя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 належали:

-Житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою с.Низьколизи Монастириського району Тернопільської області;

-Право на земельну ділянку, яка розташована на території Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області розміром 0,87 га, згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії ТР №57415 виданої Монастириським районним відділом земельних ресурсів Тернопільської області 16.05.2003 року.

Вищевказане підтверджується копією Спадкової справи №89/2004, заведеної Монастириською державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та наданої суду Державним нотаріальним архівом Тернопільської області (а.с. 53-70).

Згідно складеного ОСОБА_3 в с.Низьколизи Монастириського району Тернопільської області 05.08.1994 року заповіту остання на випадок смерті заповіла належний їй на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с.Низьколизи в рівних частках своїй дочці і зятеві - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Відповідно до заяви поданої ОСОБА_2 та завіреної Державним нотаріусом Монастириської держнотконтори, ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадкового майна яке належало ОСОБА_3 та не заперечував щодо прийняття спадщини його дружиною - ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Окрім зазначеного судом встановлено, що житловий будинок з належними до нього будівлями, який розташований в АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності (а.с.10).

Згідно рішення №9 Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 13.06.1995 року Про передачу земельних ділянок громадянам безоплатно у приватну власність передано ОСОБА_3 безоплатно у власність ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд/присадибна ділянка/ та для підсобного господарства в розмірі 0,66 га, з яких присадибна ділянка - 0,20 га та для ведення підсобного господарства - 0,46 га.

Проте, як встановлено з матеріалів справи спадкодавець не набув права власності на вказану земельну ділянку та не отримав на неї правовстановлюючих документів в зв`язку з тим, що нею не було закінчено процедури приватизації вказаної земельної ділянки. Результатом цього стало те, що спадкоємець отримав відмову Лазарівської сільської ради від 06.02.2020 року №25/10-06 в неможливості надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою так як спадкодавцем ОСОБА_3 не було виготовлено правовстановлюючих документів.

У зв`язку з цим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та просила визнати за нею право в порядку спадкування за заповітом на завершення приватизації земельних ділянок площею 0,20 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,46 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території с.Низьколизи Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.

V. Джерела права й акти їх застосування.

Визначаючись із заявленою вимогою позивача щодо права на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , а саме права на завершення приватизації в порядку спадкування суд враховує наступне.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України Постанова №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (16.01.2003р.), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1963 р.), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Як вбачається з матеріалів справи на час смерті ОСОБА_3 , тобто на час відкриття спадщини, був чинним ЦК Української РСР 1963 року, тому при вирішенні питання про прийняття ОСОБА_1 спадщини в порядку спадкування за заповітом необхідно керуватися ст. 549 ЦК Української РСР в якій зазначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 524, 525, 526, ЦК Української РСР (1963 року), який діяв на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

У відповідності до ст. 534 ЦК Української РСР (1963 року), кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не включаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно з вимогами ст.ст. 548, 549 ЦК України (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини, або якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 та набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Проте з матеріалів справи встановлено, що державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 в оформленні спадщини і видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Також, позивачу було відмовлено Лазарівською сільською радою тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання від 19.02.2020 року №286 у виготовленні правовстановлюючих документів, а саме наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_3 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2200-ХІІ Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі2 ТА Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок та (далі - Декрет).

Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року №43 (далі - Інструкція №43).

Тобто на час вирішення питання про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 у власність та затвердження акту про виніс земельної ділянки в натурі (на місцевості) порядку послідовних дій процедури та форми державного акту затверджено не було, як не було затверджено і самого нормативного акту, яким би регулювалися ці правовідносини.

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01.01.2002 року.

Відповідно до п. 1 розділу Х Прикінцевих положень ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

З урахуванням викладеного у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

VІ. Висновки за результатами розгляду справи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_4 набула право на спадкування усіх її прав та обов`язків, що належали останній, включно з правом на завершення приватизації земельної ділянки, яка рішенням №9 Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 13.06.1995 року Про передачу земельних ділянок громадянам безоплатно у приватну власність , була передана ОСОБА_3 , тому захищаючи охоронювані законом права позивача, таке право в порядку спадкування слід визнати за ОСОБА_1 .

На підставі викладеного керуючись ст. 14 Конституції України, ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 524-526, 534, 548, 549 ЦК Української РСР (1963 р.), ст. 16, 345 1216, 1218, 1225 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 125, 152 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лазарівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання права на завершення приватизації - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право в порядку спадкування на завершення приватизації:

- земельної ділянки площею 0,20 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,46 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства,до якої входять земельні ділянки площею 0,20 га - в урочищі Стависько , площею 0,10 га - в урочищі Піддубина , площею 0,16 га - в урочищі Заруби , що розташовані на території с.Низьколизи Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.3 розділ XII Прикінцеві положення ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складено 18.06.2020 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ІПН НОМЕР_2 ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Гнатишин Віра Володимирівна, (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000348 від 25.01.2019 року, Ордер серії ВО №1003428 на надання правничої (правової) допомоги від 20.02.2020 року), місцезнаходження якої: вул.Добровідка в„– 15 м. Монастириська Тернопільська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Лазарівська сільська рада, (Код ЄДРПОУ 04396489), юридична адреса місцезнаходження відповідача: с.Лазарівка Монастириського району Тернопільської області.

Суддя І. М. Галіян