Постанова

від 18.06.2020 по справі 640/19753/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19753/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Качур І.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Губської Л.В.,

Епель О.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬГА СТЕЙШЛ" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості №UA500020/2018/000009/2 від 03.11.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що озивач подав до Одеської митниці ДФС митну декларацію, з метою здійснення митного оформлення товару: сумочка поліпропіленова в асортименті - 151920 шт. .

Для проведення митного оформлення партії імпортованого товару до Одеської митниці ДФС позивачем подано тимчасову митну декларацію №UA500020/2018/012047 від 30.10.2018 у митному режимі імпорту.

Перед поданням МД 012047 позивачем здійснено уточнення ваги та вартості імпортованої партії товару та отримано додаткові коригуючі документи від китайського контрагента - інвойс №AS-UA-1015-5858/1 від 15.10.2018 із супровідним листом №AS-UA-1015-5858 від 26.10.2018.

Разом із МД 012047 позивачем до митного оформлення подано: інвойс №AS-UA-1015-5858/1 від 15.10.2018; інвойс №AS-UA-1015-5858 від 15.10.2018; коносамент №ODS8150 від 15.10.2018; автотранспортну накладну №5858 від 25.10.2018; акт про проведення огляду товарів №UA500020/2018/011912 від 26.10.2018; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № AS-UA-20181015 від 15.10.2018; лист продавця №AS-UA-1015-5858 від 26.10.2018; акт зважування №WGT124976 від 26.10.2018; акт проведення фізичного огляду товару б/н від 26.10.2018; лист директора ТОВ Сегал Плюс №31/10-18/1 від 31.10.2018; акт про невідповідність товарів б/н від 26.10.2018.

Позивач 03.11.2018 отримав від Одеської митниці ДФС картку відмови в митному оформленні товарів № UA500020/2018/00167 з посиланням на прийняте митницею рішення про коригування митної вартості № UA500020/2018/000009/2 від 03.11.2018, як причину такої відмови. Відповідно до рішення митна ватрість збільшена з 53 172,00 до 73 906,65 доларів США.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК), а доказів, які б свідчили про недійсність чи підробку документів поданих позивачем, відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

За змістом частини першої статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною першою статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин другої, третьої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений у частині другій статті 53 МК.

Згідно частин третьої, п`ятої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких наведений у цій частині статті.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для цілей підтвердження митної вартості заявленого до декларування товару, декларант або уповноважена ним особа має визначити метод визначення такої вартості, надавши документи, передбачені частиною другою статті 53 МК.

При цьому, обов`язок декларанта щодо подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК настає лише у випадку, якщо подані відповідно до частини другої статті 53 МК документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частин першої, третьої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною шостою статті 54 МК визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно частини сьомої статті 54 МК у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідно до частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини третьої статті 53 МК до додаткових документів, які можуть були надані декларантом за їх наявності, віднесено: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості відповідач, вказав про те, що:

- в наданих до митного оформлення комерційних інвойсах від №AS-UA-1015-5858/1 від 15.10.2018, №AS-UA-1015-5858 від 15.10.2018 різняться відомості за одиницю товару.

- відповідно до п. 2.1. контракту від 15.10.2018 № AS-UA-20181015 постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар товарних груп 01-99 у відповідності до УКТ ЗЕД, тобто предметом зовнішньоекономічної операції за даним контрактом може бути будь-який товар. При цьому даний контракт декларується як такий, що укладений з виробником товарів. У мережі Інтернет не знайдено офіційного сайту компанії, але згідно наявної інформації підприємство експортує товари, зокрема 42 та 63 груп Гармонізованої системи класифікації та кодування товарів. Декларантом також не надано жодного документу, який би містив відомості щодо виробника товару, відповідно до вимог частини 8 статті 257 МК. Даний факт викликає сумніви щодо автентичності поданого контракту та може свідчити про наявні ознаки підробки;

- згідно до п. 5.7. контракту відправником по дійсному контракту виступає компанія SHENZHEN YUZHIYUAN IMPORT & EXPORT CO., LTD, China. При цьому, згідно п. 14.2. контракту будь-які зміни та доповнення до контракту дійсні лише у разі, якщо вони викладені письмово та підписані обома сторонами. Проте, згідно товаротранспортних документів та митної декларації, відправником товарів є DONGYANG CITY CNR LUGGAGE COMPANY LIMITED, що суперечить положенням контракту. Даний факт викликає сумніви щодо автентичності поданих до митного оформлення документів та може свідчити про наявні ознаки підробки;

- відповідно до пп. в п. 2 ч. 10 ст. 58 МК при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає і паті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до пункту 3.1 контракту, ціна за одиницю товару, вказується в інвойсах постачальника, що надаються на кожну партію товару.

При наданні оцінки заявленої позивачем митної вартості, відповідачем були враховані два різні інвойси: №AS-UA-1015-5858/1 від 15.10.2018, №AS-UA-1015-5858 від 15.10.2018. Відповідач вказав, що ці документи містять різну вартість за одиницю товару.

При цьому, як вказано позивачем, новий інвойс №AS-UA-1015-5858/1 від 15.10.2018 був виставлений продавцем після уточнення ваги та вартості імпортованої партії товару. Згідно листа постачальника від 26.10.2018 № AS-UA-1015-5858, при відправці вантажу позивачу були допущені неточності у комерційному інвойсі №AS-UA-1015-5858 від 15.10.2018. Постачальник у вказаному листі просив вважати правильним інвойс №AS-UA-1015-5858/1 від 15.10.2018 (а.с. 30).

Крім того, про те, що для митного оформлення слід використовувати саме інвойс №AS-UA-1015-5858/1 від 15.10.2018 вказано також і в акті митниці від 26.10.2018 (а.с. 36-37).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем безпідставно при перевірці заявленої митної вартості враховані відомості інвойсу №AS-UA-1015-5858 від 15.10.2018 та встановлені його розбіжності із інвойсом №AS-UA-1015-5858/1 від 15.10.2018, який, у свою чергу, будь-яких неточностей не містить.

Тому, посилання відповідача на розбіжності цих інвойсів як підстави для неможливості визначення митної вартості за основним методом, є необґрунтованим.

Безпідставним є посилання відповідача на положення частини восьмої статті 257 МК, які не вимагають подання декларантом відомостей чи документів про виробника товару, який декларується. При цьому, частина дев`ята цієї статті забороняє митним органам вимагати внесення до митної декларації інших відомостей, ніж зазначені у цій статті.

Висновки відповідача щодо предмету контракту, його суті, наявної у контролюючого органу інформації про діяльність компанії-постачальника спірного товару, жодним чином не стосуються правильності визначення митної вартості товару та неточностей або розбіжностей у поданих до декларування документах.

Щодо посилання відповідача на невідповідність поставки вимогам пункту 5.7 контракту внаслідок того, що згідно товаротранспортних документів та митної декларації, відправником товарів є DONGYANG CITY CNR LUGGAGE COMPANY LIMITED, хоч згідно наведеного пункту контракту відправником є SHENZHEN YUZHIYUAN IMPORT & EXPORT CO. LTD, то колегія суддів наголошує, що наведені обставини жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товару, що декларується.

Невиконання та/або неналежне виконання окремих умов зовнішньоекономічного контракту не може саме по собі бути підставою для висновку про неможливість підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору, якщо такі порушення не вплинули на правильність визначення митної вартості.

Крім того, відповідач не довів того, що подані позивачем документи не є дійсними. Самі лише сумніви контролюючого органу щодо автентичності поданих до митного оформлення документів, припущення щодо їх підробки, не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості.

Пунктами б , в частини десятої статті 58 МК передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Спірна поставка відбувалася за умовами CFR (Інкотермс 2000), згідно яких саме продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує.

Таким чином, позивач, як покупець товару, у даному випадку не несе витрати з упаковки товару, а тому посилання відповідача на відсутність документів, які підтверджують понесення цих витрат, є безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вказані відповідачем причини неможливості визначення митної вартості за основним методом є безпідставними, а тому, в силу частини сьомої статті 54 МК, заявлена позивачем митна вартість мала бути визнана митним органом.

Недоведення відповідачем наявності неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів згідно поданих позивачем документів, позбавляє його права запитувати додаткові документи та використовувати другорядні методи визначення митної вартості.

Спрацювання програмного комплексу автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не є законною підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, а тому відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються судом.

Безпідставним є також посилання скаржника на те, що спір у даній справі має розглядатися за правилами загального позовного провадження. Колегія суддів наголошує на тому, що розмір майнових вимог у даній справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а з огляду на предмет та складність даного спору, його може бути вирішено в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 КАС.

Окрім того, відповідач не навів будь-яких переконливих мотивів про те, що застосування спрощеного позовного провадження позбавило його можливості подання суду доказів чи доведення перед судом своєї позиції (зокрема у процесуальних документах по суті справи).

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Л.В. Губська

Суддя О.В. Епель