Постанова

від 18.06.2020 по справі 640/6063/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6063/19 Головуючий у І інстанції - Пащенко К.С.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Словяни" до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Словяни" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 27.03.2019 року № 00004001402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим зобов`язанням у розмірі 87 555,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21 889,00 грн.;

- від 27.03.2019 року № 00003991402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язання у розмірі 97 283,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24 321,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення контролюючого органу про збільшення грошового зобов`язання та застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на відсутності факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ Тера Гарант та ТОВ Транс Експерт , яка на думку Відповідача, вбачається з відсутності у контрагентів Товариства необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності та наявності відкритих кримінальних проваджень щодо контрагентів Позивача.

Позивач звертає увагу, що на підтвердження фактичного здійснення операцій з виконання (отримання) робіт, враховуючи специфіку таких робіт та договорів, що їх регламентують, Товариство надало до суду для дослідження первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентом з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Також Позивач зазначає, що саме по собі існування кримінальних проваджень та проведення за їх матеріалами досудового розслідування, не може бути покладено в основу прийняття контролюючим органом рішень, яким Позивачу збільшуються суми грошових зобов`язань.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.03.2019 року № 00004001402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Словяни" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим зобов`язанням у розмірі 87 555,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21 889,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.03.2019 року № 00003991402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Словяни" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язання у розмірі 97 283,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24 321,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що в ході перевірки ним було встановлено, що контрагенти Позивача ТОВ Тера Гарант та ТОВ Транс Експерт не мали можливості та фактично не надавали йому послуги, правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання послуг. На підставі викладеного Відповідач дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій між Позивачем та контрагентами, а також відсутність у останніх необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів для надання послуг.

Разом з тим, Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що за результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, встановлено судові ухвали, винесені в рамках кримінальних проваджень, які стосуються ТОВ Тера Гарант та ТОВ Транс Експерт , з яких вбачається, що проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи незаконно використовуючи реквізити, у тому числі, ТОВ Тера Гарант та ТОВ Транс Експерт з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та завищенню валових витрат реально діючим підприємствам-вигодонабувачам.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Зокрема, Позивач зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, сукупність документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання робіт контрагентами ТОВ Тера Гарант та ТОВ Транс Експерт та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Крім того, Позивач вказує, що з кримінального провадження, на яке посилається Відповідач, не вбачається наявності вироків суду відносно ТОВ Тера Гарант та ТОВ Транс Експерт за фіктивне підприємництво та/або ухилення від сплати податків, а господарські договори, укладені з такими контрагентами Позивача не визнані в установчому порядку недійсними.

Також на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Головного управління ДПС у м. Києві про відкладення судового засідання, яке обґрунтовано запровадженням Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів на проведення масових заходів, відвідування публічних закладів та установ громадського користування/обслуговування для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" при встановленні обмежувальних заходів була врахована необхідність забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 4 ст. 195 КАС України під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Крім того, з 22 травня 2020 року здійснюється послаблення протиепідемічних заходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів".

Положеннями ч. 1 ст. 45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Звертаючись до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, представник Відповідача не зазначив які саме обмежувальні заходи перешкоджали йому прибути до суду чи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку про те, що причини неявки представника Відповідача в судове засідання не є поважними та вирішила розглядати справу без участі представника Головного управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Центр безпеки "Словяни" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 11.12.2018 року № 822/26-15-14-02-02/33500368.

Згідно висновків Акта, перевіркою встановлено порушення Товариством, зокрема:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на загальну суму 2 061 366,00 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 1 237 749,00 грн., за 2016 рік у сумі 823 617,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на загальну суму 1 398 131,00 грн., у тому числі по періодах: листопад 2015 року на суму 174 675,00 грн., грудень 2015 року на суму 308 326,00 грн., квітень 2016 року на суму 97 458,00 грн., травень 2016 року на суму 116 963,00 грн., червень 2016 року на суму 99 237,00 грн., липень 2016 року на суму 95 567,00 грн., серпень 2016 року на суму 103 491,00 грн., вересень 2016 року на суму 83 271,00 грн., жовтень 2016 року на суму 106 059,00 грн., листопад 2016 року на суму 106 234,00 грн., грудень 2016 року на суму 106 850,00 грн.

На підставі Акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.01.2019 року:

- № 00000321402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим зобов`язанням у розмірі 2 061 366,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 205 904,00 грн.;

- № 00000311402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язання у розмірі 1 223 456,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 305 864,00 грн.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 22.03.2019 року № 13701/6/99-99-11-04-01-25 скаргу задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.01.2019 року № 00000321402 та № 00000311402 в частині зменшення ТОВ "Центр безпеки "Словяни" податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія "Київбудкомплекс", ТОВ "Пріам корпорейшн", ТОВ "Вісконт сервіс", ТОВ "Атарі плюс", ТОВ "Астра стиль груп", ТОВ "Брандмауер", ТОВ "Укр гранд сервіс", ТОВ "Сірмой", ТОВ "Цефей сервіс", ТОВ "Арт лайн плюс", ТОВ "Фенікс торг", ТОВ "Люкс консоріс", ТОВ "Електропром пласт", ТОВ "Вітал оптима" і у відповідній частині штрафні санкції, в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

В подальшому, на підставі наведеного рішення Державної фіскальної служби України Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2019 року:

- № 00004001402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим зобов`язанням у розмірі 87 555,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21 889,00 грн.;

- № 00003991402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язання у розмірі 97 283,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24 321,00 грн.

Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами, а відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи. Таким чином, висновки ГУ ДФС у м. Києві, викладені в Акті перевірки, вбачаються безпідставними, а податкові повідомлення-рішення протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. З Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Як вбачається з матеріалів перевірки, Відповідачем зроблено висновок про заниження Позивачем податку на прибуток всього на загальну суму 2 061 366,00 грн. та податку на додану вартість всього на загальну суму 1 398 131,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ "Тера Гарант" та ТОВ "Транс експерт".

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Центр безпеки "Словяни" (за договором - замовник) та ТОВ "Тера Гарант" (за договором - виконавець) укладений договір на профілактичне технічне обслуговування систем відеоспостереження та контролю управління доступом від 01.12.2016 року № 112161, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи з профілактичного технічного обслуговування і підтримки в працездатному і технічно справному стані згідно Регламенту 1 (додаток № 2 до цього Договору) систем управління та контролю доступу, відеоспостереження, встановлених на об`єктах та в окремих приміщеннях, які знаходяться під охороною замовника, за адресами, що вказані в додатку № 1 до цього Договору, замовник зобов`язується приймати та оплачувати роботи згідно умов цього Договору. Обсяг робіт, що виконує виконавець, містить у собі: технічний нагляд за правильним утриманням та організацією експлуатації систем замовника; планові роботи в обсязі, необхідному для підтримки в технічно-справному стані систем в цілому, згідно Регламенту 1 (додаток № 2 до Договору); надання технічної допомоги замовнику з питань експлуатації систем (проведення інструктажу, складання інструкцій з експлуатації та т.п.); проведення планових перевірок з виявлення технічних несправностей систем; усунення несправностей у роботі систем.

В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором Позивачем надано до суду першої інстанції копії акта здачі-прийняття робіт від 31.12.2016 року та звіту від 31.12.2016 року.

Окрім того, між ТОВ "Центр безпеки "Словяни" (за договором - замовник) та ТОВ "Транс експерт" (за договором - виконавець) укладений договір на профілактичне технічне обслуговування технічних засобів охорони приміщень від 01.06.2016 року № 01062016, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи з профілактичного технічного обслуговування і підтримки в працездатному і технічно справному стані згідно Регламенту 1 (додаток № 2 до цього Договору) систем технічних засобів охорони приміщень, встановлених на об`єктах та в окремих приміщеннях, які знаходяться під охороною замовника, за адресами, що вказані в додатку № 1 до цього Договору, замовник зобов`язується приймати та оплачувати роботи згідно умов цього Договору. Обсяг робіт, що виконує виконавець, містить у собі: технічний нагляд за правильним утриманням та організацією експлуатації систем замовника; планові роботи в обсязі, необхідному для підтримки в технічно-справному стані систем в цілому, згідно Регламенту 1 (додаток № 2 до Договору); надання технічної допомоги замовнику з питань експлуатації систем (проведення інструктажу, складання інструкцій з експлуатації та т.п.); проведення планових перевірок з виявлення технічних несправностей систем; усунення несправностей у роботі систем.

В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором Позивачем надано до суду першої інстанції копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2016 року на суму 232 597,00 грн., від 30.06.2016 року на суму 152 500,00 грн. та звіту від 30.06.2016 року.

Щодо висновків Відповідача про непідтвердження факту отримання Позивачем робіт з профілактичного технічного обслуговування від ТОВ "Тера Гарант" та ТОВ "Транс експерт" у червні та грудні 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, роботи придбавались Позивачем у ТОВ "Тера Гарант" та ТОВ "Транс експерт" з метою виконання взятих на себе зобов`язань перед замовником - ПАТ "УкрСиббанк", що в свою чергу підтверджується договором від 01.05.2011 року № 110501-гп генерального забезпечення надання послуг/виконання робіт з організації охорони об`єктів банку та здійснення контролю за виконанням заходів комплексної безпеки, актами приймання-передачі наданих послуг від 19.12.2016 року та від 22.06.2016 року по вказаному договору, звітами від 19.12.2016 року та за період з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів також приймає до уваги наявний в матеріалах справи висновок експерта від 20.03.2019 року № 2771, складений за результатами економічного дослідження, згідно з яким висновки, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки ГУ ДФС у м. Києві від 11.12.2018 року № 822/26-15-14-02-02/33500368 щодо порушення ТОВ "Центр безпеки "Словяни" в період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року вимог законодавства України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2 061 366,00 грн. та заниження суми ПДВ на загальну суму 1 398 131,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Тера Гарант" та ТОВ "Транс експерт", що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо посилань Відповідача на досудове розслідування, що здійснюється у кримінальному провадженні № 32016100050000055 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України щодо фіктивного підприємництва ряду суб`єктів господарювання, у тому числі ТОВ "Тера Гарант" та ТОВ "Транс експерт", у яких були придбані роботи ТОВ "Центр безпеки "Словяни", на протокол допиту свідка ОСОБА_1 та пояснення, надані свідком ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів не погоджується із даними твердженнями Відповідача, оскільки сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Доказів наявності вироків суду відносно контрагентів Позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), Відповідачем не надано, а договори, укладені Позивачем з даними товариствами не визнано недійсними.

Отже, покази свідків, відібрані під час досудового розслідування, якщо вони не були безпосереднім предметом дослідження суду не можуть бути визнані доказами. В такому випадку тільки показання свідків, отримані в судовому засіданні можуть вважатися належними та допустимими доказами в рамках кримінального провадження.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

За певних обставин докази, отримані в межах кримінального судочинства, в т.ч. під час досудового розслідування, мають враховуватися адміністративними судами, однак такі докази в жодному разі не мають наперед встановленої сили для суду та мають оцінюватися з урахуванням вимог належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення у справі. Крім того, має бути забезпечено право особи, що є стороною адміністративного спору та проти якої може свідчити даний доказ, на надання пояснень та заперечень стосовно нього.

Сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Окрім того, один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 826/24815/15, від 26.03.2020 р. у справі № 826/9967/16, від 04.02.2020 р. у справі № 810/847/16.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявність кримінального провадження та показання свідків не можуть бути належним та достатнім доказом нереальності господарських операцій.

Відповідачем не надано до суду будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій.

Висновки Відповідача ґрунтуються на податковій інформації з баз даних щодо спірних контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Щодо посилання Відповідача на відсутність виробничого обладнання, найманих працівників, транспортних засобів та інше, судова колегія зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника отримати певний результат від здійснення господарської операції.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 року у справі № 824/942/13, від 14.03.2018 року у справі № 803/1198/16.

З таких обставин, посилання Відповідача на неможливість виконання інших послуг не підтверджується матеріалами справи, а тому не може бути беззаперечним свідченням нереальності спірних господарських операцій.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 817/149/17 та від 29.03.2018 року у справі № 813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків, Відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між Позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та, які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства чи походження товару під час його придбання, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № К/9901/2558718.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд не бере до уваги посилання Відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів Позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між Позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Суд зазначає, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотримання закону і не були визнані судами нікчемними, документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з його контрагентами, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз`ясненні ВАС України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 73 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях Позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що висновки Відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій Позивача з його контрагентами.

При цьому, в акті перевірки Відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між Позивачем і його контрагентами угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції правомірно не знайшов порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентами, а тому вважає, що визначення Позивачу суми грошового зобов`язання є протиправним, з чим погоджується колегія суддів.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції встановлено правомірність формування Позивачем витрат з податку на прибутку та формування податкового кредиту, відповідно винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 27.03.2019 року № 00004001402 та № 00003991402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язання у розмірі 97 283,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24 321,00 грн., то вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 18.06.2020 року.