Постанова

від 18.06.2020 по справі 640/6209/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6209/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю І ЕС ТІ МЕДІА про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю І ЕС ТІ МЕДІА до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ І ЕС ТІ МЕДІА звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.02.2019 № 1081921/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 05.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 05.09.2018 подану товариством з обмеженою відповідальністю І ЕС ТІ МЕДІА за датою подання;

- скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.02.2019 № 1080586/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 06.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 06.09.2018 подану товариством з обмеженою відповідальністю І EC ТІ МЕДІА за датою подання;

- скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.02.2019 № 1069516/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 09.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 09.11.2018 подану товариством з обмеженою відповідальністю І EC ТІ МЕДІА за датою подання.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2019 залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.02.2019 № 1081921/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 05.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.02.2019 № 1080586/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 06.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.02.2019 № 1069516/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 09.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 05.09.2018 подану товариством з обмеженою відповідальністю І ЕС ТІ МЕДІА датою подання; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 06.09.2018 подану товариством з обмеженою відповідальністю І EC ТІ МЕДІА датою подання; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 09.11.2018 р. подану товариством з обмеженою відповідальністю І EC ТІ МЕДІА датою подання.

04.12.2019 представником позивача подано клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи про понесення витрат на правовому допомогу, а саме: оригінал банківської виписки від 04.12.2019, копію рахунку-фактури від 04.12.2019, докази направлення копій клопотання учасникам справи.

09.12.2019 представником позивача подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якому просить вирішити питання про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м.Київ, 04655, м.Київ) та Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м.Київ, 04053) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю І ЕС ТІ МЕДІА (код ЄДРПОУ 36602919, адреса місцезнаходження: 02192, м.Київ, вул. Миропільська, буд. 19) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 900, 00 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю І ЕС ТІ МЕДІА про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020, товариство з обмеженою відповідальністю І ЕС ТІ МЕДІА подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просило скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 900, 00 грн.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.03.2020 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю І ЕС ТІ МЕДІА задоволено частково; ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 скасовано; справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд в частині вирішення заяви товариства з обмеженою відповідальністю І ЕС ТІ МЕДІА про ухвалення додаткового судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом ч. 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність зазначає, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ І ЕС ТІ МЕДІА (надалі - Клієнт) та Адвокатським бюро Олександр Перемежко та Партнери (надалі - Юридична фірма) укладено договір про надання правової допомоги № 04-10/2019-01 від 04.10.2019, відповідно до якого клієнт доручає юридичній фірмі надавати юридичні послуги, а юридична фірма погоджується надавати клієнту послуги згідно з умовами цього договору, а клієнт погоджується сплачувати надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

22.10.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги № 04-10/2019-01 від 04.10.2019, згідно якої замовник доручає юридичній фірмі додатково до послуг, визначених в п. 1.2 Договору про надання правової допомоги № 04-10/2019-01 від 04.10.2019 надати юридичні послуги, які включають аналіз наданої клієнтом апеляційної скарги, підготовку, підписання та подання відзиву на апеляційну скаргу та інших документів в адміністративній справі про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.02.2019 № 1081921/36602919 та реєстрацію податкової накладної від 06.09.2018 № 2; про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних від 06.02.2019 № 1069516/36602919 та реєстрації податкової накладної від 09.11.2018 № 2.

На підтвердження надання правничих послуг представником позивача надано виписку по рахунку від 29.11.2019 на суму 18 900, 00 грн. із призначенням платежу оплата за юридичні послуги згідно із договором № 04-10/2019-1 від 04.10.2019 та рах. № 5501 від 28.11.2019 ; рахунок-фактуру № 5501 від 28.11.2019; акт про надання юридичних послуг № 5501 від 05.12.2019; погодинний звіт.

Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України , п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інші проти України , пункт 80 рішення у справі Двойних проти України , п. 88 рішення у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів, у даній справі, враховує положення висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, оформлених у встановленому порядку, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, враховуючи викладене, допустимими і належними є лише ті документи на підтвердження оплати витрат на правову допомогу, які відповідають встановленим вимогам.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що в наданій представником позивача виписці по рахунку не зазначено номер справи, в якій адвокатом надавалися послуги, а також номеру додаткової угоди до договору про надання правничих послуг № 04-10/2019-1 від 04.10.2019, в якій зазначено перелік юридичних послуг, зокрема, реквізити оскаржуваних рішень, які були предметом розгляду у даній справі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що додаткова угода до Договору є його невід`ємною частиною. Разом з тим, позивач не позбавлений можливості укладати інші додаткові угоди, в яких предметом надання правничих послуг можуть бути інші послуги.

Таким чином, виходячи з аналізу матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що представником позивача не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що правничі витрати понесені саме у даній справі.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Колегія суддів зазначає, що розмір відшкодування витрат на правову допомогу не відповідає їх дійсності та необхідності, оскільки не відповідає змісту процесуальних дій вчинених представниками відповідача та складності справи, а також не підтверджується належними доказами в розумінні закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 241, 242, 252, 325, 328-331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю І ЕС ТІ МЕДІА про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.