Постанова

від 18.06.2020 по справі 810/3787/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3787/18 Головуючий у І інстанції - Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокон" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокон" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокон" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 15.06.2018 року № 0018151414 форми "Р" про сплату податку на додану вартість у сумі 254884 грн. та штрафних санкцій у сумі 63721 грн. на загальну суму 318605 грн.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з контрагентами товариства є безпідставними, а прийняте за результатами розгляду акта перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ Грейсмарт , ТОВ Енерком груп , ТОВ "БК-Альянс Груп"; господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними та оформленими первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування, відомості про зміст, характер та обсяг спірних операції, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують реальність придбання товарів ТОВ "Прокон", тощо.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокон" подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокон" посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокон" в апеляційній скарзі зазначає, що податкові накладні оформлені контрагентами Позивача відповідно до вимог чинного законодавства, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження контролюючого органу з приводу зупинення та/або відмови в реєстрації перелічених вище податкових накладних з підстав ризиковості платника податку або ризиковості здійснення операцій. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Позивач стверджує, що у Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області відсутні будь-які правові підстави для виключення із складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, що оформлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерком Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейсмарт", Товариством з обмеженою відповідальністю БК-Альянс Груп . Крім того, Позивач звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Тобто, нормами Господарського кодексу України не передбачено обов`язкової письмової форми для договору поставки. Товариством з обмеженою відповідальністю Прокон та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерком Груп та Товариством з обмеженою відповідальністю Грейсмарт було вчинено ряд дій, які беззаперечно підтверджують факт укладення між ними договорів поставки у спрощений спосіб, з метою досягнення господарських результатів. Позивач наголошує на тому, що усі фінансово-бухгалтерські та інші документи, які підтверджують реальність господарських взаємовідносин із його контрагентом, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та вимогам Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 06.04.1998 року № 84 (у редакції наказу Міністертсва фінансів України від 28.11.2012 року № 1230), є первинними документами, що мають всі необхідні, встановлені законом, обов`язкові реквізити. Будь-які докази того, що первинні документи Позивача не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними, не надані Відповідачем суду першої інстанції, податковим органом про це не зазначено в акті перевірки та не встановлювалося, оскільки таких відомостей не існує.

Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Також, Головне управлінням Державної податкової служби у Київській області вказує на те, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов висновку, що контрагенти Позивача не здійснювали придбання товару, що в подальшому були задокументовані як реалізовані ТОВ "Прокон". Отже, джерело походження товару, реалізованого на адресу Позивача не встановлено, походження товару невідоме, що в свою чергу виключає його рух по всьому ланцюгу постачання, а відтак і відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг або реального задекларованого виробництва. Крім того, відсутність у Позивача товарно-транспортних накладних оформлених належним чином, сертифікатів якості відповідно зразка на товар, актів приймання-передачі продукції, довіреностей на осіб, які отримували продукцію, довіреностей на осіб, які здійснювали перевезення товару, подорожніх листів, відомостей щодо розвантаження та завантаження придбаного товару, реєстрації заїзду та виїзду автомобілів до Позивача, документів які підтверджують місце зберігання товару, відомостей щодо перевірки кількості та якості товару є підтвердженням відсутності здійснених господарських операцій.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу, Головним управлінням ДПС у Київській області подано клопотання про допущення процесуального правонаступництва шляхом заміни неналежного відповідача - ГУ ДФС у Київській області на належного - ГУ ДПС у Київській області.

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Зокрема, згідно переліку додатку 2, до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 Головне управління ДФС у Київській області реорганізовано шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у Київській області.

До Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 1 073 102 0000 040770 від 30.07.2019 року про державну реєстрацію Головного управління ДПС у Київській області.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 року функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 року, № 26, ст. 900).

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що функцію з адміністрування податків та зборів покладено на Головне управління ДПС у Київській області, Відповідач просить замінити неналежну сторону у справі ГУ ДФС у Київській області на належну - ГУ ДПС у Київській області.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Головного управління ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Прокон" зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на обліку у Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, рахується на обліку податкового органу як платник ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13857459 від 27.10.2003 року, виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, податковий номер платника ПДВ 326840010139 (а.с. 107, 108-113).

На підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 17.05.2018 року № 1066, направлення на перевірку Позивача від 18.05.2018 року № 1518, виданого ГУ ДФС у Київській області, фахівцями контролюючого органу згідно із п.75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.4, п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України з 18.05.2018 року по 24.05.2018 року, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Прокон" на предмет дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Грейсмарт" за період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року, ТОВ "Енерком Ґруп" за період з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року, ТОВ "БК-Альянс Груп" за період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року .

Проведеною перевіркою податкового органу були виявлені порушення ТОВ Прокон п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 196 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість в періоди, що перевірялись, на загальну суму 254 884 грн., в тому числі за вересень 2017 року в сумі 43 213 грн., за жовтень 2017 року в сумі 178 371 грн., за грудень 2017 року в сумі 33 300 грн.

Результати перевірки оформлені актом від 01.06.2018 року № 450/10-36-14-14/32684009 (а.с. 21-29).

На підставі акта перевірки, відповідно до п. 54.3.2, п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України ГУ ДФС у Київській області було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, а саме від 15.06.2018 року № 0018151414, яким Позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 318 605 грн., у тому числі на 254 884 грн. за основним платежем, та на 63 721 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 15-16).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки ГУ ДФС про відсутність у контрагентів Позивача законного введення в обіг номенклатури товарів (послуг), які надані ТОВ "Прокон"; встановлення факту неукладання письмовиих договорів між ТОВ "Енерком Груп", ТОВ "Грейсмарт" та ТОВ "Прокон"; підприємства ТОВ "Грейсмарт", ТОВ "Енерком Груп", ТОВ "БК-Альянс Груп" склали первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні тощо) на адресу ТОВ "Прокон", які не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватися в даних податкового обліку, а тому господарські операції між зазначеними контрагентами та Позивачем не відбулись.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між Позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов`язань Позивачем за укладеними договором не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображали зміст господарської операції та їх вартісні показники, а тому у Позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та податкове повідомлення-рішення Відповідача № 0018151414 від 15.06.2018 року винесено правомірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини щодо наявності у ТОВ Прокон права на формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Так, Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством .

Частиною 2 статті 3 вказаного Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, вищенаведені норми діючого законодавства чітко визначають перелік документів, які повинні оформлятися при проведенні господарських операцій, вимоги до їх оформлення, а також що фіксують такі первинні бухгалтерські документи.

За приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Також, п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, наведені приписи податкового законодавства визначають, що безумовною підставою для формування податкового кредиту є, наявність належно оформлених первинних документів, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій та придбання цих товарів/послуг з метою подальшого використання у господарській діяльності. При цьому усі вказані первинні документи підтверджують реальність господарських операцій тільки за умови встановлення самого факту здійснення самої господарської операції.

Виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності, слід зазначити, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до позиції Верховного Суду відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Таким чином, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагента товарів, судом перевірялись фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його контрагентів надати обумовлені договорами поставки товари, а саме: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб`єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв`язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов`язаних із таким залученням, можливість поставки продукції за договором самостійно.

Суд першої інстанції досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій Позивача з ТОВ "Грейсмарт", ТОВ "Енерком Груп" та ТОВ "БК-Альянс Груп", на підставі яких були сформовані спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету придбання та обставини використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, встановив наступне:

20 вересня 2017 року між ТОВ "Прокон" (покупець) та ТОВ "Енерком Груп" (постачальник) був укладений договір поставки № 2009 у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язувався поставити й передати у власність покупця визначені у специфікації товари, а покупець зобов`язувався прийняти товар і оплатити його вартість (а.с. 30-32).

У специфікаціях до договору від 22.09.2017 року № 1 та № 2 сторони домовились про поставку товарів - дроту лат. 0,8 мяг. на загальну суму 112 518 грн. та посилювача Colzinc LCD, блискоочищувача АСF-ІІ, очищувача АСF на загальну суму 146 760 грн. (а.с. 33, 34).

На підтвердження факту поставки від ТОВ "Енерком Груп" товарів, Позивачем до матеріалів справи надано звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку ТОВ "Прокон" за 25.09.2017 року (а.с. 35-36), рахунок-фактуру № СФ-146 від 22.09.2017 року (а.с. 37), рахунок-фактуру № СФ-147 від 22.09.2017 року (а.с. 42), видаткову накладну № РН-146 від 22.09.2017 року на суму 146760 грн., у тому числі ПДВ 24460 грн. (а.с. 38), видаткову накладну № БК-0000005 від 22.09.2017 року на суму 112 518 грн., у тому числі ПДВ 18753 грн. (а.с. 43), товарно-транспортні накладні № 1099 від 22.09.2017 року, № 1100 від 22.09.2017 року(а.с. 39, 44).

Суму податку на додану вартість у розмірі 43 213 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Енерком Груп", Позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів (а.с. 40, 45).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.10.2017 року між ТОВ "Грейсмарт" (постачальник) та ТОВ "Прокон" (покупець) був укладений договір поставки № 01/10 у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язувався поставити й передати у власність покупця визначені у специфікації товари, а покупець зобов`язувався прийняти товар і оплатити його вартість (а.с. 47-49).

У специфікаціях до договору від 09.10.2017 року № 1, від 17.10.2017 року № 2, від 24.10.2017 року № 3, 4, 5, 6 сторони домовились про поставку товарів: сolzinc LCD (посилювач), colzinc ACF (блискоочищувач), colzinc (очищувач) на загальну суму 173 040 грн.; сolzinc LCD (посилювач), ACF-ІІ (блискоочищувач), colzincACF (очищувач) на загальну суму 237 084 грн.; листа нержав.2,0 мат., листа оцин. 1,5, дроту лат.0,8 мяг. Л63 на загальну суму 121 567,80 грн.; сolzinc LCD (посилювач), colzinc ACF-ІІ (блискоочищувач), colzinc ACF (очищувач) на загальну суму 149 136 грн.; сolzinc LCD (посилювач), colzinc ACF-ІІ (блискоочищувач), colzinc ACF (очищувач) на загальну суму 199 320 грн.; аноди нікелю на загальну суму 190 080 грн. (а.с. 50-55).

На підтвердження реальності господарської операції Позивачем до матеріалів справи надано звіт про дебетові та кредитові операції за 23.10.2017 року, 26.10.2017 року (а.с. 56-59), рахунок-фактуру № 7 від 09.10.2017 року на суму 173 040 грн. (а.с. 60), товарно-транспортну накладну № 2018 від 09.10.2017 року (а.с.62), рахунок-фактуру № 11 від 17.10.2017 року на суму 237 084 грн. (а.с. 65); видаткову накладну № 11 від 17.10.2017 року на суму 237 084 грн. (а.с. 66); товарно-транспортну накладну № 2019 від 17.10.2017 року (а.с. 67); рахунок-фактуру № 107 від 24.10.2017 року на суму 121 567,80 грн.(а.с.70); видаткову накладну № 107 від 24.10.2017 року на суму 121 567,80 грн. (а.с.71); товарно-транспортну накладну № 2019 від 24.10.2017 року (а.с.72); рахунок-фактуру № 130 від 24.10.2017 року на суму 149 136 грн. (а.с.75); видаткову накладну № 130 від 24.10.2017 року на суму 149 136 грн. (а.с. 76); товарно-транспортну накладну № 2021 від 24.10.2017 року (а.с.77); рахунок-фактуру № 129 від 24.10.2017 на суму 199 320 грн. (а.с.81); видаткову накладну № 129 від 24.10.2017 року на суму 199320 грн. (а.с. 82); товарну-транспортну накладну № 2020 від 24.10.2017 року (а.с. 83); рахунок-фактуру № 106 від 24.10.2017 року на суму 190080 грн. (а.с. 87); видаткову накладну № 106 від 24.10.2017 року на суму 190 080 грн. (а.с. 88); товарно-транспортну накладну № 2022 від 24.10.2017 року (а.с. 89).

Суму податку на додану вартість у розмірі 178 371 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ Грейсмарт , Позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів (а.с.63, 68, 73, 78, 84).

Також, 22.12.2017 року між ТОВ "БК-Альянс Груп" (постачальник) та ТОВ "Прокон" (покупець) був укладений договір поставки № 15/12 у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язувався поставити й передати у власність покупця визначені у специфікації товари, а покупець зобов`язувався прийняти товар і оплатити його вартість (а.с. 92-94).

У специфікації до договору від 22.12.2017 року № 1 сторони домовились про поставку товарів: посилювача сolzinc LCD, протелюкса colzinc ACF-ІІ, модіфайра сolzincACF на загальну суму 199800 грн. (а.с. 95).

На підтвердження реальності господарської операції Позивачем до матеріалів справи надано виписку по рахунку позивача від 11.01.2018 року (а.с. 96), рахунок на оплату № 524 від 22.12.2017 року на загальну суму 199800 грн. (а.с. 97), видаткову накладну № 524 від 22.12.2017 рокуна загальну суму 199800 грн. (а.с. 98), товарну-транспорту накладну № 5218 від 22.12.2017 року (а.с. 99).

Суму податку на додану вартість у розмірі 33 300 грн., на підставі податкової накладної, виданої ТОВ БК-Альянс Груп , Позивач включив до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду (а.с.100)

Дослідивши докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані Позивачем документи бухгалтерського обліку у повній мірі не відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, не підтверджують фактичне здійснення таких, з чим погоджується колегія суддів та зазначає про наступне.

Так, договори поставок № 2009 від 20.09.2017 року та № 01/10 від 01.10.2017 року не були представлені суду; в акті перевірки зазначено, що між ТОВ "Прокон" та ТОВ "Енерком Груп", ТОВ "Прокон" та ТОВ "Грейсмарт" взагалі не укладались договори у письмовій формі, що також було підтверджено поясненнями Позивача у судовому засіданні суду першої інстанції стосовно його права укладати угоди у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно не прийняв у якості доказів здійснення господарської операції вищезазначені договори поставок, оскільки вони були складені вже після виявлення їх відсутності.

При цьому, спеціфікації № 1, 2 від 22.09.2017 року (а.с. 33, 34) містять відомості про договір № 2009 від 22.09.2017 року, що не відповідає реквізитам договору поставки № 2009 від 20.09.2017 року, на який посилається Позивач.

Згідно з товарно-транспортних накладних № 1100 від 22.09.2017 року, № 2019 від 17.10.2017 року, № 5218 від 22.12.2017 року, водієм ТОВ "Прокон" - ОСОБА_1 на автомобілі марки ГАЗ 3302-14 серії НОМЕР_2 було здійснено доставку товарів з пунктів навантаження контрагентів до пункту розвантаження Позивача: Київська область, с. Святопетрівське, вул. АДРЕСА_2 , однак, дані накладні не були надані контролюючому органу під час перевірки, а в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі товарів, довіреності на особу, яка здійснювала перевезення товару, подорожні листи, відомості про розвантаження та завантаження придбаного товару, реєстрації заїду та виїзду автомобіля до Позивача, документів, які підтверджують факт прийняття товару на склад Позивача та його зберігання, відомості щодо перевірки кількості та якості товару відповідно до наданих специфікацій.

Крім того, згідно інформації з баз даних ДФС України, ТОВ "Енерком Груп", ТОВ "Грейсмарт", ТОВ "БК-Альянс Груп" не мають на балансі основних засобів (складські, офісні приміщення, транспортні засобі, земельні ділянки тощо); у фінансовому звіті за 2017 рік зазначили нульові показники у розділі І про необоротні активи.

Відтак, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено та не підтверджено наявними у справі доказами рух активів товару як у Позивача, так і у його контрагентів.

Крім того, судом першої інстанції не встановлено наявності у контрагентів Позивача за договорами поставок власних або орендованих офісних та складських приміщень, власних, орендованих або залучених транспортних засобів, трудових ресурсів необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій.

Також, матеріали справи не містять доказів про наявність складських приміщень та трудових ресурсів необхідних для обслуговування та заявлених у документах бухгалтерського обліку господарських операцій.

За наслідком відпрацювання Відповідачем усіх ймовірних ланцюгів придбання (введення) в обіг товарів (послуг), показаних Позивачем у бухгалтерських документах та ввезених на митну територію України або факту придбання відповідних товарів у постачальників-резидентів України, було встановлено, що у ТОВ "Енерком Груп", ТОВ "Грейсмарт" та ТОВ "БК-Альянс Груп" відсутнє законне введення в обіг номенклатури товарів (послуг), які надані за відомостями представлених до перевірки документів були передані ТОВ"Прокон".

Також, перевіркою було встановлено, що у вказаних для перевірки періодах ТОВ Прокон документально оформило придбання у контрагентів-постачальників таких товарів: посилювач, очищувач, блискоочищувач, дріт, аноди нікелю, лист оцинкований, в той час як номенклатура придбаних та реалізованих контрагентами товарів передбачає: цигарки в асортименті, лосось, креветки, кальмари, хутро вівці, вироби з композитної шкіри, автомобілі, будівельно-монтажні роботи, побутова техніка, газ, паливо, курячі голови, бройлери, фрукти.

Суттєва розбіжність у номенклатурі товарів ТОВ "Прокон" та його контрагентів жодним чином не пояснена Позивачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Тобто, контрагенти Позивача не здійснювали придбання товару, що в подальшому були задокументовані як реалізовані ТОВ "Прокон".

Отже, джерело походження товару, реалізованого на адресу Позивача не встановлено, походження товару невідоме, що в свою чергу виключає його рух по всьому ланцюгу постачання, а відтак і відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг або реального задекларованого виробництва.

Разом з цим, наявність виписок по рахунку Позивача за спірними операціями самі по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та, в даному випадку не може бути самостійною підставою для формування сум податкових вигод, оскільки фактично не підтверджує реальність господарських операцій у своїй сукупності.

Крім того, перелічені вище первинні документи не засвідчують певні юридичні факти, не містять підтвердження реальності господарської операції між Позивачем та контрагентами, тому правомірно не беруться судом першої інстанції до уваги, з чим погоджується колегія суддів.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом в ухвалі від 25.04.2018 року у справі № 2а-18587/10/2670 висловлено правову позицію про те, що право на віднесення сум до складу витрат при обчисленні об`єкту оподаткування податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі витрат або податкового кредиту.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подані Позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими Відповідачем фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів Позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв`язку тим, що господарські операції між Позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов`язань Позивачем за укладеними договором не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображали зміст господарської операції та їх вартісні показники, а тому у Позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку.

Щодо вимоги Позивача в апеляційній скарзі про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 91 830 грн., шляхом стягнення. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокон", колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на ту обставину, що у задоволенні адміністративного позову Позивачу відмовлено, тому судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокон" викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Прокон" залишити без задоволення , а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 18.06.2020 року.