Постанова

від 16.06.2020 по справі 815/2988/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2020 року

Київ

справа №815/2988/15

адміністративне провадження №К/9901/26432/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автопром 1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 (суддя Левчук О.А.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 (головуючий суддя Стас Л.В., судді: Турецька І.О., Косцова І.П.) у справі №815/2988/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автопром 1 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Автопром 1 (далі - ТОВ Автопром 1 , позивач) звернувся з позовом до суду, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015 №0000272200 та №0000282200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 змінено в частині застосування норм матеріального права. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Автопром 1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі №815/2988/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №815/2988/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 16.06.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наголошує, що ТОВ Автопром 1 жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки умови договору виконані сторонами, оплату вартості проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином. Крім того, позивач посилається на те, що на ТОВ Автопром 1 не може бути покладено обов`язок контролювати господарську діяльність контрагентів, а також звертає увагу на презумпцію невинуваті, наголошує, що лише вироком суду може бути встановлено протиправні дії. У касаційній скарзі ТОВ Автопром 1 просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Автопром 1", код ЄДРПОУ 33137584, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 та перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Автопром 1 "з ТОВ "БФ Укрбуд" за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ "Автопром 1" пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 108819грн., та порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 110472,00грн., про що складено акт від 07.05.2015 №397/22/33137584.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015:

№0000272200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 108819 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27204,75грн.;

№0000282200 від 19.05.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 110472грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27618грн.

Такі висновки податковий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та з ТОВ БФ Укрбуд та ТОВ Компанія Укрпромбуд . На думку відповідача, контрагенти позивача взагалі не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій, задекларованих позивачем.

Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, ТОВ "Автопром 1" звернулося до суду з позовом про їх скасування.

В обґрунтування позовних вимог Товариством зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит та визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг), оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилався на те, що в ході перевірки встановлено відсутність реального здійснення операцій, господарські операції є безтоварними, суд вважав необґрунтованими посилання позивача на наявність у ТОВ Автопром 1 всіх необхідних належним чином складених бухгалтерських документів по взаємовідносинам з контрагентами за перевіряємий період. Обставини справи свідчать про відсутність у ТОВ Автопром 1 законних підстав включати до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ БФ Укрбуд та ТОВ Компанія Укрпромторг , а тому відповідачем правомірно встановлено порушення ТОВ Автопром 1 вимог Податкового кодексу України. Разом з тим, як вказав суд, посилання відповідача в акті перевірки, в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на доказову базу у вигляді протоколів допитів свідків, надану Слідчим УМВС України на Одеській залізниці Д.В. Гаврилюком в межах кримінального провадження № 12014160790000077, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента, також відповідачем не надано до суду доказів вчинення злочину та притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ БФ Укрбуд , ТОВ Автопром 1 , в межах провадження господарської діяльності направленої на виконання договору.

Апеляційний суд постанову суду першої інстанції змінив в частині застосування норм матеріального права. Судом ухвалено виключити з судового рішення посилання на необґрунтованість висновків в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства на підставі доказової бази у вигляді протоколів допитів свідків, наданої Слідчим УМВС України на Одеській залізниці Д.В. Гаврилюком в межах кримінального провадження № 12014160790000077. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Судами на підставі матеріалів справи встановлено, що кримінальне провадження №12014160790000077 від 12.11.2014, на підставі якого проведено перевірку, порушено за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, а саме: привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем; складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів за фактом привласнення грошових коштів ДП УДППЗ Укрпошта шляхом їх переведення на рахунки підприємств з ознаками фіктивності.

Тобто, предметом кримінального провадження, на підставі якого проведено перевірку позивача, не є податки та збори, суб`єктами кримінального провадження не є посадові особи ТОВ Автопром 1 , відтак, суди дійшли висновку, що посилання позивача на приписи пункт 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є безпідставними.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами встановлено, що як зазначено в акті перевірки ТОВ Автопром 1 до складу податкового кредиту за періоди грудень 2012 року - лютий 2013, червень 2013 року - серпень 2013 року, грудень 2013 року - січень 2014 року включено податок на додану вартість в розмірі 110472,00грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ БФ Укрбуд та ТОВ Компанія Укрпромторг .

На підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту за період грудень 2012 року - лютий 2013 року податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ БФ Укрбуд , позивачем надано до суду першої інстанції договір, акти надання послуг, податкові накладні, рахунки на оплату та банківську виписку, з яких слідує наступне.

ТОВ Автопром 1 (Замовник) з ТОВ Будівельна фірма Укрбуд (Виконавець) укладено договір від 03.12.2012 №0312, відповідно до якого Виконавець зобов`язується виконувати за завданням Замовника роботи з технічного обслуговування ремонту автомобільного транспорту чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як Замовника, так і спеціально замовлених Виконавцем, а Замовник - приймати та оплачувати виконані Виконавцем роботи, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця в розмірі, строки та порядку, що передбачені умовами цього Договору. Перелік робіт з технічного обслуговування та/або ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються вказуються в наряді-замовленні, який є невід`ємною частиною цього Договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акти надання послуг.

Як з`ясовано судами, згідно наданих договору, актів надання послуг та отриманих податкових накладних, сторонами не встановлено час та місце надання послуг з технічного обслуговування автобусів, з якої адреси, ким та за чий рахунок транспортувались транспортні засоби до місця надання послуг та назад, виконавця робіт з навантаження та розвантаження транспортних засобів, номенклатура та кількість використаних для ремонту запчастин та інших матеріалів, а також не вбачається які саме роботи містить в собі номенклатура технічне обслуговування автобусів , які саме автобуси підлягають технічному обслуговуванню та/або ремонту (марка автотранспортного засобу, модель, державний знак), їх кількість, причина коливання вартості наданих послуг у різні місяці.

Позивачем не надано ані до перевірки ані до суду нарядів-замовлень (які згідно умов Договору є невід`ємною його частиною) щодо обсягів та виду робіт, що належить виконати, з узгодженням вартості послуг та матеріалів (запасних частин), які будуть використані для проведення технічного обслуговування (ремонту) автобусів, документів щодо фактичної кількості наданих послуг за його видами із зазначенням кількості, вартості та номенклатури використаних запасних части та матеріалів, а також за чий рахунок вони були придбані (чи необхідно відшкодовувати їх вартість, якщо придбані за рахунок виконавця), як то передбачено розділом 2 Договору Вартість послуги та порядок розрахунків .

Таким чином, в наданих позивачем документах відсутні дані про зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі).

Також, судами вказано, що розділом 4 цього Договору Прийняття - передання транспортного засобу , встановлено, що прийняття транспортного засобу (його складових) на технічне обслуговування та/або ремонт здійснюється у присутності Замовника або його уповноваженого представника, про що складається акт приймання - передачі транспортного засобу, його складових для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту та підписується Замовником та особою ,відповідальною за прийняття на ремонт, скріплюється печаткою виконавця. Прийняття транспортного засобу (його складових) Замовником здійснюється у присутності представника Виконавця, про що складається акт приймання-передачі транспортного засобу, його складових після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту.

Проте, позивачем до суду не надано жодного документу, який підтверджує приймання-передавання транспортних засобів для технічного обслуговування та ремонту, їх складових частин від Замовника Виконавцю та від Виконавця Замовнику.

Крім іншого, між ТОВ Автопром 1 (Замовник) та ТОВ Компанія Укрпромторг (Виконавець) укладено договір від 16.06.2013 №0613, відповідно до якого Виконавець зобов`язується виконувати за завданням Замовника роботи з технічного обслуговування ремонту автомобільного транспорту чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як Замовника, так і спеціально замовлених Виконавцем, а Замовник - приймати та оплачувати виконані Виконавцем роботи, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) Виконавця в розмірі, строки та порядку, що передбачені умовами цього Договору. Перелік робіт з технічного обслуговування та/або ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються в наряді-замовленні, який є невід`ємною частиною цього Договору.

При цьому, у даному Договорі сторонами не визначено місце, де ТОВ Компанія Укрпромторг буде виконувати роботи по технічному обслуговуванню ремонту автомобільних транспортних засобів, з якої адреси, ким та за чий рахунок будуть транспортуватись автомобільний транспорт чи його складові частин до місця надання послуг та назад, тоді як, згідно виписки з ЄДР місцезнаходженням ТОВ Компанія Укрпромторг є м.Київ, а місцезнаходження позивача Одеська область.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акти надання послуг.

Також позивачем наданий наряд-замовлення від 31.07.2013 №1 на ремонт автобусу Еталон БАЗ-А079.04 , підписаний представником ТОВ Компанія Укрпромторг та представником ТОВ Автопром 1 , в якому визначений обсяг роботи, запасні частини та матеріали, які надаються Замовником для ремонту та визначена вартість робіт, матеріалів та запасних частин у загальному розмірі 2225,00грн. (у т.ч. ПДВ 370,83грн.).

Судами констатовано, що позивачем не надано доказів того, що даний автотранспортний засіб був переданий Виконавцю для проведення ремонту та після цього переданий Замовнику з оформленням актів приймання - передавання транспортного засобу, відповідно до вимог Договору.

Таким чином, в наданих позивачем документах: копій договору, актів надання послуг та отриманих податкових накладних відсутні дані про зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі).

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судом першої інстанції зобов`язано позивача надати всі наявні документи на підтвердження виконання зазначених договорів.

Позивачем були надані банківські виписки, видаткові накладні копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, трудових договорів, укладених з працівниками ТОВ "Автопром 1", трудових книжок працівників ТОВ "Автопром 1". Інших документів позивачем до суду надано не було. Тому суд дійшов висновку, що позивачем надані всі наявні у нього первинні документи, складені сторонами під час виконання договорів технічного обслуговування автотранспортних засобів.

Враховуючи вищевикладене суди дійшли висновку, що надані позивачем документи не дають змоги встановити факт дійсного виконання ТОВ Автопром 1 передбачених Договорами робіт та послуг.

Крім цього, судами з`ясовано, що відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, види діяльності ТОВ БФ Укрбуд : 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 66.19 інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, а у ТОВ Компанія Укрпромторг : 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Суди відзначили, що відповідно до видів діяльності, ТОВ БФ Укрбуд та ТОВ Компанія Укрпромторг не здійснює роботи та не надає послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів.

У свою чергу, позивачем, на підтвердження виконання Договорів щодо технічного обслуговування/ремонту автотранспортних засобів ТОВ БФ Укрбуд та ТОВ Укрпромторг до суду першої інстанції надано копії видаткових накладних на запасні частини. Суд встановив, що надані документи складені іншими підприємствами та не можуть свідчити про виконання умов Договорів, укладених з ТОВ БФ Укрбуд та ТОВ Компанія Укрпромторг .

На підставі вищевикладеного, суди дійшли висновку про відсутність у ТОВ Автопром 1 законних підстав включати до складу податкового кредиту за грудень 2012 року - лютий 2013 року, червень 2013 року-серпень 2013 року, жовтень 2013 року, грудень 2013 року - січень 2014 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ БФ Укрбуд та ТОВ Компанія Укрпромторг , а тому відповідачем правомірно встановлено порушення ТОВ Автопром 1 вимог статті 198 ПК України та заниження ПДВ на загальну суму 110472, 00грн. та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 ПК України та заниження податку на прибуток у сумі 108819,00грн.

Разом з тим, відповідач в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства посилався на акти про неможливість проведення зустрічної звірки від 27.03.2014 №336/26-58-22-07-17/38354571 та від 23.06.2014 №619/26-58-22-07-17/38354571 стосовно перевірки контрагента ТОВ Компанія Укрпромторг Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 , відповідно до якого встановлена відсутність у ТОВ Компанія Укрпромторг основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, відсутність ТОВ Компанія Укрпромторг за місцезнаходженням.

Касаційний суд звертає увагу, що посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо контрагентів платника, не можна вважати беззаперечними, оскільки обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки це непроведення зустрічної звірки. Вказаний акт не є носієм інформації про порушення платником вимог податкового законодавства.

Касаційний суд зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

У справі, що розглядається, податковий орган також послався обставини, вказані у протоколів допитів свідків - посадових осіб контрагентів, які заперечували свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні таких документів, надану Слідчим УМВС України на Одеській залізниці Д.В. Гаврилюком в межах кримінального провадження № 12014160790000077.

На підтвердження того, що документи, надані позивачем до суду не є достатніми і такими, що підтверджують реальність господарських операцій за укладеними угодами, відповідач надав пояснення посадових осіб контрагентів, які заперечували свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні таких документів.

Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не врахував, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

З урахуванням наданих документів та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено здійснення задекларованих позивачем господарських операцій.

Апеляційним судом правомірно відхилено доводи позивача щодо того, що надані позивачем первинні документи є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ. Вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання договорів, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування.

Касаційний суд зауважує, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Правильною є позиція суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку позивача по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару/надання послуг особою, яка ніколи не продавала товару/не надавала послуг, тощо).

Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційним судом не допущено неправильного застосування норм матеріального та не порушено норми процесуального права при вирішенні даної справи. Судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм належну правову оцінку на підставі норм закону. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автопром 1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

.......................

........................

.........................

В.В. Хохуляк

Л.І.Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду