Постанова

від 18.06.2020 по справі 824/245/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

м.Київ

справа №824/245/19-а

адміністративне провадження №К/9901/31601/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС України у Чернівецькій області, на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року (суддя: Маренич І.В.) на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року (судді: Біла Л.В., Гонтарук В.М., Курко О.П.) у справі №824/245/19-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Чернівецьке спеціалізоване монтажно - налагоджувальне управління "М`ясомолмонтаж" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з додатковою відповідальністю Чернівецьке спеціалізоване монтажно - налагоджувальне управління "М`ясомолмонтаж" (далі - ТДВ ЧСМНУ "М`ясомолмонтаж", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області (далі - ГУ ДФС у Чернівецькій області, відповідач), правонаступником якого є Головне управління ДПС України у Чернівецькій області, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Чернівецькій області від 27.11.2018 №1003949/00419331 та від 30.11.2018 №1008947/00419331 про відмову в реєстрації податкових накладних, а також зобов`язати відповідача зареєструвати податкові накладні від 29.10.2018 №5 та від 12.11.2018 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржувані рішення прийняті Комісією у зв`язку із ненаданням позивачем разом з поясненнями копій документів щодо придбання товарів, що стало підставою для прийняття рішень про відмову у реєстрації таких податкових накладних.

Крім того, звертає увагу суду, що вирішуючи спір в частині вимоги щодо зобов`язання відповідача зареєструвати спірні податкові накладні в ЄРПН, суди попередніх інстанцій не врахували, що у ГУ ДФС у Чернівецькій області такими не повноваженнями не наділене. Натомість, відповідні функції законодавець покладає на ДФС України, яка, однак, не була залучена судами до участі у справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 03.09.2018 між МКП "Чернівцітеплокомуненерго" (замовник) та ТДВ ЧСМНУ "М`ясомолмонтаж" (підрядник) укладено договір № 302, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується розробити та надати кошторисну документацію до умов Договору власними силами та залученими силами (субпідряд) у відповідності до ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 та виконати роботи з капітального ремонту існуючої котельні та теплових мереж ДНЗ №28 по вул. Якоба фон Петровича, 12, м. Чернівці.

В рамках виконання наведених вище договірних зобов`язань позивачем була виписана податкова накладна на постачання товарів МКП "Чернівцітеплокомуненерго" від 29.10.2018 №5 на суму 758335,20 грн, в тому числі ПДВ - 126839,20 грн.

23 листопада 2018 року ТДВ "М`ясомолмонтаж" відправлено вказану податкову накладну для реєстрації в ЄРПН, однак реєстрація даної податкової накладної була зупинена на підставі пп. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначених пунктом п.п.1.6 п.1 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Згідно із повідомленням № 4 від 26.11.2018 ТДВ ЧСМНУ "М`ясомолмонтаж" направлено на адресу відповідача пояснення та копії первинних документів, що повною мірою розкривають зміст описаних вище господарських операцій.

Однак, не зважаючи на це, рішенням комісії ГУ ДФС у Чернівецькій області від 27.11.2018 №10003949/00419331 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 5 від 29.10.2018 в ЄРПН з підстав ненадання платником податків копій документів.

За аналогічних обставин на підставі рішення комісії ГУ ДФС у Чернівецькій області від 30.11.2018 №1008947/00419331 також було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 12.11.2018 в ЄРПН, складеної позивачем за господарськими операціями з КЕВ м. Чернівці.

Не погоджуючись із такими рішеннями позивач скористався своїм процесуальним правом та оскаржив їх до ДФС України в досудовому порядку, однак, не отримавши позитивного результату, в подальшому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реальність спірної господарської операції підтверджена належним чином складеними первинними документами, укладення правочинів спрямоване на настання реальних правових наслідків, відповідні господарські операції відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності позивача та його контрагентів, а відтак оскаржувані позивачем рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю на його вимогу.

Отже, платник податку - постачальник з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 ПК України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному пунктом 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону №2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до пункту 6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Підпунктами 3, 4 пункту 13 Порядку №117 зазначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. Пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 порядку №117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку), передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкреслені.

Окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року.

Так, відповідно до пункту 1.6. вказаних вище Критеріїв ризиковості платника податку комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Аналіз наведених вище положень вказує на те, що законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв`язку із встановленням його ризиковості за вищевказаними Критеріями, податковий орган зобов`язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а й вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстрацію поданих позивачем податкових накладних зупинено через встановлення ризиковості позивача з посиланням на пп. 1.6 п. 1 Критеріїв. Разом з тим, контролюючим органом не визначено, під дію якого саме з критеріїв, що містяться у вказаному підпункті, підпадає позивач та які конкретно документи йому слід подати та/або пояснення для усунення сумнівів щодо реальності задекларованих ним операцій.

Приймаючи оскаржуване рішення Комісія ГУ ДФС у Чернівецькій області як підставу до відмови в реєстрації спірної податкової накладної зазначила ненадання платником податку первинних документів.

Поряд із цим судами попередніх інстанцій встановлено, що на запит податкового органу позивачем було сформовано та подано повний пакет документів, які підтверджують факт укладання господарських договорів, а також виконання робіт на користь МКП "Чернівцітеплокомуненерго" та КЕВ м. Чернівці.

За таких обставин, на переконання Суду, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних є формальними, оскільки об`єктивно не містять чіткого визначення підстав та мотивів для їх прийняття, так само як і мотивів прийняття чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а тому не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.

При цьому колегія суддів зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на підпункт Критеріїв оцінки призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

В контексті вищенаведеного колегія суддів також зауважує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. При цьому здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18.

За таких обставин колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних від 29.10.2018 №5 та від 12.11.2018 №1.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо можливості задоволення вимог про відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління ДФС у Чернівецькій області зареєструвати спірні податкові накладні.

Так, відповідно до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з підпунктом 201.16.4. пункту 201.16. статті 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі -Порядок №1246).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

Наведені законодавчі приписи зумовлюють визначення суб`єктного складу осіб, які є учасниками судового процесу (відповідачами) у справах про оскарження протиправної відмови у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у ЄРПН таким чином, а саме: Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників ДФС - в частині оскарження рішення комісії, яка прийняла рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; Державна фіскальна служба України - в частині зобов`язання зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у випадку визнання протиправними та скасування рішень Головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

Однак, судами попередніх інстанцій помилково покладено обов`язок реєстрації спірних податкових накладних на Головне управління ДФС у Чернівецькій області, яке не має відповідних повноважень, а не на Державу фіскальну службу України, як того вимагають наведені вище норми законодавства.

В контексті вищевикладеного колегія суддів враховує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Так, згідно з частиною 3 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 КАС України).

З аналізу положень статті 48 КАС України вбачається, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.

Однак, під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що у цій справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не вирішив питання щодо його заміни, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, також на вказаний недолік уваги не звернув, що мало наслідком залишення рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Згідно статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам частково не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, зокрема, не виконано приписів процесуального законодавства щодо встановлення належного відповідача під час вирішення частини позовних вимог щодо зобов`язання фіскального органу зареєструвати спірні податкові накладні.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДФС у Чернівецькій області зареєструвати спірні податкові накладні від 29.10.2018 №5 та від 12.11.2018 №1 в ЄРПН, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головне управління ДПС України у Чернівецькій області задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області зареєструвати податкові накладні від 29.10.2018 року №5 та від 12.11.2018 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська