Постанова

від 18.06.2020 по справі 640/20333/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №640/20333/18

адміністративне провадження №К/9901/3824/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційний дім Прожектор на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Бараненко І.І., Єгорова Н.М.) у справі №640/20333/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційний дім "Прожектор" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційний дім Прожектор (далі - ТОВ ТД Прожектор , позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 вересня 2018 року №00011061402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2019 року позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року рішення суду першої інстанцій скасовано, прийнято нове, яким Товариству відмовлено у задоволені позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тим доказам, якими позивач підтверджував реальність здійснення господарських операції з контрагентами, натомість, при вирішенні справи взяв до уваги лише доводи контролюючого органу. Вважає безпідставним прийняття апеляційним судом вироку суду щодо контрагента позивача як доказу по справі, оскільки такий не був покладений в основу акта перевірки.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін як законне й обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ГУ ДФС у місті Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ТД Прожектор з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС за серпень 2017 року та ТОВ БАТІАЛЬ ГРУП за жовтень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 28 серпня 2018 року, яким встановлено порушення позивачем, серед іншого, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 209762,00 гривень, в тому числі: за серпень 2017 року у сумі 127440,00 гривень, за жовтень 2017 року у сумі 82322,00 гривень.

7 вересня 2018 року на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №00011061402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 209762,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 104881,00 гривень, усього - 314643,00 грн; №00011051402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 226543,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 113272,00 гривень, усього - 339815,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження ДФС України скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві №00011051402 від 7 вересня 2018 року, а рішення №00011061402 - залишила без змін.

Після цього, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 7 вересня 2018 року №00011061402 до суду.

Так, підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість стали господарські операції ТОВ ТД Прожектор з постачальниками ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС та ТОВ БАТІАЛЬ ГРУП , в яких позивач придбавав у власність обладнання зв`язку (договори від 15 серпня 2017 року №1508 та від 19 жовтня 2017 року №1910, відповідно).

З огляду на виявлену податкову та іншу інформацію щодо контрагентів позивача, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність в означених контрагентів можливості реалізувати товари на користь ТОВ ТД Прожектор , як це було обумовлено укладеними правочинами.

Задовольняючи позов та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано суду документи первинного обліку, які містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, а отже доведено факт реального виконання умов договорів з ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС та ТОВ БАТІАЛЬ ГРУП , що надає йому право на формування податкового кредиту за господарськими операціями із цими суб`єктами господарювання, і придбані у контрагентів товари були в подальшому реалізовані третім особам. На переконання окружного суду, висновки відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся.

Приймаючи протилежне рішення та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з безтоварності господарських відносин між позивачем та контрагентами ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС та ТОВ БАТІАЛЬ ГРУП . На переконання суду, про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентам у своїй сукупності свідчать: відомості облікових карток суб`єктів фіктивних підприємств щодо контрагентів; вирок суду, яким директора ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину (фіктивне підприємництво); пояснення керівника ТОВ БАТІАЛЬ ГРУП ОСОБА_2 про його непричетність до реєстрації та господарської діяльності зазначеного підприємства. Окрім того, суд виходив з того, що позивачем не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, оскільки з наданих первинних документів неможливо встановити зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і подальшою його господарською діяльністю.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

За приписами пункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (…).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Верховний Суд України у постановах від 24 травня 2016 року у справі №21-5332а15, від 22 листопада 2016 року у справі №21-2430а16 зазначав, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Така ж позиція була висловлена й Верховним Судом у постановах від 20 грудня 2019 року у справі №826/16776/18 та від 20 квітня 2020 року у справі №1440/1967/18.

Як встановив апеляційний суд, вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2018 року у справі №761/11945/18 директора ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Вирок набрав законної сили 21 січня 2019 року.

Дійсно, означеного вироку не існувало на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, однак його постановлення впливає на юридичне значення первинних документів, що покладені в основу акта перевірки. Вироком суду підтверджено винуватість директора контрагента у фіктивному підприємництві й вказаний вирок може бути доказом у справі.

Крім того, висновок податкового органу щодо фіктивності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС ґрунтувався також й на інших обставинах та податковій інформації, що перебувала у розпорядженні контролюючого органу.

Враховуючи, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, видані контрагентом ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС , діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що такі не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 127440,00 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 63720,00 грн за господарськими операціями з ТОВ ВІДСОН АЛЬЯНС (усього 191160,00 грн).

Що стосується ТОВ БАТІАЛЬ ГРУП , то висновок контролюючого органу щодо фіктивності означеного контрагента ґрунтувався на наступному: відповідно до ІС Суб`єкти фіктивного підприємництва підсистеми Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ТОВ БАТІАЛЬ ГРУП має ознаки фіктивного підприємництва; співробітниками ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві в ході проведення комплексу заходів щодо відпрацювання ризикових платників податків опитано ОСОБА_2 який з 19 травня 2017 року по теперішній час значиться директором ТОВ БАТІАЛЬ ГРУП та який пояснив, що статутні документи підприємства він не підписував, причетність до ведення фінансово-господарської діяльності не має (письмове пояснення від 20 грудня 2017 року); Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22017240000000017, в ході досудового розслідування якого встановлено, що ТОВ БАТІАЛЬ ГРУП має ознаки фіктивності; відсутні трудові та основні фонди, виробничі потужності; з грудня 2017 року підприємство не звітує до органів ДФС взагалі.

Проаналізувавши такі твердження контролюючого органу та дослідивши документи, надані позивачем до перевірки і до суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем підтверджено реальність господарських правовідносин з контрагентами; суд визнав, що такі господарські операції були пов`язані з господарською діяльністю позивача, спричинили зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав до задоволення позову в цій частині. Разом із тим, із судового рішення апеляційного суду не вбачається наведення обґрунтованих мотивів, виходячи з яких була надана інша правова оцінка обставинами справи, встановленим судом першої інстанції обставинам щодо господарської діяльності позивача з ТОВ БАТІАЛЬ ГРУП , та які були покладені цим судом в основу задоволення позову. Апеляційний суд мотивів суду першої інстанції не спростував, а обмежився лише висновками про те, що позивачем не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, оскільки з наданих первинних документів неможливо встановити зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і подальшою його господарською діяльністю.

Водночас Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію в подібних справах, за змістом якої порушення кримінальної справи та відібрання слідчими чи співробітниками податкового органу пояснень посадової особи господарюючого суб`єкта не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Цим поясненням має бути надана правова оцінка таким, що набрав законної сили, вироком суду, або ж особи, які їх надавали, мають бути безпосередньо допитані судом, який розглядає справу, як свідка.

Апеляційний суд володіє повною юрисдикцією щодо перегляду як питань права, так і питань факту, та має право вживати заходів, спрямованих на отримання відповідних пояснень з приводу причетності до господарської діяльності контрагента позивача безпосередньо від директора такого Підприємства, як першоджерела.

Вирішуючи спір, апеляційний суд повинен був надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв`язку.

Оцінка судом доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої суб`єктивної оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують протилежне тлумачення, без зазначення належних причин відходу від попередньої оцінки, чи без вказівки на причини визнання попередньої помилковою.

Аналізуючи доводи позивача з цього приводу, які містяться в касаційній скарзі, Верховний Суд не може залишити це поза увагою.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 7 вересня 2018 року №00011061402 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 82322,00 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 41161,00 грн (за господарськими операціями з ТОВ БАТІАЛЬ ГРУП ) підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законне й обґрунтоване.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційний дім Прожектор задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 7 вересня 2018 року №00011061402 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 82322,00 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 41161,00 грн.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті рішення апеляційного суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

М.М. Гімон