Рішення

від 17.06.2020 по справі 696/1601/15-ц

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.06.2020 Справа № 696/1601/15-ц

2/696/1/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Галіневській Р.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс (код ЄДРПОУ 31007137, вул. Химичів,1а с. Березняки Смілянського району Черкаської області), треті особи відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, Кам`янська районна державна адміністрація Черкаської області про визнання договору оренди землі припиненим,

встановив:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс (далі - ДСП Агрокомплекс ), треті особи: відділ Держземагенства у Кам`янському районі Черкаської області, Кам`янська районна державна адміністрація Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 965935 Позивач є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,39 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0064, що розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.

15 вересня 2010 року між Позивачем та ДСП Агрокомплекс укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

У серпні 2015 року Позивач направила листа до ДСП Агрокомплекс про своє небажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, проте відповідач по закінченню строку дії договору оренди продовжував користуватися земельною ділянкою та відмовився в добровільному порядку повернути земельну ділянку позивачу, так як здійснив державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки не в 2010, а в 2013 році, а тому бажає використовувати земельну ділянку протягом 5 років з часу державної реєстрації договору оренди землі, тобто до 2018 року.

Посилаючись на відсутність у орендодавця волевиявлення на продовження строку дії правочину, Позивач просила суд визнати, починаючи з

15 вересня 2015 року, припиненим спірний договір оренди земельної ділянки № 88 від 15 вересня 2010 року та стягнути з ДСП Агрокомплекс понесені судові витрати.

В судових засіданнях сторона Позивача наполягала на задоволенні позову.

Сторона Відповідача подала суду заперечення, просила в задоволенні позову відмовити.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 965935 Позивач є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,39 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0064, що розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.

15 вересня 2010 року між Позивачем та ДСП Агрокомплекс укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

15 вересня 2010 року між сторонами підписано акт прийому-передачі зазначеної земельної ділянки.

10 липня 2013 року здійснено державну реєстрацію договору оренди, що підтверджується витягом про державну реєстрацію.

12 серпня 2015 року Позивач звернулася до ДСП Агрокомплекс з повідомленням про наміри припинити оренду належної їй земельної ділянки, так як вважала, що договір закінчує свою дію в 2015 році.

Стаття 792 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди, 15 вересня 2010 року, частина друга статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті

126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону № 161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд України вказував, що поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим, у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному Законі № 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки між сторонами визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 332/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Встановлено, що сторони узгодили у пункті 8 договору строк його дії - 5 років.

У пункті 31 передбачено обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, передбаченому законом або договором, та у пункті 46 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

З договору оренди вбачається, що 10 липня 2013 року здійснено його державну реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом про державну реєстрацію.

Стаття 31 Закону № 161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.

Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення договору оренди земельної ділянки відповідно до статті 31 Закону № 161-XIV, позивач не зазначив і суд не встановив.

Аналогічні висновки викладені у постанові ВС від 01 квітня 2020 року по справі № 696/1883/15-ц, які є обов`язковими для суду першої інстанції.

У такому разі відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс (код ЄДРПОУ 31007137, вул. Химичів,1а с. Березняки Смілянського району Черкаської області), треті особи відділ Держгеокадастру у Кам`янському районі Черкаської області, Кам`янська районна державна адміністрація Черкаської області про визнання договору оренди землі припиненим - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Кам`янський районний суд Черкаської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. (п.15.5 Перехідних положень ЦПК України). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя : В.В.Шкреба