Постанова

від 19.06.2020 по справі 916/2384/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2384/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.,

за участю представників:

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - участі не брали,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР"

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019, прийняте суддею Щавинською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 28.12.2019,

у справі №916/2384/19

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР"

про виселення

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2019 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР", в якому просив виселити відповідача з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 1494,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями відповідача, який, не зважаючи на припинення договірних орендних відносин з позивачем, безпідставно не повернув останньому об'єкт оренди - нежитлове приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 1494,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 28.08.2019 відкрито провадження у справі №916/2384/19.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 у справі №916/2384/19 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 1494,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 1921 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на те, що зобов'язання сторін, яке виникло на підставі укладеного між ними договору оренди №34/7 від 25.07.2013, припинилося у зв'язку зі спливом строку дії вказаного договору, що свідчить про відсутність правових підстав для зайняття відповідачем об'єкта оренди та зумовлює виникнення у останнього обов'язку повернути орендодавцю орендоване майно, від виконання якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" безпідставно ухиляється.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 у справі №916/2384/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на недоведеності позивачем факту належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" про припинення договору оренди №34/7 від 25.07.2013, а тому, за твердженням апелянта, зазначений договір в силу приписів частини першої статті 764 Цивільного кодексу України та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що свідчить про відсутність правових підстав для виселення відповідача з орендованого приміщення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 17.02.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою від 16.03.2020 розгляд справи призначено на 08.04.2020 о 10:30.

Однак, 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 були внесені зміни до вищезазначеної постанови від 11.03.2020 №211 та продовжено карантин до 24.04.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 - до 11.05.2020.

Рішенням Ради суддів України від 17.03.2019 №19 затверджено Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу "COVID-19", який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, відповідно до яких Рада суддів України рекомендує на період карантину встановити особливий режим роботи судів України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 було вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 у справі №916/2384/19 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням ситуації, яка склалася в державі у зв'язку з поширенням короновірусу "COVID-19" та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, для здійснення повного та всебічного апеляційного розгляду справи відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, а також повідомлено учасників справи про те, що розгляд даної справи, призначений ухвалою суду від 16.03.2020 на 10:30 год 08.04.2020, не відбудеться, а про дату та час розгляду справи №916/2384/19 сторони будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою.

04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо.

З огляду на викладене, враховуючи прийняття Урядом України рішення про пом'якшення режиму карантину, введеного у зв'язку з поширенням короновірусу "COVID-19", ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 справу №916/2384/19 призначено до розгляду на 03.06.2020 о 10:30.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 03.06.2020 було постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи №916/2384/19 на 11:00 год 19.06.2020.

У судовому засіданні 19.06.2020 представники сторін участі не брали, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с.190, 192).

Крім того, у період з 04.06.2020 по 18.06.2020 протягом тривалого часу неодноразово секретарем судового засідання були здійснені спроби зв'язатися з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" засобами телефонного зв'язку за номером телефону, який вказаний апелянтом в апеляційній скарзі та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте з'єднатися зі скаржником не виявилось за можливе, оскільки абонент постійно не відповідав на дзвінки, про що було складено відповідну довідку від 18.06.2020 (а.с.193).

Колегія суддів враховує, що і Департаментом комунальної власності Одеської міської ради також вживались дії щодо повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" про призначення справи №916/2384/19 до розгляду на 11:00 год 19.06.2020, на підтвердження чого позивачем до апеляційного господарського суду подано повідомлення кур'єрської служби доставки про направлення скаржнику листом з описом вкладення копії ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 у справі №916/2384/19, між тим у даному повідомленні зазначено про те, що двері кур'єру не відчинили (а.с.195).

Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6511912312492 адвокат Сорокін К.О., який здійснював представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" у суді першої інстанції, отримав ухвалу суду Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 (а.с.180), між тим у жодному із судових засідань в апеляційному господарському суді участі не брав.

Законом України "Про доступ до судових рішень" та процесуальним законодавством скаржнику надано право бути обізнаним про прийняті в цій справі судові рішення та можливість реалізувати право на участь в апеляційному перегляді ухвали місцевого господарського суду шляхом доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду міститься у постанові від 02.06.2020 у справі №910/4907/13.

Колегія суддів також зауважує, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").

У рішенні "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17.

За таких обставин, скаржник , який добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, повинен слідкувати за перебігом розгляду справи за його участю , а також утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції належним чином виконав свій процесуальний обов'язок щодо повідомлення скаржника про проведення судового засідання у даній справі 19.06.2020 об 11:00 шляхом надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" відповідної ухвали засобами поштового зв'язку за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і самим скаржником в його апеляційній скарзі, а також розміщенням на офіційному веб-сайті суду на веб-порталі "Судова влада" відповідного оголошення.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2013 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради ("Орендодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" ("Орендар") укладено договір оренди нежилого приміщення №34/7 (далі - договір №34/7 від 25.07.2013), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 481,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26.

Згідно з пунктом 1.2 договору №34/7 від 25.07.2013 передача в оренду об'єкта, зазначеного у пункті 1.1 цього договору, здійснюється, зокрема, на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Термін дії договору оренди - з 25.07.2013 до 25.06.2016 (пункт 1.3 договору №34/7 від 25.07.2013).

В силу пункту 2.1 договору №34/7 від 25.07.2013 орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 №786 зі змінами та доповненнями.

У пунктах 2.2, 2.3 договору №34/7 від 25.07.2013 сторони узгодили, що за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить 19627,44 грн (без урахування ПДВ). Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Пунктом 2.4 договору №34/7 від 25.07.2013 передбачено, що Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.

Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 2.5 договору №34/7 від 25.07.2013).

Відповідно до пункту 4.1 договору №34/7 від 25.07.2013 вказані у пункті 1.1 цього договору приміщення Орендодавцем передаються Орендарю виключно під розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів без реалізації товарів підакцизної групи та непродовольчих товарів.

За умовами пункту 4.2 договору №34/7 від 25.07.2013 Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Згідно з пунктом 4.7 договору №34/7 від 25.07.2013 після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

В силу пункту 7.7 договору №34/7 від 25.07.2013 після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на його продовження на нових умовах у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у Орендодавця наміру передачі об'єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах.

Пунктом 7.8 договору №34/7 від 25.07.2013 визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

У пункті 7.9 договору №34/7 від 25.07.2013 сторони узгодили, що заяви, пропозиції, повідомлення, претензії стосовно змін, розірвання, припинення або продовження дії договору оренди на новий термін надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.

Дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (пункт 7.11 договору №34/7 від 25.07.2013).

Відповідно до пункту 7.15 договору №34/7 від 25.07.2013 у випадку зміни юридичної адреси, номеру розрахункового рахунку, місцезнаходження, інших реквізитів сторони зобов'язані у 10-денний термін повідомити один одного про зміни, що сталися. У разі невиконання цього пункту всі повідомлення, направлені за юридичною адресою, вважаються отриманими.

Згідно з пунктом 7.17 договору №34/7 від 25.07.2013 цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

На виконання умов вищезазначеного договору 25.07.2013 cторонами підписано акт приймання-передачі б/н, з якого вбачається, що Орендареві передано частину нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 481,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26.

01.10.2013 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" укладено додатковий договір №1 про внесення змін до договору №34/7 від 25.07.2013, на підставі якого сторонами узгоджено зміну об'єкта оренди (з частини нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 481,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26, на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 1494,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26) та збільшено розмір місячної орендної плати до 71651,99 грн.

В подальшому листом №01-13/2788 від 24.06.2019 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" про те, що строк дії договору №34/7 від 25.07.2013 сплив 25.05.2019 та позивач не має наміру його продовжувати, у зв'язку з чим відповідачу необхідно повернути позивачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі.

Вказаний лист був направлений відповідачу 25.06.2019 засобами поштового зв'язку за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 67А, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6503907200748 та копією фіскального чеку б/н від 25.06.2019, який свідчить про оплату послуг поштового зв'язку.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 1494,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов'язання сторін, яке виникло на підставі укладеного між ними договору оренди №34/7 від 25.07.2013, припинилося у зв'язку зі спливом строку дії вказаного договору, що свідчить про відсутність правових підстав для зайняття відповідачем об'єкта оренди та зумовлює виникнення у останнього обов'язку повернути орендодавцю орендоване майно, від виконання якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" безпідставно ухиляється.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №34/7 від 25.07.2013 є договором найму (оренди) комунального майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Організаційні та майнові відносини, що виникають у зв'язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України "Про оренду державного та комунального майна").

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №34/7 від 25.07.2013 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов'язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

У частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Системний аналіз вищевикладених приписів законодавства дозволяє зробити висновок, що для продовження дії договору оренди необхідна наявність таких юридичних фактів: продовження користування орендарем орендованим майном та відсутність своєчасного письмового повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Отже, чинне законодавство допускає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу, при цьому для такого автоматичного продовження договору оренди комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Колегія суддів зауважує, що законодавцем не встановлено конкретної форми заяви про припинення договору оренди, така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Водночас істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 21.10.2019 у справі №902/862/15.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії останнього.

Вказаний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.10.2019 у справі №910/3705/19, від 21.10.2019 у справі №902/862/15 та від 02.07.2019 у справі №906/742/18.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди або протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, вказаний договір припиняється.

В силу пункту 7.11 договору №34/7 від 25.07.2013 дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У пункті 7.8 договору №34/7 від 25.07.2013 сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Термін дії договору оренди - з 25.07.2013 до 25.06.2016 (пункт 1.3 договору №34/7 від 25.07.2013).

За твердженням позивача, що не оспорюється відповідачем, строк дії договору №34/7 від 25.07.2013 сторонами було пролонговано автоматично в порядку та на умовах, визначених вказаним договором та статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на той самий строк, а саме: до 25.05.2019.

Між тим, як зазначалося вище, 25.06.2019, тобто в межах встановленого пунктом 7.8 договору №34/7 від 25.07.2013 та приписами частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" місячного строку, Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом №01-13/2788 від 24.06.2019 повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" про відсутність наміру щодо подальшого продовження строку дії вищезазначеного договору.

Відповідно до пункту 7.9 договору №34/7 від 25.07.2013 заяви, пропозиції, повідомлення, претензії стосовно змін, розірвання, припинення або продовження дії договору оренди на новий термін надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.

Згідно з копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6503907200748 вищенаведений лист був направлений Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" засобами поштового зв'язку за належною адресою - 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 67А, яка вказана в реквізитах відповідача у договорі №34/7 від 25.07.2013, а також значиться як місцезнаходження юридичної особи-відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Доводи апелянта про направлення позивачем вищезазначеного листа за неправильною адресою, оскільки замість поштового відділення №62 даний лист було надіслано на відділення поштового зв'язку №16, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, адже на поштовому відправленні №6503907200748 позивачем вказано індекс 65062, який відповідає саме поштовому відділенню №62, при цьому місцевим господарським судом встановлено, що надходження кореспонденції на відділення поштового зв'язку №16 відбувалось у зв'язку із тимчасовим закриттям поштового відділення №62 та фактичним злиттям останнього з відділенням №16, яке було на цей час основним і проводило сортування та вручення поштової кореспонденції, що підтверджується матеріалами справи (т.І а.с.124).

Посилання скаржника на неотримання ним листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №01-13/2788 від 24.06.2019 колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, факт направлення позивачем вказаного листа за належною адресою відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6503907200748, а по-друге, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, будь-яке документальне підтвердження факту вчинення заяви про розірвання договору на адресу контрагента припиняє договір оренди незалежно від того, чи отримано іншою стороною цю заяву, адже нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення про припинення договору, натомість передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення орендарю, що буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

За таких обставин, враховуючи наведені норми права, узгоджені сторонами умови договору №34/7 від 25.07.2013 та наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що протягом місяця після закінчення строку дії вказаного договору мали місце заперечення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради як орендодавця щодо продовження дії договору №34/7 від 25.07.2013 на новий строк, які були вчасно направлені відповідачеві, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про припинення дії останнього з 26.05.2019.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами пункту 4.7 договору №34/7 від 25.07.2013 після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи акту приймання-передачі нерухомого майна за договором №34/7 від 25.07.2013, підписаного сторонами після спливу строку дії останнього, а також беручи до уваги твердження відповідача про знаходження у спірному приміщення належного йому майна, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про виселення Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 1494,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26.

Твердження скаржника про те, що в оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом безпідставно не було надано правової оцінки складеному позивачем 04.04.2019 акту обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26, є необґрунтованими, оскільки вказаний акт у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом у даній справі, оскільки не стосується предмета доказування, адже даний документ був оформлений під час дії договору №34/7 від 25.07.2013, а тому жодним чином не підтверджує ані доводи позивача про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" у зв'язку зі спливом строку дії зазначеного договору, ані посилання відповідача на пролонгацію останнього.

Доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором №34/7 від 25.07.2013 судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки предметом спору у даній справі Департаментом комунальної власності Одеської міської ради є вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" зі спірного нежитлового приміщення, а не вимоги про стягнення з останнього заборгованості, відтак обставини наявності або відсутності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за вищезазначеним договором оренди не входять до предмету доказування у даній справі та повинні розглядатись в межах окремого самостійного провадження.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 у справі №916/2384/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-ЦЕНТР".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук