Рішення

від 04.06.2020 по справі 510/2256/19

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/510/446/20

Справа № 510/2256/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бошков І.Д.;

за участю секретаря Березенко С.П.

розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Ренійське бюро технічної інвентаризації , Центру надання адміністративних послуг Ренійської районної державної адміністрації про визнання права власності ,

В С Т А Н О В И В:

Представник Центру надання адміністративних послуг Ренійської районної державної адміністрації, уточнені позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.

Представник Комунального підприємства Ренійське бюро технічної інвентаризації , уточнені позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Представник позивача, ОСОБА_2 , на задоволенні уточнених позовних вимогах наполягала, просила розглянути справу без її участі та участі позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту та і/н позивача; копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 28.08.2019р.; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 ; копія договору дарування 26.11.1976р.; копія акту про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 26.11.1976р.; копія виписки із рішення Ренійської міської ради № 252 від 12.06.1952р.; копія акту від 1952р.; копія рішення Ренійської міської ради народних депутатів № 64 від 30.03.1976р.; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.1976р.;копія постанови нотаріусу про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.04.2019р.; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.11.1993р.; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості нерухомого майна;

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що представник позивача звернулась до суду із вищевказаними вимогами, зазначивши, що з 1952 р. позивач проживає у будинку АДРЕСА_1 . Підставою для будівництва був акт від 12.06.1952 р., яким проведено відвід земельної ділянки в натурі площею 523 кв. м батькові позивача. Згідно проекту забудови житлова площа будинку повинна бути - 26,6 кв. м, площа забудови - 64,60 кв. м. Зазначений акт затверджений рішенням виконавчого комітету Ренійської міської ради № 252 та відповідно наданий дозвіл на будівництво будинку. 19.02.1976р. рішенням виконавчого комітету Ренійської міської ради № 57 було затверджено акт вводу в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно зазначеного акту про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію від 26.01.1976 р. загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 - 97,2 кв. м, житлова площа - 38,9 кв. м, полізна площа - 51,7 кв. м. 30.03.1978 р. рішенням виконавчого комітету Ренійської міської ради № 84 було надано дозвіл власнику будинку провести добудову веранди.

Так, 11.11.1976 р. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстр № 3684, згідно якого позивач успадкував 1/2 частину вказаного житлового будинку. Складові вказаного житлового будинку в означеному свідоцтві не відображені. 26.11.1976 р. позивач отримала в дар 1/4 частину вказаного житлового будинку (договір дарування, реєстр № 3845). В означеному договорі дарування зазначено лише про те, що житлова площа вказаного житлового будинку складає 38,90 кв. м. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.11.1993 р. позивач успадкувала 4/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому відображені складові будинку: загальна площа - 87,8 кв. м, житлова площа - 47,80 кв. м. На підставі судового рішення від 28.08.2019 р. по справі № 510/990/19 за позивачем визнано право власності на 1/10 частини житлового будинку.

Таким чином, позивач стала власником житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який складається в цілому з: житлового будинку літ. А загальною площею 94,0 кв. м, житловою площею 45,0 кв. м, підсобною площею 49 кв. м; житлова прибудова літ. а, житлова прибудова літ. а1, а2, альтанка літ. И, навіс літ. е, сарай літ. Е, 3, гараж літ. Ж, душ літ. К, санвузол літ. Л, огорожа 1-3, споруда 4,5.

В 2007 р. позивач звернулася до комунального підприємства Ренійське бюро технічної інвентаризації (далі - КП РБТІ ) із відповідними документами про оформлення акту про прийняття в експлуатацію, який був оформлений та залишився в архівній справі. Однак, з об`єктивних причин, а саме з причин того, що в період з жовтня 2006 року по вересень 2009 року через трудовий спір між керівництвом КП РБТІ та працедавцем, робота комунального підприємства була паралізована, фактично існувало два комунальних підприємства РБТІ , дві печатки та два керівника. Таким чином, в ході роботи двох підприємств формувалося два архіву.

В подальшому, позивач неодноразово зверталася до КП РБТІ з метою отримання дублікату документу, однак посадові особи повідомили, що в архіві відсутня справа за результатами проведення інвентаризації 2007 р.

З метою поновлення документів, позивач замовила технічну інвентаризацію в 2019 р.. зазначеного нерухомого майна, згідно якої встановлено відсутність самочинно побудованих об`єктів. Всі об`єкти були побудовані у період 1949, 1956, 1993 р., 2009 р., про що вказано в розділі Характеристика будинку, господарських будівель та споруд .

У зв`язку із відсутністю архівних документів, позивач не має можливості провести державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок, в результаті чого не визнається її право власності.

Позивачка мешкає в будинку та господарює, є фактичним власником будинку. Як вбачається з доданих документів, кожен раз змінювалися загальна та житлова площа будинку, відміток про самочинно побудовані об`єкти відсутні. Тому, позивач вважає, що є власником майна, а тому право власності на це нерухоме майно може бути визнано за нею.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна регламентується Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 , норми якого діють в тій частині, що не суперечить вимогам Закону.

Відповідно до ч. З ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який введено в дію з 01.01.2013 року, врегульовано відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також встановлено спеціальний Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703.

Як вбачається з ч. 4 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Так, в листі Міністерства юстиції України 23.02.2016 № 8.4-35//18/1 Щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майно, збудованих до 5 серпня 1992 року зазначається, що відповідно до норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон), обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Вказане безумовно направлено на реалізацію положень статті 331 Цивільного кодексу України.

Оскільки Закон України Про регулювання містобудівної діяльності набрав чинності з 12 березня 2011, пунктом 9 Розділу V Прикінцеві положення передбачається певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

З матеріалів справи вбачається, що батькам позивача на праві власності належало по Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1 . Після смерті батька позивача, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.11.1976 р. вищевказана Ѕ частина житлового будинку була успадкована позивачем ОСОБА_1 та її матір`ю - ОСОБА_3 в рівних частках (тобто по 1/4 частині нерухомості з Ѕ частини домоволодіння кожній з них). 26.11.1976 р. ОСОБА_3 подарувала позивачу ј частину вищевказаного житлового будинку. Отже, позивачу стала належати Ѕ частина спірної нерухомості. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.11.1993 р. успадкувала 4/10 частини житлового будинку. Таким чином, позивач стала власником 9/10 частин житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Питання про спадкування 1/10 частини нерухомості не було вирішено. Лише, на підставі судового рішення від 28.08.2019 р. по справі № 510/990/19 за позивачем визнано право власності на 1/10 частини житлового будинку.

В 2007 р. позивач звернулася до КП РБТІ із відповідними документами про оформлення акту про прийняття в експлуатацію, який був оформлений та залишився в архівній справі. Однак, з об`єктивних причин, а саме з причин того, що в період з жовтня 2006 року по вересень 2009 року через трудовий спір між керівництвом КП РБТІ та працедавцем, робота комунального підприємства була паралізована, фактично існувало два комунальних підприємства РБТІ , дві печатки та два керівника. Таким чином, в ході роботи двох підприємств формувалося два архіву. В подальшому, позивач неодноразово зверталася до КП РБТІ з метою отримання дублікату документу, однак посадові особи повідомили, що в архіві відсутня справа за результатами проведення інвентаризації 2007 р.

На час звернення до суду із вказаною заявою, зазначені об`єкти нерухомості не є самовільно побудованими на підставі наступного.

З метою поновлення документів, позивач замовила технічну інвентаризацію у 2019р. Так, згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , який виготовлений 20.05.2019р., встановлено відсутність самочинно побудованих об`єктів. Всі об`єкти були побудовані у період 1949, 1956, 1993 р., 2009 р., про що вказано в розділі Характеристика будинку, господарських будівель та споруд . З доданих документів вбачається, що кожен раз змінювалася загальна та житлова площа, однак відміток про самочинно побудовані об`єкти відсутні.

У зв`язку із відсутністю архівних документів, позивач не має можливості провести державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок, в результаті чого не визнається її право власності.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи із вищенаведеного, є правові підстави визнати за позивачем право власності на 9/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 15,16,392 ЦК України 2003 р., суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (картка платника податків: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 03.12.1999 р.) право власності на 9/10 частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 , який складається в цілому з: житлового будинку літ. А загальною площею 94,0 кв. м, житловою площею 45,0 кв. м, підсобною площею 49 кв. м; житлова прибудова літ. а, житлова прибудова літ. а1, а2, альтанка літ. И, навіс літ. е, сарай літ. Е, 3, гараж літ. Ж, душ літ. К, санвузол літ. Л, огорожа 1-3, споруда 4,5.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Бошков