Рішення

від 15.06.2020 по справі 177/1954/19

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1954/19

Провадження № 2/177/203/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 червня 2020 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кірлаша В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме: з 01.06.2017 по 17.10.2017, у розмірі 18609,60 грн. Просив допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць та стягнути на його користь судові витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

В обґрунтування позову вказував, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 у справі № 177/1756/16-ц його позовні вимоги до відповідачів задоволено частково, скасовано розпорядження та наказ про його відсторонення від посадових обов`язків, допущено його до виконання посадових обов`язків директора Глеюватського КРЕП, стягнуто з Глеюватського КРЕП на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 31804,20 грн за період з 09.08.2016 - 31.05.2017.

Стверджуючи, що періодом, за який він має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є період з моменту незаконного відсторонення від посади до моменту ухвалення рішення суду, позивач вважав за необхідне стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2017 по 17.10.2017 в сумі 18609,60 грн.

Позивач та його представник у ході судового засідання позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області - Кірлаш В.В., позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити через його необгрунтованість та безпідставність. При цьому, відзиву на позовну заяву суду не надано.

Відповідач Глеюватське КРЕП будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно не забезпечив участь свого представника у розгляді справи, про причини неявки суду не повідомив, відзиву та заяв з процесуальних питань не надав (а.с. 25, 32, 34, 37, 48, 57).

Вислухавши пояснення учасників справи, їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, надавши оцінку доказам дослідженим в судовому засіданні на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та їх достатності у взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 у справі № 177/1756/16-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Глеюватського КРЕП про скасування розпорядження та наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди. Серед іншого, вказаним рішенням суду стягнуто з Глеюватського КРЕП на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 31804,20 грн, за період з 09.08.2016 по 31.05.2017. Рішення набрало законної сили 28.10.2017 (а.с. 6-12).

Як стверджував позивач у позовній заяві, вказане рішення суду виконано в частині стягнення середнього заробітку в розмірі визначеному судом.

Згідно з рішенням рішення суду від 17.10.2017, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.08.2016 по 31.05.2017 обумовлено тим, що саме з такими вимогами позивач звертався до суду, а суд обмежений заявленими позовними вимогами.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за неохоплений рішенням суду від 17.10.2017 період, а саме з 01.06.2017 по 17.10.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Факт вимушеного прогулу ОСОБА_2 встановлено рішенням суду від 17.10.2017, через що, у силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягає. Станом на дату ухвалення рішення суду від 17.10.2017 порушення прав позивача тривало, вимушений прогул мав місце, рішенням суду стягнуто середній заробіток лише за період з 09.08.2016 по 31.05.2017, а тому виходячи з приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП, ОСОБА_2 має право на стягнення середнього заробітку за решту часу вимушеного прогулу, тобто з 01.06.2017 по 17.10.2017 (дата ухвалення рішення суду від 17.10.2017).

Відповідно вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зумовленого незаконним відстороненням від посади, за період з 01.06.2017 по 17.10.2017 підлягають задоволенню. Задоволення цих вимог узгоджується з вимогами справедливості та захисту порушених прав працівника, як більш незахищеної сторони трудових відносин.

Такі вимоги підлягають задоволенню без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 КЗпП).

Відповідно до п.п. з п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, цей порядок обчислення заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Згідно з абз. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку, в даному випадку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5, 8 розділу ІV цього Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як встановлено рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2017, двома останніми місяцями, що передували незаконному відстороненню ОСОБА_2 від посади були: червень 2016 (13 робочих днів) та травень 2016 (19 робочих днів), а загальна сума доходу за вказаний період склала 6202,83 грн. (а.с. 10). Відповідно середньоденна заробітна плата, яка має враховуватися при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає: 6202,83 грн./32 роб дні =193,84 грн.

Розрахунок величини середньоденної заробітної плати вказаний у рішенні суду від 17.10.2017 - 193,85 грн, суд не приймає до уваги, оскільки він не узгоджується з вказаним арифметичним розрахунком, з причини неточного округлення.

Період з 01.06.2017 по 17.10.2017 має 95 робочих днів: червень 2017 - 20 робочих днів; липень 2017 - 21 робочий день; серпень 2017 - 22 робочих дні; вересень - 21 робочий день; жовтень - 11 робочих днів. Доводи позивача, щодо наявності в періоді з 01.09.2017 по 17.10.2017 12 робочих днів, суд розцінює критично, оскільки з числа робочих днів виключено 16.10.2017 на яке перенесено святковий день 14.10.2017, відповідно до ч. 3 ст. 67 КЗпП.

Відповідно середній заробіток ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2017 по 17.10.2017 складає 193,84 грн. х 95 роб днів =18414,80 грн та підлягає стягненню з Глеюватського КРЕП, як роботодавця ОСОБА_2 .

Оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, позов задоволено частково, тому виходячи зі змісту задоволених позовних вимог та розміру їх задоволення, вини кожного із відповідачів у порушенні прав позивача, кожен з яких приймав незаконні рішення про відсторонення від посади, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів, в рівних частках, на користь держави судовий збір в розмірі 380,17 грн з кожного, згідно з розрахунку: сума судового збору за вимогу майнового характеру пропорційно розміру задоволених вимог 760,33 грн (768,40 грн х 98,95 % (відсоток задоволених позовних вимог) / 100%)/ 2.

Вимоги позивача про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають, оскільки розмір таких витрат не підтверджено відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, а також суду не надано доказів понесення позивачем таких витрат. Доказів щодо розміру витрат та заяв, що визначені абз. 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України позивач та його представник суду не подали.

Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (ідентифікаційний номер 35751360, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 55-Б, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2017 по 17.10.2017 в розмірі 18414 (вісімнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 80 копійок.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (ЄДРПОУ 35751360, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 55-Б, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) та Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (ідентифікаційний номер 04339824, юридична адреса: вулиця Шевченка, будинок 65, с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області) на користь держави 380 (триста вісімдесят) гривень 17 копійок з кожного, в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.06.2020.

Суддя: