Рішення

від 19.06.2020 по справі 120/1703/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 червня 2020 р. Справа № 120/1703/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся представник Путілін Євген Вікторович до Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 24 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 15 листопада 2019 року "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" в частині пунктів 50 та 51, яким позивачам відмовлено в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства;

- визнати протиправним та скасувати рішення 24 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 15 листопада 2019 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь" в частині надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою на земельних ділянках, які розташовані в селі Нижча Кропивна, зокрема, кадастровий номер ділянки 0523086400:06:001:0017 площею 2,500 га для сінокосіння і випасання худоби та ділянки без кадастрового номеру площею 0,4 га для сінокосіння і випасання худоби;

- зобов`язати Райгородську сільську раду Немирівського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та сінокосіння та випасання худоби від 15 листопада 2019 року і прийняти відповідні рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачів зазначив, що за результатами розгляду клопотань його довірителів про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2,0 га кожному та про надання земельних ділянок в оренду для сінокосіння і випасання худоби орієнтовною площею по 2,0 га кожному, які розташовані в селі Нижча Кропивна Немирівського районну Вінницької області, Райгородською сільською радою Немирівського району Вінницької області відмовлено в наданні відповідних дозволів у зв`язку із відсутністю вільних земель запасу та резерву.

Разом із тим, Райгородською сільською радою Немирівського району Вінницької області 15 листопада 2019 року прийнято рішення, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь, зокрема, на земельних ділянках: з кадастровим номером 0523086400:06:001:0017 площею 2,500 га для сінокосіння і випасання худоби; без кадастрового номеру площею 0,4 га для сінокосіння і випасання худоби.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відведення земельних ділянок у власність та у наданні земельних ділянок в оренду, при цьому протиправно надавши дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_3 , представник позивачів звернувся до суду з цим позовом та просить скасувати відповідні рішення та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивачів про наданні дозволів на розробку проектів землеустрою та прийняти відповідні рішення.

Ухвалою від 21 квітня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 та витребувано у Райгородської сільськи ради Немирівського району Вінницької області належним чином засвідчені копії клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, з якими вони зверталися до Райгородської сільської ради Немирівського району, а також долучених до них матеріалів (за умови, що такі подавалися).

14 травня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку із тим, що відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. Відповідач зазначає, що рішенням 29 сесії 6 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області №8 від 19 вересня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для сінокосіння та випасання худоби в селі Нижча ОСОБА_4 площею 2,500 га, кадастровий номер 0523086400:06:001:0017, та укладено догорів оренди від 19 вересня 2014 року строком на 15 років. Крім того, земельна ділянка без кадастрового номеру площею 0,4 га для сінокосіння і випасання худоби надана у користування ОСОБА_3 відповідно до розпорядження Немирівської районної державної адміністрації від 28 січня 2011 року №29. Водночас, рішенням сільської ради від 10 березня 2020 року внесено зміни до рішення 24 сесії 1 скликання від 15 листопада 2019 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь , згідно із яким пункт 1 викладено в новій редакції та надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення із земель для сінокосіння і випасання худоби на землі для городництва з подальшим наданням в оренду. Відтак, на думку відповідача, оскільки згадані вище земельні ділянки перебували у користуванні в ОСОБА_3 та у зв`язку із тим, що останнім подано до сільської ради клопотання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо передачі ділянок у користування, тому Райгородською сільською радою Немирівського району обгрунтовано прийнято рішення про надання відповідного дозволу ОСОБА_3 .

Разом із відзивом відповідачем надано копію рішення 26 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради від 10 березня 2020 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії 1 скликання від 15 листопада 2019 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь" та витребувані судом докази.

20 травня 2020 року представником позивачів в порядку, визначеному статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, подано до суду заяву про зміну предмета позову, у якій вказав на те, що прийняття Райгородською сільською радою Немирівського району від 10 березня 2020 року рішення, яким внесено зміни до рішення 24 сесії 1 скликання від 15 листопада 2019 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь , зумовлює викладення предмету позову в іншій редакції. Відтак, позовні вимоги сформовано у наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення 26 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради від 10 березня 2020 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії 1 скликання від 15 листопада 2019 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь" в частині надання дозволу ОСОБА_3 на розробку вказаного проекту землеустрою на земельних ділянках в с. Нижча Кропивна: кадастровий номер 0523086400:03:001:00273 площею 3,5974 га; кадастровий номер 0523086400:03:001:00280 площею 0,9677 га; без кадастрового номера площею 0,4000 га;

- зобов`язати Райгородську сільську раду Немирівського району повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та сінокосіння та виписання худоби, а також прийняти за наслідком розгляду поданих заяв та доданих до них документів відповідні рішення.

У зв`язку із тим, що подана представником позивача заява про зміну предмета позову відповідала вимогам, що встановлені для таких заяв статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, тому судом прийнято її до розгляду.

Крім того, представником позивачів 20 травня 2020 року подано відповідь на відзив, у якій звернув увагу на те, що ним змінено позовні вимоги та додатково навів аргументи для задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

27 травня 2020 року відповідачем подано довідку, у якій вказано адресу місця проживання та зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3

04 червня 2020 року від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, у яких наведено додаткові обґрунтування для відмови у задоволенні позовних вимог.

15 червня 2020 року представником позивачів подано відповідь на відзив, у якій наведені додаткові аргументи для задоволення позовних вимог. Зокрема, йдеться про те, що відповідач не дотримався принципу пропорційності при прийнятті оскаржуваного рішення, адже надав перевагу інтересам однієї людини перед іншими.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою від 21 квітня 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

15 листопада 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області із клопотаннями про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2,0 га кожному, що розташовані в селі Нижча Кропивна Немирівського району Вінницької області.

Крім цього, позивачі звернулися до відповідача із клопотаннями про надання в оренду земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею по 2,0 га на кожного, які також розташовані в селі Нижча Кропивна Немирівського району Вінницької області.

До вказаних клопотань додано графічні матеріали.

Проте, рішенням 24 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району від 15 листопада 2019 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з відсутністю вільних земель запасу та резерву.

Іншим рішенням від 15 листопада 2019 року Райгородська сільська рада Немирівського району Вінницької області "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь" надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь на земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби, які розташовані в селі Нижча Кропивна:

- 2,5000 га, кадастровий номер 0523086400:06:001:0017 га;

- 3,5974 га, кадастровий номер 0523086400:03:001:0273;

- 0,9677 га, кадастровий номер 0523086400:03:001:0280;

- 0,40 га (без кадастрового номеру).

Рішенням 26 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради від 10 березня 2020 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії 1 скликання від 15 листопада 2019 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь" внесено зміни до пункту 1 рішення 24 сесії 1 скликання від 15 листопада 2019 року, виклавши його у наступній редакції: "Надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення із землі для сінокосіння і випасання худоби в землі для городництва з подальшим наданням в оренду, а саме:

- 2,5000 га, кадастровий номер 0523086400:06:001:0017;

- 3,5974 га, кадастровий номер 0523086400:03:001:0273;

- 0,9677 га, кадастровий номер 0523086400:03:001:0280;

- 0,40 га, без кадастрового номера.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 34 ЗК України передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Водночас, особливості надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування визначені статтею 123 ЗК України, частиною 1 якої передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 3 статті 123 ЗК України).

Аналіз приписів статей 118 та 123 ЗК України свідчить про те, що законодавцем передбачено право громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства або в оренду для сінокосіння і випасання худоби із земель державної або комунальної власності, на подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Разом із тим, приписами частини 7 статті 118 та частини 3 статті 123 ЗК України встановлено обов`язок суб`єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з рішень: або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2,0 га кожному та про надання в оренду земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею по 2,0 га, які розташовані в селі Нижча Кропивна Немирівського районну Вінницької області.

Зі змісту рішення Райгородської сільської ради Немирівського району від 15 листопада 2019 року слідує, що сільською радою відмовлено позивачам у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, із наданих до суду графічних матеріалів, що додавалися до клопотань позивачами та третьою особою, неможливо дійти однозначного висновку про те, що вони претендували на одну і ту ж земельну ділянку.

Разом із тим, як слідує із рішення 26 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради від 10 березня 2020 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії 1 скликання від 15 листопада 2019 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь", ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення із землі для сінокосіння і випасання худоби в землі для городництва з подальшим наданням їх в оренду, а саме: площею 2,5000 га, кадастровий номер 0523086400:06:001:0017; площею 3,5974 га, кадастровий номер 0523086400:03:001:0273; площею 0,9677 га, кадастровий номер 0523086400:03:001:0280; площею 0,40 га, без кадастрового номера.

Відтак, наведені вище обставини свідчать про те, що рішення Райгородської сільської ради Немирівського району від 10 березня 2020 року, що оскаржується, не стосується, а відповідно, і не порушує прав, свобод та інтересів позивачів, оскільки, по-перше, у ньому йдеться про надання відповідного дозволу третій особі ОСОБА_3 , а по-друге, із графічних матеріалів, що надані позивачами та третьою особою, неможливо встановити те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зверталися про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо одних і тих же земельних ділянок.

Більше того, варто наголосити на тому, що у зв`язку із зміною предмета позову безпідставно стверджувати про те, що рішенням Райгородської сільської ради Немирівського району від 10 березня 2020 року порушуються права та інтереси позивачів, адже після такої зміни представником позивачів не включено до переліку позовних вимог вимогу щодо оскарження рішення Райгородської сільської ради від 15 листопада 2019 року, яким позивачам відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято або щодо прав, свобод та інтересів якої воно стосується. Якщо позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі №800/489/17, від 06 лютого 2019 року у справі №9901/815/18, від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19 та ряду інших.

Крім того, відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

На відсутність підстав для визнання протиправним рішення сільської ради, що оскаржується, вказує й те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише одним із етапів та не означає позитивного рішення про надання такої ділянки у власність чи користування, на чому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду.

Відтак, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення 26 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради від 10 березня 2020 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії 1 скликання від 15 листопада 2019 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь" в частині надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із кадастровим номером 0523086400:03:001:00273 площею 3,5974 га та із кадастровим номером 0523086400:03:001:00280 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги зобов`язального характеру, то суд зважає на таке.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

Разом із тим, слід звернути увагу на положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, оскільки судом прийнято до розгляду заяву представника позивачів про зміну предмета позову, у якій не містилося вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 15 листопада 2019 року, яким позивачам відмовлено у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарств, що свідчить про те, що позивачами не оскаржується згадане рішення, а тому підстави для задоволення вимоги зобов`язального характеру відсутні.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані представником позивачів, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачам сплаченого ними при зверненні до суду судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину (пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Райгородська сільська рада Немирівського району Вінницької області (місцезнаходження: 22880, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Райгород, вул. Миру, 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04327376)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 )

Повний текст рішення складено 19.06.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович