Рішення

від 09.06.2020 по справі 200/1574/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 р. Справа№200/1574/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голуб В.А.,

при секретарі судового засідання Гуменній В.П.,

за участю:

представника відповідача - Яковлєвої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Аппеті"

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.12.2019 року № Ю-121-00, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бон Аппеті" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.12.2019 року № Ю-121-00.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним 16.12.2019 року отримано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2019 року № Ю-121-00, відповідно до якої відповідач вимагав сплатити кошти в сумі 142 827, 01 грн, в тому числі: недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 142 657, 01 грн. та штрафи в сумі 170, 00 грн. Вважаючи вказану вимогу незаконною позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, яка рішенням ДПС України від 24.01.2020 року була залишена без задоволення.

Вважаючи, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2019 року № Ю-121-00.

У своєму відзиві Головне управління ДПС просить суд у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Аппеті" відмовити повністю, зазначаючи наступне. Приписами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зазначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Відповідач вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України зміни, внесені Законом України № 1669-VII від 02 вересня 2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування втратили чинність. Крім того відповідач зазначає про закінчення антитерористичної операції, підтвердженням чому є Указ Президента України від 30 квітня 2018 року №116/2018 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях . Підсумовуючи відповідач вказує на те, що Законом України від 14.01.2020 року № 440-ІХ Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи пункт 9-4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виключено з 13.02.2020 року.

Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 17.02.2020 року прийняв до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Аппеті" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.12.2019 року № Ю-121-00 та відкрив провадження по справі № 200/1574/20-а. Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження та визначив розгляд адміністративної справи № 200/1574/20-а здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання по справі на 11.03.2020 року об 11 год. 00 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1.

Суд ухвалою від 11.03.2020 року відклав підготовче засідання у справі до 12-00 год 15.04.2020 року з метою забезпечення права відповідача подати відзив на позовну заяву по даній справі та право позивача на ознайомлення з відзивом та надання на нього відповіді; а також для надання відповідачем заперечень на відповідь на відзив.

Підготовче засідання суд ухвалою від 15.04.2020 року відклав до 15 год 00 хв 06.05.2020 року з метою запобігання поширенню серед населення України гострих респіраторних захворювань та корона вірусу COVID-19 та продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів з власної ініціативи.

Суд виніс ухвалу від 06.05.2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13 год 00 хв 09.06.2020 року.

На судове засідання, призначене на 09.06.2020 року, представник позивача не з`явився, про місце, дату та час проведення судового розгляду повідомлявся судом належним чином.

09.06.2020 року на судове засідання прибула представниця відповідача, надала суду пояснення за змістом аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. У задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі. Не заперечувала проти розгляду справи без участі представника позивача.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення позивача про дату, час і місце цього засідання, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Бон Аппеті (87500, Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район, вул. Червонофлотська, буд. 137, код ЄДРПОУ 24325149) як платник єдиного соціального внеску перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, (у Маріупольській ОДПІ) (а.с. 15-16, 17).

З метою звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, що визначені ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, платник єдиного внеску 14 грудня 2015 року подав до органу доходів і зборів за основним місцем обліку заяву № 23 від 14.12.2015 року про звільнення від виконання таких обов`язків (а.с. 18).

Відповідно до інтегрованої картки платника податку з єдиного внеску та розрахунку спірної вимоги, позивач станом на 30.11.2019 року мав заборгованість у сумі 142 827, 01 грн (а.с. 69-106).

На підставі інтегрованої картки платника податку Головним управлінням ДПС у Донецькій області 10.12.2019 року винесено вимогу № Ю-121-00 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 142 827,01 грн, у тому числі штрафу в розмірі 170,00 грн (а.с. 9).

Позивач скористався правом на оскарження вимоги в адміністративному порядку шляхом надіслання голові ДПС України скарги на оскаржувану вимогу від 10.12.2019 року (а.с. 10-11).

Рішенням Державної податкової служби України від 24.01.2020 року № 3162/6/99-00-08-01-01-06 скаргу позивача на вказану вимогу залишено без задоволення, а вимогу - без змін (а.с.12).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 31 ст. 1 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин та забезпечення реалізації податкової політики в частині адміністрування єдиного внеску.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочате проведення Антитеррористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Абзацем 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02.12.2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно якого м. Маріуполь Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Як зазначалось раніше, позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Маріуполя Донецької області.

Статтею 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Законом України від 02.03.2015 року № 219-VIII Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесені такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , тоді як змін безпосередньо до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто рішень про виключення з редакції Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) пункту 9-4 розділу VIII не приймалось.

Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України на час виникнення спірних правовідносин не містив у собі інформації щодо виключення з розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункту 9-4.

Оскільки спірні правовідносини, як вже було зазначено судом, виникли 10.12.2019 року, суд, у відповідності до приписів Конституції України, принципів застосування законів у часі, застосовує норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зокрема пункту 9-4 розділу VIII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Стосовно доводу відповідача про виключення з 13.02.2020 року Законом України від 14.01.2020 року № 440-ІХ Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи пункту 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , суд також зазначає, що стаття 58 Конституції України чітко визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

На переконання суду, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2018 року у справі № 812/292/18.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п`ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абз. 1 ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час виникнення спірних взаємовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території, де здійснювалась антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції на час спірних взаємовідносин тривав, нормою прямої дії Закону на час винесення спірної вимоги було встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнені від обов`язків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та на час проведення відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, не застосовуються.

Враховуючи викладене суд вважає, що, формуючи вимогу, яка оскаржується, відповідач діяв не у спосіб, визначений чинним на момент її винесення законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем надані суду належні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо прийняття та направлення вимоги, яка оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд приходить висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2 142,41 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 293, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Аппеті" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.12.2019 року № Ю-121-00, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2019 року № Ю-121-00 у розмірі 142 827, 01 грн (сто сорок дві тисячі вісімсот двадцять сім гривень одна копійка), винесену відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Аппеті".

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Аппеті" (код ЄДРПОУ 24325149, юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Червонофлотська, 137) витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 142, 41 (дві тисячі сто сорок дві гривні сорок одна копійка).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.06.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.А. Голуб