Рішення

від 16.06.2020 по справі 440/2120/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2120/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

представника позивача - Регеші А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Броварківської сільської ради Глобинського району від 23.12.2019 №б/н "Про розгляд заяви", яким ОСОБА_1 відмовлено у передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1646 га з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, що знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області;

- зобов`язання Броварківську сільську раду Глобинського району повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2019 про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1646 га з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, що знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, та прийняти рішення про передачу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1646 га з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, що знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Позов мотивовано тим, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 26.12.2016 у справі №527/2017/16-ц, яке набрало законної сили 11.01.2017, за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) у розмірі 3,13 га умовних кадастрових гектари, розташовану на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області. З метою реалізації права на отримання у власність земельної ділянки позивач звернулась до Броварківської сільської ради із заявою, у якій просила відповідача передати їй у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1646 га з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, що знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Проте, рішенням 31 сесії 7 скликання Броварківської сільської ради від 23.12.2019 №б/н "Про розгляд заяви" у передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відмовлено, оскільки бажана земельна ділянка є невитребуваною власністю померлої гр. ОСОБА_2 . Позивач стверджує, що така відмова є протиправною та суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Ухвалою суду від 27.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

19.05.2020 до суду від Броварківської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 24-26/, в якому вказано, що рішення 31 сесії 7 скликання Броварківської сільської ради від 23.12.2019 є законним і обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач стверджує, що не перешкоджає позивачу в реалізації права на отримання земельного паю, однак земельна частка (пай) не може бути надана за рахунок земель приватної форми власності, яка належить іншій особі.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду засобами електронного зв`язку 25.05.2020, а у подальшому, засобами поштового зв`язку 27.05.2020 /а.с. 50-52, 92-94/, позивач наполягає на тому, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У даному випадку право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116 за гр. ОСОБА_2 не реєструвалося, отже ця особа права власності на цю земельну ділянку не набула. З жодного наданого відповідачем документу не вбачається, що ОСОБА_2 надавалась запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка, а також про існування наміру у ОСОБА_2 отримати цю ділянку або будь-яку взагалі.

У судовому засіданні 16.06.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 16.06.2020 явку свого уповноваженого представника не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника сільської ради /а.с. 49/.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 26.12.2016 у справі №527/2017/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено; визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом, право на земельну частку (пай) розміром 3,13 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловікові ОСОБА_3 на підставі включення його прізвища до списку-додатку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства "Ленінець" до Державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ-09, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективно власності на землю за №23 від 29.12.1995 /а.с. 7/.

Вказане рішення набрало законної сили 11.01.2017.

20.12.2020 позивач звернулась до Броварківської сільської ради із заявою, у якій просила передати їй у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1646 га з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, яка знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області /а.с. 8, 36/.

За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням 31 сесії 7 скликання Броварківської сільської ради від 23.12.2019 №б/н вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1646 га з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, яка знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області /а.с. 42/.

Позивач не погодилась з таким рішенням, у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України.

Відповідно до частини першої цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з частиною другою статті 121 ЗК України розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 21 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 №720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктами 8, 16, 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Статтею 1 цього Закону визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачені повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Так, згідно вказаної статті сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з частинами другою та четвертою статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122 затверджено Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Цей Порядок визначає процедуру розподілу земельних ділянок, що підлягають паюванню, між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Пунктами 2, 3 цього Порядку передбачено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.

У разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про: внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою рішення щодо внесення змін до проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

Статтею 19 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі: б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно зі статтею 49-1 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами першою та п`ятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою, четвертою статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до частини одинадцятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення відповідача, оформленого рішенням від 23.12.2019, про відмову в передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перевіряє відповідність спірного рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Системний аналіз наведених законодавчих норм свідчить, що одним із способів набуття громадянами права приватної власності на землю є приватизація земельних ділянок членами КСП в порядку паювання земель сільськогосподарських підприємств.

Повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) здійснюють органи місцевого самоврядування.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками справи, що 05.08.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою /а.с. 32/ про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,13 умовних кадастрових гектари на території Броварківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26.12.2016 №527/2017/16-ц.

05.08.2019 позивач подала ще одну заяву про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,13 умовних кадастрових гектари на ділянці розпаювання колгоспу "Ленінець" на території Броварківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №691 відповідно до рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26.12.2016 №527/2017/16-ц /а.с. 34/.

Процедура набуття громадянами права власності на землю передбачає проведення робіт із землеустрою, які виконуються на підставі відповідної документації: проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки - у разі передачі земель комунальної власності; проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам.

Підставою для розроблення такої документації є рішення ради, яке приймається за заявою громадянина про надання йому дозволу на виготовлення відповідної документації із землеустрою. Вирішення такої заяви повинно відбуватися в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий порядок та спосіб прийняття рішень з питань регулювання земельних відносин та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.

Рішенням 26 сесії 7 скликання від 13.08.2019 Броварківська сільська рада погодила надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,13 умовних кадастрових гектарів із земель КСП "Ленінець" згідно рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26.12.2016 у справі №527/2017/16-ц при наявності графічного матеріалу із зазначенням місця розташування земельної ділянки (а.с. 173).

Однак на момент подання позивачем заяви від 20.12.2019 про передачу земельної ділянки у власність, земельна ділянка була сформована, що виключало її повторне формування.

Так, з відзиву на адміністративний позов слідує, що рішенням 28 сесії 7 скликання Броварківської сільської ради було надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) для подальшої передачі в оренду ТОВ "Рост-Агро".

Згідно з розробленою технічною документацією щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) 09.12.2019 був сформований витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, присвоєний кадастровий номер 5320680700:00:009:0116 /а.с. 43-45/.

Судом встановлено, що 20.12.2019 позивач звернулась до Броварківської сільської ради із заявою, у якій просила передати їй у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1646 га з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, яка знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області /а.с. 36/.

За результатами розгляду заяви, 31 сесією 7 скликання Броварківської сільської ради прийнято рішення про відмову в передачі земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , в якому, зокрема, вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116 є невитребуваною власністю померлої гр. ОСОБА_2 №діл.НОМЕР_2, а також в рішенні Глобинського районного суду Полтавської області від 26.12.2016 не вказаний кадастровий номер і таке рішення не є підставою для передачі у власність вказаної ОСОБА_1 ділянки (так як ця ділянка являється невитребуваною власністю гр. ОСОБА_2 ).

Твердження відповідача, покладені в основу оскаржуваного рішення, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Частиною третьою статті 3 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Доказів, на підтвердження того, що за померлою гр. ОСОБА_2 було зареєстроване у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, відповідачем до суду не надано.

А отже, враховуючи те, що за померлою гр. ОСОБА_2 право власності не було зареєстровано у встановленому законом порядку, то і підстави вважати, що вона набула таке право саме на земельну ділянку в„– НОМЕР_2 з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, відсутні.

Також суд враховує те, що відповідного протоколу в межах КСП "Ленінець", яким за приписами статті 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)" фіксується результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), матеріали справи не містять.

Не наданий такий протокол на вимогу ухвали суду від 27.05.2020 ні Броварківською сільською радою, ні Глобинською районною державною адміністрацією з підстав його відсутності у вказаних суб`єктів.

Водночас, відповідачем у відзиві на адміністративний позов вказано, що рішенням 30 сесії 7 скликання Броварківської сільської ради вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 5320680700:00:009:0116 було передано в оренду ТОВ "Рост-Агро", про що 07.02.2020 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права /а.с. 53/ №199906212 від 12.02.2020 /а.с. 46/.

З приводу цього твердження, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)" нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

А відтак, суд зазначає, що перебування земельної ділянки кадастровий номер 5320680700:00:009:0116 в оренді ТОВ "Рост-Агро" жодним чином не перешкоджає позивачу як спадкоємцю права на земельну частку (пай) отримати у власність бажану земельну ділянку.

Суд звертає увагу на те, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 26.12.2016 у справі №527/2017/16-ц визнано за позивачем в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 3,13 умовних кадастрових гектари.

Суд також наголошує на тому, що відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" позивач має право на земельну частку (пай) як спадкоємець права на земельну частку (пай), визнаного за нею за рішенням Глобинського районного суду Полтавської області.

Даний факт відповідачем не заперечується.

Отже, у даній справі беззаперечним фактом слід враховувати наявність у позивача права на земельний пай, що обліковувався раніше за її чоловіком, нині померлим, і яке визнано рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 26.12.2016 у справі №527/2017/16-ц.

При розгляді питання про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, Броварківська сільська рада має виходити з наявності у позивача права на пай, по-перше, та з наявності у сільської ради обов`язку реалізувати це право позивача на пай, по-друге.

Як зазначалося вище, в силу статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)", підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою.

А в силу статті 5 цього Закону сільська рада зобов`язана розглянути належним чином заяву ОСОБА_1 про виділення їй паю та виділити цей пай в натурі; прийняти рішення щодо виділення відповідної частки (паю) земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

З викладених міркувань, суд прийшов до висновку про невідповідність рішення 31 сесії 7 скликання Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області від 23.12.2019 критеріям правомірності, зазначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належних доказів, на підтвердження доводів Броварківської сільської ради, покладених в основу оскаржуваного рішення щодо відмови у передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, відповідачем до суду не надано.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення Броварківської сільської ради Глобинського району від 23.12.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач прийняв рішення від 23.12.2019, про протиправність та необхідність скасування якого суд дійшов висновку в ході розгляду даної справи, суд вважає за необхідне з метою повного та ефективного захисту прав позивача зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2019 про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1646 га з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, що знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району, з урахуванням висновків суду. Відтак, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про передачу їй у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116 є передчасними та виходять за межі повноважень суду, з огляду на відсутність на момент розгляду цієї справи результатів повторного розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 від 20.12.2019.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За змістом частини третьої статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн і суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області (вул. Гагаріна, буд. 29, с. Броварки, Глобинський район, Полтавська область, 39026, ідентифікаційний код 21062933) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області від 23 грудня 2019 року "Про розгляд заяв", яким ОСОБА_1 відмовлено в передачі у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1646 га з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, що знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Зобов`язати Броварківську сільську раду Глобинського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 грудня 2019 року про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1646 га з кадастровим номером 5320680700:00:009:0116, що знаходиться на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області (вул. Гагаріна, буд. 29, с. Броварки, Глобинський район, Полтавська область, 39026, ідентифікаційний код 21062933) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 22 червня 2020 року.

Суддя О.В. Гіглава