Рішення

від 22.06.2020 по справі 460/2863/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2020 року м. Рівне № 460/2863/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації щодо визначення в неї переплати з державної соціальної допомоги за період з 01 вересня 2017 року по 29 лютого 2020 року в розмірі 131754,16 гривень та зобов`язання сплатити ці кошти відповідачу, припинення виплати державної соціальної з 01 березня 2020 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є багатодітною матір`ю та має трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження. Дитині ОСОБА_3 встановлено групу інвалідності. Її сім`я є малозабезпеченою з поважних та незалежних від неї причин. В березні 2020 року позивач отримала від Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації лист № 1247/03-23/20 від 11 березня 2020 року, в якому зазначено про те, що за позивачем рахується переплата в сумі 131754,16грн, яку слід сплатити на відповідний рахунок. Одночасно надано повідомлення про припинення виплати державної соціальної допомоги б/н від 6 березня 2020 року. Вказано, що виплата державної соціальної допомоги її сім`ї припиняється з 01.03.2020 року з таких причин: сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її дохід та майновий стан. Такі дії позивач уважає протиправними, оскільки до заяви про призначення допомоги нею подані всі належні документи. А щодо не зазначення причепу в декларації про доходи та майно осіб, які входять до складу сім`ї, то форма декларації не дозволяє таке зазначити, оскільки в ній не йде мова про причепи, а лише про автомобілі. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позов, яким позовні вимоги не визнає та зазначає, що в ході перевірки 5 березня 2020 року головним державним соціальним інспектором було виявлено те, що позивач не подала інформацію про наявність транспортного засобу, а саме причепа марки ПГМФ 8304-02 1994 року випуску, що підтверджується результатами аналітичного пошуку ТЗ по НАІС ДДАІ МВС України. Отже, при зверненні за державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім`ям з вересня 2017 року по лютий 2020 року, позивач не вказувала інформацію, яка впливала на право у призначенні допомоги. Розпорядженням управління соціального захисту населення Здолбунівської райдержадміністрації від 05.03.2020 року, позивачу припинено виплату державної соціальної допомоги з 01.03.2020 та виставлено переплату за період з 01.09.2017 по 29.02.2020 рік в сумі 131754,16грн. Такі дії відповідач уважає правомірними та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач подав відповідь на відзив в якій наводить аргументи на спростування відзиву відповідача, подібні за змістом позову.

Відповідач відповідь на відзив не подав.

Позовна заява надійшла до суду 14.04.2020.

16.04.2020 ухвалою суду позов залишений без руху.

07.05.2020 від позивача надійшов супровідний лист із документами на виконання ухвали суду про залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 12.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.05.2020 від відповідача надійшов відзив на позов.

04.06.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені у заявах по суті, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

Позивач є багатодітною матір`ю та має трьох неповнолітніх дітей:

1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наведене підтверджується копіями свідоцтв про народження, наявних у матеріалах справи.

При цьому, її дитині - ОСОБА_3 встановлено групу інвалідності, що підтверджується медичним висновком № 654/389 від 05.03.2019 на дитину-інваліда віком до 18 років та індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 654 від 05.03.2019.

Впродовж вересня 2017 по вересень 2019 ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявами та відповідними документами про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, що підтверджується доказами, наявними у справі.

У періоді з вересня 2017 по лютий 2020 така допомога відповідачем була призначена. Наведене підтверджується довідкою відповідача від 05.03.2020.

5 березня 2020 року, в ході перевірки, головним державним соціальним інспектором було виявлено, що позивач не подала інформацію про наявність транспортного засобу, а саме причепа марки ПГМФ 8304-02 , який перебуває за позивачем на обліку з 31.10.2015 року, що підтверджується результатами аналітичного пошуку ТЗ по НАІС ДДАІ МВС України.

05.03.2020 розпорядженням відповідача П/В: 705, позивачу припинена виплата допомоги з 01.03.2020 та вказано на нарахування переплати за період з 01.09.2017 по 29.02.2020 у зв`язку з недостовірними даними про майновий стан.

06.03.2020 відповідачем винесено повідомлення позивачу про припинення виплати державної соціальної допомоги.

11.03.2020 відповідачем направлено на адресу позивача інформацію, оформлену листом № 1247/03-23/20 про наявність боргу в сумі 131754,16грн.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям встановлено Законом України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям від 01.06.2000 № 1768-III (далі - Закон № 1768).

За змістом ст. 1 Закону № 1786, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Сім`я - це особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа.

Малозабезпечена сім`я - сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Прожитковий мінімум для сім`ї - визначена для кожної сім`ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.

Середньомісячний сукупний доход сім`ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім`ї з усіх джерел надходжень, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги. До сукупного доходу сім`ї не враховується грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на час здійснення зазначених заходів.

Відповідно до ст. 3 Закону №1768, право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім`ї, які постійно проживають на території України.

Заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації (ст. 4 Закону № 1768).

За приписами ст. 7 Закону №1768, державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли:

- працездатні члени малозабезпеченої сім`ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги);

- з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім`ї;

- у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім`ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

За наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо, зокрема, у малозабезпеченій багатодітній сім`ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років).

За змістом ч. 7 ст. 7 Закону № 1768, якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Із викладеного слідує, що малозабезпечена сім`я, яка постійно проживає на території України та з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї, має право на отримання від держави державної соціальної допомоги.

Суд зауважує, що перелік підстав для відмови у призначенні такої допомоги, встановлений нормою ст. 7 Закону № 1768, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Водночас, частина 7 наведеної статті встановлює, зокрема, підстави для припинення виплати соціальної допомоги.

При цьому, аналогічні норми щодо призначення соціальної допомоги, переліку підстав для відмови у призначенні та підстави для припинення її виплати, визначені Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України24 лютого 2003 р. № 250 (далі - Порядок).

Так, за приписами п. 2 Порядку, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї (п.3 Порядку).

Рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів.

У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги, орган соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім`ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення (п.9 Порядку).

За правилами п.10 Порядку, соціальна допомога не призначається у разі, коли:

- працездатні члени малозабезпеченої сім`ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги);

- під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здача у найм або оренду житлового приміщення (будинку) або його частини; один чи кілька членів сім`ї працюють без оформлення трудових відносин у встановленому порядку; можливість отримання доходу від утримання худоби, птиці, інших тварин; дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажної машини, мікроавтобуса тощо);

- особи, які входять до складу малозабезпеченої сім`ї, протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо або оплатили послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв`язку тощо (крім житлово-комунальних послуг, у межах норм споживання та медичних послуг, пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності) в сумі, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім`ї;

- у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

За наявності обставин, передбачених в абзацах другому - шостому цього пункту, державна соціальна допомога може бути призначена органом соціального захисту населення на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, коли: у складі сім`ї є особа з інвалідністю; у малозабезпеченій багатодітній сім`ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов`язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім`ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

За правилами п. 12 Порядку, у разі коли особами, які входять до складу сім`ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Відповідно до п. 28 Порядку, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення, зокрема,: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для припинення позивачу соціальної допомоги та нарахування переплати стало те, що останній протягом 2017-2020 року, при зверненні за державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім`ям, не вказував інформацію, яка впливала на право у призначенні допомоги, а саме про наявність транспортного засобу - причепа марки ПГМФ 8304-02 .

Суд зауважує, що позивачем не заперечується факт наявності у його сім`ї даного транспортного засобу. До того ж, дані обставини підтверджуються матеріалами справи: причеп марки ПГМФ 8304-02 , модель 8304-02, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 1994 року випуску, зареєстрований на ОСОБА_5 (чоловіка позивача) 21.10.2016 року, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

У період з 29.09.2017 по 09.09.2019 транспортний засіб - причеп марки ПГМФ 8304-02 , позивачем не декларувався, що не заперечується останнім та підтверджується поданими ним деклараціями про доходи.

Аргументи позивача, що форма декларації не дозволяє зазначити наявність майна - причепа, оскільки в ній є вказівка на зазначення лише автомобілів, заслуговують на увагу суду, зважаючи на наступне.

Форма декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 204 від 22.07.2003 року ( із змінами і доповненнями).

Так, розділом IV цієї декларації передбачено внесення відомостей про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб, членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей).

Визначення причепу, як транспортного засобу наведено в ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: причіп транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про дорожній рух , державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

А згідно Правил дорожнього руху, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски; (ст. 1.10 ПДР).

Із наведених положень права слідує, що причеп є транспортним засобом, який підлягає державній реєстрації, відповідно, він належить до декларування.

В той же час, графа 2 розділу IV декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, містить назву транспортних засобів лише Автомобіль марки , і не містить графи щодо зазначення відомостей про причепи, які в силу закону також є транспортними засобами.

Водночас, повторюючись, суд нагадує, що за змістом ч. 7 ст. 7 Закону № 1768, якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. Аналогічні норми містяться і в п. 28 Порядку.

Отже, для припинення виплати соціальної допомоги має бути така підстава, як надання недостовірних відомостей чи приховування відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, основною ознакою яких є навмисність.

Слід звернути увагу на те, що значення слова навмисно трактується як вчинення дії з певною метою, з певним наміром і синонімами даного слова є, зокрема: зумисно , нароком , нарочито , на зло , свідомо , спеціально .

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду жодного доказу навмисності позивача на подання недостовірних відомостей чи їх приховування та не наведено жодних обґрунтувань і мотивів, яким чином факт відсутності декларування причепа впливає або міг вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

За наведених обставин, дії відповідача щодо припинення виплати соціальної допомоги позивачу та нарахування йому переплати є протиправними, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Водночас, суд зауважує, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами лише про визнання таких дій відповідача неправомірними. Однак, визнання такий дій судом протиправними, не призведе до ефективного захисту порушеного права позивача та поновлення порушеного права.

Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В свою чергу, ч. 2 ст. 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Більше того, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства , Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З врахуванням викладеного, суд уважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача та їх поновлення, крім заявлених позовних вимог, буде визнання також протиправним та скасування розпорядження Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації П/В: 705 від 05.03.2020, яким ОСОБА_1 припинено виплату соціальної допомоги з 01.03.2020 року із вказівкою нарахувати переплату за період з 01.09.2017 по 29.02.2020.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Підстави для відшкодування судового збору в порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації щодо: припинення ОСОБА_1 з 01 березня 2020 року виплати державної соціальної допомоги; визначення переплати державної соціальної допомоги за період з 01 вересня 2017 року по 29 лютого 2020 року в розмірі 131754,16 гривень та зобов`язання ОСОБА_1 сплатити ці кошти Управлінню соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації П/В: 705 від 05.03.2020, яким ОСОБА_1 припинено виплату соціальної допомоги з 01.03.2020 року із вказівкою нарахувати переплату за період з 01.09.2017 по 29.02.2020, в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

2) відповідач - Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації (35700, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Василя Жука, 1; код ЄДРПОУ 03195458).

Суддя Комшелюк Т.О.