Рішення

від 18.06.2020 по справі 450/999/19

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/999/19 Провадження № 2/450/327/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Нестерак Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Управління державної реєстрації юридичного Департаменту Львівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання недійсними наказів, скасування рішення, виключення запису про державну реєстрацію та постановлення окремої ухвали, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, у якому просив визнати недійсними накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 13 квітня 2018 року № 13-2057/16-18-СГ та від 20 серпня 2018 року № 13-4425/16-18-СГ, якими ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий № 4623686200:05:000:1069, затверджено документацію з землеустрою та передано згадану земельну ділянку їй у власність. Крім того просив скасувати рішення Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку індексний № 42847892 від 05 вересня 2018 року, виключити запис про проведення державної реєстрації зазначеної земельної ділянки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчинений Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. Окрім цього просив постановити окрему ухвалу відносно начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Петришин А.Г.

Мотивував свої позовні вимоги тим, що 17 жовтня 2017 року він, як учасник АТО, звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, яким просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га, розташованої в с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області, для ведення садівництва. 26 жовтня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Львівській області видало наказ № 13-6551/16-17-СГ, яким надало йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Після розроблення проекту землеустрою, він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про затвердження такого. Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області йому відмовлено у затвердженні проекту, оскільки наказ про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою був скасований наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21 грудня 2017 року № 13-7645/16-17-СГ.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року, залишеним без змін рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року, у справі № 813/2010/18 наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21 грудня 2017 року № 13-7645/16-17-СГ визнано протиправним та скасовано. Також визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у розгляді його клопотання про затвердження проекту землеустрою, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області затвердити проект землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий № 4623686200:05:000:1069 на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області поза межами населеного пункту.

Надалі він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо згаданої земельної ділянки, проте 13 лютого 2019 року йому надано відповідь, з якої вбачається, що земельна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , яка отримана нею на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження та передачу земельної ділянки у власність від 20 серпня 2018 року № 13-4425/16-18-СГ. Право власності на земельну ділянку за нею зареєстроване 01 вересня 2018 року.

Вважає такі дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області протиправними, а наказ про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки ОСОБА_2 у власність таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити.

Необхідність постановлення окремої ухвали відносно начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області ОСОБА_4 обґрунтував тим, що ним не виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 813/2010/18, а також всупереч вказаному рішенню передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку.

Разом з позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам відчужувати, змінювати цільове призначення та вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки кадастровий № 4623686200:05:000:1069.

Ухвалою судді від 29 березня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 29 березня позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою, позивач оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року апеляційну скаргу позивача задоволено, скасовано ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 березня 2019 року та ухвалено нову постанову, якою заяву позивача про забезпечення позову задоволено, накладено заборону на відчуження та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 :05:000 НОМЕР_2 1069 для індивідуального садівництва, яка розташована на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (поза межами населеного пункту) до набрання рішенням суду у справі законної сили.

12 квітня 2019 року від представника відповідача Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради Паращич В.П. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він з позовними вимогами не погодився, заперечив проти задоволення таких, зазначив, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту здійснення державної реєстрації такої. Вказав, що достатньо скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20 серпня 2018 року № 13/4425/16-18-СН для скасування права власності ОСОБА_2 . Зауважив, що наслідком задоволення позовних вимог є позбавлення ОСОБА_2 права власності. Додав, що Управління державної реєстрації є неналежним відповідачем у справі, а належний відповідач ОСОБА_2 до розгляду не залучена.

З огляду на наведене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

12 травня 2019 року від представника позивача ОСОБА_5 до суду надійшло клопотання, у якому він просив залучити співвідповідачем у справі ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 02 травня 2019 року представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кубіцький П.П. заявив клопотання про залучення Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області третьою особою по справі.

Протокольною ухвалою від 02 травня 2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_5 задоволено, ОСОБА_2 залучено співвідповідачем по справі, клопотання представника відповідача ОСОБА_6 задоволено, залучено Скнилівську сільську раду Пустомитівського району Львівської області третьою особою по справі.

03 травня 2019 року від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кубіцького П.П. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він з позовними вимогами не погодився, зазначив, що Скнилівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області не надавала погодження позивачу на відведення земельних ділянок. Враховуючи вказане, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області видано наказ від 21 грудня 2017 року № 13-7645/16-17-СГ, яким визнала таким, що втратив чинність, зокрема, наказ про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою. Зауважує, що вказаний наказ виданий в межах повноважень управління, є правомірним та законним. З огляду на вказане, надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою, затвердження їй документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність є правомірним. З огляду на наведене, просить у задоволенні позову відмовити.

30 липня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив, у якому він з позовними вимогами не погодився, зазначив, що відповідач ОСОБА_2 цілком правомірно отримала у власність спірну земельну ділянку, оскільки відповідно до встановленої законодавством процедури виготовила проект землеустрою, погодила і затвердила його, права інших осіб при цьому порушені не були. Крім того зазначає, що, оскільки позивачем не заявлено позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , вона є неналежним відповідачем. З огляду на вказане, просить у задоволенні позову відмовити.

30 серпня 2019 року від представника позивача ОСОБА_5 до суду надійшло клопотання, у якому він просив залучити ОСОБА_3 співвідповідачем по справі.

Протокольною ухвалою від 28 листопада 2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_5 задоволено, ОСОБА_3 залучено співвідповідачем по справі.

Ухвалою від 14 травня 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду, в судове засідання не з`явився, однак 12 червня 2020 року подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, причини неявки такого суду не повідомило, клопотань про відкладення судового розгляду або про розгляд справи за відсутності представника не подало.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, однак від останнього 02 жовтня 2019 року надійшла заяву, у якій він просив розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача, позовні вимоги заперечив.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення судового розгляду або про розгляд справи за їхньої відсутності не подали.

Відповідач Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засіданян явку повноважного представника не забезпечило, однак 24 вересня 2019 року, 07 листопада 2019 року, 27 грудня 2019 року представник ОСОБА_9 подав до суду клопотання, у яких просив розгляд справи проводити за відсутності повноважного представника, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Третя особа Скнилівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки такого суду не повідомила, клопотань про відкладення судового розгляду або про розгляд справи за відсутності представника не подала.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з клопотання ОСОБА_1 від 17 жовтня 2017 року, він звертався до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області для надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва в с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області у власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 26 жовтня 2017 року № 13-6551/16-17-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 19 лютого 2018 року № П-376/0-445/37-18 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1 га для ведення садівництва на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області у зв`язку зі скасуванням наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. У вказаній відповіді також зазначено, що згаданий наказ скасований у зв`язку зі зверненням Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 14 грудня 2017 року № 390.

З наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21 грудня 2017 року № 13-7645/16-17-СГ вбачається, наказ від 26 жовтня 2017 року № 13-6651/16-17-СГ, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, скасовано.

Зверненням Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 14 грудня 2017 року № 390 стверджується, що орган місцевого самоврядування не надавав погодження, зокрема, ОСОБА_1 на відведення вищезгаданої земельної ділянки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 813/2010/18 серед іншого визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21 грудня 2017 року № 13-7645/16-17-СГ в частині визнання таким, що втратив чинність наказу від 26 жовтня 2017 року № 13-6651/16-17-СГ, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, викладене у формі листа від 19 лютого 2018 року № П-376/0-445/37-18, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність позивача вищезгаданої земельної ділянки. Повний текст рішення складено 23 серпня 2018 року. У рішенні суду також зазначено, що воно набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а у разі подання апеляційної скарги - після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Не погоджуючись з даним рішенням Головне управління Держгеокадастру у Львівській області подало до суду апеляційної інстанції скаргу, у якій просила скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року у справі № 857/1830/18 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому, як вбачається з наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20 серпня 2018 року № 13-4425/16-18-СГ ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надано їй у власність земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий № 4623686200:05:000:1069, розташовану на території Скинлівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Відтак, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 813/2010/18 вступило в законну силу 03 грудня 2018 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою відбулося до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року, оскільки таке вступило в законну силу лише після винесення 03 грудня 2018 року судом апеляційної інстанції постанови за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Право власності на вказану земельну ділянка ОСОБА_2 зареєструвала 01 вересня 2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 лютого 2019 року № 155152793.

При цьому з наданих суду доказів, зокрема, з рішень Львівського окружного адміністративного суду та Восьмого апеляційного адміністративного суду, вбачається, що позивачами не застосовувалися заходи забезпечення позову під час розгляду справ №№ 813/2010/18, 857/1830/18.

Окрім цього, з клопотання ОСОБА_2 вбачається, що вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою 19 березня 2018 року, тобто тоді, коли наданий позивачу дозвіл був скасований на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 13-7645/16-17-СГ від 21 грудня 2017 року.

11 червня 2018 року Львівським окружним адміністративним судом відкрито провадження у адміністративній справі № 813/2371/18 про визнання протиправним та скасування наказу № 13-7645/16-17-СГ від 21 грудня 2017 року, скасування рішення № П-376/0-445/0/37-18 від 19 лютого 2018 року і про зобов`язання вчинити дії.

З постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року у справі № 857/1830/18 вбачається, що позивач звернувся з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу № 13-7645/16-17-СГ від 21 грудня 2017 року, скасування рішення № П-376/0-445/0/37-18 від 19 лютого 2018 року та про зобов`язання вчинити дії до суду у травні 2018 року.

Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою до відкриття провадження у адміністративній справі за позовом позивача про скасування вищезазначених наказів та про зобов`язання вчинити дії.

Отже, у Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не було законних підставі для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

Верховний Суд у своїй постанові від 27 березня 2018 року по справі № 463/3375/15-а зазначив, що в даному випадку, як третя особа, якій надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, так і позивач, якому також надано такий дозвіл, мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача.

Крім того, за приписами постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 412 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними , чинної на час існування спірних правовідносин, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність у межах норм безоплатної приватизації повинні враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

В розпорядженні Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-Р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 року зобов`язано забезпечити, зокрема, здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

З матеріалів справи, зокрема з листа Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 14 грудня 2017 року № 390 вбачається, що вона не надавала погодження ОСОБА_1 на відведення вищезгаданої земельної ділянки.

Відтак, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, оскільки при поданні позивачем клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою дійсно була відсутня згода Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на надання позивачу у власність земельної ділянки.

За правилом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення (негаторний позов).

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості № 173643050 від 12 липня 2019 року стверджується, що ОСОБА_2 01 вересня 2018 року зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий № 4623686200:05:000:1069, розташовану в с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області.

З договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 відчужила згадану вище земельну ділянку на користь ОСОБА_3 .

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Крім того, суд зауважує, що позивачем не виконано вимоги суду про надання відповідачу ОСОБА_3 матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, що свідчить про неналежне виконання ним своїй процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, заходи забезпечення позову, вжиті постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, слід скасувати.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 158, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 321, 328 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року - скасувати.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділ ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 ), паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Залізничним РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 21 листопада 2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, місцезнаходження 79019, м. Львів, п-т Чорновола, буд. 4, код ЄДРПОУ 39769942.

Відповідач: Управління державної реєстрації юридичного Департаменту Львівської міської ради, місцезнаходження 79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 299, код ЄДРПОУ 26526811.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 15 січня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 .

Третя особа: Скнилівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, місцезнаходження 81114, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Скнилів, код ЄДРПОУ 04369676.

Суддя Мусієвський В.Є.