Постанова

від 17.06.2020 по справі 520/5909/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 р.Справа № 520/5909/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року (ухвалене суддею Мар`єнко Л.М., повний текст якого скадено 11.11.2019 р.) по справі № 520/5909/19за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славянка" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.03.2019 №00000331411.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ "Славянка" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ "Українська Незалежна Торгова Компанія" за листопад, грудень 2017 року, січень - червень 2018 року, з СВК "Велика Рідня" за травень, червень, серпень, 2017 року - показників декларацій з податку на додану вартість та показників фінансової звітності та їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 06.02.2019 №332/20-40-14-11- 10/31341503 (т.1 а.с.17-44), у висновках вказаного акту визначено порушення вимог п.5 і п.7 П(С)БО 15 "Дохід", п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 121 158 грн., у т. ч. за 2 квартал 2017 року у сумі 47772 грн., за 3 квартал 2017 року у сумі 56810 грн., за 4 квартал 2017 року у сумі 364755 грн., за 1 квартал 2018 року у сумі 1429233 грн., за 2 квартал 2018 року у сумі 222588 грн.; п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підприємством не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних всього на суму податку на додану вартість у розмірі 1968604,04 грн., в тому числі: за травень 2017 року на суму 32400,02 грн., за червень 2017 року на суму 21366,67 грн., за серпень 2017 року на суму 47637,35 грн., за листопад 2017 року на суму 138306 грн., за грудень 2017 року на суму 261072 грн., за січень 2018 року на суму 323360 грн., за лютий 2018 року на суму 617332 грн., за березень 2018 року на суму 321030 грн., за квітень 2018 року на суму 58600 грн., за травень 2018 року на суму 11500 грн., за червень 2018 року на суму 32500 грн. при реалізації товарів іншим особам, реалізацію яких оформлено "покупцям" СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ" (код ЄДРПОУ 40709593) та ТОВ "Українська незалежна торгова компанія" (код ЄДРПОУ 40050811).

Не погодившись з висновками вказаного акту перевірки, ТОВ "Славянка" подало заперечення на акт (т.2 а.с.175-184) .

Листом ГУ ДФС у Харківській області від 27.02.2019 №9733/10/20-40-14-11-16 (т.2 а.с.171-174) скасовано висновки акту в частині п. 201.1, п.201.10 ст.201 ПК України підприємством не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних всього на суму податку на додану вартість у розмірі 1968604,04 грн, в тому числі: за травень 2017 року на суму 32400,02 грн., за червень 2017 року на суму 21366,67 грн., за серпень 2017 року на суму 47637,35 грн., за листопад 2017 року на суму 138306 грн., за грудень 2017 року на суму 261072 грн., за січень 2018 року на суму 323360 грн., за лютий 2018 року на суму 617332 грн., за березень 2018 року на суму 321030 грн., за квітень 2018 року на суму 58600 грн., за травень 2018 року на суму 11500 грн., за червень 2018 року на суму 32500 грн. при реалізації товарів іншим особам, реалізацію яких оформлено "покупцям" СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ" (код ЄДРПОУ 40709593) та ТОВ "Українська незалежна торгова компанія" (код ЄДРПОУ 40050811). В іншій частині акт перевірки залишено без змін як такий, який, на думку податкового органу, відповідає вимогам діючого законодавства.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення від 04.02.2019 №00000331411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3181737 грн, у т. ч.: за податковим зобов`язанням - 2121158 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1060579 грн (т.1 а. с.45).

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 № 00000331411 є необґрунтованим, та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Славянка" (продавець) та СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ" (покупець), укладено договір купівлі-продажу від 15.12.2016 №15.12.12.16 (т.1 а.с.46). Згідно п.п.1.1 вказаного договору - продавець продає, а покупець купляє на умовах даного договору олійно-жирову продукцію, в кількості, асортименті та за ціною згідно накладним Відповідно до п. 1.2. вказаного договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%. Згідно п.п.2.6 вказаного договору - транспортування та транспортні витрати сплачуються за домовленістю сторін. Пунктом 6.1 вказаного договору визначено, що договір укладено до 31.12.2017.

На підтвердження реалізації та отримання оплати за реалізований товар СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ" позивачем до матеріалів справи надано наступні докази: листи про надходження коштів, виписки по особовому рахунку, журнал - ордер і відомості по рахунку 361, податкові, видаткові, товарно - транспортні накладні, акт приймання - передачі товару, (т.1 а.с.47-100).

Також судом встановлено, що між ТОВ "Славянка" (постачальник) та ТОВ "Українська незалежна торгова компанія" (покупець), укладено договір поставки від 14.11.2017 № 14.11.17 (т.1 а.с.101-102). Згідно п.п.1.1 вказаного договору - продавець продає, а покупець купляє на умовах даного договору олійно-жирову продукцію, в кількості, асортименті та за ціною згідно накладним Відповідно до п. 1.2. вказаного договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%. Згідно п.п.2.4 вказаного договору - базисом поставки Товару, якщо інше не передбачено додатками до цього Договору, вважається BXW-франко-склад, розташований за адресою: м. Харків, вул. Калініна, 31, будівля літ В-2, відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Покупець забирає товар зі складу самостійно шляхом самовивозу. Пунктом 6.1 вказаного договору визначено, що договір укладено до 31 грудня 2018.

На підтвердження реалізації та отримання оплати за реалізований товар ТОВ "Українська незалежна торгова компанія" позивачем до матеріалів справи надано наступні докази: листи про надходження коштів, виписки по особовому рахунку, журнал - ордер і відомості по рахунку 361, податкові, видаткові накладні, акт приймання - передачі товару, (т.1 а.с.103-250, т.2ст. 1-24).

Судовим розглядом встановлено, що реалізований товар придбаний у контрагента - продавця ТОВ "ПІДВОЛОЧИСЬК ЗЕРНО", що підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи відповідним договором, видатковим, товарно - транспортними накладними, посвідченнями якості журналом - ордером і відомостями по рахунку 361, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 631 (т.2 а.с.25-113).

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підтвердження взаємовідносин з СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ" та ТОВ "Українська незалежна торгова компанія", позивачем надано усі необхідні первинні документи, які оформлені відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, позивач - виконав свої зобов`язання за вказаними договорами, а СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ", ТОВ "Українська незалежна торгова компанія" прийняли ТМЦ за договорами, що відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, а в матеріалах справи відсутні відомості, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ", ТОВ "Українська незалежна торгова компанія" є не чинними або визнані в установленому порядку недійсними.

Таким чином судом встановлено, що реалізація позивачем ТМЦ контрагентам СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ", ТОВ "Українська незалежна торгова компанія" безпосередньо пов`язана з господарською діяльністю підприємства, що, в свою чергу, направлена на отримання доходу, який був відображений у відповідній податковій декларації.

Доводи апелянта на узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ "Українська незалежна торгова компанія" за звітний період ПДВ вересень 2017 року - вересень 2018 року - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейським Судом з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також у постановах Верховного Суду України: від 09.09.2008 у справі № 21-500во08; від 01.06.2010 у справі № 21-573во10; від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №813/123/16.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача, що пояснення директора ТОВ "Українська незалежна торгова компанія" Сукачової О.Б., надані під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування №32018220000000169, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України, що вона не причетна до господарської діяльності ТОВ "Українська незалежна торгова компанія" та не мала взаємовідносини з позивачем, а також на пояснення директора СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ" Залятдінової Т.С., надані під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування №32016100110000162, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, що вона не причетна до господарської діяльності ТОВ "ВЕЛИКА РІДНЯ" та не мала взаємовідносини з позивачем, є безпідставними, оскільки протокол допиту свідка до винесення вироку в рамках кримінального провадження, не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Також суд зазначає, що протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як доказ лише в разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, а наявність протоколу допиту та сам факт заперечення такої участі у господарській діяльності не може бути безперечним свідченням безтоварності спірної операції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що до винесення вироку суду в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 по справі № 822/551/18, від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 від 26.06.2018 по справі № 808/2360/17.

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано нотаріально звірену заяву директор СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ" Залятдінової Т.С. , в якій остання зазначила, що жодних пояснень, стосовно діяльності кооперативу, до органів податкової інспекції або органів податкової міліції чи інших компетентних органів на давала, на допитах не була присутня (т.1 а.с.74), а копії вироку за результатами досудового розслідування №32018220000000169, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України Суд зазначає, на час розгляду справи відповідачем до матеріалів справи не надано.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави вважати належним та допустимим доказом пояснення директора ТОВ "Українська незалежна торгова компанія" Сукачової О.Б., надані під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування №32018220000000169, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України, а також пояснення директора СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ" Залятдінової Т.С. надані під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування №32016100110000162, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України щодо заперечення у здійсненні ними господарських операцій з позивачем.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та СВК "ВЕЛИКА РІДНЯ", ТОВ "Українська незалежна торгова компанія", а подані позивачем до матеріалів справи докази підтверджують правомірність віднесення позивачем вказаних сум по взаємовідносинам з вказаними контрагентами до прибутку підприємства, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

В той же час, суд зазначає, що відповідач не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № К/9901/2558718.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 № 00000331411 є необґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суд від 30.10.2019 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо інших доводів апелянта суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 77, 195, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року по справі № 520/5909/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 22.06.2020 року