Постанова

від 22.06.2020 по справі 480/1658/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 р. рокуСправа № 480/1658/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС" - Кравченка Павла Андрійовича про прийняття додаткового судового рішення (постанови) в адміністративній справі за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 22.07.19 року по справі № 480/1658/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС"

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24 квітня 2019 року № UA805180/2019/000100/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.03.2019 ТОВ "МЕАТРАНС" як покупець уклав з UAB "Atavis" (Литовська республіка) як продавцем зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 05/03-1, за умовами якого продавець передає у власність покупця автомобіль уживаний марки OPEL VIVARO-B, 2016 року випуску, за ціною 7400,00 євро. 10 квітня 2019 року на підставі оформлених в країні експорту документів автомобіль було вивезено з Литовської республіки та ввезено в Україну, а згодом доставлено в Сумську митницю ДФС для митного оформлення. Під час митного оформлення 23.04.2019 декларантом позивача було подано до митного оформлення митну декларацію, якою задекларовано придбаний позивачем автомобіль. Разом з декларацією декларантом були подані документи: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 05/03-1 від 05.03.2019, рахунок-фактура від 04.04.2019, лист від 12.04.2019 № 7 щодо рахунку-фактури, автотранспортна накладна № 5032019 від 10.04.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу А029060МУ16 від 29.12.2017, банківський платіжний документ на підтвердження вартості та оплати товару від 08.04.2019, висновок про ринкову вартість транспортного засобу № 19-19 від 19.04.2019, копія митної декларації країни відправлення № 19LTKC0100EK09E567 від 10.04.2019, калькуляція транспортних витрат № 20 від 22.04.2019. Проте 24.04.2019 Сумською митницею ДФС було прийняте Рішення про коригування митної вартості товару № UA805180/2019/000100/2 та картку відмови в митному оформленні № UA805180/2019/00234, за якими вартість товару, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено вартість автомобіля за другорядним методом (за ціню договору щодо ідентичних товарів). Відповідно до Рішення вартість товару для цілей нарахування митних платежів митницею визначено в розмірі 16350 євро. Підставою незастосування основного методу визначення митної вартості товару та її коригування відповідачем зазначено спрацювання профілю ризику 105-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в том числі із зовнішніх джерел, а також те, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Також митниця направила позивачу запит про надання документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, однак не зазначила, які саме документи необхідно додатково надати. Вважає, що такий висновок митного органу не ґрунтується на законі, оскільки, на думку позивача, декларантом було подано всі необхідні належним чином оформлені документи, які містили необхідну інформацію про вартість товару. Жодні розбіжності щодо вартості товару в даних документах відсутні. Крім того, з метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків ТОВ "МЕАТРАНС" було змушено подати нову митну декларацію в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, за якою до бюджету були сплачені платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митницею, в загальному розмірі 83243,78 грн. Вважає оскаржуване рішення протиправним та прийнятим з порушенням норм Митного кодексу України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі № 480/1658/19 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС - залишено без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 по справі № 480/1658/19 - залишено без змін.

24.02.2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС" - Кравченка Павла Андрійовича про прийняття додаткового судового рішення у справі про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду у розмірі 3000 гривень.

У відповідності до ст.252, 311 КАС України заяву розглянуто у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про прийняття додаткового судового рішення по справі щодо розподілу судових витрат підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 13.02.2020 року не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім того колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на підтвердження витрат з оплати правової допомоги подано наступні документи: додаткову угоду (до угоди про надання правової допомоги від 26.04.2019 р.) від 25.11.2019 року укладеної між позивачем та адвокатським бюро Павла Кравченка, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (в порядку ст.134 КАС України) від 05.02.2020 р., платіжне доручення №126 від 24.12.2019 про про оплату за юридичні та консультаційні послуги згідно рахунку №СФ-0000086 від 25.11.2019 в загальній сумі 3000 гривень.

Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість наданої заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та як наслідок, необхідність її задоволення в повному обсязі.

Наведене узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 23.05.2018 року по справі №820/2262/17 та від 31.07.2018 року по справі №820/4263/17.

Відповідно до п. 3 ч.1. ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС" - Кравченка Павла Андрійовича про прийняття додаткового судового рішення (постанови)- задовольнити.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 39420037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС" (вул. Д.Коротченка, 41/94, м. Суми, код ЄДРПОУ 37655098) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Калиновський В.А. Сіренко О.І.