Постанова

від 17.06.2020 по справі 280/1010/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1010/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участі представника позивача - Губорєва Кирила Сергійовича, представника відповідача - Шавло Романа Олеговича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року в адміністративній справі №280/1010/19 (суддя у 1 інстанції Стрельнікова Н.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0018701402 від 27.11.2018 року, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3143876,25 грн., з яких податкові зобов`язання 2515101 грн. та 628 775,25 грн. штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення №0018711402 від 27.11.2018 року щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2838273,25 грн., з яких податкові зобов`язання 2308141 грн. та 530132,25 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що спірні податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки акта перевірки, на підставі якого вони винесені, не відповідають дійсності та підприємством не було вчинено жодних порушень.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 27 листопада 2018 року №0018701402 та №0018711402. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд" судові витрати у розмірі 29210грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в ході перевірки встановлено, що контрагенти позивача не могли і не здійснювали постачання товарно-матеріальних цінностей та послуг на користь позивача, а тому фактично відбулося отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг з невідомого джерела, від невідомих осіб, що вказує на безоплатне їх отримання.

Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Запорізькій області в період з 07.11.2018р. по 13.11.2018р. на підставі направлення від 07.11.2018р. №2681, наказу від 25.10.2018р. №3626 на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд" з питань, що викладені в запереченнях на акт документальної планової виїзної перевірки від 11.09.2018р. №535/08-01-14-02/30082302 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р.

В результаті проведеної перевірки було складено акт від 20.11.2018р. №717/08-01-14-02/30082302, в якому встановлені наступні порушення:

-п.44.1, п.44.2 ст.44, р.ІІ пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, р. ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 2308141 грн.;

-п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 2 515 101 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0018701402 від 27.11.2018р., яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3143 876,25 грн., з яких податкові зобов`язання 2515101 грн. та 628775,25 грн. штрафні санкції;

- №0018711402 від 27.11.2018р. щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2838273,25 грн., з яких податкові зобов`язання 2308 141 грн. та 530 132,25 грн. штрафних санкцій.

В адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Так, між позивачем та ПП «Промресурс-інструмент» укладено наступні договори: на постачання дизельного палива від 01.11.2015р. №011115, на постачання товарно-матеріальних цінностей від 01.09.2015р. №0910915 ( на постачання послуги «Проект виконання будівельних робіт» ).

Підпунктом 1.1. Договору на постачання дизельного палива від 01.11.2015р. №011115 передбачено, що Постачальник зобов`язується на умовах встановлених цим Договором поставити, а покупець прийняти та сплатити дизельне пальне. Сплачене покупцем дизельне пальне залишається в резервуарах постачальника на відповідальному зберіганні до повної вибірки покупцем сплаченої партії.

На підтвердження взаємовідносин з ПП «Промресурс-інструмент» позивачем надано наступні документи, а саме: прибуткові накладні, накладні про внутрішнє переміщення матеріалів, подорожні листи власних вантажних автомобілів, маршрутні листи вантажного автомобіля (разом із зазначенням кілометражу та витратами палива на постачання), приходні накладні, акти приймання-передачі дизельного пального, акти списання товару, звіти щодо витрат палива, рапорти про витрати дизельного пального, договори з контрагентами для виконання робіт на об`єктах яких використовувалося паливо. Здійснення поступових оплат в безготівковій формі підтверджується доданими до позову виписками з банківського рахунку.

На виконання договору на постачання товарно матеріальних цінностей від 01.09.2015 №0910915 (на постачання послуги «Проект виконання будівельних робіт» ) позивачем додані до позову наступні документи: акти звіряння, приходні ордери, оборотно-сальдові відомості, накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, маршрутні листи автомобіля, акти списання товару, накладні на внутрішнє переміщення матеріалу.

Після підписання накладної на отримання будівельних матеріалів від контрагента позивачем оприбутковувався товар та у разі необхідності переміщувався на об`єкт виконання робіт власним транспортом.

Будівельні матеріали використовувалися позивачем для діяльності з виконання будівельних робіт да договорами №11/12/2014 від 23.12.2014р. на виконання будівельних робіт між ТОВ "ЗВ "Гідроспецбуд" та ТОВ «Шахтспецстрой» ; договором №051115 від 05.11.2015р. між ТОВ «Центр Гідроізоляції і покрівлі» та ТОВ "ЗВ "Гідроспецбуд" на виконання робіт з реконструкції ущільнень температурних швів глухої греблі Дніпровської ГЕС-1 філії «Дніпровська ГЕС» ПАТ «Укргідроенерго» .

Для проведення будівельних робіт на ПАТ «Запоріжсталь» за договором №20/2016/2431 від 20 серпня 2016 року та робіт за договором підряду №280416 від 28 квітня 2016року на ТОВ «ЮРОКЕЙП ЮКРЕЙН І» , між ТОВ "ЗВ "Гідроспецбуд" та ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ» було укладено договір на складання проекту будівельних робіт з ПП «ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ» .

Зазначене підтверджується: договором № 010716 від 01 липня 2016р., актом приймання передачі від 20 липня 2016 року відповідно до якого прийнято проект робіт №СВ 16-232 «Улаштування тимчасових під`їзних доріг і майданчиків. Проведення випробування ґрунтів дослідними палями на Об`єкті «будівництво вітроелектростанцій в Приазовському та Мелітопольському районах Запорізької області, проект виробництва робіт « 16.08.001 ПР ПВР на монтаж об`єднаної насосно-фільтрувальної станції з циркуляційною насосною - станцією СЮ при реконструкції Доменної печі №3 ПАТ ЗМК «Запоріжсталь» на об`єкті «ПАТ Запоріжсталь» . Реконструкція ДП-3» .

Позивачем також надані акти звіряння, виписки з особового рахунку за період що перевірявся.

Також, з матеріалів справи встановлено, що ТОВ "ЗВ "Гідроспецбуд" в періоді що перевірявся мало взаємовідносини з ТОВ «Євровектор 2016» та ТОВ «Будторг-1» на постачання послуги оренди бурових установок BAUER та бурового інструменту.

Так, між ТОВ "ЗВ "Гідроспецбуд" (орендар) та з ТОВ «Євровектор 2016» (орендодавець) укладено:

- договір суборенди обладнання №15/08-17 від 15.08.2017р., згідно якого орендодавець передає орендарю у строкове, платне використання Бурову установку BAUER BG25 2004 року випуску, а орендатор приймає обладнання в оренду та зобов`язується сплатити оренду плату на умовах цього Договору.

- договір суборенди №16/8-17 від 16.08.2017р., згідно якого орендодавець передає орендарю у строкове, платне використання Бурові інструменти (перелік якого вказаний у специфікації до договору), а орендатор приймає обладнання в оренду та зобов`язується сплатити оренду плату на умовах цього Договору.

В ході виконання вказаних договорів складені наступні первинні документи: акти виконаних робіт від 15.09.2017р. №23, від 31.10.2017р. №28, від 31.10.2017р. №29, від 31.10.2017р. №31.

Також, на адресу позивача підприємством ТОВ «Євровектор 2016» складені наступні податкові накладні: від 15.09.2017р. №7, від 09.10.2017р. №10, від 09.10.2017р. №14, від 09.10.2019р. №9, від 31.10.2017р. №12, від 31.10.2017р. №11.

Після відображення у бухгалтерському обліку позивача первинних документів, виписаних підприємством ТОВ «Євровектор 2016» та перерахування грошових коштів на адресу ТОВ «Євровектор 2016» заборгованість між підприємствами відсутня.

Між ТОВ "ЗВ "Гідроспецбуд" (орендар) та з ТОВ «Будторг - 1» (орендодавець) укладено:

- договір суборенди обладнання №01/11-1 від 01.11.2017р., згідно якого орендодавець передає орендарю у строкове, платне використання Бурову установку BAUER BG25 2004 року випуску, а орендатор приймає обладнання в оренду та зобов`язується сплатити оренду плату на умовах цього Договору.

- договір №30/01-18 від 30.01.2018р., аналогічного змісту.

- договір суборенди №01/11-2 від 01.11.2017, згідно якого орендодавець передає орендарю у строкове, платне використання Бурові інструменти (перелік якого вказаний у специфікації до договору), а орендатор приймає обладнання в оренду та зобов`язується сплатити оренду плату на умовах цього Договору.

ТОВ "ЗВ "Гідроспецбуд" по взаємовідносинам з ТОВ «Будторг - 1» складені наступні первинні документи: акти виконаних робіт від 16.12.2017р. №1, від 16.12.2017р. №2, від 31.12.2017р. №3, від 31.12.2017р. №4, від с15.03.2018р. №9.

На адресу ТОВ «ЗВ «ГІДРОСПЕЦБУД» підприємством ТОВ «Будторг - 1» складені наступні податкові накладні від 16.12.2017р. №1, від 16.12.2017р. №2, від 31.12.2017р. №3, від 31.12.2017р. №4, від 15.03.2018р. №9.

В бухгалтерському обліку ТОВ «ЗВ «ГІДРОСПЕЦБУД» господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Будторг-1» , ПП «Промресурс-інструмент» , ТОВ «Євровектор 2016» відображені відповідними бухгалтерськими проводками.

Податкові накладні складені контрагентами позивача на користь позивача своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит на підставі зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Зауважень до податкових накладних, рівно як й до інших документів первинного бухгалтерського обліку позивача по взаємовідносинах із вказаними контрагентами у контролюючого органу не було.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що твердженя контролюючого органу з приводу того, що первинні документи складені між позивачем та його контрагентами з порушеннями через не підтвердження реальності факту постачання товару, а також твердження щодо безоплатної поставки товару, є хибними, оскільки акти, складені за цими Договорами, підписані сторонами та скріплені їх печатками без жодних зауважень, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» .

Також, на момент існування взаємовідносин, ТОВ «Будторг-1» , ПП «Промресурс-інструмент» , ТОВ «Євровектор 2016» були належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, платником ПДВ згідно з чинним законодавством України, тобто мало достатній обсяг правоздатності для укладення угод.

Окрім того, в акті перевірки відсутні будь-які докази щодо невідповідності податкових накладних, виписаних на користь підприємства позивача ТОВ «Будторг-1» , ПП «Промресурс-інструмент» , ТОВ «Євровектор 2016» вимогам чинного законодавства України.

Щодо твердження відповідача про відсутність підстав визнавати реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будторг-1» , ПП «Промресурс-інструмент» , ТОВ «Євровектор 2016» у зв`язку тим, що вказані контрагенти не є постачальниками, виробниками, імпортерами товарно-матеріальних цінностей, що передавалися підприємству позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Аналогічна позиція також викладена в Постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі №804/1444/14.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що твердження відповідача базуються виключно на припущеннях щодо неможливості господарських операцій, а також безоплатному отриманню товарів та послуг, проте жодних доказів щодо безпідставності набуття позивачем товарно-матеріальних, цінностей відповідач не надає.

Водночас, доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладена у постанові від 02.04.2019 по справі №2а-17450/12/2670.

Таким чином, висновки контролюючого органу не підтверджені належними доказами, зокрема рішеннями судів, якими визнано укладені позивачем договори недійсними, та вироком суду, який набрав законної сили по порушеним кримінальним справам.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність доводів адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року в адміністративній справі №280/1010/19 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 17 червня 2020 року, в повному обсязі постанова складена 22 червня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва