Рішення

від 16.06.2020 по справі 906/84/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/84/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Миколайчук О.І. дов. від 01.02.2020

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод"

про стягнення 958 557,02 грн

ТОВ "Торговий дім "Остов-Бардс" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення 958 557,02 грн, з яких 957 771,96 грн сума основного боргу, 706,55 грн пеня, 78,51 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №09-12 від 14.08.2012.

Ухвалою суду від 22.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/84/20 за правилами загального позовного провадження.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" подано заяву від 20.01.2020 про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти в сумі 958 557,02 грн, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього або інших осіб.

Ухвалою суду від 22.01.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" від 20.01.2020 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача - відмовлено.

Ухвалою суду від 24.02.2020 строк підготовчого провадження продовжено до 22.04.2020.

24.03.2020 строк розгляду підготовчого провадження продовжено на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

04.05.2020 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви, позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" заборгованість в сумі 1 028 217,91 гри., з яких основна сума боргу - 957 771.96 грн, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань - 57 570, 99 грн, 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань - 8 086, 11 грн, інфляційні - 4 788, 85 грн.

Ухвалою суду від 05.05.2020 заяву про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду , а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи. Також відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву. Справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2012 року між ТОВ "Торговий дім "Остов-Бардс" (позивач/постачальник) та ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (відповідач/покупець) укладено договір поставки за № 09-12.

Згідно з п. 1.1. договору, сторони домовилися про встановлення прямих довготермінових господарських відносин, за якими постачальник зобов`язується передавати у власність покупця вироби (пристрої закупорювальні полімерні, пристрої закупорювальні полімерні комбіновані, пристрої закупорювальні алюмінієві, пробки-дозатори та/або їх комплектуючі), в подальшому Товар , перелік та ціна якого вказується в додатках до цього договору, а покупець зобов`язується приймати та вчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений товар в порядку передбаченому цим же договором.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник зобов`язується:

- передавати у власність покупця товар, вказаний в п. 1.1. цього договору, відповідно до погоджених сторонами замовлень, по належним чином оформлених накладних;

- нести ризик випадкової загибелі товару до моменту його передачі уповноваженому представнику покупця чи перевізнику на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін накладних;

- гарантувати належну якість наданого покупцю товару відповідно до доданого сертифіката якості на товар, наданого постачальником;

- у випадку виникнення обставин, що унеможливлюють або перешкоджають виконанню замовлення поставки товару постачальником, повідомити про це покупця не пізніше, ніж за два дні з моменту настання таких обставин;

- вчиняти інші дії, необхідні для якісного та належного виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 2.2. договору, покупець зобов`язується:

- здійснювати оплату товару у порядку, передбаченому розділами 3 та 4 цього договору;

- забезпечувати належне приймання товару, що постачається постачальником, в обсягах, які відповідають наданому покупцем замовленню;

- чітко виконувати рекомендації та вимоги постачальника щодо правильності транспортування, використання та зберігання товару, які визначені у цьому договорі та сертифікаті на товар;

- не розголошувати відомостей, що становлять комерційну таємницю і стали відомі в процесі виконання цього договору;

- вживати всіх інших необхідних заходів щодо належного та реального виконання своїх обов`язків за цим договором.

Відповідно до п. 2.3. договору, покупець не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє згідно умов цього договору.

В п. 2.4 договору зазначено, що визначення асортименту, кількості та умов поставки товару здійснюватись за попереднім замовленням покупця. Замовлення повинно бути подане не пізніше, ніж за 20 (двадцять) днів до передбачуваної дати поставки. Постачальник, відповідно до виробничих можливостей, уточнює та підтверджує (чи не підтверджує) замовлення покупця протягом 3-х робочих днів з дати його отримання.

У випадку порушення покупцем строків подання замовлення, постачальник не несе відповідальності за несвоєчасну поставку товару чи його не поставку взагалі згідно замовлення.

Згідно з п. 2.5. договору, покупець має право відмовитись від замовленого та погодженого постачальником у заявках товару, попередньо повідомивши про це постачальника не пізніше ніж за 30 днів. При цьому покупець зобов`язується повністю оплатити виготовлений згідно його замовлення товар на умовах даного договору та розпоряджатись на власний розсуд оплаченим товаром.

В п. 4.2 договору зазначено, що покупець зобов`язується оплатити вартість кожної партії товару наступним чином:

- 5% вартості кожної партії товару передоплата;

- 95% вартості кожної партії товару не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту відвантаження даної партії товару.

Порядок розрахунків може бути змінено за домовленістю сторін, що відображається у додатках до даного договору ( п. 4.3 договору).

Приймання-передача товару здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін накладних. У накладних вказується повна назва товару, ціна за одиницю, кількість, вартість товару ( п. 5.3 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін ( п. 12.1 договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору, та діє до 14 серпня 2013, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань по цьому договору (п. 12.2 договору).

В п. 12.3 договору зазначено, що у випадку відсутності повідомлення однієї із сторін про припинення дії договору за 30 днів до закінчення терміну його дії вказаного у п. 12.2 цього договору, останній вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.

31.10.2017 сторонами була укладена додаткова угода № 03 до договору поставки № 09-12 від 14.08.2012, згідно якої були внесені зміни до пунктів 1.1, 2.4, 4.2, 6.1, 9.2, 9.3 договору.

Зокрема в п. 4.2 внесено зміни, згідно яких визначено, що покупець зобов`язується провести 100% оплату вартості кожної партії товару не пізніше, ніж 60 календарних днів з моменту відвантаження даної партії товару.

13.11.2019 та 19.11.2019 сторонами підписані специфікації додаток № 140 та № 141 до договору № 09-12 від 14.08.2012, в якому сторони погодили назву товару, його кількість ціну та загальну його вартість.

На виконання договірних зобов`язань постачальником поставлений товар згідно накладної № 202 від 19.11.2019 року на загальну суму 957 771,96 грн, строк оплати якого минув 18.01.2020.

Факт поставки товару згідно вказаної накладної та отримання такого відповідачем у справі без будь яких застережень підтверджується також товарно-транспортною накладною №0083, яка підписана та скріплена печатками відповідальними особами сторін.

Однак, в погоджений сторонами строк відповідач розрахунок не провів, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати заборгованості суду не надав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ураховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу про стягнення 957 771,96 грн основного боргу обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 57 570,99 грн за період з 19.01.2020 по 30.04.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 9.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар більш як 5 (п`ять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день оплати від суми неоплаченого боргу.

Зважаючи на п. 9.3 договору, за розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 57 570,99 грн.

Вказана сума пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 8 086,11 грн 3% річних нарахованих за період з 19.01.2020 по 30.04.2020 та 4 788,85 грн інфляційних втрат нарахованих за період з лютого по березень 2020.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних суд вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 1 028217,91 грн, з яких 957 771,96 грн основної суми боргу, 57 570,99 грн пені, 8 086,11 грн 3% річних, 4 788,85 грн інфляційних.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду у розмірі 15 423,27 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Судовий збір в сумі 960,50 грн, сплачений позивачем за подання заяви про забезпечення позову, покладається на позивача, враховуючи, що ухвалою суду від 22.01.2020 у задоволенні заяви ТОВ "Торговий дім "Остов-Бардс" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 38, код ЄДРПОУ 00375504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Остов-Бардс" ( 81772, Львівська область, Жидачівський район, с. Млиниська, вул. Івана Франка, 1а, код ЄДРПОУ 32370032) - 957 771,96 грн основної суми боргу, 57 570,99 грн пені, 8 086,11 грн 3% річних, 4 788,85 грн інфляційних, 15 423,27 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.06.20

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам ( рек. з повід.)