Рішення

від 03.06.2020 по справі 910/10902/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2020Справа № 910/10902/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Яценко Я.М., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/10902/19

за позовом Приватного підприємства "Бізнес-Офіс № 6"

(69096, м. Запоріжжя, вул. Ленська, буд. 19, кімн. 5; ідентифікаційний код: 33611015)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал-Сіті-Рент"

(04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 55/57; ідентифікаційний код: 35133382)

Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10; ідентифікаційний код: 19020407)

про усунення перешкод у здійсненні права користування об'єктом спільної власності

Представники сторін :

від позивача: Пархоменко О.О., довіреність від 08.08.2019;

від відповідача-1: Риженко Д.М., ордер серії КВ № 440459 від 02.10.2019;

від відповідача-2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Бізнес-Офіс № 6" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал-Сіті-Рент" (далі - відповідач-1), Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач- 2) про усунення перешкод у здійсненні права користування об'єктом спільної власності, відповідно до якої позивач просить суд:

- зобов'язати відповідача-1 за власний рахунок відновити попередній стан приміщення арочного наскрізного проходу в цоколі літ. А в будинку № 60 по вул. Тургенєвській в м. Києві шляхом знесення встановлених перегородок;

- зобов'язати відповідача-1 надати позивачу вільний доступ до приміщення арочного наскрізного проходу в цоколі літ. А в будинку № 60 по вул. Тургенєвській в м. Києві;

- визнати незаконним з дати видання та скасувати наказ Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009 щодо передачі у власність Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва нежилих приміщень з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві;

- визнати недійсним з дати видання та скасувати Свідоцтво про право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві, видане Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реконструкція частини будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 60, та передача простору наскрізного проходу в будинку у складі окремого об'єкту нерухомого майна у приватну власність порушує права позивача на користування місцями загального користування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

27.08.2019 (у встановлений судом строк) через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10902/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.10.2019, витребувано у відповідача-1 належним чином засвідчену копію наказу про передачу у власність Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва нежилих приміщень з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв. м, по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві, виданий Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009; витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. належним чином засвідчену копію Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал-Сіті-Рент", 16 жовтня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1673, та належним чином засвідчені копії документів нотаріального провадження по посвідченню вказаного договору; витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" належним чином засвідчені копії матеріалів інвентаризаційної справи на будинок № 60 по вул. Тургенєвській у м. Києві; належним чином засвідчені копії матеріалів інвентаризаційної справи на нежилі приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень №15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв. м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві.

17.09.2019 (у встановлений судом строк) через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 проти позову заперечує та вказує на безпідставність заявлених позивачем вимог, оскільки позивач не володіє нерухомим майном у багатоквартирному будинку по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві та користується приміщенням в будинку на підставі договору оренди; позивачем не доведено, що приміщення, на які оформлено право власності, є допоміжними приміщеннями. За доводами відповідача-2, спірні приміщення не є допоміжними, а є нежитловими приміщеннями, які є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин. Крім того, відповідач-2 зазначає про те, що позовна заява не містить обґрунтування щодо поважності причин пропуску строку позовної давності. З урахуванням викладеного, відповідач-2 просить суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в позові.

01.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 910/10902/19 у задоволенні заяви Приватного підприємства "Бізнес-Офіс № 6" про забезпечення позову було відмовлено.

02.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та у ТОВ "Містопроектбуд".

02.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про встановлення додаткового строку на подання відзиву на позов та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради.

У підготовче судове засідання 02.10.2019 з'явились представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 у підготовче засідання 02.10.2019 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 02.10.2019 судом було оголошено перерву на 30.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 в порядку, визначеному статтями 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача-2 було викликано в підготовче засідання на 30.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/10902/19 на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 сторін повідомлено про те, що підготовче судове засідання, призначене на 30.10.2019 на 15:15 год., не відбудеться, у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, підготовче засідання призначено на 13.11.2019.

01.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у справі № 910/10902/19.

13.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів у Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та у Київської міської державної адміністрації.

У підготовче судове засідання 13.11.2019 з'явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі № 910/10902/19 було частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації належним чином засвідчені копії документів щодо реконструкції (перепланування) будинку № 60 по вул. Тургенєвській в м. Києві (щодо приєднання арочного простору до сусідніх нежитлових приміщень, площею 42,7 кв.м, наслідком чого є утворення нежилих приміщень з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м.), а саме розпоряджень про надання дозволу на розробку проектної документації та акту про прийняття в експлуатацію будівництва; у задоволенні клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради відмовлено; продовжено відповідачу-1 строк на подання відзиву на позов та встановлено йому строк для подання відзиву - протягом 15-ти днів з дня отримання ухвали суду; у підготовчому засіданні судом було оголошено перерву на 11.12.2019.

14.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у справі № 910/10902/19.

09.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

11.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 сторін повідомлено про те, що підготовче судове засідання, призначене на 11.12.2019 на 17:00 год. не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному, підготовче засідання призначено на 16.01.2020.

23.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов супровідний лист з додатками на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 у справі №910/10902/19.

02.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

13.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить суд:

- зобов'язати відповідача-1 за власний рахунок відновити попередній стан приміщення арочного наскрізного проходу в цоколі літ. А в будинку № 60 по вул. Тургенєвській в м. Києві, згідно з планом за технічним паспортом, складеним за даними технічної інвентаризації, проведеної 28.08.1979, оригінал якого зберігається у Службі управителя з питань ЖКГ Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (мікрорайон "Покровська"), шляхом знесення встановлених перегородок;

- зобов'язати відповідача-1 надати позивачу вільний доступ до приміщення арочного наскрізного проходу в цоколі літ. А в будинку № 60 по вул. Тургенєвській в м. Києві;

- визнати незаконним з дати видання та скасувати наказ Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009 щодо передачі у власність Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва нежилих приміщень з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві;

- визнати недійсним з дати видання та скасувати Свідоцтво про право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві, видане Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009.

14.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації".

У підготовче судове засідання 16.01.2020 з'явились представники сторін.

У підготовчому судовому засіданні 16.01.20 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, долучено до матеріалів справи всі вищезазначені клопотання позивача про приєднання доказів, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та оголошено перерву на 12.02.2020.

12.02.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів у Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації".

У підготовче судове засідання 12.02.2020 з'явились представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 у підготовче засідання 12.02.2020 не з'явився, проте 12.02.2020 подав клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом було відмовлено.

У підготовчому судовому засіданні 12.02.2020 судом було задоволено клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.03.2020.

11.03.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло пояснення, які судом долучено до матеріалів справи, проте не буде враховано судом при ухваленні судового рішення.

11.03.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про встановлення додаткового строку на подання відзиву.

У судове засідання 11.03.2020 з'явились представники сторін.

У судовому засіданні 11.03.2020 судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про встановлення додаткового строку на подання відзиву та залишено відзив на позовну заяву без розгляду, оскільки суд вже встановлював відповідачу-1 додатковий строк для подання відзиву.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представники відповідачів надали суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечували.

У судовому засіданні 11.03.2020 судом було оголошено перерву на 18.03.2020.

Судове засідання 18.03.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України сторін було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/10902/19 призначено на 03.06.2020.

У судове засідання 03.06.2020 з'явились представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 03.06.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2019 між Фізичною особою-підприємцем Дрозденко Ганною Вікторівною (орендодавець) та Приватним підприємством "Бізнес-Офіс № 6" (орендар) було укладено Договір оренди квартири (житлового приміщення) № 01/07 (далі - Договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування житлове приміщення (квартиру), що визначене у цьому Договорі (далі - квартира), та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Договору оренди адресою квартири, що орендується, є: м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 60, кв. 5, загальна площа квартири становить 90,0 кв.м.

За умовами пункту 2.1 Договору оренди квартира, що орендується, надається орендарю для користування.

Строк оренди приміщення, що орендується, складає 2 роки 11 місяців з моменту підписання Договору оренди (п. 4.1 Договору оренди).

Як вказує позивач у позовній заяві, йому нещодавно стало відомо, що у 2009 році було проведено реконструкцію частини будинку № 60 по вул. Тургенєвській в м. Києві, внаслідок якої приміщення загального користування - арочний простір, що використовується як наскрізний прохід з будинку, було приєднано до сусідніх нежитлових приміщень, а прохід для мешканців і користувачів будинку було забудовано. За доводами позивача, вздовж стіни вказаного арочного простору проходить магістральна газопровідна труба середнього тиску, доступ до обслуговування якого в результаті реконструкції було обмежено. Вказані обставини, як стверджує позивач, підтверджуються технічними паспортами на будинок № 60 по вул. Тургенєвській в м. Києві, станом на 28.08.1979, та технічним паспортом на нежилі приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А) по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві, станом на 04.09.2009, копії містяться в матеріалах справи.

За твердженнями позивача, зазначені нежитлові приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві було виділено в окремий об'єкт нерухомого майна, який було зареєстровано на праві комунальної власності за Територіальною громадою Шевченківського району м. Києва на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009, на виконання якого було видано Свідоцтво про право власності від 21.08.2009.

16.10.2009 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал-Сіті-Рент" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстрований в реєстрі за № 1673, відповідно до якого відповідач-1 набув право приватної власності на нежилі приміщення з №1 по №11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві.

11.08.2016 право власності на вказаний об'єкт нерухомості (реєстраційний номер 1040014580000) було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за відповідачем-1.

Спір у цій справі виник внаслідок того, що, на думку позивача, реконструкція частини будинку та передача простору наскрізного проходу в будинку в складі окремого об'єкту нерухомого майна у приватну власність відповідачу-1 є незаконною, що порушує право позивача на користування місцями загального користування, а також приписи протипожежних норм.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до наведених норм зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливого порушення, які на момент подання позову відсутні або не настали, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушення його права у майбутньому.

Після настання порушення прав та законних інтересів власників вони мають право вимагати усунення будь-яких створених ним перешкод у користуванні своїм майном.

Так, за приписами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або користування належним йому майном.

Отже, у розумінні наведених норм власник (титульний володілець) вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18), а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїх постановах, зокрема, від 27.02.2018 у справі № 910/6004/17, від 19.04.2018 у справі № 916/1711/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16616/17.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення і встановлення зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Щодо повідомлених позивачем у позовній заяві обставин про незаконність реконструкції частини будинку та передачі простору наскрізного проходу в будинку в складі окремого об'єкту нерухомого майна у приватну власність відповідачу-1, а також порушення права позивача на користування місцями загального користування, суд зазначає наступне.

Відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії Свідоцтва про право власності від 21.08.2009, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нежилі приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 (діт. А) в м. Києві належали Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва.

Вказане Свідоцтво про право власності було видано Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Наказу № 684-В від 21.08.2019, належним чином засвідчена копія якого також міститься у матеріалах справи.

Перелік документів, на підставі яких було оформлене право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві міститься в Додатку до Наказу від 21.08.2009 №684-В.

Так, згідно з рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва згідно з Додатками 2 - 11.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Додатку № 11 до рішення від 27.12.2001 №208/1642 нежитлові приміщення, загальною площею 254,60 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві було включено у перелік майна, що передається у комунальну власність Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 02.10.2008 № 500 Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва було затверджено перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно з Додатком 1.

Згідно з Додатком 1 до рішення від 02.10.2008 № 500 відповідач-1 - ТОВ "Юніверсал-Сіті-Рент" є покупцем нежитлового приміщення по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві, загальною площею 76,9 кв.м.

Суд встановив, що 16.10.2009 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал-Сіті-Рент" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстрований в реєстрі за № 1673 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до якого відповідач-1 придбав нежилі приміщення, загальною площею 76,90 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 60, літ. А, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), згідно з технічною документацією Київського міського бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до наданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. документів на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2019 при посвідченні Договору купівлі-продажу нотаріусом було перевірено належність вказаних нежитлових приміщень до комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що були відчужені відповідачу-1, а саме нотаріусом було надано належним чином посвідчені копії Свідоцтва про право власності від 21.08.2009, з реєстраційним написом на правовстановлюючому документі Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", який записано у реєстрову книгу № 85п-61 за реєстровим номером № 6060-П від 11.09.2009; Довідку-характеристику Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 15.09.2009 № 1429703; коротку технічну характеристику будівлі, що відчужується; Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави; Витяг з рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 02.10.2008 № 500, з Додатком 1 до нього; Витяг з наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради № 63-з, з Додатком 1 до нього; Витяг з наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради № 73-з; Висновок про вартість майна, затверджений начальником Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 24.09.2019 тощо.

Крім того, Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2019 було надано План поверхів будівлі по вул. Тургенєвська, 60, літ. А м. Київ, квартал № 806; Журнал внутрішніх обмірів і підрахунків площ приміщень будівлі по вул. Тургенєвська, 60, літ. А м. Київ, квартал № 806; План за поверхами на будівлю по вул. Тургенєвська, 60, літ. А м. Київ; Експлікацію внутрішніх площ до плану будови по вул. Тургенєвська, 60, літ. А м. Київ; План за поверхами на будівлю по вул. Тургенєвська, 60, літ. А м. Київ; Експлікацію внутрішніх площ до плану будови по вул. Тургенєвська, 60, літ. А м. Київ (на нежилі та жилі будівлі, які мають вбудоване приміщення); План за поверхами на будівлю по вул. Тургенєвська, 60, літ. А м. Київ (Цокольний поверх, літ. А); Журнал підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями по вул. Тургенєвська, 60, літ. А м. Київ.

При цьому, з наданого Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" Плану за поверхами на будівлю по вул. Тургенєвська, 60, літ. А м. Київ (Цоколь літ. А) вбачається, що вказану будівлю було прийнято в експлуатацію за актом від 21.05.2009, затвердженим розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації № 552 від 18.06.2009, всього приміщень 15, загальною площею 76,9 кв.м.

У матеріалах справи наявні Журнал підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями по вул. Тургенєвська, 60, літ. А м. Київ на нежитлові приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15), загальною площею 76,90 кв.м., а також розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №552 від 18.06.2009, яким було затверджено акт державної приймальної комісії від 21.05.2009 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - Перепланування цокольного нежилого приміщення, загальною площею 76,90 кв.м., в будинку по вул. Тургенєвська, 60, літ. А м. Київ та Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 301 від 19.06.2009.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується правомірність укладення між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверсал-Сіті-Рент" Договору купівлі-продажу і відповідач-1 є власником нежитлових приміщень з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 (діт. А) в м. Києві.

При цьому, судом також враховано встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Водночас, як вказує сам позивач в обґрунтування заявлених вимог, він є орендарем квартири в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 60, кв. 5, загальною площею 90,0 кв.м., за Договором оренди і порушення своїх прав мотивує тим, що він, як орендар житлового приміщення, не може користуватись місцями загального користування, а також порушенням відповідачами приписів протипожежних норм.

Відповідно до частин першої та другої статті 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з пунктами 2, 5, 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частинами 1, 2 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки зі спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники мають право:

1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;

2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника;

3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;

4) безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;

5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії;

6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника;

7) інші права, визначені законом.

Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.

Втім, як встановлено судом, нежитлові приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 (діт. А) в м. Києві є приватною власністю відповідача-1 - ТОВ "Юніверсал-Сіті-Рент" та належать останньому на відповідній правовій підставі - Договорі купівлі-продажу.

З огляду на викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин положення Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не можуть бути застосовані.

У контексті порушеного, на думку позивача, його права на користування орендованим майном суд зауважує, що відповідно до частин 1, 2 статті 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.

Згідно з ч. 1 ст. 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.

Отже, як вірно вказує відповідач-2 у своєму відзиві, позивач, у разі порушення його права як наймача не позбавлений можливості скористатись нормами зобов'язального права, що регулює орендні правовідносини.

Відповідно до частин 1, 2 та пунктів 1, 2 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд звертає увагу, що фактично за судовим захистом звернулась особа, яка орендує одну з квартир у будинку по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві з 2019 року, оспорюючи при цьому питання правомірності передачі іншого нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень у цьому ж будинку, з комунальної у приватну власність, що відбулось у 2009 році, та просить суд зобов'язати власника набутого у правомірний спосіб нерухомого майна (відповідача-1) усунути перешкоди у користуванні позивачем орендованим майном (квартирою).

Доводи позивача щодо незаконності реконструкції частини будинку та передачі простору наскрізного проходу в будинку в складі окремого об'єкту нерухомого майна у приватну власність відповідачу-1 не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи позивача щодо порушення відповідачами протипожежних норм також не приймаються судом, оскільки вказані обставини не входять до предмету доказування у цій справі, а підлягають з'ясуванню, встановленню та належному реагуванню з боку компетентних органів державної влади.

Суд також визнає безпідставними посилання позивача на правову позицію, висловлену Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.03.2019 у справі № 554/7785/16-ц (провадження № 61-23622св18), оскільки обставини вказаної справи і справи, що розглядається, різні.

Так, у згаданій справі спір стосувався прибудинкової території і мотивуючи звернення до суду з позовом, позивач вказував на порушення права приватної власності з боку відповідачів щодо користування елементами стаціонарної тимчасової споруди, тоді як у даній справі спір, з урахуванням наявних у справі доказів, стосується нежитлових приміщень як самостійних об'єктів цивільно-правових відносин, а позивач не є ані власником спірного майна, ані власником будь-якого іншого нерухомого майна у багатоквартирному будинку по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві.

З огляду на викладене, оскільки позивач не є власником спірних приміщень, зважаючи на відсутність у позивача, як наймача квартири, порушеного права, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні вимог позивача щодо зобов'язання відповідача-1 за власний рахунок відновити попередній стан приміщення арочного наскрізного проходу в цоколі літ. А в будинку № 60 по вул. Тургенєвській в м. Києві, згідно з планом за технічним паспортом, складеним за даними технічної інвентаризації, проведеної 28.08.1979, оригінал якого зберігається у Службі управителя з питань ЖКГ Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (мікрорайон "Покровська"), шляхом знесення встановлених перегородок та зобов'язання відповідача-1 надати позивачу вільний доступ до приміщення арочного наскрізного проходу в цоколі літ. А в будинку № 60 по вул. Тургенєвській в м. Києві.

Щодо вимог позивача про визнання незаконним з дати видання та скасування наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009 про передачу у власність Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва нежилих приміщень з №1 по №11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 143, 144 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і надалі в редакції станом на 21.08.2009) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частинами 1, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Судом встановлено, що оскаржуваний позивачем наказ було прийнято відповідачем-2 відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 №1820 Про затвердження Положення про порядок оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна .

Згідно з пунктами 1, 2 Наказу № 684-В від 21.08.2009 оформлено право власності на об'єкт нерухомого майна, зазначений у додатку (справа № 19029), замовник - Шевченківська районна у місті Києві рада; форма власності - комунальна та видано свідоцтво про право власності згідно з пунктом 1 цього наказу.

Таким чином, судом встановлено і позивачем не доведено суду протилежного, що Наказ № 684-В від 21.08.2009, виданий Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є відповідач-2, було прийнято у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (чинного станом на дату видачі свідоцтва про право власності), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування.

Тобто свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб'єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Отже, правовстановлюючим документом у цьому випадку є відповідне рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було видано спірне свідоцтво.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 у справі № 917/927/17.

Як було вказано вище, у матеріалах справи містяться рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва , яким було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва та відповідно до Додатку № 11 до рішення від 27.12.2001 №208/1642 нежитлові приміщення, загальною площею 254,60 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві було включено у перелік майна, що передається у комунальну власність Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 02.10.2008 № 500 Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва було затверджено перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу і згідно з Додатком 1 до рішення від 02.10.2008 №500 відповідач-1 - ТОВ "Юніверсал-Сіті-Рент" є покупцем нежитлового приміщення по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві, загальною площею 76,9 кв.м.

Матеріали справи не містять доказів скасування вказаних рішень відповідним органом місцевого самоврядування або визнання їх незаконними в судовому порядку згідно з частинами 9, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім того, як вказувалось вище, власником нежитлових приміщень з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві, відповідно до Договору купівлі-продажу, є відповідач-1 і підстава набуття у власність відповідачем-1 спірних приміщень позивачем у цій справі не оспорюється.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача про визнання незаконним з дати видання та скасування наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009 щодо передачі у власність Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва нежилих приміщень з №1 по №11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві та визнання недійсним з дати видання та скасування Свідоцтва про право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень № 15) (в літ. А), загальною площею 76,90 кв.м., по вул. Тургенєвській, 60 в м. Києві, виданого Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009.

Щодо заперечень відповідача-2, викладених у відзиві, стосовно того, що позовна заява не містить обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності та застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

При розгляді цієї справи судом не встановлено порушення прав позивача відповідачами, відтак питання спливу строку позовної давності при зверненні з позовом у цій справі судом не досліджується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

З огляду на викладене, всі інші клопотання та заяви позивача, доводи та міркування судом визнаються необґрунтованими та такими, що не спростовують висновку суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові.

Судовий збір у розмірі 7 684,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Судовий збір у розмірі 7 684,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 22.06.2020.

Суддя О.В. Нечай