Ухвала

від 16.06.2020 по справі 910/16215/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

16.06.2020Справа № 910/16215/19

За позовом Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, 1; ідентифікаційний код: 05761620)

До Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; ідентифікаційний код: 43005393)

Про відшкодування шкоди (збитків) у розмірі 40 000 000, 00 грн, завданих внаслідок протиправних дій органу державної влади

Суддя Бондаренко Г.П.

Секретар судового засідання Лебович А.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: Трубаков Є.О., довіреність № 248/016-юр від 24.12.2019;

Від відповідача: Шухевич - Христенко В. В. (службове посвідчення ЦА № 000984).

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі-відповідач) про відшкодування шкоди (збитків), завданих внаслідок протиправних дій органу державної влади у розмірі 40 000 000, 00 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що у зв`язку з протиправним діями відповідача, які виразилися у неприйнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування від 19.01.2018 № 411, від 16.02.2018 № 617, від 16.03.2018 № 604, від 16.03.2018 № 605, від 18.04.2018 № 893, від 17.05.2018 № 561, від 17.05.2018 № 562, від 19.06.2018 № 479, від 18.07.2018 № 154, від 18.07.2018 № 146, від 17.08.2018 № 417, від 19.09.2018 № 390, від 19.09.2018 № 391, від 18.10.2018 № 341, від 19.11.2018 № 339, Акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" позбавлено права і можливості на зменшення суми податкових зобов`язань у податкових деклараціях з ПДВ у періодах повернення передплати, що відповідно шкодить інтересам позивача як платника податку та спричиняє збитки на загальну 40 000 000,00 грн.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 40000000 грн (сорок мільйонів гривень) 00 коп. на відшкодування шкоди (збитків), завданих внаслідок протиправних дій Державної податкової служби України, які виразились у неприйнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування до податкових накладних.

03.12.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/16215/19, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 24.12.2019.

20.12.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. В підготовчому судовому засіданні 24.12.2019 Суд оголосив перерву на 14.01.2020.

08.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

14.01.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 14.01.2020 Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до розгляду по суті на 04.02.2020.

04.02.2020 було оголошено перерву в судовому засіданні на 17.03.2020.

17.03.2020 Суд оголосив перерву в судовому засіданні по суті справи на 07.04.2020.

Позивач 06.04.2020 та 07.04.2020 подав клопотання про оголошення перерви в судових засіданнях.

07.04.2020 електронною поштою суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 07.04.2020 Суд повідомив сторін про відкладення судового засідання по суті справи за їх клопотанням на 12.05.2020.

10.04.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08.05.2020 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, про відкладення розгляду справи; від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.05.2020 Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та відклав розгляд справи по суті на 16.06.2020, про що постановив відповідну ухвалу, в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятих процесуальних рішень.

14.05.2020 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява про приєднання доказу до матеріалів справи.

В судове засідання 16.06.2020 учасники справи прибули та надали Суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Заслухавши пояснення сторін та з`ясувавши характер спірних правових відносин Суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, з наведених нижче підстав.

Так, відповідно до ст. 231 Господарського процесуального кодексу якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, господарський суд закриває провадження у справі. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з ч.3 ст.22 Закону України Про судоустрій і статус суддів , місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення ).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

При цьому, у відповідності до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно - правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно - правових відносин і стосується саме цих відносин

При цьому, приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В свою чергу податкове законодавство України ґрунтується, в першу чергу, на принципі загальності оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу та невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства (ст. 4 Податкового кодексу України).

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення 40 000 000, 00 грн на відшкодування шкоди (збитків), завданих внаслідок протиправних дій Державної податкової служби України, які виразилися у неприйнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування до певних податкових накладних. Суму збитків позивач визначив в розмірі суми, на яку позивач мав би право зменшити суму своїх податкових зобов`язань, за умови реєстрації Державною податковою службою України відповідних податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем у даній справі є державний орган наділений контролюючими функціями та повноваженнями в сфері сплати податків та зборів, в тому числі щодо вчинення дій з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставами позову позивач визначає протиправність дій податкового органу щодо фактичного прийняття рішення про не реєстрацію податкових накладних позивача, що свідчить про те, що позовні вимоги випливають з відносин публічно - правового характеру.

Отже, суть спірних правовідносин полягає у захисті позивачем його права на зменшення суми своїх податкових зобов`язань, а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідача щодо здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно - правовий спір щодо зобов`язання відповідача вчинити дії з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічний правовий висновок був зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.03.2020 по справі № 922/506/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, в даному випадку спірні правовідносини носять саме публічно - правовий характер, і заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому вказівка в позові на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин.

Даний спір виник у сфері публічно - правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, Суд приходить до висновку про закриття провадження у вказаній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до норм п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито, у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки на момент постановлення даної ухвали позивач не звертався до Суду із відповідним клопотанням, у Суду на даний момент відсутні правові підстави для повернення судового збору.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України , ст. 7 Закону України Про судовий збір , Суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" до Державної податкової служби України про відшкодування шкоди (збитків) у розмірі 40 000 000, 00 грн, завданих внаслідок протиправних дій органу державної влади закрити.

2. Роз`яснити Акціонерному товариству "ДНІПРОАЗОТ", що даний позов підлягає розглядові в порядку адміністративного судочинства.

3. Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржена до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України через Господарський суд міста Києва.

Повний текст ухвали складено: 22.06.2020.

Суддя Г. П. Бондаренко