Рішення

від 18.06.2020 по справі 911/230/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р. Справа № 911/230/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арма Моторс

до Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясо сервісні технології

про стягнення 11 842, 08 грн.

Представники:

від позивача: Грушовець А.С.

від відповідача: не з`явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11 842, 08 грн., з яких: 8 135, 46 грн. - основного боргу, 2 750, 04 грн. - пені та 956, 58 грн. - інфляційних втрат. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме: 2 102, 00 грн. - судового збору та 5 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати вартості наданих послуг з обслуговування автомобіля та використаних запасних частин.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2020 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 27.02.2020 та витребувано у сторін певні документи.

27.02.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 25.02.2020 (вх. № 4509/20 від 27.02.2020) про розгляд справи без участі його представника, до якого додану частину витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2020, враховуючи неявку в судове засідання представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду, розгляд справи відкладено на 16.03.2020.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2020, зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог суду, з метою виконання завдань та основних засад господарського судочинства, розгляд справи відкладено на 30.03.2020.

Враховуючи положення статей 3, 27 Конституції України, указ Президента України № 87/2020 від 13.03.2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), а також Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, затверджені рішенням Ради суддів України № 19 від 17.03.2020, з метою забезпечення захисту життя та здоров`я людей, зокрема учасників судового процесу та працівників суду, судове засідання, призначене на 30.03.2020, не відбулося, про що учасники провадження були повідомлені телефонограмою від 18.03.2020.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява вих. № 3003/1 від 30.03.2020 (вх. № 7196/20 від 07.04.2020) про уточнення позовних вимог, у якій він, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 6 135, 46 грн. - основного боргу, 1 072, 70 грн. - пені та 579, 56 грн. - інфляційних втрат. Крім того, у вказаній заяві позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме: 2 102, 00 грн. - судового збору та 5 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2020 розгляд справи призначено на 18.06.2020.

Розглянувши у судовому засіданні 18.06.2020 вищезазначену заяву вих. № 3003/1 від 30.03.2020 (вх. № 7196/20 від 07.04.2020) про уточнення позовних вимог та заслухавши пояснення представника позивача, суд зазначає таке.

За своїм змістом заява позивача вих. № 3003/1 від 30.03.2020 (вх. № 7196/20 від 07.04.2020) про уточнення позовних вимог є заявою про зменшення позовних вимог, що підтверджено його представником у судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Таким чином, враховуючи те, що заява вих. № 3003/1 від 30.03.2020 (вх. № 7196/20 від 07.04.2020) про уточнення позовних вимог подана позивачем до суду після першого судового засідання та без доказів її направлення відповідачу, суд не приймає вказану заяву до розгляду та повертає її заявнику.

За таких обставин, судом розглядаються вимоги позивача, що були заявлені у прохальній частині позовної заяви б/н від 27.01.2020 (вх. № 244/20 від 28.01.2020).

Присутній у судовому засіданні 18.06.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у судове засідання 18.06.2020 не з`явився, відзив на позовну заяву не надав та не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.06.2020, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27.07.2015 між сторонами було укладено договір АСС № 0615-3 технічного обслуговування транспортного засобу, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів чи їх складових частин (надалі - послуги), а відповідач зобов`язався прийняти й оплатити послуги надані за цим договором, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) позивача в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг, запасних частин та матеріалів визначається позивачем на момент формування замовлення на виконання робіт з технічного обслуговування і вказується в рахунку-фактурі, який формує позивач на підставі замовлення на виконання робіт.

Згідно з п. 2.3 договору відповідач сплачує позивачу повну вартість наданих послуг та використаних запасних частин протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, якщо інше не погоджено сторонами.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата вартості наданих послуг здійснюється банківським переказом в гривнях шляхом перерахування грошових коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 2.5 договору послуги передбачені цим договором вважаються наданими з моменту підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) акту виконаних робіт, якщо інше не погоджено цим договором.

Згідно з п. 4.2 договору після повідомлення уповноваженою особою позивача представника відповідача про закінчення ремонту чи обслуговування автомобіля, відповідач повинен протягом 2 календарних днів підписанти акт виконаних робіт та передати його позивачу, забрати автомобіль з території позивача та оплатити вартість виконаних робіт згідно положень цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань по даному договору, сторони несуть відповідальність у відповідності з цим договором, а у питаннях неврегульованих ним - положеннями чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку несвоєчасної оплати вартості наданих послуг за договором на строк понад 6 банківських днів, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 8.1 договору термін дії договору складає 12 місяців з моменту підписання договору.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що якщо жодна зі сторін договору в 30-денний строк до моменту його закінчення не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, останній вважається таким, що продовжує свою дію на той же строк та на тих же умовах.

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля на загальну суму 8 135, 46 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом виконаних робіт № ARM0013280 від 18.03.2018, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано рахунок, що виставлявся відповідачу на оплату послуг, а саме: рахунок № VSK0019233 від 18.03.2018 на загальну суму 8 135, 46 грн.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що відповідач, в порушення договірних зобов`язань, за надані позивачем послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля не розрахувався, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 8 135, 46 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 273/04.7 від 20.12.2019 про сплату існуючої заборгованості за надані послуги згідно договору АСС № 0615-3 технічного обслуговування транспортного засобу від 27.07.2015.

Проте, відповідач не виконав в повному обсязі свого зобов`язання щодо здійснення оплати за отримані послуги, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов`язань за договором АСС № 0615-3 технічного обслуговування транспортного засобу від 27.07.2015 суду не надав.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується, що відповідач 04.05.2018 здійснив часткову оплату рахунку № VSK0019233 від 18.03.2018 у розмірі 2 000, 00 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що надані позивачем відповідачу послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобіля документально підтвердженні та обґрунтовані, строк оплати за вказані послуги настав, борг відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення повністю не погашений і не спростований, зважаючи на часткову сплату, що була здійснена відповідачем 04.05.2018, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором АСС № 0615-3 технічного обслуговування транспортного засобу від 27.07.2015 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 6 135, 46 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, яка за розрахунком позивача за період з 10.01.2019 по 10.01.2020 складає 2 750, 04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він суперечить вимогам ст. 253 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки договором чітко встановлено строк виконання зобов`язання та не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, зважаючи на положення п. 2.3 договору, ст. 253 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування у даному випадку (у спірних правовідносинах за актом виконаних робіт № ARM0013280 від 18.03.2018) пені можливе за період з 24.03.2018 по 24.09.2018.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення пеню за період з 10.01.2019 по 10.01.2020, що не входить до періоду, за який можливе у даному випадку нарахування пені, суд, зважаючи на положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2 750, 04 грн. пені.

Також, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 956, 58 грн., які ним нараховані за період з 18.03.2018 по 10.01.2020 на суму боргу 8 135, 46 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат позивача, та встановлено, що він є невірним, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення та не враховано, здійснену відповідачем 04.05.2018 часткову оплату.

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 644, 64 грн. інфляційних втрат, а саме: 65, 08 грн. інфляційних втрат нарахованих за період з 24.03.2018 по 03.05.2018 на суму боргу 8 135, 46 грн. та 579, 56 грн. інфляційних втрат нарахованих за період з 04.05.2018 по 10.01.2020 року на суму боргу 6 135, 46 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором АСС № 0615-3 технічного обслуговування транспортного засобу від 27.07.2015 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 6 780, 10 грн., з яких: 6 135, 46 грн. - основного боргу та 644, 64 грн. - інфляційних втрат, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2 000, 00 грн. - основного боргу, 2 750, 04 грн. - пені та 311, 94 грн. - інфляційних втрат суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Разом з тим, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем долучено копію договору № 05/09-19 про надання правничої допомоги від 05.09.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Арма Моторс та адвокатом Грушовець Аліною Сергіївною, додаток № 2 від 14.01.2020 до договору № 05/09-19 про надання правничої допомоги від 05.09.2019 щодо підготовки правової позиції та позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясо сервісні технології спірної заборгованості, акт наданих послуг від 27.01.2020 до договору № 05/09-19 про надання правничої допомоги від 05.09.2019 на суму 5 000, 00 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення № О_7740 від 13.02.2020 позивач сплатив Грушовець Аліні Сергіївні 5 000, 00 грн. за надані послуги згідно акту від 27.01.2020 до договору № 05/09-19 про надання правничої допомоги від 05.09.2019.

Також, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 5301/10 від 12.03.2015 на ім`я Грушовець Аліни Сергіївни та ордер серії АІ № 1018437 про надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю Арма Моторс адвокатом Грушовець Аліною Сергіївною на підставі договору № 05/09-19 про надання правничої допомоги від 05.09.2019 у господарському суді Київської області.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, як і заперечень проти вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, дослідивши наданні позивачем докази щодо витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо них, зважаючи часткове задоволення позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та наявність підстав для покладення їх на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 46, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Арма Моторс заяву вих. № 3003/1 від 30.03.2020 (вх. № 7196/20 від 07.04.2020) про уточнення позовних вимог.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Арма Моторс задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясо сервісні технології (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8, ідентифікаційний код - 39120988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арма Моторс (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Старотроїцька, будинок 42, ідентифікаційний код - 34356004) 6 135 (шість тисяч сто тридцять п`ять) грн. 46 коп. - основного боргу, 644 (шістсот сорок чотири) грн. 64 коп. - інфляційних втрат, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору та 2 862 (дві тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 71 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

4. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясо сервісні технології на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арма Моторс 2 000, 00 грн. - основного боргу, 2 750, 04 грн. - пені та 311, 94 грн. - інфляційних втрат відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.06.2020.

Суддя Т.В. Лутак