Ухвала

від 22.06.2020 по справі 913/362/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22 червня 2020 року Справа № 913/362/20

Провадження №7/913/362/20

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. 8 Березня, 2) в інтересах держави в особі

позивача - Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області (93000, Луганська область, м. Рубіжне, пр. Переможців, 28, ідентифікаційний код 02141957)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ Прайд (93003, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Будьонного, 28, ідентифікаційний код 35968320)

про припинення шляхом розірвання договору особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) від 01.10.2018 року та зобов`язання повернути частину земельної ділянки,

Без повідомлення та виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ Прайд , в якому заявив вимоги про:

- припинення договору на встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) для розміщення та експлуатації тимчасової споруди - модульної котельні на твердому паливі та складу палива від 01.10.2018 року, укладеного між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області та ТОВ ПКФ Прайд , шляхом його розірвання;

- зобов`язати ТОВ ПКФ Прайд повернути Управлінню освіти Рубіжанської міської ради Луганської області частину земельної ділянки площею 0,0200 га, яка знаходиться за адресою: Луганська область , м. Рубіжне, вул. Володимирська, 19 (кадастровий номер 4412500000:07:008:0103), яка надана в користування за договором на встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) для розміщення та експлуатації тимчасової споруди - модульної котельні на твердому паливі та складу палива від 01.10.2018 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2018 року за №1657216344125, шляхом звільнення земельної ділянки.

В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що на підставі рішення Рубіжанської міської ради від 17.07.2018 року за №57/8 Про надання згоди управлінню освіти Рубіжанської міської ради на укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту з ТОВ ПКФ Прайд 01.10.2018 року між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області та ТОВ ПКФ Прайд укладено договір на встановлення особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) для розміщення та експлуатації тимчасової споруди - модульної котельні на твердому паливі та складу палива, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2018 року за №1657216344125.

Право постійного користування Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області вказаною земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 25.01.2010 року серії ЯЯ №171079.

Однак, в порушення норм Земельного кодексу України та умов укладеного договору ТОВ ПКФ Прайд на наданій за договором земельній ділянці для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) збудовано капітальну будівлю, а саме: стаціонарну твердопаливну котельню, замість розміщення відповідної тимчасової споруди.

При цьому, у змісті позовної заяви наведений перелік обставин, які, на переконання прокурора, свідчать про здійснення будівництва на наданій земельній ділянці капітальної будівлі твердоплавної котельні, яка не відноситься до тимчасових споруд.

Більш того, вказує на те, що після укладення договору відповідач не звертався до органу з питань містобудування та архітектури і відповідно не оформив паспорт прив`язки тимчасової споруд, чим порушив встановлений законодавством порядок розміщення тимчасових споруд і не виконав узгоджені сторонами умови у п. 4.3.2 договору, якими визначено, що розміщення споруди здійснюється після отримання відповідних дозвільних документів.

А тому, з огляду на викладене вважає, що відповідачем порушено істотні умови договору сервітуту, внаслідок чого він підлягає розірванню, а земельна ділянка - поверненню.

Крім цього, прокурор, наводячи наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області в суді, відзначає те, що даний орган виконавчої влади з огляду на положення п. 4.1.4 договору, у відповідності до яих він має право у разі порушення ТОВ ПКФ Прайд умов договору достроково розірвати (припинити) його, наділений правомочностями на здійснення повноважень у спірних правовідносинах, однак, управління освіти, не зважаючи на обізнаність про порушення інтересів держави та їх усвідомлення, маючи повноваження щодо ініціювання розірвання договору, у тому числі у судовому порядку, всупереч інтересам держави за їх захистом до суду не звертається.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Зі змісту ч. 3 ст. 53 ГПК України вбачається, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 цієї ж статті).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У пункті 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України Про прокуратуру .

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч. 3 та 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру .

Відповідно до абзаців 1 та 2 ч. 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Приписами ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" врегульовано, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 07.12.2018 № 924/1256/17.

Звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави прокурор у якості органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказав Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області.

При цьому, згідно витягу з Державного земельного кадастру від 13.09.2018 року, надана позивачем відповідачу за договором земельна ділянка для розміщення та експлуатації тимчасової споруди є комунальною власністю.

У зв`язку з цим, суд звертає увагу на наступні положення чинного законодавства.

Стаття 140 Конституції України передбачає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

При цьому, відповідно до п.п. а, є та й ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, а також вирішення земельних спорів.

Отже, оскільки земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють, у тому числі органи місцевого самоврядування, при цьому, органи місцевого самоврядування повинні вирішувати питання регулювання земельних відносин відповідно до закону та в інтересах відповідної територіальної громади, враховуючи, що вказана земельна ділянка належить до земель комунальної власноті, розпорядження якої від імені територіальної громади здійснює саме Рубіжанська міська рада Луганської області, то саме вона виступає належним позивачем у даній справі.

Крім цього, слід наголосити на тому, що Управління освіти Рубіжанської міської ради є лише постійним користувачем частини земельної ділянки, в той час як орган, який наділений повним комплексом правомочностей (володіння, користування та розпорядження) є її законний власник Рубіжанська міська рада Луганської області.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області у цій справі, оскільки у Рубіжанської міської ради Луганської області, яка в силу закону компетентна (повноважна) здійснювати контроль за використанням земель комунальної власності, вирішувати питання регулювання земельних відносин і земельні спори, є повноваження щодо звернення до господарського суду з заявленими прокурором позовними вимогами.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що прокурор перед зверненням до суду перевірив, що захист законних інтересів держави у сфері належного у відповідності до вимог законодавства використання земельної ділянки комунальної власності не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Тобто, всупереч ст. 23 ЗУ Про прокуратуру прокурор не вжив заходів щодо перевірки наявності підстав для представництва інтересів держави, а також наявність органів, які уповноважені відповідно до законодавства здійснювати захист таких інтересів у випадку їх порушення.

Прокурор, пред`явивши даний позов в інтересах держави в особі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області не звернув увагу, що приписами ч. 4 ст. 53 ГПК України та ч. 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру імперативно, чітко та однозначно передбачена можливість виникнення у прокурора спеціальної процесуальної правоздатності, тобто здатності мати процесуальні права та обов`язки осіб (у даному випадку прокурорів), яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, тільки у разі визначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави, або підтвердження факту відсутності такого органу.

При цьому, під органом, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, слід у першу чергу розуміти орган, який наділений повноваженнями на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в силу положень закону.

А тому, вказане прокурором у якості позивача Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області не є у розумінні ч. 4 ст. 53 ГПК України уповноваженим державою органом на захист інтересів держави у даній справі.

Разом з тим, слід відзначити, що згідно положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, Основний Закон України передбачає можливість визначення повноважень органів державної влади виключно на підставі Конституції та законів України.

А тому, суд критично ставиться до доводів прокурора щодо набуття Управлінням освіти Рубіжанської міської ради Луганської області у контексті приписів ч. 4 ст. 53 ГПК України прав позивача у даній справі з огляду на отримання ним відповідних повноважень на звернення до суду з позовом у договірному порядку.

Більш того, означене не наділяє прокурора правом на звернення до суду в інтересах Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області, яке, на відміну, від Рубіжанської міської ради Луганської області не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому, Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області не позбавлено можливості самостійно звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Водночас, суд ще раз наголошує, що Рубіжанська міська рада Луганської області є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Суд вважає, що у даному випадку прокурором помилково було визначено позивача у справі та безпідставно не зазначено належного органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої може бути подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, та заявивши позов від імені органу, не наділеного у розумінні приписів ст. 53 ГП України повноваженнями у сфері захисту інтересів держави щодо належного у відповідності до вимог чинного законодавства використання земель комунальної власності, внаслідок чого прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та, відповідно, не набув процесуального статусу особи, якій законом (ст. 53 ГПК України та ст. 23 ЗУ Про прокуратуру ) надано право звертатися до суду в інтересах органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

У відповідності до пунктів 1 та 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або особою, посадове становище якої не вказано; відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви і доданих до неї документів на підставі пунктів 1, 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, оскільки прокурор, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області, не обґрунтував наявності підстав для здійснення такого представництва інтересів держави в суді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Повернути керівнику Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області позовну заяву за вх. №913/362/20 від 22.06.2020 року про припинення шляхом розірвання договору особистого строкового сервітуту (земельний сервітут) від 01.10.2018 року та зобов`язання повернути частину земельної ділянки, і додані до неї документи - вважати неподаною та повернути заявникові.

2. Роз`яснити заявнику, що згідно ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк встановлені ст.ст. 254-256 ГПК України.

Ухвалу суду складено та підписано 22.06.2020 року.

Суддя О.В. Тацій