Рішення

від 22.06.2020 по справі 913/238/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

22 червня 2020 року Справа № 913/238/20

Провадження №34/913/238/20

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Східна інжинірингова компанія , м. Рубіжне Луганської області,

до Комунального підприємства Муніципальний сервіс Рубіжанської міської ради Луганської області , м. Рубіжне Луганської області,

про стягнення 189 988 грн. 54 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Східна інжинірингова компанія звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства Муніципальний сервіс Рубіжанської міської ради Луганської області, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 172 857 грн. 16 коп., пеню в сумі 15 813 грн. 59 коп. та 3% річних в розмірі 1 317 грн. 79 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.01.2019 між сторонами було укладено Підрядний договір №01/18 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, відповідно до умов якого позивач виконував роботи з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, а відповідач мав оплатити їх. Проте, як зазначає позивач, відповідач в повному обсязі за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого виникла заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 справу № 913/238/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.04.2020 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання без виклику сторін.

Відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача в даній справі не надходило.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між Комунальним підприємством Муніципальний сервіс Рубіжанської міської ради Луганської області (відповідач, управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Східна інжинірингова компанія (позивач, виконавець) укладено Підрядний договір №01/18 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, а саме пунктів 1.1., 1.2. виконавець приймає на себе організацію і виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, відповідно до Відомостей об`єктів (Додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору. Управитель приймає на себе обов`язки по забезпеченню відповідної до стандартів діяльності інженерних споруд та мереж, що мають вплив на роботу ліфтового обладнання.

Базова вартість робіт з повного технічного обслуговування ліфтів визначена згідно Постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 р. та складає 1646,24 грн. в т.ч. єдиний податок 5% - 82,31 грн. Щомісячна загальна вартість договору складає 279 860,80 грн. 80 коп. в т.ч. єдиний податок. Сума вартості робіт може бути змінена в сторону її збільшення або зменшення (п.п. 2.1., 2.2. Договору).

Обов`язок здійснювати розрахунки за цим Договором відповідно до ст. 528 ЦК України покладається на споживачів житлово-комунальних послуг, які є власниками (співвласниками) нерухомого майна(квартир), або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна (п. 4.6. Договору).

Згідно з п. 4.7. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до пп. 4.8.1 на період до 31 березня 2019 року Управитель повинен забезпечити сплату за послуги Виконавця у сумі не меншу за 180000,00 на місяць у період з 01.01.2019 року.

Підпунктом 4.8.2 передбачено, що розрахунок за цим Договором здійснюється Управителем усіма засобами, що ґрунтуються на діючому законодавстві з урахуванням пп. 4.8.3.

В п.п. 4.8.3 сторони домовились, що на виконання пп. 4.8.1 Договору Управитель приймає на себе зобов`язання щодо перерахування всіх коштів, що надішли до пункту прийому платежів на розрахунковий рахунок Виконавця у день прийому цих платежів.

Після закінчення терміну на період до 31 березня 2019 року Управитель повинен забезпечити сплату за послуги Виконавця у сумі, що визначається Додатковою угодою, яка визначає періодичність та розмір обов`язкових платежів між сторонами цього Договору (пп. 4.8.4).

В пункті 7.1. Договору сторони встановили, що даний договір діє з 01 січня 2019 р. до 31 грудня 2019 р. У випадку якщо у сторін на момент закінчення строку дії договору залишаються невиконаними договірні обов`язки та не задоволені законні вимоги, дія договору щодо цих вимог та задоволення законних вимог продовжується.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень та зауважень.

Також сторонами складено та підписано Перелік об`єктів з повного технічного обслуговування пасажирських ліфтів житлового фонду м. Рубіжне, який є Додатком №1 до Договору (а.с. 20-22).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що про фактично надані послуги за кожен розрахунковий період не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, Сторонами складається акт про надані послуги, в якому зазначається загальна вартість послуг з технічного обслуговування за розрахунковий період. В разі безпідставної відмови від підисання Акту та відсутності обґрунтованих письмових заперечень щодо підписання акту, такий акт, підписаний повноважними представниками Виконавця вважається чинним.

На виконання умов Договору, між сторонами складено, підписано та скріплено печатками позивача та відповідача акти виконаних робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів м. Рубіжне за січень 2019 року на загальну суму 274 391,39 грн. та за лютий 2019 року (22 календарні дні) на загальну суму 214 599,42 грн. До якості виконаних робіт відповідач претензій та нарікань не мав (а.с. 26-30).

22.02.2020 сторони уклали Додаткову угоду №2, в якій домовились припинити дію підрядного договору №01/18 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів з 16:00 22.02.2019 (а.с. 24).

За надані позивачем послуги відповідач сплатив в січні 2020 року 145 000 грн., а саме 03.01.2020 - 50 000 грн., 13.01.2020- 45 000 грн. та 17.01.2020 - 50 000 грн., що вбачається з картки рахунку позивача (а.с. 32).

Як зазначає позивач, відповідач не в повному обсязі розрахувався за надані послуги, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 172 857 грн. 16 коп., що підтверджується Актом звіряння розрахунків, складеним, підписаним та скріпленим печатками сторін станом на 01.02.2020 (а.с. 25).

Оскільки відповідачем обов`язок щодо оплати заборгованості за Договором не виконано позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення відповідача заборгованості в розмірі 172 857 грн. 16 коп., пені в сумі 15 813 грн. 59 коп. та 3% річних в розмірі 1 317 грн. 79 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно приписів ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, Договором встановлений строк виконання зобов`язання: розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 4.7. Договору).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що розрахунок за цим Договором здійснюється Управителем усіма засобами, що ґрунтуються на діючому законодавстві (з використанням розрахункового рахунку Управителя, рахунку зі спеціальним режимом використання, що адмініструється Управителем, касовими видатками Управителя) з урахуванням пп. 4.8.3.

В пункті 7.1. Договору сторони встановили, що даний договір діє з 01 січня 2019 р. до 31 грудня 2019 р. У випадку якщо у сторін на момент закінчення строку дії договору залишаються невиконаними договірні обов`язки та не задоволені законні вимоги, дія договору щодо цих вимог та задоволення законних вимог продовжується.

В подальшому сторони уклали Додаткову угоду №2, в якій домовились припинити дію підрядного договору №01/18 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів з 16:00 22.02.2019.

Таким чином, строк оплати послуг за Договором настав:

- за послуги, надані у січні 2019 - 01.02.2019;

- за послуги, надані у лютому 2019 - 01.03.2019.

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем послуги прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів м. Рубіжне за січень 2019 року на загальну суму 274 391,39 грн. та за лютий 2019 року (22 календарні дні) на загальну суму 214 599,42 грн.

У встановлений договором строк, відповідач за надані послуги не розрахувався.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалам справи, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги надані згідно з Договором №01/18 від 01.01.2019 станом на 01.01.2020 становила 317 857 грн. 16 коп.

В січні 2020 року позивачем було сплачено за надані послуги 145 000 грн., а саме 03.01.2020 - 50 000 грн., 13.01.2020- 45 000 грн. та 17.01.2020 - 50 000 грн., що вбачається з картки рахунку позивача (а.с. 32).

Таким чином, у відповідача станом на 01.02.2020 наявна заборгованість в розмірі 172 857 грн. 16 коп., що підтверджується Актом звіряння розрахунків, складеним, підписаним та скріпленим печатками сторін (а.с. 25).

Доказів виконання зобов`язання щодо погашення заборгованості в розмірі 172 857 грн. 16 коп. за послуги надані згідно з Договором №01/18 від 01.01.2019 відповідачем до матеріалів справи не надано.

З огляду на те, що відповідач у встановлений Договором строк заборгованість не сплатив, а отже не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що відповідач є такими, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором №01/18 від 01.01.2019.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 172 857 грн. 16 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 15 813 грн. 59 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору позивачем нараховано пеню в розмірі 15 813 грн. 59 коп. При цьому, позивачем здійснено нарахування пені за періоди з 01.01.2020 по 03.01.2020 на суму 317 857 грн. 16 коп. в розмірі 937 грн. 94 коп., з 03.01.2020 по 13.01.2020 на суму 267 857 грн. 16 коп. в розмірі 2 898 грн. 13 коп., з 13.01.2020 по 17.01.2020 на суму 222 857 грн. 16 коп. в розмірі 1 096 грн. 02 коп., з 17.01.2020 по 20.03.2020 на суму 172 857 грн. 16 коп. в розмірі 10 881 грн. 50 коп.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи, що строк оплати послуг за Договором настав за послуги, надані у січні 2019 - 01.02.2019, а за послуги, надані у лютому 2019 - 01.03.2019, строк нарахування пені за послуги, надані у січні 2019 закінчився 31.07.2019 року, за послуги, надані у лютому 2019 - 31.08.2019.

В зв`язку з недодержанням позивачем строку нарахування пені встановленого ст. 232 ГК України, вимога про стягнення з відповідача пені у сумі 15 813 грн. 59 коп. є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 317 грн. 79 коп., стосовно якої суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, у відповідності до норм ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано 3% річних за періоди з 01.01.2020 по 03.01.2020 на суму 317 857 грн. 16 коп. в розмірі 78 грн. 16 коп., з 03.01.2020 по 13.01.2020 на суму 267 857 грн. 16 коп. в розмірі 241 грн. 51 коп., з 13.01.2020 по 17.01.2020 на суму 222 857 грн. 16 коп. в розмірі 91 грн. 33 коп., з 17.01.2020 по 20.03.2020 на суму 172 857 грн. 16 коп. в розмірі 906 грн. 79 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим, зробленим у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства. В зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 317 грн. 79 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором №01/18 від 01.01.2019 в розмірі 172 857 грн. 16 коп. та 3% річних в сумі 1 317 грн. 79 коп.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування понесених витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн., відносно якої суд зазначає наступне.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати: на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В позовній заяві позивачем наведено розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас ч. 4 ст. 126 ГПК встановлено, що України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із необхідністю подання позову до суду позивач звернувся до адвоката Чернобая Сергія Сергійовича з метою надання останнім правової допомоги, пов`язаної із захистом прав та інтересів позивача у даній справі.

На підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, позивач надає копії договору юридичного обслуговування №2802/21 від 28.02.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1052 від 26.07.2012, ордера серії ВВ №1003898 від 20.03.2020, акта №2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.03.2020 та квитанції до прибуткового касового ордера від 20.03.2020.

Так, відповідно до умов договору юридичного обслуговування №2802/21 від 28.02.2020, який укладений між ТОВ Східна інжинірингова компанія (довіритель) та адвокатом Чернобаєм Сергієм Сергійовичем (виконавець), довіритель доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати юридичне обслуговування за завданням довірителя, виконувати його доручення, а останній зобов`язується прийняти надані в рамках юридичного обслуговування послуги та оплатити їх (п. 1.1).

Згідно із положеннями п.п. 4.1, 4.2 договору юридичного обслуговування виконавець після виконання завдання або ряду завдань довірителя передає останньому підписаний зі свого боку Акт прийому-передачі наданих послуг. Довіритель протягом 3 робочих днів з моменту отримання Акту зобов`язаний підписати його і повернути один примірник виконавцю.

20.03.2020 між позивачем та адвокатом підписаний акт №2 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого вартість наданих послуг з усного консультування, правового аналізу документів, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви складає 10 000 грн. 00 коп.

На підтвердження доказів оплати наданих послуг позивачем надана копія квитанції до прибуткового касового ордера від 20.03.2020 на суму 10 000 грн. 00 коп.

Суд вважає обґрунтованими та підтвердженими витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов`язані зі правовим аналізом в сумі 3 000 грн. 00 коп., наданням послуг усного консультування в сумі 2 000 грн. 00 коп., складання позовної заяви до суду в розмірі 4 000 грн. 00 коп. та формуванням додатків до позовної заяви в сумі 1 000 грн., що разом складають 10 000 грн. 00 коп.

Положеннями ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в даній справі не подавалось.

Разом з тим, у відповідності до положень ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про відшкодування понесених витрат на правову допомогу в розмірі пропорційному розміру задоволених позовних вимог, в зв`язку з чим з відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 9 167 грн. 65 коп.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Східна інжинірингова компанія задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Муніципальний сервіс Рубіжанської міської ради Луганської області (93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Іванова, буд. 157, ідентифікаційний код 41990867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Східна інжинірингова компанія (93011, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Визволителів, буд. 73, кв. 53, ідентифікаційний код 42469250) заборгованість за Договором №01/18 від 01.01.2019 в розмірі 172 857 грн. 16 коп. , 3% річних в сумі 1 317 грн. 79 коп. , судовий збір в розмірі 2 612 грн. 62 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9 167 грн. 65 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Рішення підписано господарським судом, згідно положень ч. 4 ст. 240 ГПК України, без його проголошення 22.06.2020.

Суддя А.В. Іванов