Рішення

від 19.06.2020 по справі 914/664/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2020 справа № 914/664/20

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мімоза", м. Львів

про стягнення 45 206, 99 грн заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

Представники сторін: не викликалися

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/664/20 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мімоза" про стягнення 45 206, 99 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 23.03.2020 було відкрито провадження у справі № 914/664/20 за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено проводити її розгляд без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Разом з тим, відповідачу надано строк до 20.04.2020 щодо подання суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19 з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Поряд з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 02.04.2020, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України. Так, пунктом 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України (в редакції від 02.04.2020) встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, зокрема щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Однак, зважаючи на те, що відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справ (що підтверджується інформацією з веб-сайту Укрпошти щодо трекінгу відправлень) та по теперішній час ним не виконано вимог суду зазначених в ухвалі від 23.03.2020 та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за доцільне розглянути справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мімоза" (надалі відповідач) про стягнення 45 206, 99 грн заборгованості за договором від 25.06.1998 № 6686.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 25.06.1998 між Управлінням комунального майна та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мімоза" було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 6686 (надалі договір), згідно з п.1.1 якого позивач здав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою; м. Львів, вул. Краківська, 7.

Відповідачем при укладенні договору взято на себе ряд зобов`язань, в т.ч. своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди (п. 15 . 1 договору).

Пунктом 3 договору встановлено розмір орендної плати, який з 01.06.1997 склав 78,58 грн + ПДВ.

Відповідно до п. 5 договору , розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Як зазначає позивач, всупереч умовам укладеного договору, відповідач взяті на себе зобов`язання в належним чином не виконував.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 у справі № 914/2713/15, яким в свою чергу розірвано договір оренди нежитлових приміщень від 25.06.1998 № 6686, укладений між Управлінням комунального майна та ТзОВ "Мімоза"; зобов`язано ТзОВ "Мімоза" повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради орендоване майно - приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 7, загальною площею 159, 3 кв.м. Таким чином, з 06.04.2016 договір припинив свою дію внаслідок його розірвання в судовому порядку.

Як стверджує позивач, лише 28.08.2018 , відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 56304237 , було примусово виконано рішення суду щодо виселення ТзОВ Мімоза із нежитлових приміщень площею 159,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 7. Таким чином, з 07.04.2016 (день, наступний за днем припинення договору у зв`язку із закінченням строку його дії) до 28.08.2018 (момент звільнення приміщення внаслідок здійснення виконавчих дій) відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об`єктом оренди за договором.

Так, відповідно до довідки про заборгованість від 04.02.2020 № 4-2302-2945 , станом на 27.01.2020 відповідач має заборгованість з неустойки , нарахованої на підставі ст. 785 ЦК України, за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 01.01.2017 до 28.08.2018 у сумі 45 206,99 грн. Ця заборгованість і є предметом стягнення за позовом.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом, 25.06.1998 між Управлінням комунального майна, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мімоза" було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 6686, згідно з п.1.1 якого позивач здав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою; м. Львів, вул. Краківська, 7.

Відповідачем при укладенні договору взято на себе ряд зобов`язань, в т.ч. своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди (п. 15.1 договору).

Пунктом 3 договору встановлено розмір орендної плати, який з 01.06.1997 склав 78,58 грн + ПДВ.

Відповідно до п. 5 договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 р. у справі № 914/2713/15, позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди нежитлових приміщень від 25.06.1998 р. № 6686, укладений між Управлінням комунального майна та ТзОВ "Мімоза"; зобов`язано ТзОВ "Мімоза" повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради орендоване майно - приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 7 , загальною площею 159, 3 кв.м. Стягнуто з ТзОВ "Мімоза" на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради судовий збір.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р., рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 р. у справі № 914/2713/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 у справі № 914/2713/15, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р. скасовано, та залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2018, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 56304237, було примусово виконано рішення суду щодо виселення ТзОВ Мімоза із нежитлових приміщень площею 159,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 7. Таким чином, з 07.04.2016 (день, наступний за днем припинення договору у зв`язку із закінченням строку його дії) до 28.08.2018 (момент звільнення приміщення внаслідок здійснення виконавчих дій) відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об`єктом оренди за договором.

Відповідно до довідки позивача про заборгованість від 04.02.2020 № 4-2302-2945, станом на 27.01.2020 відповідач має заборгованість з оплати неустойки за користування приміщенням, за час прострочення його повернення за період з 01.01.2017 до 28.08.2018 у сумі 45 206, 99 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача вказаної неустойки, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України. Вказаний розмір неустойки розрахований шляхом подвоєння суми орендної плати, яка сплачувалась би за користування приміщенням, якби договір оренди був чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Умовами п. 15.6. договору передбачено, що при припиненні або розірванні договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю протягом 15 днів звільнений об`єкт оренди по акту прийому-передачі нежитлових приміщень ЖЕКу в належному санітарно-технічному стані, обумовленому договором оренди.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За приписами ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання відповідачу доказів в обґрунтування своєї правової позиції, якими він не скористався.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 45 206, 99 грн неустойки, нарахованої позивачем за період з 01.07.2017 по 01.08.2018, на підставі ст. 785 ЦК України. Станом на час розгляду справи відповідач доказів сплати неустойки до суду не надав, отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 45 206, 99 грн неустойки підлягає до задоволення повністю.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 124, 129, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Мімоза" (79008, м. Львів, вул. Краківська, буд. 7, код ЄДРПОУ 23966805) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) суму в розмірі 47 308, 99 грн, з яких:

- 45 206, 99 грн заборгованості;

- 2 102, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Манюк П.Т.