Рішення

від 10.06.2020 по справі 914/2310/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2020 справа № 914/2310/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Вест-Вектор , м.Луцьк Волинська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця Шмигельського Віталія Ігоровича, смт.КраснеБуський район Львівська область

про стягнення 135 673,21 грн, з яких 129 173,21 грн збитків, 6 500,00 грн надміру сплачених коштів.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - директор ПП Вест-Вектор ;

від відповідача: Заремба О.О. - адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001272 від 17.12.2018 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1000350 від 05.03.2020 р.).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Вест-Вектор до Фізичної особи-підприємця Шмигельського Віталія Ігоровича про стягнення 135 673,21 грн, з яких 129 173,21 грн збитків, 6 500,00 грн надміру сплачених коштів.

Ухвалою від 18.11.2019 р. суд залишив без руху позовну заяву Приватного підприємства Вест-Вектор та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 04.12.2019 р. Господарським судом Львівської області ухвалою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.01.2020 р.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем і відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Ухвалою від 13.01.2010 р. суд відклав підготовче засідання на 29.01.2020 р.

Ухвалою від 29.01.2020 р. суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 19.02.2020 р.

Ухвалою від 19.02.2020р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 11.03.2020 р.

06.03.2020 р. до канцелярії суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.№11600/20), з доказами надіслання даного відзиву 06.03.2020 р. на адресу позивача.

В судовому засіданні 11.03.2020 р. судом оголошено перерву до 25.03.2020 р. до 14:45 год.

Ухвалою від 25.03.2020 р. суд постановив задовольнити клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи по суті, відкласти судове засідання для розгляду справи по суті, про дату судового засідання повідомити сторін додатково ухвалою суду. При цьому суд керувався Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19 якою з 12 березня до 03 квітня 2020 року в Україні було введено карантин, який був продовжений до 24 квітня 2020 року.

06.04.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№15254/20).

Ухвалою від 26.05.2020 р. суд постановив призначити розгляд справи по суті на 10.06.2020 р. Вказаною ухвалою явка уповноважених представників учасників справи не визнавалась обов`язковою.

Представник позивача в судове засідання 10.06.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив стягнути з відповідача 135 673,21 грн, з яких 129 173,21 грн збитків, 6 500,00 грн надміру сплачених коштів.

Представник відповідача в судове засідання 10.06.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст.119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч.8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно ч. ч.1, 2 ст. 178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у справі №914/2310/19 від 04.12.2019 р. надіслано відповідачу 04.12.2019 р. та вручено -06.12.2019 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повідомленнями-викликами: штрихкодовий ідентифікатор №80560 0830210 8 від 04.12.2019 р., вручено - 06.12.2019 р. (вх.№52426/19 від 12.12.2019 р.) та штрихкодовий ідентифікатор №80560 0830207 8 від 04.12.201 р., вручено - 06.12.2019 р. (вх.№52424/19 від 12.12.2019 р.). У вищенаведеній ухвалі про відкриття провадження у справі, судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а саме: у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання нормативно та документально обґрунтованого відзиву на позов із належним чином засвідченими доказами або їх оригіналами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення. Зобов`язати відповідача у випадку подання відзиву на позов до суду, не пізніше наступного дня надіслати його з доданими документами позивачу .

З огляду на вищевикладене, 15-ти денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі закінчився - 23.12.2019 р., враховуючи, що 15-тий день припадає на суботу.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи те, що представником відповідача відзив на позовну заяву подано з пропуском процесуального строку, встановленого законом, заяви про поновлення процесуального строку для подання відзиву не подано, а також те, що відзив подано на стадії розгляду справи по суті, відтак суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так само судом не береться до уваги подана позивачем відповідь на відзив, яка подана на стадії розгляду справи по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено. Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

У судовому засіданні 10.06.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.03.2019 р. між Приватним підприємством Вест-Вектор (позивач, згідно з договором - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шмигельським Віталієм Ігоровичем (відповідач, згідно з договором - виконавець) було укладено договір з надання послуг ремонту трактора №1, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався з 25.03.2019 р. до 03.06.2019 р. надати Ремонт та технічне обслуговування трактора марки Т 150К, заводський номер НОМЕР_1 (надалі - послуги). Однак відповідач порушив зобов`язання та не виконав у зазначений термін ремонт трактора, відтак позивач змушений був наймати техніку для виконання робіт, які би мав виконувати трактор Т 150К , внаслідок чого, поніс збитки на загальну суму 121 109,21 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, загальна сума, яка була сплачена ФОП Шмигельському В.І. (відповідачу) за ремонт трактора становить 149 000,00 грн, проте відповідно до акту приймання-передачі майна №1 від 11.10.2019 р. роботи з ремонту трактора відповідачем виконано на загальну суму 142 500,00 грн.

У зв`язку з порушенням зобов`язань, позивач звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Шмигельського Віталія Ігоровича про стягнення 129 173,21 грн збитків та 6 500,00 грн надміру сплачених коштів. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 135 673,21 грн.

Як на правові підстави позову позивач посилається на норми ст. ст. 11, 901, 906 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 193, 224, 225 Господарського кодексу України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав. У судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема зазначив, що з фактичних взаємин між учасниками справи, а також з доказів, які наявні у справі вбачається, що відповідач виконував взяті на себе зобов`язання за договором добросовісно, у відповідності до досягнутих домовленостей та згідно закону. Роботи приймалися позивачем протягом всього часу їх виконання та оплачувалися позивачем, жодних претензій зі сторони позивача в строк та спосіб, що передбачений угодою та законом, під час виконання робіт зі сторони позивача не поступало.

Крім того, в судовому засіданні зазначив, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина. На думку відповідача у діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, витрати позивача на користь третіх осіб не можуть вважатися збитками, які підлягають до відшкодування відповідачем, відтак на думку відповідача, позивач позбавлений можливості на даний час вимагати відшкодування будь - яких збитків зі сторони відповідача.

Обставини встановлені судом із матеріалів справи.

25.03.2019 р. між Приватним підприємством Вест-Вектор (позивач, згідно з договором - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шмигельським Віталієм Ігоровичем (відповідач, згідно з договором - виконавець) було укладено договір з надання послуг ремонту трактора №1, відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати Ремонт та технічне обслуговування трактора марки Т 150К, заводський номер 450231 (надалі - послуги), які включають комплекс послуг транспортних засобів (далі ТЗ) з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, за місцем розташування виконавця: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. п. 1.2.-1.3. договору послуги, зазначені в п. 1.1 договору, спрямовані на підтримання транспортних засобів замовника в технічно справному стані, належному технічному вигляді та на виконання вимог нормативних актів щодо надійності, економічності, безпеки, руху та екологічної безпеки. Конкретний перелік послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються замовнику, визначається у специфікації додатку 1 та оформляється відповідно до розділу 6 даного договору.

Відповідно до п. п. 3.2.-3.3. договору загальна вартість цього договору становить 150 000,00 грн при строку наданих послуг: до 03.06.2019 року. Загальна вартість цього договору складається з сумарної вартості наданих послуг за актами виконаних робіт відповідно до п. 3.4. договору, та може бути змінена у бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості послуг) за взаємною згодою сторін. В цьому разі сторони підписують додаткову угоду, яка є невід`ємною частиною договору:

Згідно з п. п. 3.4.-3.5. договору вартість послуг і запчастин вказується у актах виконаних робіт. Вартість послуг, витратних матеріалів та запасних частин розраховується за цінами виконавця, що діяли на день підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.6. договору оплата за виконані ремонтні роботи/відновлювальні роботи/роботи з технічного обслуговування проводиться замовником протягом 10 банківських днів від дати складання акту виконаних робіт та повернення ТЗ.

Згідно з п. п. 4.1.-4.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Підставою для здійснення оплати за послуги, що надаються у відповідності до договору, є підписаний сторонами акт виконаних робіт.

Згідно з п. 5.1. договору строк надання послуг: 25.03.2019 р. - 03.06. 2019 р.

Відповідно до п. 6.1. договору замовник, зобов`язаний самостійно доставити ТЗ до місця надання послуг для проведення визначеного комплексу послуг. Після закінчення відновлювального ремонту в повному об`ємі виконавець складає акт виконаних робіт та повернення ТЗ, в якому зазначаються стан та укомплектованість повернутого ТЗ та гарантійні зобов`язання виконавця, який підписується виконавцем та замовником.

Згідно з п. 6.3.2. договору замовник зобов`язувався своєчасно в порядку, передбаченому цим договором здійснити оплату робіт та наданих послуг.

Відповідно до п. п. 6.5.1.-6.5.2. договору виконавець зобов`язувався виконувати роботи/надавати послуги якісно та на належному технічному рівні згідно калькуляції робіт, дотримуючись строків виконання, узгоджених сторонами. Строки виконання робіт/надання послуг визначаються сторонами в кожному випадку окремо та залежать від обсягу робіт і наявності необхідних запчастин.

Згідно з п. 6.5.3. договору виконавець зобов`язувався подавати замовнику наступні документи: калькуляцію обсягу та вартості робіт, рахунок-фактуру, акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.5.5. договору виконавець зобов`язувався при порушенні встановлених строків проведення робіт/надання послуг нести відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що сторона, що заподіяла своїми діями документально підтверджені збитки іншій стороні, зобов`язана за письмовою вимогою іншої сторони відшкодувати їх у повному обсязі. Відшкодування заподіяної шкоди не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань по даному договору, які виникли під час його дії.

Відповідно до п. п. 7.3.-7.4. договору сторони погодили, що жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне чи часткове невиконання своїх зобов`язань, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажору), а саме: стихійних лих, землетрусів, воєнних дій і інше. Порушення зобов`язань контрагентами і партнерами сторін за іншими, крім цього договору, угодами та домовленостями є внутрішньою обставиною відповідної сторони та не визнається форс-мажорною обставиною. Якщо яка-небудь з перерахованих обставин безпосередньо вплинула на термін виконання зобов`язань, визначених цим договором, то цей термін продовжується відповідно на час дії цих обставин.

Згідно з п. 10.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 11.2. договору передбачено, що додаткові роботи, не передбачені договором, можуть виконуватись за узгодженням сторін на підставі письмового прохання замовника і додаткового погодження сторонами їх обсягів та вартості.

25.03.2019 р. сторони підписали та скріпили печатками уповноважених представників сторін додаток №1 до договору №1 від 25.03.2019 р. (специфікація ремонту трактора Т150-К, заводський номер 450231), яким на виконання вимог п. 1.3. договору визначили конкретний перелік послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються замовнику. Зокрема, відповідно до якої відповідач зобов`язувався виконати роботи/надати послуги з: ремонту коробки передач; ремонту двигуна; токарні роботи та запчастини; електричні роботи та запчастини; ремонт мостів; ремонт ресорів; ремонт редукторів; ремонт гідравліки; ремонт бурильно-кранової установки; піскоструйка, покраска та матеріали; ремонт циліндрів; реставрація редукторів та запчастини; ремонт основного світла та матеріали; матеріали кабіна; ящик для інструментів; ремонт та наварка шнеку для буріння.

Позивач (ПП Вест-Вектор ) за договором з надання послуг ремонту трактора №1 від 25.03.2019 р. сплатив відповідачу 149 000,00 грн.

У зв`язку із невиконанням умов договору, зокрема щодо строків виконання робіт, позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №40 від 02.10.2019 р. з вимогою протягом 7 (семи) календарних днів, з дня отримання даної претензії, виконати зобов`язання, які зазначені у договорі з надання послуг ремонту трактора №1 від 25.03.2019 р. щодо ремонту та технічного обслуговування трактора марки Т 150К, заводський номер НОМЕР_1 .

Дану претензію відповідач отримав 03.10.2019 р., що підтверджується його підписом та печаткою проставленими на цій претензії.

11.10.2019 р. сторони підписали акт прийняття-передавання майна №1 від 11.10.2019 р., відповідно до якого ФОП Шмигельський В.І. передав ПП Вест-Вектор трактор марки Т 150К, заводський номер 450231 по якому, згідно договору з надання послуг ремонту трактора №1 від 25.03.2019 р., виконано ремонтні роботи на загальну суму 142 500,00 грн, а саме: ремонт коробки передач - 35 000,00 грн; ремонт двигуна - 35 000,00 грн; токарні роботи та запчастини - 15 000,00 грн; ремонт мостів - 15 000,00 грн; ремонт ресорі - 6 000,00 грн; ремонт редукторів - 6 000,00 грн; ремонт гідравліки - 5 000,00 грн; ремонт бурильно-кранової установки - 10 500,00 грн; ремонт циліндрів - 5 000,00 грн; реставрація редукторів та запчастини - 5 000,00 грн; ремонт основного світла та матеріали - 4 000,00 грн; ящик для інструментів - 1 000,00 грн.

У даному акті сторони зазначили, що ПП Вест-Вектор прийнято від ФОП Шмигельського В.І. трактор марки Т 150К, заводський номер НОМЕР_1 у якому, згідно договору з надання послуг ремонту трактора №1 від 25.03.2019 р. не було виконано наступних ремонтних робіт на суму 7 500,00 грн, а саме: електричні роботи та запчастини - 1 500,00 грн; піскоструйка, покраска та матеріали - 2 000,00 грн; матеріали кабіна - 3 000,00 грн; ремонт та наварка шнеку для буріння - 1 000,00 грн.

Крім того, у вказаному акті прийняття-передавання майна №1 від 11.10.2019 р. сторони зазначили, що трактор марки Т 150К, заводський номер НОМЕР_1 , на момент складання цього акту, знаходиться в технічно несправному стані. Не закінчені ремонтні роботи перешкоджають самостійному пересуванню.

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін у справі зі сторони виконавця - Шмигельським В.І., зі сторони замовника - директором ОСОБА_2

25.10.2019 р. позивач звертався до відповідача з вимогою в якій просив повернути ПП Вест-Вектор 150 448,40 грн, з яких 6 500,00 грн - надміру сплачені кошти відносно виконаної роботи, 143 948,40 грн - збитки, які були понесені позивачем через порушення ФОП Шмигельським В.І. своїх зобов`язань. Факт надіслання даної вимоги від 25.10.2019 р. відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 25.10.2019 р., поштовою накладною №4301643496679 від 25.10.2019 р. та фіскальним чеком №3000398304 від 25.10.2019 р.

Проте вимогу позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

Станом на момент прийняття рішення (10.06.2020 року) відповідач доказів з повернення позивачу коштів у розмірі 6 500,00 грн не надав, у зв`язку з чим наявна заборгованість з повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 6 500,00 грн.

Як стверджує позивач, у зв`язку з тим, що станом на 03.06.2019 р. трактор марки Т 150К, заводський номер НОМЕР_1 не був відремонтований позивач поніс збитки, оскільки змушений був у період з 03.06.2019 р. по 11.10.2019 р. наймати у третіх осіб техніку для виконання робіт, які би мав виконувати трактор марки Т 150К, заводський номер НОМЕР_1 . Як стверджує позивач, сума збитків, які завдано позивачу шляхом прострочення відповідачем зобов`язання становить 121 109,21 грн. На підтвердження наймання техніки у третіх осіб для виконання робіт, позивачем долучено до матеріалів справи:

1) Договір №03/01/18 від 02.01.2018 року укладений між ПП Вест-Вектор та ТзОВ ВМП Електросервіс (ідентифікаційний код 20122892) та акти здачі-приймання (надання послуг) до вказаного договору, підписані та скріплені печатками представників ПП Вест-Вектор (директором - ОСОБА_2 ) та ТзОВ Електросервіс (директором - ОСОБА_3 ) на загальну суму 64 304,00 грн, а саме: №44 від 02.07.2019 р. на суму 4 976,00 грн, №45 від 05.07.2019 р. на суму 8 034,00 грн, №46 від 08.07.2019 р. на суму 12 840,00 грн, №47 від 09.07.2019 р. на суму 7 540,00 грн, №73 від 16.08.2019 р. на суму 2 656,00 грн, №72 від 16.08.2019 р. на суму 14 450,00 грн, №79 від 27.09.2019 р. на суму 13 808,00 грн. В підтвердження оплати позивачем послуг наданих ТзОВ ВМП Електросервіс (ідентифікаційний код 20122892), позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення про перерахування на розрахунковий рахунок ТзОВ ВМП Електросервіс (ідентифікаційний код 20122892) коштів на загальну суму 81 804,00 грн, а саме: №4634 від 15.10.2019 р. на суму 20 000,00 грн; №4361 від 20.08.2019 р. на суму 13 808,00 грн; №4340 від 16.08.2019 р. на суму 17 106,00 грн; №4225 від 09.07.2019 р. на суму 7 540,00 грн; №4224 від 08.07.2019 р. на суму 12 840,00 грн; №4216 від 05.07.2019 р. на суму 5 534,00 грн; №4195 від 02.07.2019 р. на суму 4 976,00 грн.

2) Договір №01 від 02.01.2019 року укладений між ПП Вест-Вектор та КП Луцьке електротехнічне підприємство Луцьксвітло (ідентифікаційний код 30555550) та акти надання послуг до вказаного договору, підписані та скріплені печатками представників ПП Вест-Вектор (директором - ОСОБА_2 ) та КП Луцьке електротехнічне підприємство Луцьксвітло (директором - Мазіним В.В.) на загальну суму 27 070,66 грн, а саме: №313 від 12.07.2019 р. на суму 3 243,66 грн, №314 від 15.07.2019 р. на суму 3 707,04 грн, №315 від 16.07.2019 р. на суму 3 707,04 грн, №316 від 17.07.2019 р. на суму 3 707,04 грн, №317 від 18.07.2019 р. на суму 3 707,04 грн, №318 від 19.07.2019 р. на суму 1 121,38 грн, №306 від 03.09.2019 р. на суму 2 316,90 грн, №426 від 04.09.2019 р. на суму 1 853,52 грн, №305 від 05.09.2019 р. на суму 3 707,04 грн. В підтвердження оплати позивачем послуг наданих КП Луцьке електротехнічне підприємство Луцьксвітло (ідентифікаційний код 30555550), позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення про перерахування на розрахунковий рахунок КП Луцьке електротехнічне підприємство Луцьксвітло (ідентифікаційний код 30555550) коштів на загальну суму 27 070,66 грн, а саме: №4517 від 25.09.2019 р. на суму 7 877,46 грн; №4347 від 19.08.2019 р. на суму 19 193,20 грн.

3) Договір №76/19 від 13.09.2019 року укладений між ПП Вест-Вектор та ПрАТ Волиньобленерго Камінь-Каширська філія (ідентифікаційний код 00131512), протокол угоди про договірну ціну на виконання робіт за договором №76/19 від 13.09.2019 р. та акт надання послуг №676 від 19.09.2019 р. до вказаного договору, який підписаний та скріплений печатками представників ПП Вест-Вектор (директором - ОСОБА_2 ) та Камінь-Каширською філією ПрАТ Волиньобленерго (директором Камінь-Каширської філії - Герасимчук А.В.) на суму 7 401,12 грн. В підтвердження оплати позивачем послуг наданих Камінь-Каширською філією ПрАТ Волиньобленерго (ідентифікаційний код 00131512), позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення про перерахування на розрахунковий рахунок АТ Волиньобленерго (ідентифікаційний код 00131512) коштів на загальну суму 7 401,12 грн, а саме: №4466 від 16.09.2019 р. на суму 4 096,68 грн; №4493 від 20.09.2019 р. на суму 3 304,44 грн.

4) Акт №ОУ-0009287 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2019 р. м.Львів від 30.09.2019 р., який підписаний та скріплений печатками представників ПП Вест-Вектор (директором - ОСОБА_2 /замовник) та Структурної одиниці Львівелектротранс ПрАТ Львівобленерго (ідентифікаційний код 33195709) (директором - Бойко Я./виконавець) на загальну суму 37 726,46 грн, а також талони замовника, які є додатками до вказаного Акту №ОУ-0009287.

В підтвердження оплати позивачем послуг наданих Структурною одиницею Львівелектротранс ПрАТ Львівобленерго (ідентифікаційний код 33195709), позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення №4505 від 24.09.2019 р. про перерахування на розрахунковий рахунок Структурної одиниці Львівелектротранс ПрАТ Львівобленерго (ідентифікаційний код 33195709) коштів на загальну суму 23 538,84 грн.

У зв`язку з тим, що на момент складання акта прийняття-передавання майна №1 від 11.10.2019 р. трактор знаходився в технічно несправному стані, що перешкоджало його самостійному пересуванню, позивач користувався послугами евакуатора, в підтвердження чого ним долучено до матеріалів справи: акт №ОУ-0192 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний та скріплений печатками ПП Вест-Вектор (директором - ОСОБА_2 ) та Приватним виробничим підприємством Едгард (відповідальним за здійснення господарської операції і правильність її оформлення - ОСОБА_6 ); рахунок-фактуру №СФ-0192 від 16.10.2019 р. на загальну суму 8 064,00 грн, виставлений позивачу Приватним виробничим підприємством Едгард . В підтвердження оплати послуг евакуатора позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення №4635 від 16.10.2019 р. на суму 8 064,00 грн, з призначенням платежу - оплата згідно рахунку-фактури №СФ-0192 від 16.10.2019 р.

У зв`язку з порушенням зобов`язань, позивач звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Шмигельського Віталія Ігоровича про стягнення 129 173,21 грн збитків та 6 500,00 грн надміру сплачених коштів. Таким чином, загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 135 673,21 грн.

При цьому, позивач посилається на норми ст. ст. 11, 901, 906 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 193, 224, 225 Господарського кодексу України.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір з надання послуг ремонту трактора №1 (надання послуг).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до п. 3.2. договору загальна вартість цього договору становить 150 000,00 грн.

Факт оплати позивачем 149 000,00 грн відповідачу за надані послуги з ремонту та технічного обслуговування трактора марки Т 150К, заводський номер 450231, підтверджується платіжними дорученнями:

- №3803 від 27.03.2019 р. на суму 75 000,00 грн;

- №3931 від 25.04.2019 р. на суму 7 000,00 грн;

- №3986 від 10.05.2019 р. на суму 15 000,00 грн;

- №4097 від 04.06.2019 р. на суму 28 000,00 грн;

- №4116 від 10.06.2019 р. на суму 10 000,00 грн;

- №4157 від 24.06.2019 р. на суму 7 000,00 грн;

- №4443 від 11.09.2019 р. на суму 1 000,00 грн;

- №4447 від 12.09.2019 р. на суму 6 000,00 грн.

Згідно з п. 3.4. договору вартість послуг і запчастин вказується у актах виконаних робіт.

Факт виконання відповідачем своїх зобов`язань на загальну суму 142 500,00 грн підтверджується актом прийняття-передавання майна №1 від 11.10.2019 р. від 11.10.2019 р. У зв`язку із цим позивач звертався до відповідача з вимогою від 25.10.2019 р., в якій просив повернути надмірно сплачені кошти в розмірі 6 500,00 грн, проте вимогу позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Станом на момент прийняття рішення (10.06.2020 року) відповідач доказів з повернення позивачу надмірно сплачених коштів у розмірі 6 500,00 грн не надав та наразі утримує їх безпідставно, хоча позивач виставляв вимогу про повернення таких коштів.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 6 500,00 грн є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 129 173,21 грн збитків суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач посилається на ст. 224, ч.1 ст. 225 ГК України.

Так, згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно до положень ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Слід зазначити, що Фізична особа-підприємець Шмигельський Віталій Ігорович не наніс жодної шкоди, яку позивач вбачає у понесенні ним витрат на винаймання у третіх осіб техніки для виконання робіт.

Твердження позивача про те, що він змушений був у період з 03.06.2019 р. по 11.10.2019 р. наймати у третіх осіб техніку для виконання робіт, які би мав виконувати трактор марки Т 150К, заводський номер НОМЕР_1 є безпідставними, оскільки позивачем не надано суду доказів які б підтверджували необхідність залучення послуг від третіх осіб та можливість виконання відповідних робіт тим трактором, який перебував у відповідача.

Натомість з долучених до матеріалів справи договорів з третіми особами, зокрема, договору №03/01/18 від 02.01.2018 р. укладеного з ТзОВ ВМП Електросервіс , договору №01 від 02.01.2019 р. укладеного з КП Луцьке електротехнічне підприємство Луцьксвітло , вбачається, що договірні відносини і отримання послуг від вказаних третіх осіб мали місце задовго до укладення між учасниками справи договору від 25.03.2019 р.

Позивач вважає що протиправні діяння Фізичної особи-підприємця Шмигельського Віталія Ігоровича полягають у порушенні зобов`язань щодо строків виконання робіт. Однак, слід зазначити, що укладений між сторонами договір не містить чіткої вказівки на терміни виконання конкретних робіт.

Відповідно до п. 3.2. договору загальна вартість цього договору становить 150 000,00 грн при строку наданих послуг: до 03.06.2019 року.

Згідно з п. 5.1. договору строк надання послуг: 25.03.2019 р. - 03.06. 2019 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював оплату у період з 27.03.2019 р. - 12.09.2019 р. включно, відтак був обізнаний, що роботи виконуються за межами окреслених строків, проте, претензій не заявляв.

Перша претензія підписана позивачем 02.10.2019 року вих.№40. в якій не вказано про факти користування послугами третіх осіб та наявність збитків та вину відповідача. В даній претензії висловлюється вимога про проведення ремонту трактора.

Після повернення майна (трактора), прийняття роботи відповідача та її оплати, позивач виставляє вимогу про відшкодування збитків.

Шкоду Приватне підприємство Вест-Вектор вбачає в понесених витратах, які позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Шмигельського Віталія Ігоровича. Які здійснені згідно з укладеними договорами з третіми особами, проте позивачем не надано суду доказів які б підтверджували необхідність залучення послуг від третіх осіб та можливість виконання відповідних робіт тим трактором, який перебував у відповідача. Відповідно до чого немає жодних підстав для відшкодування Фізичною особою-підприємцем Шмигельським Віталієм Ігоровичем понесених витрат Приватним підприємством Вест-Вектор .

Більше того, немає причинно-наслідкового зв`язку між порушенням зобов`язань щодо строків виконання робіт і понесеними витратами на залучення послуг від третіх осіб.

Відсутні складові цивільного правопорушення, а саме вина відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між збитками і протиправною поведінкою останнього, що є обов`язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до чого, за відсутності усіх складових правопорушення цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 6 500,00 грн надмірно сплачених коштів. В решті позову слід відмовити.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі Серявін проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Розподіл судових витрат.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовна заява Приватного підприємства Вест-Вектор подана до Господарського суду Львівської області у 2019 р.

Відповідно до ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2019 рік , з 1 січня 2019 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 1 921,00 грн. Відтак, за подання до суду позовної заяви позивачу необхідно було сплатити 2 035,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 256,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4698 від 29.10.2019 р.

Відтак, позивачем сплачено судового збору в більшому розмірі на 221,64 грн, ніж встановлено законом.

Згідно з положеннями п.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, 221,64 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачеві з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та керуючись п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до статті 129 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 97,49 грн судового збору, оскільки позов у даній справі слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шмигельського Віталія Ігоровича (юридична адреса: АДРЕСА_2 ; поштова адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства Вест-Вектор (43001, Волинська область, м.Луцьк, вул. Фабрична, буд. 3; ідентифікаційний код 33166311) 6 500,00 грн надміру сплачених коштів та 97,49 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 22.06.2020 року.

Суддя Сухович Ю.О.