Рішення
від 11.06.2020 по справі 924/116/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2020 р. Справа № 924/116/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В. при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом державного підприємства "Славутське лісове господарство", м. Славута, Хмельницької області

до фізичної особи - підприємця Чернюка Руслана Олександровича, м. Славута, Хмельницької області

про стягнення 2813037,00 грн. безпідставно отриманих коштів,

за участю представників сторін:

позивача: Бровчук М.В. - згідно ордеру серія ХМ №041108 від 16.09.2019 року;

відповідача : Їгіт О.І. - згідно ордеру серія КВ №381374 від 02.01.2020 року (в режимі відеоконференції);

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 2813037,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Свої вимоги мотивує тим, що плановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Славутське лісове господарство" за період з 01.01.2016 року по завершений місяць 2018 року встановлено наявність дебіторської заборгованості без підтверджуючих первинних бухгалтерських документів та наявність довготривалої дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок перерахування коштів контрагентам без укладання договорів, в тому числі, фізичній особі-підприємцю Чернюку Р.О. на суму 2813037,00 грн. Докази на підтвердження існування господарських операцій між сторонами відсутні, а безпідставно отримані кошти ФОП Чернюком Р.О. не повернуто.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданому суду відзиві на позов від 28.02.2020р. просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень вказує, що позивач та відповідач із 2012 року по 2018 рік перебувають у договірних правовідносинах та протягом вказаного часу позивач приймав та оплачував поставлений позивачем товар, а заявлені позовні вимоги ДП Славутське лісове господарство спростовуються належним чином оформленими та підписаними без зауважень накладними, а також оплатою позивачем виставлених рахунків. Вважає, що правовідносини позивача та відповідача регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України.

Наголошує і на тому, що всі платіжні доручення впродовж 2016-2018 років подавав керівник ДП Славутський лісгосп В.В. Сапожнік, а накладні, надані відповідачем, підписано головним бухгалтером ДП Славутський лісгосп ОСОБА_1. При цьому, якщо в штатному розписі підприємства наявна посада головного бухгалтера або касира, то підписувати одноосібно касові документи керівник не має права.

Щодо протиправних дій головного бухгалтера акцентує увагу на відсутності жодного вироку суду або іншого рішення уповноваженого органу, який би свідчив про факт вчинення злочину ОСОБА_1

З посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №3-77гс15 від 29.04.2015 року стверджує, що надані Чернюку Р.О. накладні є підтвердженням реальності здійснення господарських операцій. Окремо звертає увагу на преюдиції та судовій практиці як джерелах права, а також на безпідставності показань свідка ОСОБА_1 у даному спорі. Вважає дії позивача сутяжницькими по причині третього звернення до суду із даним позовом, оскільки аналогічні позовні вимоги у справах №924/663/18 та №924/214/19 залишено без розгляду.

Окрім того, просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог за період з 13.01.2016 року по 06.09.2016 року.

В частині проведеної ревізії позивача зауважує, що ревізією не виявлено факту порушень чинного законодавства, що призвели б до збитків, а сума статті Дебіторська заборгованість за виданими авансами (рядок 1130 Балансу), заявлена позивачем публічно, становила на 31.12.2016 року - 0 тис. грн.; на 31.12.2017 року - 0 тис. грн., на 31.12.2018 року - 0 тис. грн.

Заперечує також в частині ненадання Чернюком Р.О. відповідей на запити Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області. Натомість зауважує, що зустрічна звірка для документального та фактичного підтвердження у відповідача виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об`єкту контролю ДП Славутський лісгосп не проводилась. Стверджує, що позивачем не доведено факту недоотримання товару.

Позивач у відповіді на відзив (від 11.03.2020р.) проти доводів відповідача заперечив, вважаючи, що останні спрямовані на штучне створення договірних зобов`язань. Звернув увагу на те, що згідно з наданими відповідачем копіями накладних позивач упродовж 2016-2018р.р. закупив у відповідача 28250 європіддонів, хоча для діяльності державного підприємства європіддони ніколи не закуплялись, а при потребі - виготовлялись власними силами. При цьому лісопромисловий комплекс, у роботі якого використовувались європіддони, ліквідовано згідно з наказом №11 від 20.01.2017р. Зазначив, що у накладних вартість одного піддона, незважаючи на однакові розміри, виробника та терміни ніби поставки у декілька днів, майже щоразу оцінено по різному. Зауважує про особливості розташування підписів в окремих накладних, в тому числі підпису невстановленої особи, ніби як представника позивача. Також звертає увагу на значну вагу зазначених у накладних піддонів та відсутність будь-яких документів щодо завантаження, транспортування та розвантаження такої кількості піддонів. Таким чином, вказує, що накладні не дають змоги охарактеризувати об`єкт господарських операцій (товар), в них не ідентифіковано осіб, які їх підписали. При цьому довіреностей колишньому головному бухгалтеру Волошину А.В. на право отримання товарно-матеріальних цінностей підприємство не видавало. Вважає, що строк позовної давності у три роки необхідно обчислювати з 10.08.2018, коли позивач виявив перерахування коштів без законних підстав і повідомив про це правоохоронні органи. Зазначає, що відображення по бухгалтерському обліку позивача дебіторської заборгованості відповідача не створює договірних стосунків між сторонами.

Відповідач у запереченнях (26.03.2020р.) зазначив, що сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі (естопель). Вказує, що позивач вчинив конклюдентні дії щодо визнання оспорюваних господарських відносин. Зауважує про обізнаність директора позивача Сапожніка В.В. щодо фінансово-економічної та виробничо-господарської діяльності підприємства з огляду, зокрема на подання останнім до Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства звітів про виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку та майнового стану підприємства, що є у державній власності, опублікування фінансової інформації на офіційному вебсайті підприємства. Крім того, позивачем направлялися акти звірки за підписами посадових осіб підприємства за спірний період на адресу відповідача ще до здійснення перевірки Державною аудиторською службою. Вважає необґрунтованим твердження позивача про початок перебігу позовної давності з 10.08.2018, оскільки Хмельницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства як контролюючим органом в період з 01.02.2016 по 25.01.2019 проводились аудити відповідності та аудити оцінки фінансово-господарської діяльності позивача. Також щодо платіжних доручень та електронного цифрового підпису зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача за скасуванням або блокуванням його сертифіката ключа, оскарження останнім дій чи бездіяльності центру сертифікації ключів у судовому порядку, звернення позивача до правоохоронних органів внаслідок неправомірного заволодіння ключем та/або його використання третьої особою. Зазначив, що правовідносини позивача і відповідача регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них ст. 1212 ЦК України. Також позивачем не подано доказів, що підстави набуття коштів відповідачем відпали. Вказує, що діловий інтерес ЦК України та ГК України не встановлено обов`язку договірної сторони визначати діловий інтерес/мету контрагента і останні не входять в предмет доказування.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, звернувши увагу на відсутність договірних відносин між сторонами.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позов, запереченнях, поясненнях. При цьому зазначила, що між сторонами існували господарські правовідносини, підтвердженням чого є платіжні доручення, накладні, тому застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин є безпідставним.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ДП "Славутське лісове господарство" як платником було перераховано на користь отримувача - ФОП Чернюка Р.О. кошти відповідно до платіжних доручень: №3304 від 03.05.2018 року 99500,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №82 від 02.05.2018 року; №3016 від 30.03.2018 року 99175,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №67 від 26.03.2018 року; №2692 від 05.05.2017 року 99571,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №36 від 03.05.2017 року; №2633 від 28.03.2017 року 99452,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №27 від 07.03.2017 року; №2630 від 24.03.2017 року 99750,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №34 від 15.03.2017 року; №2624 від 14.03.2017 року 99800,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №27 від 07.03.2017 року; №2622 від 07.03.2017 року 99852,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №18 від 28.02.2017 року; №2618 від 28.02.2017 року 99624,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №07 від 10.02.2017 року; №3432 від 21.02.2017 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №б/н від 16.02.2017 року; №2611 від 14.02.2017 року 99750,00 грн. за матеріали згідно рахунку №07 від 10.02.2017 року; №3861 від 06.09.2016 року 99000,00 грн. за матеріали згідно рахунку №107 від 05.09.2016 року; №1269 від 31.08.2016 року 99250,00 грн. за матеріали згідно рахунку №102 від 22.08.2016 року; №3769 від 19.08.2016 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №98 від 08.08.2016 року; №3685 від 08.08.2016 року 99412,00 грн. за матеріали згідно рахунку №92 від 01.08.2016 року; №2326 від 22.07.2016 року 99500,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №99 від 19.07.2016 року; №1129 від 06.05.2016 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №87 від 04.04.2016 року; №1121 від 28.04.2016 року 98850,00 грн. за матеріали згідно рахунку №87 від 04.04.2016 року; №3041 від 21.04.2016 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №б/н від 18.04.2016 року; №2114 від 13.04.2016 року 50000,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №54 від 04.04.2016 року; №1090 від 13.04.2016 року 81000,00 грн. за матеріали згідно рахунку №83 від 04.04.2016 року; №1088 від 08.04.2016 року 99100,00 грн. за матеріали згідно рахунку №83 від 04.04.2016 року; №3168 від 29.03.2016 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №52 від 28.03.2016 року; №3164 від 24.03.2016 року 98900,00 грн. за матеріали згідно рахунку №45 від 21.03.2016 року; №3159 від 18.03.2016 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №32 від 15.03.2016 року; №1051 від 11.03.2016 року 98500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №72 від 01.03.2016 року; №3109 від 04.03.2016 року 99375,00 грн. за матеріали згідно рахунку №27 від 01.03.2016 року; №2983 від 12.02.2016 року 98115,00 грн. за матеріали згідно рахунку №17 від 09.02.2016 року; №1017 від 28.01.2016 року 99312,00 грн. за матеріали згідно рахунку №53 від 25.01.2016 року; №2769 від 16.01.2016 року 99099,00 грн. за матеріали згідно рахунку №4 від 14.01.2016 року; №1004 від 13.01.2016 року 99650,00 грн. за матеріали згідно рахунку №3 від 11.01.2016 року; №1156 від 03.06.2016 року 99750,00 грн. за матеріали згідно рахунку №54 від 24.05.2016 року; №1136 від 17.05.2016 року 99100,00 грн. за матеріали згідно рахунку №45 від 12.05.2016 року, а всього на загальну суму 3111387,00 грн.

Відповідачем повернуто позивачу платіжним дорученням №615 від 22.06.2018 року 99500,00 грн. за не відвантажений товар згідно платіжного доручення №3304 від 03.05.2018р.

В акті від 08.01.2019 №07-08/2 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Славутське лісове господарство" за період з 01.01.2016 по завершений місяць 2018 року, складеному управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, відмічено, що ревізію проведення безготівкових операцій в національній та іноземній валюті проведено суцільним способом по 10 контрагентах, серед яких ФОП Чернюк Р.О. Зазначено, що ревізією встановлено, що всі суми коштів, перераховані наведеним в акті контрагентам з рахунків, відображені в журналі-ордері №2 та віднесено на розрахунки з контрагентами у журналі ордері №9-1 по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Суми обігу коштів вказаних в банківських виписках відповідають даним за відповідними рахунками бухгалтерського обліку відображених в журналі-ордері №2. Перераховані, згідно виписок банків, контрагентам кошти по бухгалтерському обліку в повному обсязі відображено по розрахунках з установами, організаціями, підприємствами.

Ревізію правильності відображення дебіторської та кредиторської заборгованості і стану претензійно-позовної роботи проведено вибірковим способом. Зокрема, зазначено, що ревізією відповідності сплаченої вартості товарів, робіт та послуг умовам укладених договорів, відповідність кількості та асортименту отриманих товарів, робіт та послуг умовам договорів порушень не встановлено.

При цьому ревізією законності списання дебіторської заборгованості встановлено, що в грудні 2016 року по бухгалтерських регістрах аналітичного обліку по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" без підтверджуючих первинних бухгалтерських документів списано дебіторську заборгованість в сумі 8476219,25 грн., в тому числі по рахунку 631 - 8472619,25 грн., по рахунку 361 - 3600,00 грн., з яких ФОП Чернюк Р . О . - 2115413,00 грн.

Як висновок в акті відображено, що в порушення вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1996 р. №996-ХІ в 2016 році по бухгалтерському обліку підприємства без підтверджуючих первинних бухгалтерських документів списано дебіторську заборгованість по розрахунках з фізичними особами-підприємцями, наявність якої в обліку фізичних осіб-підприємців не підтверджена, на суму 6261048,00 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству на вказану суму. Порушення допущено колишнім заступником директора з фінансово-економічних питань - головним бухгалтером ОСОБА_1, яким складалась фінансова звітність та здійснювався контроль за діяльністю бухгалтерської служби.

Також в акті зазначено, що ревізією достовірності заборгованості, яка відображена за даними бухгалтерського обліку ДП "Славутське лісове господарство" та підтверджена наявними документами, встановлено, що по бухгалтерському обліку підприємства в журналі-ордері №9-1 станом на 01.10.2018 року на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" обліковується дебіторська заборгованість в сумі 10151984,74 грн., яка є довготривалою по 9-ти контрагентах. Вказана заборгованість виникла в періоді з 01.01.2017р. по 30.09.2018р. внаслідок перерахування контрагентам, без укладання договорів, коштів та відображення по бухгалтерському обліку одержання товарів, робіт та послуг, зокрема ФОП Чернюк Р.О. на суму 896474,00 грн., з неї в 2017 - 797299,00 грн., 2018-99175,00 грн.

Крім того, в акті відображено, що відповідно до пояснення директора Підприємства Сапожніка В.В.: "Платіжні документи на перерахування коштів ФОП Герасимчук О.А., ФОП Гурківський О.В., ФОП Чернюк В.О., ФОП Чернюк Р.О., ФОП Чик А.М., ФОП Бражук І.Б., ФОП Ковальчук Л.В., ФОП Кухарець Г.Г., МКП "Інпол-Сервіс" та МКП "Інтек-Сервіс" мною не підписувались, розпоряджень для перерахування коштів вищевказаним суб`єктам господарювання мною не надавались ні гол.бухгалтеру Волошину А.В., ні бухгалтеру-касиру". В ході ревізії Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області направлено запити вищевказаним фізичним особам-підприємцям щодо надання інформації про стан взаєморозрахунків з ДП "Славутське лісове господарство" з наданням оборотної відомості по розрахунках, копії накладних на відпущені товарно-матеріальні цінності, стан заборгованості на звітні дати.

Відомостей про отримання відповіді на вищезазначений запит від ФОП Чернюка Р.О. акт не містить.

В акті зафіксовано, що в ході ревізії провідним юрисконсультом ДП "Славутське лісове господарство" надано копії накладних (накладні завірено адвокатами фізичних осіб-підприємців або самими підприємцями), виписані фізичними особами-підприємцями на відпуск в періоді з 01.01.2016Р. по 30.09.2018Р. ДП "Славутське лісове господарство" товарів на загальну суму 4577414 грн., в тому числі: ФОП Чернюк Р.О. - 896460,00 гривень.

Як висновок в акті зазначено, що в порушення вимог ч. 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1996 р. №996-ХІ в 2016 році по бухгалтерському обліку підприємства не оприбутковано матеріальні цінності та які відсутні в наявності на загальну суму 5734118,74 грн., в тому числі відпущені ФОП Чернюк Р.О. - 896460,00 гривень. Вказано, що порушення допущено колишнім заступником директора з фінансово-економічних питань - головним бухгалтером ОСОБА_1, яким в перевищення своїх повноважень укладались усні угоди з суб`єктами господарювання та здійснювався контроль за діяльністю бухгалтерської служби.

Також зазначено, що ревізією дотримання строків та порядку проведення інвентаризації розрахунків встановлено, що в порушення ч. 1 ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, п. 7 розділу III "Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 інвентаризація розрахунків інвентаризаційною комісією ДП "Славутське лісове господарство" в періоді з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. не проводилась.

У матеріали справи надано лист позивача від 26.07.2018 №464, адресований ОСОБА_1 , про виявлення незрозумілих перерахувань коштів під час роботи комісії по доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей з проханням з`явитися для дачі пояснень.

Листом від 10.08.2018 №484 позивач звернувся до Шепетівської місцевої прокуратури з проханням провести розслідування щодо фактів безпідставного перерахування значних коштів суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі ФОП Чернюку Р.О.

Шепетівською місцевою прокуратурою повідомлено позивача про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018241270000028 за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб; матеріали провадження направлено за підслідністю до СВ Славутського ВП ГУНП у Хмельницькій області (лист від 10.08.2018 №8223вих18).

В акті внутрішньої перевірки державного підприємства "Славутське лісове господарство" щодо доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів та звірки розрахунків з окремими суб`єктами підприємницької діяльності від 21.09.2018 зазначено, що на підставі наказу Державного підприємства "Славутське лісове господарство" від 05 червня 2018 року №78 комісією проведено перевірку бухгалтерії щодо доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів підприємства. Для аналізу бралася первинна документація: товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі робіт, товарів та послуг, видаткові накладні, виписки по банківських рахунках за 2017, 2018 роки. В результаті перевірки встановлено, що під час аналізу банківських рахунків підприємства було виявлено систематичні перерахунки коштів підприємства підприємцям, в тому числі ФОП Чернюку Р.О. загальною сумою 995974,00 гривень.

Крім того, в акті відображено, що під час дослідження первинних документів по зазначеним підприємцям жодних договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних чи актів приймання-передачі товарів або послуг, які би підтверджували призначення перерахованих коштів виявлено не було. Жодних товарів від зазначених підприємців в ДП "Славутське лісове господарство" не поступало, жодні роботи даними підприємцями не виконувалися. Загальна сума безпідставно перерахованих коштів за 2017, 2018 роки складає 11139115 гривень. Також під час перевірки виписок по банківських рахунках було виявлено факт підробки даних виписок, які подавалися головним бухгалтером ОСОБА_1 (який безпосередньо відповідав за перерахунки коштів) для формування оперативної звітності про рух грошових коштів. Комісією було встановлено те, що журнали-ордера за 2017-2018 роки в роздрукованому вигляді відсутні, а ведуться тільки в електронному вигляді (за вказівкою головного бухгалтера ОСОБА_1). При перевірці на відповідність даних по журналах-ордерах з даними статистичної звітності виявлені деякі розбіжності, а саме: не відповідність дебіторської та кредиторської заборгованості зазначеної в статистичних звітах з даними відображеними в журналах-ордерах підприємства, невідповідність залишків по банках зазначених в статистичній звітності фактичним даним. За висновком акта комісія вбачає в цьому правопорушення, яке тягне за собою кримінальну відповідальність та вважає за необхідне матеріали передати до правоохоронних органів.

Таку ж внутрішню перевірку було проведено на підставі наказу Державного підприємства "Славутське лісове господарство" від 11.10.2018 №№119, про що складено акт від 22.10.2018р. При цьому додатково була перевірена документація: товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі робіт, товарів та послуг, видаткові накладні, виписки по банківських рахунках за 2016 рік.

У вказаному вище акті відображено, що під час аналізу банківських рахунків підприємства за 2016 рік було виявлено систематичні перерахунки коштів підприємства підприємцям, в тому числі ФОП Чернюку Р.О. загальною сумою 1916563,00 грн. Вказано, що під час дослідження первинних документів по зазначеним підприємцям жодних договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних чи актів приймання-передачі товарів або послуг, які би підтверджували призначення перерахованих коштів виявлено не було. Жодних товарів від зазначених підприємців в ДП "Славутське лісове господарство" не поступало, жодні роботи даними підприємцями не виконувалися. Загальна сума безпідставно перерахованих коштів за 2016 рік складає 8472618,25 гривень.

Наказом директора ДП "Славутське лісове господарство" від 28.09.2018 №37к ОСОБА_1, заступника директора з фінансово-економічних питань, головного бухгалтера звільнено з роботи по ст. 40 п.4 КЗпП України (прогули на роботі без поважних причин) з 28.09.2018р. Останній день роботи вважати 31.08.2018р.

Позивач звернувся до фізичної особи-підприємця Чернюка Р.О. з претензією від 17.01.2019 №28, в якій просив повернути безпідставно перераховані кошти (3011887,00 грн.) в термін 7 робочих днів з моменту отримання претензії.

У матеріали справи надано довідку позивача, в якій зазначено, що останній не отримував товарно-матеріальних цінностей від ФОП Чернюка Р.О. у 2016-2018 роках; довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП Чернюка Р.О. з у 2016-2018 роках ДП "Славутський лісгосп" не видавав; будь-яких договорів на поставку продукції (послуг) між ФОП Чернюком Р.О. та ДП "Славутський лісгосп" у 2016-2018 роках не укладалось.

Відповідачем у матеріали справи надано копії накладних, виписаних ФОП Чернюком Р.О. для ДП "Славутське лісове господарство" на поставку товару - європіддонів: №1 від 13.01.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99650,00 грн., №2 від 17.01.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99000,00 грн., №3 від 29.01.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99310,00 грн., №4 від 12.02.2016р. в кількості 1000 штук на суму 98110,00 грн., №5 від 04.03.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99370,00 грн., №6 від 12.03.2016р. в кількості 1000 штук на суму 98500,00 грн., №7 від 18.03.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99500,00 грн., №8 від 24.03.2016р. в кількості 1000 штук на суму 98900,00 грн., №9 від 29.03.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99500,00 грн., №10 від 08.04.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99100,00 грн., №11 від 14.04.2016р. в кількості 750 штук на суму 81000,00 грн., №12 від 15.04.2016р. в кількості 500 штук на суму 50000,00 грн., №13 від 22.04.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99500,00 грн., №14 від 29.04.2016р. в кількості 1000 штук на суму 98850,00 грн., №15 від 07.05.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99500,00 грн., №16 від 22.07.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99500,00 грн., №17 від 08.08.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99500,00 грн., №18 від 19.08.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99500,00 грн. №19 від 31.08.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99250,00 грн., №20 від 07.09.2016р. в кількості 1000 штук на суму 99000,00 грн. (містять підписи в графі "Директор", що стосується постачальника, та в граві " Гол .бухгалтер", що стосується одержувача), №7 від 14.02.2017р. в кількості 1000 штук на суму 99750,00 грн., №б/н від 21.02.2017р. в кількості 1000 штук на суму 99500,00 грн., №7 від 28.02.2017р. в кількості 1000 штук на суму 99620,00 грн., №18 від 07.03.2017р. в кількості 1000 штук на суму 99850,00 грн., №18 від 14.03.2017р. в кількості 1000 штук на суму 99800,00 грн., №34 від 23.03.2017р. в кількості 1000 штук на суму 99750,00 грн., №27 від 28.03.2017р. в кількості 1000 штук на суму 99450,00 грн., №36 від 05.05.2017р. в кількості 1000 штук на суму 99570,00 грн., №67 від 30.03.2018р. в кількості 1000 штук на суму 99170,00 грн. (містять підписи в графах "Відвантажив(ла)" та "Отримав(ла)").

Також у матеріалах справи наявний наданий відповідачем висновок від 26.03.2019 №3, складений фізичною особою-підприємцем Бойком Ю.М., за результатами аналізу оприлюдненої в мережі Інтернет фінансової звітності ДП "Славутське лісове господарство", на предмет відображення в ній дебіторської заборгованості по взаємовідносинам, зокрема між ФОП Чернюком В.О. та ДП "Славутське лісове господарство" за період з 2016 року по 2018 рік (включно), в якому зроблені висновки, зокрема про те, що: здійснення регулярних платежів без відома директора ДП "Славутське лісове господарство" Сапожніка В.В., без порушення останнім законодавства, а саме: передачі свого підпису головному бухгалтеру, та без необхідного обсягу цивільної дієздатності, було неможливе, або виконувалось за його відома та за його дорученням; ревізійною комісією в акті ревізії від 08.01.2019 №07-08/2 було вивірено та підтверджено факт, що перераховані, згідно виписок банків, контрагентам кошти (аванси) по бухгалтерському обліку в повному обсязі відображено в регістрах обліку, а отже і у фінансовій звітності ДП "Славутське лісове господарство"; дані акту перевірки щодо списання дебіторської заборгованості в грудні 2016 року не відповідають даним фінансової звітності ДП "Славутське лісове господарство"; вказані, зокрема в акті ревізії факти, в тому числі безтоварності операцій, не відповідають відображеним даним у фінансовій звітності, яка міститься у публічному доступі; ДП "Славутське лісове господарство" порушено ч. 1 ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року №419, п. 7 розд. І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.14 р. №879.

У довідці ДП "Славутське лісове господарство" від 10.03.2020р. №115 зазначено, що фактично жоден піддон від ФОП Чернюка Р . О впродовж 2016-2018 років на ДП "Славутський лісгосп" не поставлявся, так як потреби в піддонах не було, оскільки в діяльності підприємства за вказаний час вони не використовувались та по залишках не обліковуються. Протягом діяльності лісопромислового комплексу ДП "Славутський лісгосп" жодного разу піддони не закуплялись, а виготовлялись власними силами (працівниками лісопромислового комплексу). При повній завантаженості лісопромкомплекс використовував в середньому 40 піддонів в місяць.

У матеріали надано наказ ДП "Славутське лісове господарство" від 20.01.2017р. №11 "Про ліквідацію підрозділу лісопромисловий комплекс та скорочення посад".

Позивач, вказуючи на те, що грошові кошти в розмірі 2813037,00 грн., перераховані ним на рахунок відповідача, отримані останнім без достатніх на те правових підстав, на вимогу позивача відповідачем не повернуті, звернувся до суду з позовом про їх стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Разом з тим, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України, звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, а отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі вказаної норми лише за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

За таких обставин, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна (грошових коштів), стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна (грошових коштів) однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна (грошових коштів) відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 08.01.2019р. у справі №916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року №6-88цс13 предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 2813037,00 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення: №3304 від 03.05.2018 року 99500,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №82 від 02.05.2018 року; №3016 від 30.03.2018 року 99175,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №67 від 26.03.2018 року; №2692 від 05.05.2017 року 99571,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №36 від 03.05.2017 року; №2633 від 28.03.2017 року 99452,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №27 від 07.03.2017 року; №2630 від 24.03.2017 року 99750,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №34 від 15.03.2017 року; №2624 від 14.03.2017 року 99800,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №27 від 07.03.2017 року; №2622 від 07.03.2017 року 99852,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №18 від 28.02.2017 року; №2618 від 28.02.2017 року 99624,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №07 від 10.02.2017 року; №3432 від 21.02.2017 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №б/н від 16.02.2017 року; №2611 від 14.02.2017 року 99750,00 грн. за матеріали згідно рахунку №07 від 10.02.2017 року; №3861 від 06.09.2016 року 99000,00 грн. за матеріали згідно рахунку №107 від 05.09.2016 року; №1269 від 31.08.2016 року 99250,00 грн. за матеріали згідно рахунку №102 від 22.08.2016 року; №3769 від 19.08.2016 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №98 від 08.08.2016 року; №3685 від 08.08.2016 року 99412,00 грн. за матеріали згідно рахунку №92 від 01.08.2016 року; №2326 від 22.07.2016 року 99500,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №99 від 19.07.2016 року; №1129 від 06.05.2016 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №87 від 04.04.2016 року; №1121 від 28.04.2016 року 98850,00 грн. за матеріали згідно рахунку №87 від 04.04.2016 року; №3041 від 21.04.2016 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №б/н від 18.04.2016 року; №2114 від 13.04.2016 року 50000,00 грн. за будматеріали згідно рахунку №54 від 04.04.2016 року; №1090 від 13.04.2016 року 81000,00 грн. за матеріали згідно рахунку №83 від 04.04.2016 року; №1088 від 08.04.2016 року 99100,00 грн. за матеріали згідно рахунку №83 від 04.04.2016 року; №3168 від 29.03.2016 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №52 від 28.03.2016 року; №3164 від 24.03.2016 року 98900,00 грн. за матеріали згідно рахунку №45 від 21.03.2016 року; №3159 від 18.03.2016 року 99500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №32 від 15.03.2016 року; №1051 від 11.03.2016 року 98500,00 грн. за матеріали згідно рахунку №72 від 01.03.2016 року; №3109 від 04.03.2016 року 99375,00 грн. за матеріали згідно рахунку №27 від 01.03.2016 року; №2983 від 12.02.2016 року 98115,00 грн. за матеріали згідно рахунку №17 від 09.02.2016 року; №1017 від 28.01.2016 року 99312,00 грн. за матеріали згідно рахунку №53 від 25.01.2016 року; №2769 від 16.01.2016 року 99099,00 грн. за матеріали згідно рахунку №4 від 14.01.2016 року; №1004 від 13.01.2016 року 99650,00 грн. за матеріали згідно рахунку №3 від 11.01.2016 року; №1156 від 03.06.2016 року 99750,00 грн. за матеріали згідно рахунку №54 від 24.05.2016 року; №1136 від 17.05.2016 року 99100,00 грн. за матеріали згідно рахунку №45 від 12.05.2016 року, а всього на загальну суму 3111387,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК України).

У ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Із матеріалів справи слідує, що перерахування відповідачу коштів позивачем здійснено з посиланням на рахунки №82 від 02.05.2018р.; №67 від 26.03.2018р.; №36 від 03.05.2017р.; №27 від 07.03.2017р.; №34 від 15.03.2017р.; №27 від 07.03.2017р.; №18 від 28.02.2017р.; №07 від 10.02.2017р.; №б/н від 16.02.2017р.; №07 від 10.02.2017р.; №107 від 05.09.2016р.; №102 від 22.08.2016р.; №98 від 08.08.2016р.; №92 від 01.08.2016р.; №99 від 19.07.2016р.; №87 від 04.04.2016р.; №87 від 04.04.2016р.; №б/н від 18.04.2016р.; №54 від 04.04.2016р.; №83 від 04.04.2016р.; №83 від 04.04.2016р.; №52 від 28.03.2016р.; №45 від 21.03.2016р.; №32 від 15.03.2016р.; №72 від 01.03.2016р.; №27 від 01.03.2016р.; №17 від 09.02.2016р.; №53 від 25.01.2016р.; №4 від 14.01.2016р.; №3 від 11.01.2016р.; №54 від 24.05.2016р.; №45 від 12.05.2016р., які зазначені в призначенні платежів.

Разом з тим рахунків, на підставі яких було здійснено перерахування позивачем відповідачу коштів та які могли би підтверджувати укладення договору у спрощений спосіб, зокрема й шляхом прийняття позивачем визначеної в рахунках пропозиції щодо укладення договору на відповідних умовах, учасниками справи не подано.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

За приписами статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з тим у підтвердження обставин наявності договірних відносин між сторонами відповідач посилається на накладні, виписані ним позивачу на поставку товару - європіддонів на загальну суму 2813037,00 грн.: №1 від 13.01.2016р. на суму 99650,00 грн., №2 від 17.01.2016р. на суму 99000,00 грн., №3 від 29.01.2016р. на суму 99310,00 грн., №4 від 12.02.2016р. на суму 98110,00 грн., №5 від 04.03.2016р. на суму 99370,00 грн., №6 від 12.03.2016р. на суму 98500,00 грн., №7 від 18.03.2016р. на суму 99500,00 грн., №8 від 24.03.2016р. на суму 98900,00 грн., №9 від 29.03.2016р. на суму 99500,00 грн., №10 від 08.04.2016р. на суму 99100,00 грн., №11 від 14.04.2016р. на суму 81000,00 грн., №12 від 15.04.2016р. на суму 50000,00 грн., №13 від 22.04.2016р. на суму 99500,00 грн., №14 від 29.04.2016р. на суму 98850,00 грн., №15 від 07.05.2016р. на суму 99500,00 грн., №16 від 22.07.2016р. на суму 99500,00 грн., №17 від 08.08.2016р. на суму 99500,00 грн., №18 від 19.08.2016р. на суму 99500,00 грн. №19 від 31.08.2016р. на суму 99250,00 грн., №20 від 07.09.2016р. на суму 99000,00 грн. (містять підписи в графі "Директор", що стосується постачальника, та в граві "Гол.бухгалтер", що стосується одержувача), №7 від 14.02.2017р. на суму 99750,00 грн., №б/н від 21.02.2017р. на суму 99500,00 грн., №7 від 28.02.2017р. на суму 99620,00 грн., №18 від 07.03.2017р. на суму 99850,00 грн., №18 від 14.03.2017р. на суму 99800,00 грн., №34 від 23.03.2017р. на суму 99750,00 грн., №27 від 28.03.2017р. на суму 99450,00 грн., №36 від 05.05.2017р. на суму 99570,00 грн., №67 від 30.03.2018р. на суму 99170,00 грн. (містять підписи в графах "Відвантажив(ла)" та "Отримав(ла)").

Однак надані відповідачем накладні судом оцінюються критично з огляду на положення ч. ч. 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Пункт 2.4. Положення також визначає, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Вказане свідчить про те, що накладна як належний доказ здійснення господарської операції - передачі товару, може братися судом до уваги лише в тому випадку, коли вона містить всі необхідні реквізити (обов`язкові).

Таким чином, аналізуючи норми законодавства, суд доходить висновку, що підпис уповноваженої особи на первинних документах є обов`язковим реквізитом, який надає документу чинності, створює відповідні права і обов`язки особам, які його підписали, підтверджують правдивість та реальність господарської операції.

Долучені відповідачем копії накладних в окремих випадках (накладні №1 від 13.01.2016р., №2 від 17.01.2016р., №3 від 29.01.2016р., №4 від 12.02.2016р., №5 від 04.03.2016р., №6 від 12.03.2016р., №7 від 18.03.2016р., №8 від 24.03.2016р., №9 від 29.03.2016р., №10 від 08.04.2016р., №11 від 14.04.2016р., №12 від 15.04.2016р., №13 від 22.04.2016р., №14 від 29.04.2016р., №15 від 07.05.2016р., №16 від 22.07.2016р., №17 від 08.08.2016р., №18 від 19.08.2016р., №19 від 31.08.2016р., №20 від 07.09.2016р.) містять підписи осіб в графах " Директор " та " Гол . Бухгалтер" без зазначення прізвища осіб, які вчинили підписи, та одночасно не містять підписів на засвідчення передання та приймання товару, в решті накладних (№7 від 14.02.2017р., №б/н від 21.02.2017р., №7 від 28.02.2017р., №18 від 07.03.2017р., №18 від 14.03.2017р., №34 від 23.03.2017р., №27 від 28.03.2017р., №36 від 05.05.2017р., №67 від 30.03.2018р.) наявні підписи в графах "Отримав(ла)" та "Відвантажив(ла)" без зазначення прізвища чи будь яких інших даних осіб, що вчинили підпис, з огляду на що ідентифікувати осіб, які складали ці документи не вбачається за можливе, у зв`язку з чим вказані накладні не можуть вважатися належними доказами, що підтверджують поставку товарів відповідачем позивачу.

Виходячи з наведеного, надані відповідачем копії накладних не можуть бути доказами господарських відносин та операцій між сторонами у справі.

Також звертається увага, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні" платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Згідно ст. 22 вказаного Закону, платіжне доручення є розрахунковим документом, за допомогою якого здійснюється ініціювання грошового переказу. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті України, затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 року №22, тлумачить розрахунковий документ як документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Тобто платіжне доручення є документом, який підтверджує факт виконання банком вимоги клієнта по здійсненню перерахунку коштів з рахунку клієнта на рахунок отримувача. Отже, платіжні доручення, самі по собі (без інших супутніх документів, як наприклад листів, телеграм, телефонограм), не є доказами наявності між сторонами певної домовленості, а є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують проведення господарської операції - оплати, підставою якої має бути договір. Відсутність же договору є свідченням безпідставності господарської операції.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на дані фінансової звітності, бухгалтерського обліку позивача та, зокрема висновок ФОП Бойка Ю.М. №3 від 26.03.2019, оскільки такі відомості самі по собі не є підставою виникнення цивільних прав та/чи обов`язків, не містять ознак правочину, про наявність якого стверджує відповідач. Дані бухгалтерського, податкового обліку за відсутності чи наявності належним чином складених первинних документів не можуть слугувати безпосереднім доказом виникнення або відсутності господарських зобов`язань.

З приводу посилання відповідача на те, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, суд зауважує, що порушення таких правил безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи (позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 27.08.2018 у справі №916/43/18).

Також звертається увага і на відсутність будь-яких доказів які би підтверджували відвантаження, транспортування значної кількості піддонів, що зазначена у видаткових накладних.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за висновком суду, відсутність господарських зобов`язань, які б виникали з правочинів чи інших передбачених законом актів, як на час перерахунку коштів так і на час розгляду справи, свідчить про безпідставність утримання коштів в сумі 2813037,00 грн. відповідачем.

Згідно з ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2813037,00 грн. безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими.

Разом з тим відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача строків позовної даності.

Як убачається зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Загальна позовна давність на підставі ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність на підставі ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (п. 2.2 постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

З огляду на наведене, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушено, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові в зв`язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позивач стверджує, що трирічний строк позовної давності до заявлених вимог необхідно обчислювати з 10.08.2018, коли позивач виявив перерахування коштів без законних підстав і повідомив про це правоохоронні органи.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається не лише від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила, але й від дня, коли особа могла довідатися про таке порушення.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

До принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності стаття 4 зазначеного Закону відносить, зокрема повне висвітлення (фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі); безперервність (оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі); нарахування (доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів).

Позивач не був обмежений у своєму праві здійснити перевірку доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів та звірку розрахунків з відповідачем, яка ним була здійснена у подальшому, у будь-який час після перерахування коштів.

Тобто позивач не мав об`єктивних зовнішніх чи інших перешкод у доступі до законодавства, до інформації про свою діяльність і, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про порушення своїх прав.

Звертається увага на надані відповідачем накази Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства "Про проведення внутрішнього аудиту в ДП "Славутське лісове господарство" від 06.06.2016 №33, 28.11.2018 №110, а також звіти керівника підприємства про виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку та майнового стану підприємства, які враховуються під час укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності за 2016-2018 роки, які свідчать про можливість позивача виявити порушення своїх прав в ході здійснення відповідних аудитів та звітування керівника.

Також, виходячи з правової природи безпідставно отриманого майна, суд зауважує, що виникнення у набувача обов`язку з повернення такого майна не залежить від часу виявлення потерпілим безпідставності набуття майна. Обов`язку з повернення безпідставно набутого майна кореспондує право особи вимагати такого повернення.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що строк позовної давності необхідно обчислювати з моменту перерахування позивачем коштів.

Позиція щодо обчислення початку перебігу позовної давності за вимогами про стягнення безпідставно отриманих коштів з моменту їх перерахування відображена також у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №924/173/19, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 08.10.2019.

Будь-яких причин пропуску позивачем строку позовної давності суду не наведено.

Таким чином, враховуючи звернення позивача до суду з позовом 11.02.2020р. (штамп відділення поштового зв`язку), суд констатує частковий пропуск позивачем встановленого законодавством трирічного строку позовної давності, а саме: в частині вимог про стягнення 995974,00 грн., перерахованих відповідачу до 11.02.2017р. (№3861 від 06.09.2016р. - 99000,00 грн., №1269 від 31.08.2016р. - 99250,00 грн., №3769 від 19.08.2016р. - 99500,00 грн., №3685 від 08.08.2016р. - 99412,00 грн. №2326 від 22.07.2016р. - 99500,00 грн., №1129 від 06.05.2016р. - 99500,00 грн. №1121 від 28.04.2016р. - 98850,00 грн., №3041 від 21.04.2016р. - 99500,00 грн., №1090 від 13.04.2016р. - 81000,00 грн., №2114 від 13.04.2016р. - 50000,00 грн., №1088 від 08.04.2016р. - 99100,00 грн., №3168 від 29.03.2016р. - 99500,00 грн., №3164 від 24.03.2016р. - 98900,00 грн., №3159 від 18.03.2016р. - 99500,00 грн., №1051 від 11.03.2016р. - 98500,00 грн., №3109 від 04.03.2016р. - 99375,00 грн., №2983 від 12.02.2016р. - 98115,00 грн., №1017 від 28.01.2016р. - 99312,00 грн., №2769 від 16.01.2016р. - 99099,00 грн. №1004 від 13.01.2016р. - 99650,00 грн.).

В контексті наведеного суд вважає за доцільне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) та який наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Виходячи з вищенаведених обставин справи, законодавчих норм, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме: в частині стягнення 995974,00 грн. безпідставно отриманих коштів. У позові в частині стягнення 1916563,00 грн. належить відмовити у зв`язку із пропуском позовної давності.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи положення ст. 129 ГК України, висновок суду про наявність порушеного відповідачем права позивача, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представником позивача подано клопотання (від 11.03.2020) про збільшення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, на 5000,00 грн. та, відповідно, стягнення з відповідача47195,56 грн. з яких, 42195,56 грн. судового збору, 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано:

- додаток від 10.02.2020 №5 до договору про надання правової допомоги від 16.09.2019 №7, відповідно до якої гонорар адвокатського бюро за підготовку позовної заяви державного підприємства "Славутське лісове господарство" до Чернюка Р.О. та за участь у суді першої інстанції становить 5000 гривень; клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар відповідно до цього договору шляхом здійснення повної попередньої оплати, яка становить 5000 гривень;

- ордер на надання правової допомоги ДП "Славутське лісове господарство" від 16.09.2019 серії ХМ №041108, виданий адвокатським бюро "Миколи Бровчука" на надання правової допомоги за договором №7 від 16.09.2019 адвокатом Бровчуком М.В.;

- платіжне доручення від 11.02.2020р. №4270 про сплату ДП "Славутське лісове господарство" АБ Миколи Бровчука 5000,00 грн. плати за юридичні послуги згідно з рахунком від 10.02.2020р. №2.

Представник відповідача просить клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу залишити без розгляду з огляду на пропуск процесуального строку.

Статтею 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З матеріалів справи слідує, що звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 42195,56 грн. судового збору. При цьому, позивачем подано клопотання (від 11.03.2020р.) про відшкодування судових витрат, в якому він збільшив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на 5000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з вищенаведених обставин, суд вважає, що позивачем не пропущено строку на подання попереднього розрахунку судових витрат (поданий з позовною заявою) та такий розрахунок не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат (до складу яких входять витрати на професійну правничу допомогу), які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Таким чином, суд не вбачає підстав для залишення клопотання позивача про збільшення попереднього розрахунку суми судових витрат без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України.

Разом з тим відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу, визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Отже, виходячи з положень ст. ст. 126, 129 ГПК України та враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, критерії реальності, обґрунтованості та пропорційності заявлених сторонами витрат до предмета спору, з урахуванням його ціни, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 3000,00 грн. витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. З огляду на зазначене, витрати позивача на правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн. не підлягають відшкодуванню.

Відповідач у відзиві на позов просить стягнути з позивача 31500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та надає попереднє визначення суми витрат на професійну правничу допомогу (загальна сума витрат становить 31500,00 грн.).

У підтвердження таких витрат відповідачем надано:

- додаткову угоду №1 від 17.02.2020р. до договору про надання правової допомоги від від 17.02.2020р. №17-02/2020 (адвокат Їгіт О.І., клієнт ФОП Чернюк Р.О.), яка відповідно до п. 1 визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги у спорі про стягнення з Чернюк Р.О. на користь ДП "Славутське лісове господарство" безпідставно отриманих коштів за 2016-2018 роки. Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції (господарський суд Хмельницької області); у п. 2 угоди визначена вартість послуг (загальна вартість 30000,00 грн.); у п. 3 угоди визначено порядок оплати гонорару: оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку - 70% вартості послуги сплачується після відкриття провадження у справі, решта суми - протягом 3 днів з дня винесення рішення судом першої інстанції; у п. 7 угоди визначено порядок приймання-передачі наданої правничої допомоги (зокрема, правнича допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності));

- підписаний адвокатом Їгіт О.І. (виконавець) та ФОП Чернюком Р.О. (замовник) акт виконаних робіт від 18.02.2020р., відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги у формі згідно з наведеним в акті переліком відповідно до договору про надання правничої допомоги №07-02/2020 від 17.02.2020р.;

- ордер на надання правової допомоги від 17.02.2020р. серії КВ №381377, виданий адвокатом Їгіт О.І. на надання правової допомоги ФОП Чернюку Р.О. за договором №17-02/2020 від 17.02.2020р.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 13.09.2018 №5958, видане Їгіт О.І.;

Однак, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України судові витрати відповідача на надання професійної правничої допомоги адвоката покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов державного підприємства "Славутське лісове господарство", м. Славута Хмельницької області до фізичної особи-підприємця Чернюка Руслана Олександровича, м. Славута Хмельницької області про стягнення 2813037,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Чернюка Руслана Олександровича, АДРЕСА_1 (ін.н. НОМЕР_1 ) на користь державного підприємства "Славутське лісове господарство", Хмельницька область, м. Славута, вул. Кузовкова, буд. 1 (код 00993314) 995974,00 грн. (дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 00 коп.) коштів, 14939,61 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять гривень 61 коп.) витрат зі сплати судового збору, 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

В частині стягнення 1916563,00 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням ч. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення".

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Рішення підписано та складено 22.06.2020р.

Суддя С.В. Гладій

Відрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( 30000, м. Славута, Хмельницької обл., вул. Кузовкова,1) (реком. з повід.)

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 )(реком. з повід)

Дата ухвалення рішення11.06.2020
Оприлюднено23.06.2020

Судовий реєстр по справі —924/116/20

Ухвала від 14.09.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Постанова від 30.08.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 30.08.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 23.07.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 22.09.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 14.09.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 14.09.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Ухвала від 22.07.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

Рішення від 11.06.2020

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Гладій С.В.

Ухвала від 25.05.2020

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Гладій С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні