Постанова

від 10.06.2020 по справі 760/27143/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 760/27143/18 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Букіна О.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2386/2020 Доповідач - Гаращенко Д.Р.

10 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

Головуючого судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Гавриленко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

16 січня 2019 року позивач подала заяву про зміну предмета позову в якій остаточно просила змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , за судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 12.12.2017 по справі № 760/23640/17 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 107 927,00 грн. до досягнення дитиною повноліття (т. 2 а.с. 29-42).

В обґрунтування позову зазначила, що з 22 вересня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому подружнє життя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не склалося.

17 січня 2017 року ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу.

З червня по листопад 2017 року ОСОБА_2 сплачував кошти ОСОБА_1 у розмірі по 1 500,00 грн. на утримання доньки ОСОБА_3 в добровільному порядку.

Зазначила, що цих коштів не було достатньо для належного забезпечення доньки всім необхідним для її розвитку та утримання, а тому позивач вимушена була звернутись до Солом`янського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з відповідача у розмірі 1/4 від його доходу.

Наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02 листопада 2017року.

Святошинським РВ ДВС м. Києва було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу про стягнення аліментів на дитину.

Позивач зазначила, що аліменти на дитину отримує несвоєчасно із затриманням на 3-4 місяці у розмірі 3000-3500 грн. на місяць, виходячи з розрахунку статистичних даних середньої заробітної плати по м. Києву.

Вважає, що розмір присуджених судом аліментів є недостатнім для належного утримання доньки ОСОБА_3 , виходячи з розвитку її здібностей, культурно-естетичного виховання, забезпечення належного медичного догляду та відпочинку.

Зазначила, що їй необхідно щорічно нести витрати на санаторно-курортне лікування та дієтичне харчування дитини.

Дитина потребує належної фізичної підготовки та медичного обслуговування, а тому позивач має нести витрати пов`язані з придбанням абонементу до фітнес клубу 5 елемент у розмірі 11 500,00 грн. на місяць та відповідно медичного страхування у клініці Into-Sana" (Одеса) у розмірі 20 703,00 грн. на рік та Добробут (м. Київ) у розмірі 18 151,00 грн. на рік, відвідування дитячого психолога 5 000,00 грн. на місяць та транспортні витрати на перевезення дитини у розмірі 16 600,00 грн. на місяць.

Позивач на даний час не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Посилається на те, що відповідач є заможною людиною, бізнесменом, політиком та депутатом Одеської обласної ради, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 107 927, 00 грн. щомісячно.

Зазначила, що у відповідач є власником рухомого та нерухомого майна, немайнових активів (торгівельні марки), а тому має можливість отримувати дохід та сплачувати аліменти з вказаного доходу, в тому числі, але не виключно дивіденди (інші доходи) від своєї офшорної компанії НАШКО 888 (Британські Віргінські острови).

Також звернула увагу на те, що відповідач несе значні витрати на утримання інших дітей, а саме: усиновленого сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки діти навчаються у приватній школі ТОВ Київська загальноосвітня приватна школа І-III ступенів Британська міжнародна школа - Київ та частину оплати за навчання яких здійснював відповідач.

Неодноразово перетинав кордон України протягом періоду сплати аліментів, ніс витрати на авіаперевезення для себе та своїх дітей від іншого цивільного шлюбу та витрати на відпочинок в межах України.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, встановлений судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 12.12.2017 у справі за № 760/23640/17 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000,00 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 - апелянт 1 подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови в задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що рішення суду першої інстанції є незаконним в частині визначення судом розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 40 000,00 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону.

Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі на утримання доньки ОСОБА_3 та стягнення з відповідача аліментів в сумі 107 957,00 грн.

ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума 40 000, 00 грн. щомісячно достатній розмір аліментів на утримання дитини. Звертає увагу суду, що апелянт несе фактичні витрати на утримання доньки ОСОБА_3 близько 138 178,00 грн. щомісячно.

ОСОБА_1 вважає, що суд ухвалюючи рішення безпідставно не включив в аліментні зобов`язання витрати на оплату праці педагога з домашньої освіти та витрати на облаштування дитячої кімнати, а також витрати, пов`язані з майбутнім навчанням доньки ОСОБА_8 міжнародній школі, витрати пов`язані з фізичною підготовкою в фітнес клубі "5Елемент", витрати на оздоровлення та відпочинок у літній та зимовий період у спеціалізованих санаторіях, витрати на авіаперельоти та транспортні витрати ТОВ "Бейбі Трансфер".

Вказала, що зазначені витрати щомісячні, та не є такими, що викликані особливими здібностями дитини, а пов`язані з забезпеченням доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 всім необхідним для її утримання, а також фізичного, психологічного та гармонійного розвитку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції адвокат Сібірцева О.С. представник ОСОБА_2 - апелянт 2, подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що ухвалюючи рішення про часткове задоволенні позову суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права.

Відповідач не отримував копію ухвали про забезпечення доказів, не мав можливості ознайомитись з матеріалами справи. Суд першої інстанції при розгляді справи порушив принцип змагальності сторін.

На думку апелянта, докази надані позивачем та прийняті судом є недопустимими в розумінні ст. 78 ЦПК України.

Документи, що були надані позивачем на підтвердження здійснення оплати за навчання у школі дітей ОСОБА_2 від попереднього шлюбу, а також оплати у авіакомпаніях квитків за переліт не доводять тієї обставини, що саме за кошти ОСОБА_2 були здійснені усі розрахунки.

Апелянт вважає, що судом порушено порядок оцінки доказів, прийнято до уваги недопустимі докази, на підставі яких здійснено помилковий висновок щодо несення значних витрат ОСОБА_2 на утримання інших неповнолітніх дітей та власних поїздок за кордон.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано положення ст. ст. 180, 182 СК України, ч.ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, а також положення ст.ст. 76, 77, 79, 80, 89 ЦПК України, у зв`язку з чим суд прийшов до помилкового висновку на підставі неналежних, недостовірних та недостатніх доказів при наведенні мотивів судового рішення щодо наявності підстав для зміни порядку стягнення аліментів та розміру аліментів, внаслідок такої зміни.

17 березня 2019 року адвокат Сібірцева О.М. представник ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

У відзиві зазначила, що пояснення позивача по справі є суперечливими, доводи апеляційної скарги необґрунтовані та є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просили її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 заперечували, просили залишити її без задоволення.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Сібірцева О.С. в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про день, час та місце розгляду справи.

10 червня 2020 року адвокат Сібірцева О.С. подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи з підстав карантинних заходів. При цьому в клопотанні підтвердила, що ОСОБА_2 було відомо про день, час та місце судового засідання.

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду клопотання адвоката Сібірцевої О.С. було залишено без задоволення оскільки адвокат Сібірцева О.С. в обгрунтування підстав відкладення розгляду справи послалась на лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року, який перш за все носить рекомендований характер, та Постанову КМУ № 211 від 11 березня 2020 року про введення певних жорстких карантинних дій, з певними обмеженнями, яка на час розгляду справи вже не діяли.

Колегія суддів вважає, що введення КМУ адаптивного карантину не обмежує участь учасників процесу в судовому засіданні.

Доказів того, що адвокат Сібірцева О.С. та ОСОБА_2 відносяться до осіб які знаходиться в певній зоні ризику суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її адвоката, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис №1744, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (т .1 а.с.14).

Від шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, зареєстрованого відділом громадської статистики, штату Флорида ( т .1 а.с.21-23).

Судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів - ОСОБА_2 , але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02.11.2017 (Т.1 а.с.26).

ОСОБА_2 має інших трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (т.2 а.с.14, 15, 16).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору про навчання № PS/Y5-18/P/I/18 від 25 серпня 2018 року, укладеного між ТОВ Британська міжнародна школа - Київ та ОСОБА_2 , вартість навчання ОСОБА_7 за навчальний рік 2018-2019 склала 21192,00 дол. США.

Розмір сплачених коштів ОСОБА_2 за навчання з 13 грудня 2017 року по 25 березня 2018 року становить 196 891,00 грн., що підтверджується договором та довідкою про вартість навчання (т.3 а.с.78-88, 113).

На підставі договору № PS/Y6-17/P/I/18 про навчання у школі від 25 серпня 2018 року укладеного між ТОВ Британська міжнародна школа - Київ та ОСОБА_2 , вартість навчання ОСОБА_7 за навчальний рік 2018-2019 склала 24 669,00 дол. США.

Розмір сплачених коштів ОСОБА_2 за навчання з 13 грудня 2017 року по 25 березня 2018 року становить 410 581,00 грн., що підтверджується договором та довідкою про вартість навчання (т.3 а.с.89-99, 114).

На підставі договору № PS/Y8-20/P/I/17 про навчання у школі від 29 серпня 2017 року укладеного між ТОВ Британська міжнародна школа - Київ та ОСОБА_2 , вартість навчання ОСОБА_5 за навчальний рік склала 24 234,00 дол. США.

Розмір сплачених коштів ОСОБА_2 за навчання з 13 грудня 2017 року по 25 березня 2018 року становить 211 037,00 грн., що підтверджується договором та довідкою про вартість навчання (т.3 а.с.100-112, 115).

Крім того як вбачається з відповіді ТОВ Міжнародні авіалінії України , ОСОБА_2 було придбано авіаквитки на себе та дітей в грудні 2017 року на суму 60 239,00 грн., в серпні 2018 - 139 005, 00 грн., в грудні 2018 - 36 366,00 грн. (т.3 а.с.123-127).

Відповідно до відповіді ТОВ Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс РІКСОС-ПРИКАРПАТТЯ ОСОБА_2 разом з дітьми проживав в даному центрі з 25 травня 2018 року по 28 травня 2018 року та витрати склали 40 680,00 грн. (т.3 а.с.134).

Як вбачається з відповіді головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 13.12.2017 по 14.01.2019 неодноразово перетинав державний кордон України, зокрема, сам відповідач здійснював перетин кордону 40 разів (т.3 а.с.19).

Відповідно до декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_2 за 2016 та 2017 роки, заощадження (грошові активи) збільшилися (т.1 а.с. 28-83).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявні у справі докази свідчать про те, що відповідач є матеріально забезпеченою особою та таким, що має інші не регулярні доходи, а тому може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у більшому розмірі.

Розмір аліментів у твердій грошовій сумі 40 000,00 грн. щомісячно з наступною індексацією починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття, буде достатнім розміром для належного утримання неповнолітньої доньки сторін - ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає зазначеній нормі процесуального закону.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 3 статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Відповідно до законодавства України на батьків дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покладено обов`язок утримувати доньку до досягненню нею повноліття.

Відповідно до частин 1,2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про охорону дитинства , виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування заощадження (грошові активи) ОСОБА_2 за 2016 та 2017 роки, (т.1 а.с. 28-83) збільшилися.

ОСОБА_2 хоч і офіційно не працевлаштований, проте, несе значні витрати на утримання інших неповнолітніх дітей, як і значні витрати на здійснення власних поїздок за кордон.

Доказів того, що вищезазначені витрати здійснено іншими особами, а не самим відповідачем, суду першої інстанції не було надано.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з віку дитини та враховуючи особливості організації її життя, витрати позивача для духовного, фізичного та естетичного розвитку, нормального харчування та підтриманням стану здоров`я, придбання одягу, товарів на її особисті потреби, відвідування закладів та зон відпочинку, забезпечення її підручниками та розвиваючими іграми, канцтоварами та літературою, є виправданими.

Вважає, що суд першої інстанції вірно здійснив аналіз щомісячних витрат, які несе позивач на утримання дитини, які є виправданими дійсними потребами дитини, виходячи з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання у розмірі близько 80 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з тим, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і створювати для неї необхідні передумови для її розвитку і забезпечення організації її життя.

Та вважає обґрунтованим визначений судом першої інстанції розмір аліментів 40 000,00 грн. щомісячно

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта 1 про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним в частині визначення судом розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 40 000,00 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону.

Суд першої інстанції виходив з реальних витрат які несе позивач.

Вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з відповідністю нормам процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів в сумі 40 000, 00 грн. є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Колегія суддів вважає, що позивач не позбавлена права вирішувати питання про додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта 2 щодо порушення змагальності сторін судом першої інстанції. Зазначений довід нічим не доведений.

Апелянтом 2 не обґрунтовано те, що докази надані позивачем та прийняті судом є недопустимими в розумінні ст. 78 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що документи, які були надані позивачем на підтвердження здійснення оплати за навчання у школі дітей ОСОБА_2 від попереднього шлюбу, а також оплати у авіакомпаніях квитків за переліт, а також подана ним декларація свідчить про можливість відповідача нести аліментні витрати у розмірі встановленому судом першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновком апелянта 2 про те, що судом першої інстанції невірно застосовано положення ст. ст. 180, 182 СК України, ч.ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, а також положення ст.ст. 76, 77, 79, 80, 89 ЦПК України, у зв`язку з чим суд прийшов до помилкового висновку на підставі неналежних, недостовірних та недостатніх доказів при наведенні мотивів судового рішення щодо наявності підстав для зміни порядку стягнення аліментів та розміру аліментів, внаслідок такої зміни.

На думку колегії суд першої інстанції всебічно дослідив наявні в матеріалах справи докази та ухвалив вірне справедливе рішення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скарги сторін без задоволення.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на правильність та обґрунтованість висновків суду у рішенні від 29.05.2019 не впливають.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 червня 2020 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль