Ухвала

від 17.06.2020 по справі 757/9123/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1292/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ТОВ «ТОРГОВА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ», адвокат ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора ТОВ «ТОРГОВА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ» ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках у АТ «Укрбудінвестбанк», адреса: м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8: № НОМЕР_1 (МФО 380377, код валюти 980 - українська гривня) відкритого ТОВ «Торгова енергетична компанія України» ЄДРПОУ 39477502 шляхом заборони розпорядження вказаними грошовими коштами, та зупинення видаткових операцій за вказаним рахунком, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, з зобов`язанням службових осіб банківської установи надати органу досудового розслідування довідку про залишок коштів на вказаних рахунках та виписок руху грошових коштів по вказаному рахунку на день накладення арешту.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «ТОРГОВА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ» директор ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необгрунтованість, постановити нову ухвалу, якою зняти арешт на грошові кошти, які обліковуються на рахунку у АТ «Укрбудінвестбанк», адреса: м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8: № НОМЕР_1 (МФО 380377, код валюти 980 - українська гривня).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що органом досудового слідства кримінальне провадження не відкривалось, про підозру жодній особі не повідомлено. Вказує, що він не є підозрюваним, обвинуваченим, або особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння.

Також автор апеляційної скарги зазначає, що арешт рахунків є безпідставним, незаконним та призводить до повної зупинки підприємницької діяльності і блокування виплат заробітної плати. Стверджує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Додає, що ініціатором клопотання не визначено розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує про відсутність доказів причетності товариства до кримінального правопорушення, яке розслідується органом досудового розслідування. Додає, що розгляд клопотання відбувся без повідомлення власника майна.

На адресу суду надійшли доповнення до апеляційної скарги представника власника майна ТОВ «ТОРГОВА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ», адвоката ОСОБА_7 , в яких він зазначає про відсутність даних стосовно причетності службових осіб товариства до вчинення кримінального правопорушення, що розслідується. Стверджує про невідповідність арештованого майна критеріям визначеним ст. 98 КПК України та додає, що товариство здійснює законні фінансово-господарські операції, зокрема правочини на перевезення небезпечних вантажів, дизельного палива та автомобільних бензинів, про що укладаються договори з контрагентами та має відповідну ліцензію на перевезення цих небезпечних вантажів.

Також адвокат акцентує увагу на те, що жодному працівникові товариства про підозру не повідомлено. Стверджує, що ні клопотання, ні матеріали додані до нього, не містять доказів того, що накладення арешту є необхідним для досягнення цілей, визначених ч. 2 ст. 170 КПК України.

У підсумку захисник зазначає про порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску строку вказує, що копію оскаржуваного судового рішення отримано стороною захисту 22.07.2019.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що копію оскаржуваної ухвали апелянтом отримано 22.07.2019, апеляційна скарга подана до суду 23.07.2019, п`ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління НП України перебувають матеріали кримінального провадження №120181000000000034, відомості про яке 12.01.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

22.02.2019 заступник начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальник управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках у АТ «Укрбудінвестбанк», адреса: м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8: № НОМЕР_1 (МФО 380377, код валюти 980 - українська гривня) відкритого ТОВ «Торгова енергетична компанія України» ЄДРПОУ 39477502, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року, задоволено, проте зтаким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий прокурор не дотримався.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів провадження,заступник начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальник управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України ОСОБА_9 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації (а.с. 1-5).

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені прокурором у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Крім того, представленими в апеляційний суд матеріалами встановлено, що у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, що є необхідною умовою при накладенні арешту саме з метою, передбаченою п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Разом з цим ч. 4 ст. 170 КПК України передбачено право накладення арешту на майно третьої особи за умови якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України.

Положеннями статті 962 КК України передбачено підстави застосування спецконфіскації, зокрема у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, наявність цих підстав має бути доведена ініціатором клопотання згідно ч. 5 ст. 132 КПК України, чого зроблено у даному випадку не було.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання прокурора, колегія суддів вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

В свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.

З урахуванням наведених порушень КПК України, інші доводи апеляційної скарги, є передчасними.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «ТОРГОВА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ» ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках у АТ «Укрбудінвестбанк», адреса: м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8: № НОМЕР_1 (МФО 380377, код валюти 980 - українська гривня) відкритого ТОВ «Торгова енергетична компанія України» ЄДРПОУ 39477502, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України ОСОБА_9 про арешт майна.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4