Постанова

від 22.06.2020 по справі 923/361/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/361/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон - Мусулевський А.А. за ордером від 03.02.2020 року серія ХС № 126717;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро - не з`явився;

від Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м. Херсон - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро

на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року, м. Херсон, суддя Литвинова В.В., повний текст рішення складено 16.01.2020 року

у справі № 923/361/19

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро

до відповідача-2 Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м. Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 684 037 грн. 74 коп. за договором про надання транспортних послуг

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м.Херсон

про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро та Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м. Херсон, в якій просила суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро та Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон заборгованість за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України №01/12-16 від 01.12.2016 року в сумі 549 498 грн., а також за несвоєчасне виконання відповідачем-1 зобов`язань за період з 01.01.2019 року по 08.05.2019 року: пеню у сумі 69176 грн. 53 коп., інфляційні втрати та 3% річних в загальній сумі 19 070 грн. 80 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон відповідачу-1 були надані транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, про що сторонами було складені та підписані відповідні акти на загальну суму 549 498 грн., проте відповідач-1, в порушення вимог п. 1.1., 2.1.7, 4.1. Договору, свої зобов`язання з оплати отриманих послуг не виконав, що також підтверджується підписаним між вказаними особами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2018 року, з огляду на що було зроблено відповідні нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

При цьому, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за вказаним договором, між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро 07.09.2017 року було укладено Договір поруки, за яким відповідач-2 зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з боржником за невиконання зобов`язань за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року, з огляду на що позивач просить стягнути заборгованість, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних з відповідачів солідарно.

Право вимоги позивача, як стягувача за спірними правовідносинами ґрунтується на укладеному між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м.Херсон договорі від 08.04.2019 року про відступлення права вимоги за Договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року та Договором поруки від 07.09.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.05.2019 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі № 923/361/19.

04.06.2019 року до Господарського суду Херсонської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон та Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон, в якій позивач за зустрічним позовом просив суд визнати Договір про відступлення права вимоги від 08.04.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон недійсним, а також відшкодувати позивачу за зустрічним позовом судові витрати за рахунок позивача за первісним позовом.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що на момент укладання спірного договору заборгованість позивача за зустрічним позовом перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон на суму 549 498 грн. за договором №01/12-16 була відсутня, оскільки строк виконання зобов`язання не настав через неотримання позивачем за зустрічним позовом всіх необхідних документів щодо оплати отриманих послуг, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м.Дніпро вважає, що перехід права вимоги не відбувся через недоведеність позивачем настання строку виконання та обсягу зобов`язань позивача за зустрічним позовом перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП". Також позивач за зустрічним позовом посилається на неотримання повідомлення про відступлення права вимоги. З огляду на вказане, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м.Дніпро зазначає, що, на його думку, зміст спірного договору суперечить положенням ст.ст. 203, 215, 512-514 Цивільного кодексу України, а тому має бути визнаний недійсним.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.06.2019 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

19.11.2019 року до Господарського суду Херсонської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, в якому позивач за первісним позовом просив суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро та Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м. Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон заборгованість за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року в сумі 549 498 грн., а також за несвоєчасне виконання відповідачем-1 зобов`язань за період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року: пеню у сумі 97 103 грн. 07 коп., інфляційні втрати та 3% річних в загальній сумі 37 436 грн. 67 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги за первісним позовом судом першої інстанції розглядались з урахуванням вказаної заяви про збільшення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року у справі №923/361/19 (суддя Литвинова В.В.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено в повному обсязі; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА та Приватного підприємства Дніпровська компанія Судосервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП заборгованість у сумі 549 498 грн. основного боргу, пеню у сумі 97 103 грн. 07 коп., інфляційні втрати в сумі 22 848 грн. 63 коп., три відсотки річних в сумі 14 588 грн. 04 коп. та судовий збір в сумі 10 260 грн. 56 коп.; у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що на підставі Договору, складених на його виконання заявок на перевезення вантажів, підписаних актів наданих послуг, платіжних доручень, які свідчать про часткову оплату прийнятих послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП у період з 19.12.2017 року по 01.08.2018 року надано Товариству з обмеженою відповідальністю КОРСА транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на суму 549 498 грн., зобов`язання з повної оплати відповідачами не виконано, відбувся перехід права вимоги, з огляду на що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів (з у рахуванням договору поруки) як заборгованості в сумі 549 498 грн., так і штрафних санкцій є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що серед підстав позову відсутнє посилання на конкретні вимоги закону, недодержання яких сторонами в момент вчинення спірного правочину свідчить про їх недійсність (нікчемність).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року у справі № 923/361/19 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон у стягненні солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА та Приватного підприємства Дніпровська компанія Судосервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП заборгованості у сумі 549 498 грн., пені у сумі 97 103 грн. 07 коп., інфляційних втрат в сумі 22 848 грн. 63 коп., три відсотки річних в сумі 14 588 грн. 04 коп. та судового збору в сумі 10 260 грн. 56 коп.; та задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро за зустрічним позовом про визнання Договору про відступлення права вимоги від 08.04.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон недійсним; а також відшкодувати скаржнику за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення в судовому порядку з відповідача-1 за первісним позовом заборгованості за Договором № 01/12-16 пені, 3% процентів річних, інфляційних втрат із посиланням на п.п. 4.1., 5.2. Договору № 01/12-16 та ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України можливо за умови встановлення 4 обставин: 1) перехід до позивача за первісним позовом, як до нового кредитора, права вимоги, яке зазначене у позовній заяві, до відповідача-1 за первісним позовом за Договором № 01/12-16; 2) наявність заборгованості відповідача-1 за первісним позовом перед Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП за Договором № 01/12-16; 3) Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП виконані всі умови для здійснення відповідачем-1 за первісним позовом оплати послуг у встановлений Договором № 01/12-16 строк; 4) у відповідача-1 за первісним позовом не настав строк для виконання зобов`язання по оплаті послуг позивача за первісним позовом.

Щодо встановлення вказаних обставин, скаржник зазначає, що позивачем за первісним позовом на підтвердження наявності в нього права вимоги до відповідача-1 за первісним позовом саме за Договором № 01/12-16 разом з позовом надано суду тільки Акти надання послуг, які не мають відношення до Договору № 01/12-16 (не містять посилання на Договір № 01/12-16), та в позові позивачем за первісним позовом зазначено про те, що ним отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП всі документи на підтвердження заборгованості, що було також підтверджено наданим позивачем за первісним позовом Актом приймання-передачі документації та прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги, який було надано тільки разом із відповіддю на відзив відповідача-1 . Всі інші документи у справі, які були надані позивачем за первісним позовом в якості доказів, подані з порушенням строків, встановлених ст. 80, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Також скаржник зазначає, що висновки суду щодо взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП та відповідача-1 за первісними позовом за період 2016-2017 роки не стосуються предмету спору, оскільки предметом спору у даній справі є вимоги позивача, як нового кредитора (а не як перевізника) про стягнення заборгованості, як зазначає позивач, за надані послуги, які зазначено в Актах наданих послуг, перелік яких додано до позовної заяви, а не за послуги за певний період.

На думку скаржника, судом не доведено те, що Товариство з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП надало відповідачу-1 за первісним позовом транспортні послуги з перевезення вантажів у період з 19.12.2017 року по 01.08.2018 року, не доведено те, що у період з 19.12.2017 року по 01.08.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП та відповідачем-1 за первісним позовом на кожне окреме перевезення вантажу: узгоджено та належним чином оформлено відповідні замовлення (заявки) на колісне перевезення у зазначеному періоді; наявні належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на кожне перевезення, згідно замовлень (заявок) у зазначеному періоді; підписані сторонами акти наданих послуг на кожне перевезення у зазначеному періоді. Судом не доведено факт здійснення та не розписано факт якої саме господарської операції підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Акти наданих послуг тільки містять посилання на Договір на перевезення вантажів, без зазначення реквізитів такого договору. В Актах наданих послуг не зазначено реквізити товарно-транспортних накладних, за якими надавалися послуги перевезення, копії яких містяться в матеріалах справи. Акти наданих послуг, перелік яких наведено в позовній заяві та копії яких додано до позовної заяви, не підписані особисто уповноваженою особою відповідача-1 за первісним позовом.

Щодо копій заявок, які містяться у матеріалах справи, скаржник зазначає, що вони були надані з порушенням ст. 80, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України та є неналежними, недопустимими та недостовірними доказами відповідно до ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України. Зазначені копії заявок за період з 19.12.2017 року по 01.08.2018 року були надані позивачем за первісним позовом та прийняті судом в якості доказів на підтвердження факту надання Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП , як перевізником, відповідачу-1 за первісним позовом послуг саме за Договором № 01/12-16 на суму 549 498 грн. та на підтвердження обсягу зобов`язань з оплати вартості наданих послуг на вказану суму. Проте заявки - Замовлення на перевезення відповідно до п. 1.2 та п. 3.1 Договору № 01/12-16 та ст. 180 Господарського кодексу України, якщо прийняти їх як докази, є саме додатками до цього Договору № 01/12-16, якими визначаються погоджені сторонами, які їх підписали, суттєві умови кожного перевезення, та в жодному разі Замовлення на перевезення відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не являються первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій, оскільки господарські операції повинні здійснюватися на виконання саме тих зобов`язань, які зазначені в цих Замовленнях на перевезення .

Ні Акти наданих послуг, ні рахунки-фактури, ні товарно-транспортні накладні, ні податкові накладні, надані позивачем за первісним позовом та прийняті судом в якості належних, допустимих та достовірних доказів, не містять посилання не тільки на Договір №01/12-16, але і на прийняті судом заявки - Замовлення на перевезення , що, в свою чергу, виключає можливість визначити зв`язок між погодженими сторонами Договору №01/12-16 умовами кожного перевезення та первинними документами (ТТН та актами наданих послуг) наданими позивачем, як новим кредитором, на підтвердження виконання такого погодженого перевезення. Вказане свідчить, що наявні в матеріалах справи Замовлення на перевезення жодним чином не стосуються предмету спору.

Не відповідає обставинам справи, на думку скаржника, і висновок суду про те, що за умовами кожної із складених заявок на перевезення вантажів, які є невід`ємною частиною Договору, його сторони погодили можливість використання електронного відтворення підписів і печаток та узгодили надання такій заявці юридичної сили оригіналу, оскільки сторонами Договору № 01/12-16 не погоджувалося використання факсимільного відтворення підпису уповноважених представників сторін (із наведенням зразків аналогів їхніх власноручних підписів) та печатки за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису при погоджені Замовлень на перевезення, укладені змін та інших доповнень до Договору або первинних документів, які оформлюються на виконання цього Договору. Нормативними актами, якими регулюється порядок складення первинних документів, не передбачається можливість використання Факсиміле при оформленні первинних документів. Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле, як особистого підпису і засвідчені ним документи вважаються укладеними відповідно до вимог законодавства (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/4050/17 від 19.04.2018 року). Підписання документів, в тому числі і первинних за допомогою факсиміле не дає можливості встановити вираження справжньої волі особи, чий підпис відтворено, на настання відповідних правових наслідків.

При цьому, позивачем за первісним позовом відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, та судом не встановлено використання сторонами електронного цифрового підпису та печатки і, відповідно, здійснення між сторонами електронного документообігу під час оформлення та погодження Замовлень на перевезення, первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій.

Зазначені твердження скаржник розповсюджує як на наявні у матеріалах справи заявки, так і на акти наданих послуг.

Щодо наявного у матеріалах справи акту звіряння розрахунків скаржник зауважує, що Акт звірки взаємних розрахунків станом за період 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КОРСА та Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП є неналежним доказом, оскільки, в ньому не зазначено, що його складено за результатами звірки взаємних розрахунків між зазначеними особами саме за Договором № 01/12-16; з його змісту неможливо визначити, по яким саме документам здійснювалося звіряння; в преамбулі Акту звірки не вказано дані уповноважених осіб та документи, які підтверджують їх повноваження на складання цього Акту від імені вказаних сторін. Позивачем до позовної заяви не додано доказів на підтвердження повноважень особи, яка зазначена як підписант від імені Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА . На останній сторінці Акту звірки зазначено, що від Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА : бух. Паскалова , підпис та печатка. Проте відповідачем-1 не надавалося повноважень будь-кому з працівників на складання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА Акту звірки з Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП за Договором № 01/12-16; конверт, в якому нібито на адресу Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП , надійшов Акт звірки, не містить опису вкладення.

Також скаржник не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП послуг з перевезення вантажів на замовлення відповідача-1, окрім іншого, підтверджується товарно-транспортними накладними, оскільки позивачем за первісним позовом не надано, а судом не доведено, що оригінали товарно-транспортних накладних з підписами вантажоодержувачів про отримання товару (вантажу) за фактом здійснення кожного перевезення та на виконання умов Договору № 01/12-16 передані Товариству з обмеженою відповідальністю КОРСА та наявні у останнього. Позивачем за первісним позовом не надано та судом не встановлено наявність доказів направлення Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП або позивачем за первісним позовом та доказів отримання відповідачем-1 за первісним позовом товарно-транспортних накладних з підписами вантажоодержувачів про отримання товару (вантажу).

Скаржник зауважує, що вищевказані товарно-транспортні накладні, відповідно до п.2 Акту прийняття-передачі документації та прав вимоги до договору про відступлення права вимоги від 08.04.2019 року, оформленого між Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП та позивачем за первісним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП на підставі п. 1.1., 1.2 та 2.1.1 укладеного між ними Договору про відступлення права вимоги від 08.04.2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП передав, а позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП прийняв, крім інших документів, ...оригінали товарно-транспортних накладних, що підтверджують наявність заборгованості Боржника за Договором на всю суму, права вимоги на яку здійснюються відступлення прав за цим договором . Вказане свідчить про те, то оригінали відповідних товарно-транспортних накладних, копії яких були надані до матеріалів справи, були наявні у позивача на момент подання позову, та позивачем пропущено строк на подання доказів відповідно до ст. 80, 163, 164 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому копії ТТН до матеріалів справи надає Товариство з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП та засвідчення їх копії свідчить про те, що оригінали знаходяться у останнього, проте як зазначає скаржник, якщо оригінали відповідних товарно-транспортних накладних були передані 08.04.2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП , невідомо з яких документів Товариство з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП зроблено та засвідчено копії, та жодним чином не підтверджено відповідність копій відповідних товарно-транспортних накладних оригіналам, які прийняті судом в якості доказів.

За твердженням скаржника, копії товарно-транспортних накладних не містять інформацію про здійснення перевезення саме Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП . ТТН не містять інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП як перевізника/експедитора, тобто надані ТТН не стосуються предмету спору, та позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів факту належності Товариству з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП на праві власності або користування автомобілів, які зазначені в ТТН, або на підтвердження факту залучення саме Товариства з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП до перевезення осіб, зазначених в ТТН, що, в-свою чергу виключає можливість встановлення зв`язку між здійсненими за ТТН перевезеннями та участі в таких перевезеннях Товариства з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП : або як перевізника або як експедитора.

Окрім іншого, скаржник зауважує, що умовами Договору № 01/12-16 встановлено, що у відповідача-1 за первісним позовом виникає зобов`язання по оплаті послуг тільки після отримання належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, та не передбачено отримання саме копій зазначених документів. Тобто, належним чином оформленими як первинні документи являються тільки акти надання послуг, які містять інформацію про зміст та обсяг здійсненої господарської операції та підписи осіб, які приймали участь в цій господарської операції, та тільки належним чином оформлені акти надання послуг підтверджують факт здійснення господарської операції. та відповідно до вимог ст. 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку таких господарських операцій.

Не відповідає обставинам справи, за твердженням скаржника, висновок суду про те, що у позивача за первісним позовом є право для пред`явлення вимог до відповідача-1 за первісним позовом по оплаті послуг та стягнення штрафних санкцій. Відповідач-1 за первісним позовом заперечує наявність права вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП до відповідача-1 за первісним позовом за будь-якими зобов`язаннями за Договором № 01/12-16 та, відповідно, заперечує перехід до позивача за первісним позовом права вимоги до відповідача-1 за первісним позовом на підставі Договору про відступлення права вимоги. У відповідача-1 за первісним позовом відсутнє право вимоги та, відповідно, відсутня заборгованість станом на 08.04.2019 року - на дату укладення Договору про відступлення права вимоги заборгованості відповідача-1 за Договором № 01/12-16 саме в сумі 549 498 грн.

Також, позивачем за первісним позовом не доведено, що відповідач-1 за первісним позовом отримував від позивача за первісним позовом повідомлення про відступлення права вимоги за Договором про відступлення права вимоги від 08.04.2019 року.

Підсумовуючи вищевикладене, скаржник зазначає, що на його думку, позивачем за первісним позовом не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження права вимоги в нього до відповідача-1 за Договором № 01/12-16; Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП або позивачем за зустрічним позовом не виконано вимоги п. 4.1 Договору та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, виконання яких пов`язано з настанням у відповідача-1 строку для оплати послуг; строк оплати послуг не настав; відсутнє прострочення оплати послуг з боку відповідача-1 за первісним позовом, тобто відсутня обставина, яка підтверджує, що замовником - відповідачем-1 не оплачено послуги у встановлений строк.

В частині рішення суду щодо зустрічних позовних вимог скаржник зазначає, що судом не доведено, а матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів того, що за Договором № 01/12-16 у відповідача-1 за зустрічним позовом наявна заборгованість по оплаті послуг, що строк виконання зобов`язань по оплаті послуг настав та відповідно до відповідача-1 за зустрічним позовом перейшли права вимоги на підставі Договору про відступлення права вимоги, оскільки на момент передання Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУП до відповідача-1 за зустрічним позовом своїх прав, зобов`язання позивача за зустрічним позовом по оплаті були відсутні.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення у справі неправильно застосовано ст. 58-1, ч. 4 ст. 62 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні , ст. 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України; не застосовано ст. 538, 629 Цивільного кодексу України та ч. 1, ч. 7 ст. 193, ч. 3 ст. 220, 218 Господарського кодексу України; а також порушено приписи процесуального права, а саме: ст. 73, 74, 76-78, 86, п. 5 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164, ч. 4 ст. 80, ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідач-1 за первісним позовом вважає незаконною та необґрунтованою ухвалу суду від 12.12.2019 року у справі № 923/361/19, якою відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю КОРСА у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки в обґрунтування своїх позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на підписані сторонами Акти надання послуг, які були оформлені відповідно до вимог Договору № 01/12- 16. До позовної заяви було додано копії наступних Актів надання послуг у кількості 73 штуки. Зазначені Акти не були підписані уповноваженою відповідачем-1 за первісним позовом на їх підписання особою, тобто, не містять підпису Генерального директора ідповідача-1 за первісним позовом - Курочки Віталія Миколайовича . Натомість, додані позивачем за первісним позовом до позовної заяви копії Актів містять сумнівні підписи начебто уповноваженої особи відповідача-1 за первісним позовом - Курочки Віталія Миколайовича . Відмова суду у задоволенні клопотання про проведення експертизи у даній справі, на думку скаржник, а призвела до того, що відповідач-1 за первісним позовом не може довести обставин, які мають значення для справи , на які він посилається, як на підставу своїх заперечень.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА , м. Дніпро на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року у справі № 923/361/19, справу призначено до судового розгляду.

04.03.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА , м. Дніпро на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року у справі №923/361/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві позивач за первісним позовом зазначає, що задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд встановив, і це не оспорюється відповідачем-1, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП і Товариством з обмеженою відповідальністю КОРСА спірний Договір виконувався вказаними сторонами у період 2016-2018 років, про що, як вбачається з наданих до матеріалів справи доказів, відповідно до п. 8.2. Договору, оформлювалися заявки на перевезення вантажів, складалися і підписувалися акти наданих послуг, відповідачем-1 була здійснена часткова оплата наданих і прийнятих послуг у вказаний період.

Посилання відповідача-1 в апеляційній скарзі на те, що виконання Договору його сторонами у період 2016-2018 років не входить до предмету доказування у даній справі, є безпідставними з огляду на те, що у спірний період, з грудня 2017 по серпень 2018 року, на виконання вказаного Договору, за участі відповідача-1 були складені і підписані документи, які за формою і змістом ідентичні тим, які надані позивачем до матеріалів справи (клопотання про приєднання доказів від 01.07.2019 та від 03.07.2019) за період 2016-2018 років, та які були схвалені і оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю КОРСА без жодних заперечень та зауважень.

Також, за твердженням позивача за первісним позовом, безпідставними є доводи відповідача-1 з приводу того, що в актах наданих послуг не вказано, що вони складені сторонами саме на виконання спірного Договору, оскільки як встановлено судом та не спростовано відповідачем-1, між останнім та Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУП не укладались і не діяли будь-які інші угоди, крім Договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 1.12.2016 року.

За твердженням позивача за первісним позовом, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що на підставі Договору, складених на його виконання заявок на перевезення вантажів, підписаних актів наданих послуг, платіжних доручень, банківських виписок, які свідчать про часткову оплату прийнятих послуг, - Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП у період з 19 грудня 2017 року по 1 серпня 2018 року надано Товариству з обмеженою відповідальністю КОРСА транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на суму 549 498 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон зауважує, що не ґрунтуються на доказах аргументи апеляційної скарги про те, що судом надано неправильну оцінку письмовим доказам, які, на думку відповідача-1, містять недоліки та не доводять участь Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА у складанні і підписанні спірних документів, та не дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій. Так, в апеляційній скарзі відповідач-1 стверджує, що письмові докази подані позивачем з порушенням строку їх подачі до суду, є неналежними, недопустимими і недостовірними доказами у справі, тому не повинні були прийматись судом першої інстанції до уваги при ухваленні рішення.

На думку позивача, вказані доводи відповідача-1 позбавлені правового обґрунтування та суперечать фактичним обставинам справи, виходячи з наступного .

Судом правомірно враховано, що факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП послуг з перевезення вантажів на замовлення відповідача-1, крім інших документів, підтверджується товарно-транспортними накладними, відповідно до яких автомобільним перевізником/експедитором є Товариство з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП , в товарно-транспортних накладних, наданих до матеріалів справи, є відмітки про отримання вантажу вантажоодержувачем, зазначеним у заявках. Також судом, з огляду на положення Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, Статуту автомобільного транспорту, враховано, що у складених між Товариством з обмеженою відповідальністю КОРСА і Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП заявках на перевезення сторонами Договору було узгоджено, зокрема маршрут, пункти завантаження/розвантаження, характеристика вантажу, прізвище та ім`я водія, що відповідає змісту наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, в яких зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю КОРСА , відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів та п. 47 Статуту автомобільного транспорту.

При цьому, оригінали товарно-транспортних накладних знаходяться у позивача та надані суду для огляду у судовому засіданні. Жодних доказів на спростування того, що зазначені товарно-транспортні накладні не стосуються спірних перевезень, відповідачем-1 не надано, тому судом вказані докази прийняті як належні на підтвердження здійснення перевезення вантажів за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року та надання відповідачеві-1 послуг на суму 549 498 грн.

Судом також правомірно враховано, що до послуг за договором відносяться не лише послуги з перевезення, а й експедиторські послуги (з організації перевезення), і умовами Договору передбачено право виконавця, в тому числі, залучати незалежних перевізників для надання послуг (п. 2.1. заявок). За таких умов, позивач жодним чином не може вплинути на правильність зазначення вантажовідправником даних щодо перевізника/експедитора при формуванні товарно-транспортної накладної. Внесення змін чи виправлень до товарно-транспортної накладної не передбачено законодавством.

Більш того, Товариство з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП разом з товарно-транспортними накладними надало до матеріалів справи договір транспортного експедирування № ТЕ-16 від 19 квітня 2017 року, за яким у ланцюгу відносин по спірним перевезенням вантажів, Товариство з обмеженою відповідальністю КОРСА виступало як експедитор перед замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю ТЄФІЯ .

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем підтверджено належними доказами в їх сукупності обставини надання транспортно-експедиційних послуг та отримання їх відповідачем-1 на загальну суму 549 498 грн., в той час як відповідачем-1 не спростовано зазначеного належними та допустимими доказами.

Окрім того, із посиланням на постанови від 03.02.2020 року у справі № 909/1073/17, від 04.11.2019 року у справі № 905/49/15 та від 04.07.2018 року у справі № 908/733/16, позивач за первісним позовом зазначає, що сторони не позбавлені можливості доводити надання послуг іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини їх надання (подорожні листи, наряди, транспортні накладні, тощо).

Нормами ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення) визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому суду у розгляді даної справи, окрім обставин оформлення первинних документів, необхідно дослідити факт наявності або відсутності реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Крім вказаного, у постанові від 04.11.2019 року у справі № 905/49/15 Верховним Судом висловлена правова позиція, відповідно до якої у сукупності з іншими доказами підлягають оцінці також податкові накладні і фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку надання спірних послуг.

За клопотаннями позивача від 15.11.2019 року, до матеріалів справи приєднані копії податкових накладних (з квитанціями), складені Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП за наслідками здійснення кожної господарської операції, та зареєстровані в ЄРПН, на підставі яких Товариство з обмеженою відповідальністю КОРСА сформувало свій податковий кредит для зменшення зобов`язань з ПДВ, у спірний період. Вказані докази, хоча і не були враховані судом при ухваленні рішення, об`єктивно підтверджують здійснення господарських операцій з організації перевезення, адже у кожній з наданих податкових накладних містяться фактичні дані, які розкривають зміст здійсненої господарської операції (надання транспортно-експедиційної послуги), що дозволяє ідентифікувати зазначені податкові накладні як такі, що були складені саме за фактом перевезення (організації перевезення) на підставі Договору, що повністю відповідає іншим доказам, які містяться у матеріалах справи (акти надання послуг, заявки та інше).

Також позивач за первісним позовом зауважує, що суд першої інстанції встановив наявність відбитків печатки відповідача-1 на всіх документах, які були складені сторонами на виконання умов спірного договору і подані позивачем як докази та дійшов правильного висновку, що саме відповідач-1 несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на актах і заявках. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 6 листопада 2018 року у справі №910/6216/17 та від 5 грудня 2018 року у справі № 915/878/16. При цьому, суд першої інстанції врахував, що відтиск печатки на документах, які складаються на виконання умов договору, є прямим свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими документами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2020 року у справі № 916/922/19). Встановивши наявність відбитку печатки відповідача-1 на спірних документах та, враховуючи, що відповідач-1 несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем-1, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто, чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 6 листопада 2018 року у справі № 910/6216/17 та від 5 грудня 2018 року у справі №915/878/16.

Оскільки саме відповідач-1 вважає підробленими печатки на спірних документах, то в силу положень ст. 13, 74, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України саме на останнього покладений обов`язок доведення таких власних заперечень на позов.

З урахування викладеного, відповідач-1 не був позбавлений права заявити відповідні доводи в суді першої інстанції, надати відповідні докази та, зокрема, заявити клопотання про призначення судової експертизи з питання з`ясування справжності саме відтисків печатки Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА на спірних документах. Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що печатка Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА використовувалася проти його волі, чи відтиск на спірних документах здійснений іншою особою, ніж відповідач-1. Більш того, відповідач-1 ніколи не заперечував автентичність та ідентичність відбитку печатки, що нанесена на спірних документах та документах, які були подані ним до справи у суді першої інстанції, з відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА (відзиви, клопотання, скарги, копії статуту та інші). За таких обставин, непослідовною і суперечливою є позиція відповідача-1, який після звернення уваги на це представником позивача у суді, почав використовувати печатку іншого зразка (відтиск якої нанесено на апеляційній скарзі та інших документах). Таким чином, позивач звертає увагу апеляційного суду, що первинний документ не може знецінюватися тільки з огляду на те, що відповідач-1 заперечує нібито факт його отримання, зважаючи на наявність інших доказів по справі. Більш того, відповідач-1 не доводив (і не довів) у суді першої інстанції, що підписи та печатки, які стоять на спірних актах наданих послуг не належать Товариству з обмеженою відповідальністю КОРСА , адже без отримання даних документів апріорі неможливо проставити на них підпис та печатку сторони.

Аргументи відповідача-1 щодо неотримання ним оригіналів рахунків-фактур, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних за спірними перевезеннями, не доведені належними і допустимими доказами, з огляду на підписання Товариством з обмеженою відповідальністю КОРСА та проставлення печатки на актах наданих послуг та акті звіряння взаємних розрахунків. При цьому, бухгалтер, який підписав акт звіряння, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків. Вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 року у справі № 916/2403/18.

За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон доводи, наведені в апеляційній скарзі щодо ненадання рахунків, які є підставою для здійснення оплати, є безпідставними і необґрунтованими, оскільки ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку з оплати виконаних робіт (наданих послуг). Окрім того, в кожному підписаному відповідачем-1 актів надання послуг містяться номери та дати рахунків на оплату, а також графи найменування наданих послуг, містяться дані щодо здійсненого перевезення, що є підставою для оплати наданих послуг, та спростовує доводи відповідача-1 про неотримання ним рахунків на оплату.

Щодо доводів скаржника в частині відмови суду першої інстанції у задоволенні його клопотання про проведення експертизи, позивач вважає їх необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з огляду на те, що доказів дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, заявник до клопотання не надав, а наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт складання спірних документів. При цьому, клопотання відповідача-1 про призначення почеркознавчої експертизи лише щодо 5 актів наданих послуг, з наведеним обґрунтуванням про те, що всі інші акти є такими ж самими, та з посиланням на відсутність коштів для проведення експертизи по всім актам, не свідчить про те, що відповідач-1 спростував позовні вимоги та довів належними і допустимими доказами свої заперечення проти позову.

19.03.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, яка було долучено до матеріалів справи.

У відповіді на відзив скаржник спростовує аргументи позивача за первісним позовом доводами, що вже були раніше викладені в апеляційній скарзі.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В зв`язку з введенням з 12 березня на усій території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду 19.03.2020 року повідомлено учасників справи №923/361/19, що судове засідання, призначене на 23.03.2020 року з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року не відбудеться; а також вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року у справі № 923/361/19 у розумний строк на період встановлення в Україні карантину та/або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням короновірусної хвороби "COVID-19".

27.04.2020 року, в зв`язку з усуненням обставин, які унеможливлювали проведення судових засідань через введення на усій території України карантину, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду справу призначено до судового розгляду.

11.06.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке судовою колегією було розглянуто та задоволено.

15.06.2020 року аналогічне клопотання надійшло від Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м. Херсон, яке також було розглянуто судовою колегією та задоволено.

22.06.2020 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано продовженням дії на усій території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами та доповненнями, неможливістю прибуття представника скаржника в судове засідання в зв`язку з обмеженням руху транспорту та добового приросту кількості захворівших.

Також, 22.06.2020 року, до початку судового засідання, електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро надійшло клопотання в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, в якому скаржник просив суд забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 22.06.2020 року о 12:30 год., в режимі відеоконференції.

Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Тобто, останнім днем для подання такого клопотання, з огляду на визначену дату судового засідання у справі (22.06.2020 року) було - 17.06.2020 року, з огляду на що, судова колегія зазначає, що скаржником не дотримано відповідні строки для звернення із таким клопотання, в зв`язку з чим, воно залишається судовою колегією без розгляду.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон підтримав свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, проти задоволення клопотання скаржника про відкладення розгляду справи заперечував та зазначив, що з вказаного клопотання вбачається, що скаржник завчасно знав про проведення судового засідання у справі саме в цю дату, клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції завчасно не подав, наразі існують певні послаблення карантинних заходів, з огляду на що зазначив, що підстави для задоволення такого клопотання відсутні.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро, Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м. Херсон та Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон в судове засідання не з`явились, при цьому у матеріалах справи наявні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон та Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м. Херсон про розгляд справи за відсутності їх представників, які судовою колегією були задоволені, а також клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро про відкладення розгляду справи.

Судовою колегією було розглянуто та відхилено вищезазначене клопотання скаржника щодо відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки дійсно, наразі карантин, запроваджений на території України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами та доповненнями досі триває, проте були запроваджені певні заходи його послаблення, які в тому числі включають роботу міського та приміського транспорту, будь-які обмеження щодо проведення судових засідань в судах України наразі відсутні. Судове засідання у даній справі вже один раз відкладалось з цих підстав за клопотанням скаржника.

Крім того, ухвалами суду учасникам справи роз`яснювалась можливість подати суду клопотання про здійснення розгляду справи в режимі відеоконференції (в т.ч. поза межами суду), при цьому скаржник, за наявності дійсного бажання взяти участь у судовому засіданні та за відсутності можливості прибути до суду, а також за умови завчасного отримання відповідної ухвали про відкладення з визначеною датою (як вбачається з його клопотання - 09.06.2020 року), не спромігся надати суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в строки передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов`язковою, одночасно з цим в клопотанні не зазначено будь-яких підстав для визнання обов`язкової явки представника скаржника в судове засідання або наявності у нього додаткових доводів та заперечень щодо позовних вимог, ніж ті, що були викладені письмово .

До того ж судова колегія зауважує, що за умови неможливості прибуття конкретного представника скаржника в судове засідання через карантинні обмеження, скаржник має право направити для участі в судових засіданнях керівника юридичної особи або укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом, який виступатиме його представником .

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, судова колегія зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, та враховуючи необґрунтованість клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншу дату, беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, справа перебувала у провадженні досить тривалий час та вже відкладалась, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника скаржника.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року у справі № 923/361/19 частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

01.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м.Дніпро (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон (перевізник) було укладено Договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 (далі - Договір), за умовами якого, відповідно до пункту 1.1., Товариство з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП зобов`язалося доставити (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються Сторонами в замовленні на перевезення, яке має бути надане Перевізнику не раніше як за 24 години.

Відповідно до п. 2.1.1., 2.1.7. Договору Замовник зобов`язався надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого замовлення на перевезення, що є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги; своєчасно оплачувати послуги Перевізника.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна на послуги узгоджується сторонами в замовленнях на перевезення і вказується у рахунках-фактурах перевізника.

У відповідності до п. 4.1. Договору розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 14 календарних днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що у випадки затримки оплати, вказаних у п. 3.1., 3.4. даного Договору Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожну добу затримки оплати.

Згідно з п. 8.2. Договору за фактом виконання перевезення сторони складають і підписують акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.3. Договору його сторони передбачили пролонгацію строку дії Договору.

07.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП (Кредитор) і Приватним підприємством Дніпровська компанія Судосервіс (Поручитель) було укладено Договір поруки № 07/09/2017/П, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА" (Боржник) всіх зобов`язань, що виникли з договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року, який був укладений між кредитором і боржником.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання, але і будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 цього Договору.

Згідно з п. 4.1. договору поручитель зобов`язався нести відповідальність перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно основного Договору у сумі, що складає ціну Основного договору (сумарна вартість наданих і прийнятих послуг), а також за відшкодування Кредитору збитків та сплату неустойки.

У відповідності до п. 2.2., 7.2. вказаного договору поруки строк дії поруки складає 5 років, строк виконання зобов`язання за основним Договором визначений до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов укладеного Договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України від 01.12.2016 року № 01/12-16 в період з 20.12.2017 року по 01.08.2018 року на підставі підписаних та скріплених печатками сторін заявок Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро (т. 2 а.с. 63-132) Товариство з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон надало Товариству з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро транспортно-експедиційні послуги з перевезення, що підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін актами наданий послуг, а саме:

- від 20.12.2017 року № 2381 на суму 11 000 грн.;

- від 21.12.2017 року № 2382 на суму 6 700 грн.;

- від 23.12.2017 року № 2408 на суму 11 000 грн.;

- від 01.01.2018 року № 71 на суму 11 000 грн.;

- від 21.01.2018 року № 75 на суму 7 800 грн.;

- від 23.01.2018 року № 83 на суму 11 500 грн.;

- від 30.01.2018 року № 121 на суму 10 000 грн.;

- від 31.01.2018 року № 137 на суму 10 400 грн.;

- від 01.02.2018 року № 136 на суму 7 300 грн.;

- від 01.02.2018 року № 144 на суму 7 000 грн.;

- від 02.02.2018 року № 146 на суму 12 000 грн.;

- від 02.02.2018 року № 147 на суму 7 000 грн.;

- від 02.02.2018 року № 148 на суму 6 000 грн.;

- від 02.02.2018 року № 149 на суму 7 500 грн.;

- від 03.02.2018 року № 153 на суму 13 500 грн.;

- від 03.02.2018 року № 154 на суму 7 000 грн.;

- від 03.02.2018 року № 155 на суму 5 500 грн.;

- від 03.02.2018 року № 156 на суму 4 500 грн.;

- від 04.02.2018 року № 157 на суму 7 500 грн.;

- від 04.02.2018 року № 158 на суму 7 750 грн.;

- від 05.02.2018 року № 159 на суму 5 500 грн.;

- від 05.02.2018 року № 173 на суму 5 200 грн.;

- від 06.02.2018 року № 174 на суму 8 500 грн.;

- від 07.02.2018 року № 186 на суму 6 000 грн.;

- від 08.02.2018 року № 187 на суму 10 200 грн.;

- від 12.02.2018 року № 218 на суму 4 500 грн.;

- від 13.02.2018 року № 221 на суму 8 500 грн.;

- від 17.02.2018 року № 248 на суму 7 500 грн.;

- від 20.02.2018 року № 260 на суму 7 200 грн.;

- від 20.02.2018 року № 261 на суму 7 000 грн.;

- від 20.02.2018 року № 262 на суму 7 200 грн.;

- від 20.02.2018 року № 267 на суму 11 800 грн.;

- від 20.02.2018 року № 268 на суму 13 000 грн.;

- від 21.02.2018 року № 270 на суму 7 700 грн.;

- від 21.02.2018 року № 271 на суму 7 000 грн.;

- від 21.02.2018 року № 273 на суму 4 500 грн.;

- від 22.02.2018 року № 282 на суму 7 350 грн.;

- від 22.02.2018 року № 288 на суму 6 600 грн.;

- від 23.02.2018 року № 289 на суму 6 500 грн.;

- від 23.02.2018 року № 292 на суму 7 700 грн.;

- від 23.02.2018 року № 293 на суму 5 500 грн.;

- від 23.02.2018 року № 295 на суму 8 500 грн.;

- від 23.02.2018 року № 297 на суму 12 000 грн.;

- від 23.02.2018 року № 299 на суму 8 000 грн.;

- від 24.02.2018 року № 301 на суму 7 000 грн.;

- від 24.02.2018 року № 302 на суму 5 500 грн.;

- від 24.02.2018 року № 303 на суму 12 000 грн.;

- від 24.02.2018 року № 304 на суму 7 400 грн.;

- від 24.02.2018 року № 328 на суму 7 000 грн.;

- від 25.02.2018 року № 308 на суму 7 200 грн.;

- від 25.02.2018 року № 309 на суму 7 200 грн.;

- від 25.02.2018 року № 310 на суму 7 500 грн.;

- від 26.02.2018 року № 311 на суму 5 500 грн.;

- від 26.02.2018 року № 312 на суму 4 500 грн.;

- від 27.02.2018 року № 316 на суму 7 750 грн.;

- від 27.02.2018 року № 317 на суму 5 000 грн.;

- від 27.02.2018 року № 319 на суму 6 500 грн.;

- від 28.02.2018 року № 321 на суму 4 500 грн.;

- від 28.02.2018 року № 327 на суму 10 500 грн.;

- від 13.03.2018 року № 365 на суму 8 600 грн.;

- від 18.03.2018 року № 378 на суму 7 500 грн.;

- від 20.03.2018 року № 411 на суму 6 500 грн.;

- від 07.04.2018 року № 445 на суму 7 300 грн.;

- від 12.04.2018 року № 454 на суму 7 500 грн.;

- від 16.04.2018 року № 464 на суму 6 000 грн.;

- від 16.04.2018 року № 465 на суму 4 500 грн.;

- від 21.04.2018 року № 478 на суму 5 000 грн.;

- від 21.04.2018 року № 479 на суму 7 000 грн.;

- від 22.04.2018 року № 480 на суму 7 500 грн.;

- від 24.06.2018 року № 632 на суму 11 000 грн.;

- від 07.07.2018 року № 679 на суму 8 500 грн.;

- від 31.07.2018 року № 773 на суму 5 000 грн.;

- від 01.08.2018 року № 778 на суму 5 000 грн..

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків (т. 1 а.с. 92-93), відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" станом на 31.12.2018 року складає 549 498,00 грн.

08.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України №01/12-16 від 01.12.2016 року, відповідно до якого на умовах, визначених у цьому договорі, первісний кредитор передав новому кредитору всі права вимоги за зобов`язаннями, визначеними в п. 1.2. цього договору, а новий кредитор приймає такі права вимоги та сплачує винагороду на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає наступні права і обов`язки первісного кредитора: вимоги грошової заборгованості, а також всі інші права та обов`язки, які існують на момент укладення даного договору та можуть виникнути в майбутньому, що виникли на підставі наступних документів: договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 1 грудня 2016 року, укладений між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю КОРСА , надалі - Боржник , разом із всіма додатковими угодами та додатками до нього, що становлять його невід`ємну частину.

Станом на день укладення цього договору заборгованість за вищезазначеним договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України №01/12-16 від 1 грудня 2016 року складає 549 498 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч чотириста дев`яносто вісім) гривень 00 копійок.

Сума заборгованості складається з наступного: надання транспортно-експедидійних та інших послуг згідно договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 1 грудня 2016 року.

Право вимоги, вказане в п.п. 1.1, 1.2 цього договору, переходить від первісного кредитора до нового кредитора наступного дня після підписання даного договору (п. 1.5. Договору).

Пунктом 3.7. договору сторони підтвердили, що одночасно з укладанням цього договору здійснюється відступлення права вимоги за договором поруки № 07/09/2017/П від 07.09.2017 року, укладеним між первісним кредитором та Приватним підприємством Дніпровська компанія Судосервіс на забезпечення виконання боржником зобов`язань за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України №01/12-16 від 1 грудня 2016 року. Сторони підтверджують, що відступлення права вимоги за договорами поруки не вимагає укладення сторонами окремої угоди та відбувається в межах цього договору.

Також, 08.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП (новий кредитор) було складено та підписано акт приймання-передачі документації та права вимоги до договору про відступлення права вимоги, зокрема договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 1 грудня 2016 року та акти наданих послуг на загальну суму 549 498 грн. (т. 2 а.с. 206).

09.04.2019 року та 10.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП , як новий кредитор за договором про надання, транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року, поштою направило Товариству з обмеженою відповідальністю КОРСА та нарочно Приватному підприємству Дніпровська компанія Судосервіс надало повідомлення про відступлення права вимоги за договором про надання транспортних послуг та договором поруки, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП повідомило боржника та поручителя, що, починаючи з 09.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП є новим кредитором за зобов`язаннями, які випливають з договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року та за договором поруки № 07/09/2017/П від 07.09.2017 року.

Матеріали справи містять докази отримання Товариством з обмеженою відповідальністю КОРСА та Приватним підприємством Дніпровська компанія Судосервіс вищевказаних повідомлень (т. 1 а.с. 97-100).

16.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю КОРСА службою кур`єрської доставки направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП лист вих. № 7210/13, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю КОРСА зазначило, що отримане від нового кредитора повідомлення не містить жодного доказу на підтвердження переходу до нового кредитора прав у зобов`язаннях, зазначених в повідомленні, що виключає можливість перевірки наявності законних підстав для укладання договору відступлення права вимоги за договором про надання, транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року та за договором поруки № 07/09/2017/П від 07.09.2017 року та перевірки обґрунтованості визначеного первісним та новим кредитором обсягу зобов`язань, за яким було відступлено право вимоги. Також, у листі Товариство з обмеженою відповідальністю КОРСА зазначило, що станом на 08.04.2017 року за даними Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА заборгованість останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП складала 395 494 грн., які були сплачені безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП в 2017 році, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю КОРСА вважає, що в нього відсутній обов`язок зі сплати визначених у повідомленні коштів.

17.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП надіслало Приватному підприємству Дніпровська компанія Судосервіс вимогу про сплату заборгованості у сумі 549 498 грн. за договором про надання, транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року та договором поруки.

Також матеріали справи містять листування сторін, яке відбувалось між сторонами вже після відкриття провадження у даній справі.

Так, 27.05.2019 року, у відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА від 16.04.2019 року вих. № 7210/13, листом з вих. № 27/05-2019 Товариство з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю КОРСА про те, що зміна кредитора здійснюється без згоди боржника і законодавством не передбачено певний перелік доказів, які надаються боржнику у разі переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, як й не визначено особу, яка має надавати такі докази, з огляду на що запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю КОРСА звернутись з такими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП .

29.05.2019 року листом вих. № 29/05-2019 Товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю КОРСА зазначило, що посилання останнього на ненадання доказів переходу права вимоги на суму 549 498 грн. до нового кредитора, як і на відсутність у боржника вказаних грошових зобов`язань, є безпідставними.

Також з матеріалів справи вбачається, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП і Товариством з обмеженою відповідальністю КОРСА договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року виконувався вказаними сторонами у період 2016-2018 років, про що, як вбачається з наданих до матеріалів справи доказів, відповідно до п. 8.2. Договору оформлювалися заявки на перевезення вантажів, складалися і підписувалися акти наданих послуг, відповідачем-1 була здійснена часткова оплата наданих і прийнятих послуг у вказаний період.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з аргументами, викладеними скаржником у апеляційній скарзі.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України унормовано, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно положень ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 914 Цивільного кодексу України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон (перевізник) було укладено Договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 (далі - Договір), за умовами якого, відповідно до п. 1.1., Товариство з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП зобов`язалося доставити (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Також з матеріалів справи вбачається, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БРУКЛІН ГРУПП і Товариством з обмеженою відповідальністю КОРСА вищевказаний договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України, виконувався вказаними сторонами у період 2016-2018 років, що підтверджується наявними у матеріалах справи, зокрема: заявками на перевезення вантажів, актами наданих послуг, рахунками, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Також матеріали справи містять докази часткової оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро Товариству з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон послуг з організації перевезення.

При цьому, судова колегія зазначає, що в даному випадку предметом спору є стягнення заборгованості за надані Товариству з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м.Дніпро послуги з організації перевезення за конкретний період дії договору, а саме: за актами наданих послуг від 20.12.2017 року № 2381 на суму 11 000 грн.; від 21.12.2017 року № 2382 на суму 6 700 грн.; від 23.12.2017 року № 2408 на суму 11 000 грн.; від 01.01.2018 року № 71 на суму 11 000 грн.; від 21.01.2018 року № 75 на суму 7 800 грн.; від 23.01.2018 року № 83 на суму 11 500 грн.; від 30.01.2018 року № 121 на суму 10 000 грн.; від 31.01.2018 року № 137 на суму 10400 грн.; від 01.02.2018 року № 136 на суму 7 300 грн.; від 01.02.2018 року № 144 на суму 7 000 грн.; від 02.02.2018 року № 146 на суму 12 000 грн.; від 02.02.2018 року № 147 на суму 7 000 грн.; від 02.02.2018 року № 148 на суму 6 000 грн.; від 02.02.2018 року № 149 на суму 7 500 грн.; від 03.02.2018 року № 153 на суму 13 500 грн.; від 03.02.2018 року № 154 на суму 7 000 грн.; від 03.02.2018 року № 155 на суму 5 500 грн.; від 03.02.2018 року № 156 на суму 4 500 грн.; від 04.02.2018 року № 157 на суму 7 500 грн.; від 04.02.2018 року № 158 на суму 7 750 грн.; від 05.02.2018 року № 159 на суму 5 500 грн.; від 05.02.2018 року № 173 на суму 5 200 грн.; від 06.02.2018 року № 174 на суму 8 500 грн.; від 07.02.2018 року № 186 на суму 6 000 грн.; від 08.02.2018 року № 187 на суму 10 200 грн.; від 12.02.2018 року № 218 на суму 4 500 грн.; від 13.02.2018 року № 221 на суму 8 500 грн.; від 17.02.2018 року № 248 на суму 7 500 грн.; від 20.02.2018 року № 260 на суму 7 200 грн.; від 20.02.2018 року № 261 на суму 7 000 грн.; від 20.02.2018 року № 262 на суму 7 200 грн.; від 20.02.2018 року № 267 на суму 11 800 грн.; від 20.02.2018 року № 268 на суму 13 000 грн.; від 21.02.2018 року № 270 на суму 7 700 грн.; від 21.02.2018 року № 271 на суму 7 000 грн.; від 21.02.2018 року № 273 на суму 4 500 грн.; від 22.02.2018 року № 282 на суму 7 350 грн.; від 22.02.2018 року № 288 на суму 6 600 грн.; від 23.02.2018 року № 289 на суму 6 500 грн.; від 23.02.2018 року № 292 на суму 7 700 грн.; від 23.02.2018 року № 293 на суму 5 500 грн.; від 23.02.2018 року № 295 на суму 8 500 грн.; від 23.02.2018 року № 297 на суму 12 000 грн.; від 23.02.2018 року № 299 на суму 8 000 грн.; від 24.02.2018 року № 301 на суму 7 000 грн.; від 24.02.2018 року № 302 на суму 5 500 грн.; від 24.02.2018 року № 303 на суму 12 000 грн.; від 24.02.2018 року № 304 на суму 7 400 грн.; від 24.02.2018 року № 328 на суму 7 000 грн.; від 25.02.2018 року № 308 на суму 7 200 грн.; від 25.02.2018 року № 309 на суму 7 200 грн.; від 25.02.2018 року № 310 на суму 7 500 грн.; від 26.02.2018 року № 311 на суму 5 500 грн.; від 26.02.2018 року № 312 на суму 4 500 грн.; від 27.02.2018 року № 316 на суму 7 750 грн.; від 27.02.2018 року № 317 на суму 5 000 грн.; від 27.02.2018 року № 319 на суму 6 500 грн.; від 28.02.2018 року № 321 на суму 4 500 грн.; від 28.02.2018 року № 327 на суму 10 500 грн.; від 13.03.2018 року № 365 на суму 8 600 грн.; від 18.03.2018 року № 378 на суму 7 500 грн.; від 20.03.2018 року № 411 на суму 6 500 грн.; від 07.04.2018 року № 445 на суму 7 300 грн.; від 12.04.2018 року № 454 на суму 7 500 грн.; від 16.04.2018 року № 464 на суму 6 000 грн.; від 16.04.2018 року № 465 на суму 4 500 грн.; від 21.04.2018 року № 478 на суму 5 000 грн.; від 21.04.2018 року № 479 на суму 7 000 грн.; від 22.04.2018 року № 480 на суму 7 500 грн.; від 24.06.2018 року № 632 на суму 11 000 грн.; від 07.07.2018 року № 679 на суму 8 500 грн.; від 31.07.2018 року № 773 на суму 5 000 грн.; від 01.08.2018 року № 778 на суму 5 000 грн.

Загальна сума наданих послуг з перевезення за вказаними актами складає 549 498 грн.

Судова колегія зазначає, що у кожному з вказаних актів наданих послуг зазначено конкретний номер рахунку, який виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон замовнику на оплату таких послуг.

При цьому, матеріали справи (т. 3 а.с. 62-91) містять виписку з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон про рух коштів за період з 01.12.2017 року по 31.08.2018 року щодо банківських операцій з переведення коштів, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро, в якому відображені конкретні оплати із зазначенням номерів відповідних рахунків по кожній із них, а також платіжні доручення з аналогічними відомостями.

Судовою колегією перевірено вказану виписку по рахунку і відповідні платіжні доручення та встановлено, що доказів на підтвердження оплати рахунків, зазначених у вищезазначених актах наданих послуг, за якими позивачем заявлена до стягнення сума основної заборгованості, відсутні.

При цьому відповідачем-1 будь-яких доказів оплати послуг за вказаними актами також не надано.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на вказане судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості відповідача-1 з оплати отриманих послуг перевезення за вищевказаними актами наданих послуг, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання відповідачем умов укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон вищезазначеного договору в частині повної оплати отриманих послуг з організації перевезення.

Крім того, матеріали справи містять підписаний без зауважень/заперечень та скріплений печатками сторін договору акт звіряння взаєморозрахунків (т. 1 а.с. 92-93), відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м.Дніпро перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" станом на 31.12.2018 року складає 549 498,00 грн.

Таким чином, загальна сума основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України від 01.12.2016 року № 01/12-16 підтверджена належними та допустимими доказами по справі.

При цьому, заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м.Дніпро щодо відсутності в останнього вищевказаного боргу фактично зводяться до двох обставин:

- наявні у матеріалах справи Акти наданих послуг, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та Акт звірки взаємних розрахунків не мають посилань на Договір № 01/12-16;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро не отримало оригінали вищевказаних рахунків-фактур, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних за спірними перевезенням, з огляду на що скаржник вважає, що строк виконання ним грошового договірного зобов`язання не настав.

Що стосується першого твердження скаржника, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що у разі посилання скаржника (відповідача-1) на обставини існування між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" інших договірних зобов`язань у спірний період, скаржник, з огляду на визначений процесуальним законодавством обов`язок кожної сторони довести обставини, на які він посилається, як на підтвердження своїх вимог та заперечень, мав право надати суду докази наявності між ними будь-яких інших договірних зобов`язань, разом з тим цього відповідачем-1 зроблено не було.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів того, що між Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" укладались і діяли інші угоди, крім Договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року, спірні правовідносини виникли саме з вказаного договору, а тому відсутність посилання на нього у складеній між сторонами такого договору первинній документації, в даному випадку, не може бути розцінено судом, як неналежність таких доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Щодо другої обставини, якою скаржник обґрунтовує відсутність взагалі обов`язку з оплати отриманих послуг, а саме, посилання на неотримання ним оригіналів рахунків-фактур, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних за спірними перевезеннями, що свідчить, на його думку, про ненастання обов`язку з їх оплати судова колегія зазначає таке.

Вимогами укладеного між сторонами договору не передбачено конкретний порядок отримання замовником оригіналів первинних документів. Дійсно, матеріали справи не містять поштових доказів надсилання таких документів на адресу замовника, проте, матеріали справи містять підписані та скріплені печатками сторін акти наданих послуг, в кожному з яких вказано номер відповідного рахунку на оплату наданих послуг, тобто підписавши такий акт без заперечень та зауважень і скріпивши його своєю печаткою, замовник фактично підтвердив, як факт отримання послуг з перевезення, так і отримання всієї, передбаченої договором первинної документації щодо такого перевезення, оскільки без наявності всього комплекту документів неможливо встановити обсяги та вартість отриманих послуг.

Судова колегія зазначає, що у разі відсутності всієї необхідної документації, передбаченої договором, замовник мав право відмовитись від підписання таких актів до моменту її отримання, чого Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА" зроблено не було. Більш того, будь-яких письмових доказів того, що він звертався до сторони за договором з повідомленням, що ці акти були підписані неналежним чином або з порушенням певного порядку їх складення, відповідач-1 не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Тобто, своїми конклюдентними діями з надання заявок, підписання актів, в яких є посилання на рахунки-фактури відповідно до вказаних в заявці умов тощо, відповідач-1 фактично підтвердив, як факт отримання послуг з організації перевезення, так і факт отримання всієї необхідної документації, з огляду на що в останнього виник безумовний обов`язок з оплати наданих послуг.

Крім того, як вже було зазначено раніше, окрім спірних перевезень, в період 2017-2018 року, між сторонами було здійснено безліч інших перевезень, на які сторонами було складено аналогічну первинну документацію, такі перевезення здійснювались паралельно із перевезеннями, які досі залишились неоплаченими, та були оплачені відповідачем-1 в повному обсязі без заперечень та зауважень.

Зазначені обставини свідчать про різний підхід відповідача-1 до правовідносин між сторонами, які склались на підставі одного й того ж самого договору, з огляду на зручність/незручність для відповідача-1 відповідних доказів для підтвердження власної правової позиції.

При цьому, судова колегія зазначає, що для правильного вирішення спору по суті суд повинен дослідити всі докази у справі в їх сукупності, при цьому в даному випадку сукупність наявних у матеріалах судової справи доказів свідчить про наявність, як фактів відповідних перевезень, так і свідчить про факт їх прийняття відповідачем-1 без будь-яких зауважень та заперечень, а тому посилання скаржника на певні недоліки первинної документації, якою позивач підтверджує свої позовні вимоги, не може свідчити про відсутність обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА" з оплати отриманих послуг.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інтонації, що на підставі Договору, складених на його виконання заявок на перевезення вантажів, підписаних актів наданих послуг, платіжних доручень, які свідчать про часткову оплату прийнятих послуг, - Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" у період з 19.12.2017 року по 01.08.2018 року надано Товариству з обмеженою відповідальністю "КОРСА" транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на суму 549498 грн., які наразі залишились неоплаченими, а отже підлягають до стягнення в повному обсязі.

Разом з тим, як вже було зазначено вище за текстом, з матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що 07.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БУРКЛІН ГРУПП (Кредитор) і Приватним підприємством Дніпровська компанія СУДОСЕРВІС (Поручитель) було укладено Договір поруки №07/09/2017/П, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА" (Боржник) всіх зобов`язань, що виникли з договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року, який був укладений між кредитором і боржником.

Відповідно до норм ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Аналогічні приписи містять і вимоги вищевказаного договору поруки, а саме: Відповідно до п. 3.1. вказаного договору поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання, але і будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 цього Договору.

Згідно з п. 4.1. договору поручитель зобов`язався нести відповідальність перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно основного Договору у сумі, що складає ціну Основного договору (сумарна вартість наданих і прийнятих послуг), а також за відшкодування Кредитору збитків та сплату неустойки.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА" та Приватне підприємство Дніпровська компанія Судосервіс несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли з договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів суми основної заборгованості за таким договором у розмірі 549 498 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню із стягненням такої суми з відповідачів солідарно.

Що стосується заявленої до стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, суми пені у сумі 97 103 грн. 07 коп., інфляційних втрат та 3 % річних в загальній сумі 37 436 грн. 67 коп., судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

За змістом положень ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, п. 5.2 Договору перевезення сторони погодили, що у випадки затримки оплати, вказаних у п. 3.1., 3.4. даного Договору Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожну добу затримки оплати.

При цьому, у відповідності до п. 4.1. Договору розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 14 календарних днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 97 103 грн. 07 коп., яка, як вбачається з наданого до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку, розрахована за період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року. При цьому, як встановлено судом, позивачем початковий період нарахування пені здійснено з дня наступного за днем підписання між сторонами договору акту звіряння взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 92-93) - з 01.01.2019 року та за пів року з вказаної дати.

Разом з тим, з визначеним позивачем періодом нарахування заявленої до стягнення пені колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погодитись не може, з огляду на таке.

Так, як вже було зазначено раніше, вимогами п. 4.1. Договору про надання транспортних послуг з перевезення визначено, що замовник зобов`язаний оплатити отриману послугу протягом 14 календарних днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

При цьому, судовою колегією вище за текстом вже зазначалось, що підписавши акт наданих послуг, замовник фактично підтвердив отримання всієї необхідної первинної документації, в т.ч. рахунку-фактури, вказаного у відповідному акті за кожною послугою з перевезення, тобто в останнього за закінченням 14-денного терміну від дати кожного акту наданих послуг виник обов`язок з оплати таких послуг.

До того ж, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто законодавцем визначено присікальний строк нарахування штрафних санкції в межах півроку від дня початку існування заборгованості.

Відтак, за кожною з послуг з перевезення, за якими позивачем заявлені позовні вимоги, останній мав право нарахувати пеню наступних шляхом:

дата підписання акту наданих послуг + 14 календарних днів = дата початку існування заборгованості + шість місяців .

Разом з тим, позивач, скориставшись свої диспозитивним правом, пеню в даному випадку нарахував починаючи з 01.01.2019 року.

При цьому, з огляду на дату кожного акту наданих послуг, за якими заявлено до стягнення пеню, нарахувати таку пеню можливо лише за чотирма останніми актами, оскільки за іншими актами шестимісячний строк нарахування пені закінчився ще до 01.01.2019 року, що виключає можливість її стягнення.

Що стосується послуг перевезення наданих за актами від 24.06.2018 року № 632, від 07.07.2019 року № 679, від 31.07.2019 року № 773 та від № 01.08.2018 року № 778, судова колегія зазначає, що за актом:

- від 24.06.2018 року № 632 на суму 11 000 грн. строк існування заборгованості: з 09.07.2019 року до 09.01.2019 року, при цьому з огляду на самостійно визначений позивачем початковий термін нарахування пені, пеня за цим актом може бути нарахована з 01.01.2019 року по 09.01.2019 року, та складає - 97 грн. 64 коп.;

- від 07.07.2019 року № 679 на суму 8 500 грн. строк існування заборгованості: з 22.07.2019 року до 22.01.2019 року, при цьому з огляду на самостійно визначений позивачем початковий термін нарахування пені, пеня за цим актом може бути нарахована з 01.01.2019 року по 22.01.2019 року, та складає - 184 грн. 44 коп.;

- від 31.07.2019 року № 773 на суму 5 000 грн. строк існування заборгованості: з 15.08.2019 року до 15.02.2019 року, при цьому з огляду на самостійно визначений позивачем початковий термін нарахування пені, пеня за цим актом може бути нарахована з 01.01.2019 року по 15.02.2019 року, та складає - 226 грн. 85 коп.;

- від 01.08.2018 року № 778 на суму 5 000 грн. строк існування заборгованості: з 16.08.2019 року до 16.02.2019 року, при цьому з огляду на самостійно визначений позивачем початковий термін нарахування пені, пеня за цим актом може бути нарахована з 01.01.2019 року по 16.02.2019 року, та складає - 231 грн. 78 коп.

Таким чином обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню до стягнення солідарно з відповідачів є пеня у загальному розмірі 740 грн. 71 коп., з огляду на що, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині, підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача пені у вищезазначеному розмірі з відмовою в іншій частині цих позовних вимог.

Що стосується заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, судова колегія зазначає.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

При зверненні до суду з такими вимогами, саме позивач самостійно обирає як суму боргу, так і період нарахування інфляційних (прострочку боржника), оскільки це відноситься до предмету позову, і ці суми та дати можуть не співпадати з повною сумою боргу та повним періодом прострочки. Це є правом кредитора, а суд тільки перевіряє обґрунтованість наданого розрахунку та його відповідність як нормам права, так і конкретним фактичним обставинам кожної справи.

Так, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідачів інфляційні втрати у сумі 22 848 грн. 63 коп., розраховані позивачем з 01.01.2019 року по 19.11.2019 року, та 3 % річних в сумі 14 588 коп. 04 коп., розраховані позивачем за період з 01.01.2019 року по 31.10.2019 року.

Здійснивши перевірку розрахунку вказаних сум, з огляду на відсутність законодавчо визначених обмежень щодо строків нарахування таких сум, судова колегія зазначає, що позивачем, з огляду на обрані ним періоди, вказані суми розраховано вірно, а тому судом першої інтонації були правомірно стягнуті з відповідачів.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м.Дніпро та Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м. Херсон підлягає задоволенню частково із стягненням з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року в сумі 549 498 грн., а також за несвоєчасне виконання відповідачем-1 зобов`язань за період з 01.01.2019 року по 08.05.2019 року: пеню у сумі 740 грн. 71 коп., інфляційні втрати у розмір 22 848 грн. 63 коп. та 3% річних у розмірі 14 588 коп. 04 коп., з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів пені у сумі 96 362 грн. 36 коп.

Що стосується зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон та Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м.Херсон про визнання Договору про відступлення права вимоги від 08.04.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон недійсним, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 1, 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

З аналізу ст. 202, 203, 235 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто на набуття зміну або припинення відповідних прав та обов`язків, що обумовлені цим правочином. Вчинення сторонами правочину для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, не визначено підставною для визнання його недійсним. Однак удаваний правочин може бути визнаний недійсним, зокрема, у разі його невідповідності вимогам законодавства, яке регулює правовідносини щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18, від 30.08.2018 року у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019 року у справі №9017/317/19, від 09.07.2019 у справі № 903/849/17.

Так, в даному випадку між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон укладено договір відступлення права вимоги від 08.04.2019 року, який Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро вважає недійсним.

При цьому, недійсність такого договору позивачем за зустрічним позовом пов`язується з тим, що на момент укладання спірного договору заборгованість позивача за зустрічним позовом перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон на суму 549 498 грн. за договором № 01/12-16 була відсутня, оскільки строк виконання зобов`язання не настав через неотримання позивачем за зустрічним позовом всіх необхідним документів щодо оплати отриманих послуг, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро вважає, що перехід права вимоги не відбувся через недоведеність позивачем настання строку виконання та обсягу зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" перед позивачем за зустрічним позовом. Також позивач за зустрічним позовом посилається на неотримання повідомлення про відступлення права вимоги. З огляду на вказане, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро зазначає, що, на його думку, зміст спірного договору суперечить положенням ст. ст. 203, 215, 512-514 Цивільного кодексу України, а тому має бути визнаний недійсним.

Підстави заміни кредитора в зобов`язанні визначені ст. 512 Цивільного кодексу України, відповідно до п . 1 ч . 1 якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 513, ст.514 Цивільного кодексу України).

Відтак, у разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, в розмірі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 Цивільного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов`язків, не погіршує становище боржника і не зачіпає його інтересів, та здійснюється без згоди боржника. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №910/6553/17, від 30.01.2020 року у справі № 904/1093/19.

Так, судовою колегією досліджено зміст спірного правочину, його положення та встановлено, що Договір відступлення права вимоги від 08.04.2019 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон:

- відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- позивачем за зустрічним позовом недійсність договору не обґрунтовувалась відсутністю волевиявлення учасника правочину на його здійснення та відсутністю у сторін правочину необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому за відсутності доказів зворотного, такий правочин укладено за умови наявності як належного обсягу цивільної дієздатності сторін договору, так і їх вільного волевиявлення;

- правочин укладено у письмовій формі, як того вимагають приписи чинного законодавства;

- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, доказом чого є звернення нового кредитора з позовом до суду в даному випадку.

Що стосується тверджень позивача за зустрічним позовом, якими він обґрунтовує недійсність договору відступлення права вимоги, то судова колегія зазначає, що, по-перше, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції в ході розгляду даної справи встановлено, що на момент укладення спірного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро мало невиконані зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП", м. Херсон за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року в сумі 549 498 грн., з огляду на що посилання скаржника про те, що перехід права вимоги не відбувся через недоведеність настання строку виконання та обсягу зобов`язань, судовою колегією відхиляються, з огляду на їх недоведеність.

По-друге, посилання скаржника на неотримання повідомлення про відступлення права вимоги також є необґрунтованими, оскільки матеріали справи містять належні докази направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро повідомлення про відступлення права вимоги, також матеріали справи містять листи самого Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро на адресу відповідачів за зустрічним позовом, в яких скаржник також підтверджує отримання такого повідомлення.

З огляду на викладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання договору недійсним, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість заявлених зустрічних позовних вимог, та як наслідок відмову у задоволенні зустрічного позову повністю. З огляду на що оскаржуване рішення в цій частині є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно неправомірності ухвали суду від 12.12.2019 року у справі № 923/361/19, якою відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю КОРСА у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до частини другої ст. 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Отже, призначення судом судової експертизи має місце у випадку необхідності у спеціальних знаннях, якими не володіє суд, та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмета доказування, без її призначення та є правом, а не обов`язком суду.

Так, обґрунтовуючи необхідність призначення почеркознавчої експертизи (саме лише за 5 актами) в суді першої інстанції скаржник зазначав, що позивач за первісним позовом посилається на підписані сторонами актів надання послуг, які були оформлені відповідно до вимог договору № 01/12-16. Зазначені акти, за твердженням скаржника, не були підписані уповноваженою особою відповідача-1 за первісним позовом, тобто не містять підпису Генерального директора Відповідача-1 за первісним позовом - Курочки Віталія Миколайовича , а містять сумнівні підписи начебто уповноваженої особи відповідача-1 за первісним позовом- Курочки Віталія Миколайовича .

При цьому, судова колегія зазначає, що на вищевказаних актах проставлено як підпис генерального директора скаржника так і його печатка, причому відтиск печатки на документах, які складаються на виконання умов договору, є прямим свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими документами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2020 року у справі №916/922/19), з огляду на що, саме відповідач-1 несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на актах і заявках, та уразі заперечення проставлення вказаною особою такої печатки, вказана особа повинна довести суду належними та допустимими доказами обставини, що печатка була загублена відповідачем-1, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 6 листопада 2018 року у справі № 910/6216/17 та від 5 грудня 2018 року у справі № 915/878/16. Проте будь-яких доказів на підтвердження таких обставин відповідачем-1 суду ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Крім того в матеріалах справи є інші належні докази, які підтверджують факт існування правовідносин, щодо надання послуг з транспортного експедирування.

З огляду на що, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки доказів дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, заявник до клопотання не надав, а наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт складання спірних документів. При цьому, клопотання відповідача-1 про призначення почеркознавчої експертизи лише щодо 5-ти актів наданих послуг, з наведеним обґрунтуванням про те, що всі інші акти є такими ж самими, та з посиланням на відсутність коштів для проведення експертизи по всім актам, не свідчить про те, що відповідач-1 спростував позовні вимоги та довів належними і допустимими доказами свої заперечення проти позову.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п.1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п.1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, разом з тим всі істотні обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року у справі №923/361/19 підлягає частковому задоволенню, рішення суду - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро та Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м. Херсон частково із стягненням з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року в сумі 549 498 грн., а також за несвоєчасне виконання відповідачем-1 зобов`язань за період з 01.01.2019 року по 08.05.2019 року: пеню у сумі 740 грн. 71 коп., інфляційні втрати у розмір 22 848 грн. 63 коп. та 3% річних у розмірі 14 588 коп. 04 коп., з відмовою задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів пені у сумі 96 362 грн. 36 коп.; в іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року у справі № 923/361/19 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року у справі №923/361/19 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року у справі №923/361/19 - скасувати частково.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро та Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м. Херсон за первісним позовом задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" (49021, м.Дніпро, вул. Берегова, буд. 204а, код ЄДРПОУ 33005110) та Приватного підприємства "Дніпровська компанія "СУДОСЕРВІС" (73000, м. Херсон вул. Суворова 1-А офіс 13, код ЄДРПОУ 31759649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП" (73000, м. Херсон, вул. Червонопрапорна, буд. 109/12, код ЄДРПОУ 40072259) заборгованість за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України № 01/12-16 від 01.12.2016 року в сумі 549 498 грн. 00 коп., пеню у сумі 740 грн. 71 коп., інфляційні втрати у розмір 22 848 грн. 63 коп. та 3% річних у розмірі 14 588 коп. 04 коп., судовий збір в сумі 8 813 грн. 82 коп.

У задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП", м. Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро та Приватного підприємства "Дніпровська компанія "Судосервіс", м.Херсон про стягнення пені у сумі 96 362 грн. 36 коп. - відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 08.01.2020 року у справі № 923/361/19 - залишити без змін.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛОГІСТИК ГРУПП" (73000, м. Херсон, вул. Червонопрапорна, буд. 109/12, код ЄДРПОУ 40072259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" (49021, м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 204а, код ЄДРПОУ 33005110) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 170 грн. 11 коп.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України .

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 22.06.2020 року.

Повний текст постанови складено 23 червня 2020 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош