Постанова

від 22.06.2020 по справі 910/13125/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2020 р. Справа№ 910/13125/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І. за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 22.06.2020 розглянувши апеляційну скаргу та апеляційну скаргуУправління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Товариства з обмеженою відповідальністю Українські склади будматеріалів на рішенняГосподарського суду міста Києва від 27.01.2020 (повний текст складено 18.02.2020) у справі№910/13125/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгруп Фактор до 1). Міністерства юстиції України 2). Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради прозобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено повністю. Постановлено визнати протиправним та скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційний запис №10641110025011980 від 16.02.2016 про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю МПТ .

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Українські склади будматеріалів та Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради звернулися з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.03.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Попікова О.В. (головуючий, суддя-доповідач), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 задоволено заяву суддів Попікової О.В., Євсікова О.О. та Корсака В.А. про самовідвід.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.03.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Учасники справи заяв та клопотань до суду не направили. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, в тому числі ознайомленням під розпис. Разом з тим, в судовому засіданні 22.06.2020 були відсутні представники Відповідача-2.

Судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 підлягає скасування, а апеляційні скарги - задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. У вересні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгруп Фактор звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії, а саме: визнати протиправним та скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційний запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "МПТ" (далі - Товариство).

1.2. Наявність підстав у Позивача для звернення з позовними вимогами мотивовано доводами про те, що на підставі раніше укладених договору про відкриття кредитної лінії, договорів про внесення змін до нього, договору застави та договорів факторингу у Позивача, як кредитора/ заставодержателя/ іпотекодержателя виникло право грошової вимоги до Товариства .

1.3. У листопаді 2015 Позивач дізнався про публікацію оголошення про ліквідацію Товариства, не пов`язане з банкрутством юридичної особи, та встановлення строку пред`явлення кредиторами вимог до Товариства - до 30.01.2016.

У грудні 2015 Банк, що був надавачем кредитної лінії, направив на адресу голови комісії з припинення Товариства письмову заяву про кредиторські вимоги до Товариства, що ґрунтувались на кредитному договорі та договорі застави.

У лютому 2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором було внесено запис про державну реєстрацію припинення Товариства.

1.4. Позивач, посилаючись на наявність у Товариства непогашеної заборгованості перед банком на момент вчинення спірної реєстраційної дії, а також на те, що вартості майна Товариства було недостатньо для проведення розрахунків з кредиторами, визначив ці обставини безумовною підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію Товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

2. Короткий зміст оскарженого судового рішення.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено повністю. Постановлено визнати протиправним та скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційний запис №10641110025011980 від 16.02.2016 року про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "МПТ".

2.2. Місцевий господарський суд зазначив, що ліквідація Товариства мала б відбуватися в порядку, передбаченому Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), натомість ліквідатор Товариства не звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, відтак державний реєстратор в даному випадку, відповідно, не мав права вносити до державного реєстру запис про державну реєстрацію припинення Товариства.

2.3. Таким чином, зважаючи на положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційного запису про припинення Товариства є обґрунтованими.

3. Вимоги та зміст апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Українські склади будматеріалів (не є учасником справи) (далі - Скаржник-1).

3.1. Оскаржене судове рішення безпосередньо впливає на права, обов`язки та інтереси Скаржника-1, оскільки: між банком та Скаржником-1 був укладений договір поруки за договором про надання кредитної лінії, боржником за яким є Товариство.

У зв`язку з ліквідацією Товариства зобов`язання сторін за кредитним договором вважаються припиненими з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і, відповідно, припиненим є договір поруки, укладений між банком та Скаржником-1.

На сьогоднішній час Скаржник-1 знаходиться на завершальній стадії ліквідаційної процедури.

Поновлення державної реєстрації Товариства призведе до відновлення зобов`язань Скаржника-1 по договору поруки та кредитним договором, що позбавить Скаржника-1 можливості своєчасно (без порушення норм чинного законодавства) остаточно завершити ліквідаційну процедуру.

3.2. Зважаючи на приписи частини 12 статті 17, пункту 1 частини 1 статті 25, частини 1 статті 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , жодних підстав для відмови в проведенні реєстраційної дії - внесення запису про припинення Товариства у реєстратора не було, і він діяв законно в межах своїх повноважень.

3.3. Чинним законодавством визначено виключну компетенцію ліквідаційної комісії щодо визнання чи невизнання кредиторських вимог та визначено порядок оскарження відмови у задоволенні вимог кредитора або бездіяльності ліквідаційної комісії., натомість дії ліквідаційної комісії Позивачем у встановленому законодавством порядку не оскаржено.

3.4. Зважаючи на викладене, Скаржник-1 просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

4. Вимоги та зміст апеляційної скарги Відповідача-2.

4.1. Предметом заявлених позовних вимог послужили дії державного реєстратора щодо внесення запису про припинення Товариства. Втім, на момент вчинення реєстраційної дії, була відсутня заборгованість Товариства із сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; щодо Товариства були відсутні відкриті виконавчі провадження, отже у державного реєстратора були відсутні правові підстави для відмови у здійсненні оскаржуваної реєстраційної дії.

4.2. Позивачем не було надано жодного належного доказу щодо заявлення вимог банком до ліквідатора Товариства в процедурі ліквідації, отже банк своїм правом на оскарження дій ліквідаційної комісії у порядку та по процедурі, визначеній чинним законодавством, не скористався.

4.3. Стаття 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає обов`язок і передбачає відповідальність саме ліквідатора Товариства за законність вчинених ним дій в процедурі ліквідації та порушення справи про банкрутство.

4.4. Питання існування заборгованості Товариства на момент ліквідації не було предметом розгляду цієї справи.

4.5. Подання позову з недодержанням правил підвідомчості та підсудності не перериває перебігу позовної давності, відтак місцевий господарський суд безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку щодо поважності причини пропуску позивачем строку позовної давності.

4.6. Доводи позивача, з якими погодився місцевий господарський суд, зводяться за своєю сутністю до оскарження неналежних дій ліквідатора Товариства, натомість вказану особу не було залучено до участі в справі.

4.7. Зважаючи на викладене, посилаючись на приписи частини 2 статті 6, частини 12 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Відповідач-2 просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

5. Зміст заперечень відзиву на апеляційну скаргу.

5.1. Позивач не погодився з доводами апеляційних скарг, зазначивши у відзиві, що посилання Скаржника-1 на те, що поновлення державної реєстрації Товариства призведе до відновлення зобов`язань Скаржника-1 по договору поруки та кредитним договорам, що призведе його можливості своєчасно остаточно завершити ліквідаційну процедуру є необґрунтованим та не відповідає нормам чинного законодавства.

5.2. Скаржник-1 не є стороною правочину щодо припинення Товариства і не є засновником Товариства, та не зважаючи на наявність реєстраційного запису про припинення Товариства, враховуючи наявність заявлених до моменту ліквідації Товариства позову до Скаржника-1, порука останнього не припинилась.

5.3. Внесення державним реєстратором до державного реєстру запису про реєстрацію припинення Товариства порушує права Позивача, зокрема, позбавляє його можливості задовольнити свої кредиторські вимоги за кредитним договором.

5.4. Враховуючи, що станом на момент внесення запису про реєстрацію припинення Товариства вартості майна останнього було недостатньо для задоволення вимог банку, як кредитора, ліквідатор Товариства в порушення вимог частини 5 статті 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, а державний реєстратор не мав права вносити запис про реєстрацію припинення Товариства.

5.5. Зважаючи на викладене, Позивач просить апеляційні скарги Скаржника-1 та Відповідача-2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 - без змін.

6. Фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом.

6.1. 21.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Вена (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 686-11 від 21.06.2011, зі змінами внесеними договорами про внесення змін до нього: від 26.03.2012 за № 1/686-11/324, від 25.04.2012 за № 2/686-11/558, від 03.05.2012 за № 3/686-11/668, від 19.06.2012 за № 4/686- 11/818, від 26.06.2012 за № 5/686-11/829, від 06.09.2012 за № 6/686-11/983, від 31.10.2012 за № 7/686-11/1040, від 09.11.2012 за № 8/686-11/1057, від 09.11.2012 за № 9/686-11/1058, від 28.12.2012 за № 10/686-11/1177, від 30.07.2013 за № 11/686-11/152.

Одним із вищезазначених договорів про внесення змін до кредитного договору, зокрема договором № 8/686-11/1057 від 09.11.2012 здійснено переведення боргу, а саме, боржника ТОВ Фірма Вена було замінено на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю Севен Систем .

Товариство з обмеженою відповідальністю Севен Систем неодноразово змінювала назви на: ТОВ Севен Стайл ЛТД , ТОВ ТЛЛ , Товариство з обмеженою відповідальністю МПТ (Товариство, остання).

Отже, новим боржником перед банком за кредитним договором є Товариство.

6.2. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором було укладено наступні договори:

- договір застави № 1069-12 від 09.11.2012 (зі змінами та доповненнями), заставодавець Товариство (надалі - договір застави);

- договір іпотеки № 692-11 від 21.06.2011 (зі змінами та доповненнями), іпотекодавець ТОВ РБТ (надалі - договір іпотеки-1);

- договір іпотеки № 693-11 від 21.06.2011 (зі змінами та доповненнями), іпотекодавець ТОВ РБТ (надалі - договір іпотеки-2);

- договір іпотеки № 694-11 від 21.06.2011 (зі змінами та доповненнями), іпотекодавець ТОВ РБТ (надалі - договір іпотеки-3);

- договір поруки № 159-13 від 30.07.2013 (зі змінами та доповненнями), поручитель Скаржник-1 (надалі - договір поруки- 1);

- договір поруки № 1059-12 від 09.11.2012 (зі змінами та доповненнями), (надалі - договір поруки-2);

- договір поруки № 1060-12 від 09.11.2012 (зі змінами та доповненнями), (надалі - договір поруки-3);

- договір поруки № 1061-12 від 09.11.2012 (зі змінами та доповненнями), (надалі - договір поруки-4);

- договір поруки № 1062-12 від 09.11.2012 (зі змінами та доповненнями), (надалі - договір поруки-5);

- договір поруки № 1064-12 від 09.11.2012 (зі змінами та доповненнями), (надалі - договір поруки-6).

6.3. 30.11.2015 у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Бюлетень державної реєстрації" № 337 (32) було опубліковано оголошення про ліквідацію Товариства, не пов`язане з банкрутством юридичної особи. Відповідно до змісту оголошення встановлений строк пред`явлення кредиторами вимог до юридичної особи - 30.01.2016.

21.12.2015 року банк направв на адресу голови комісії з припинення Товариства письмову заяву про кредиторські вимоги на загальну суму 79 695 672, 93 грн., які ґрунтуються на кредитному договорі та договорі застави.

16.02.2016 державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис № 10641110025011980 про державну реєстрацію припинення Товариства за рішенням засновників.

6.4. 26.06.2019 року між банком (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (фактор) укладено договір факторингу №39/487, відповідно до умов якого банк відступив Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп право грошової вимоги за кредитним договором №686-11 від 21.06.2011 року разом із договорами про внесення змін та договорами забезпечення.

02.07.2019 року між сторонами підписано акт прийому-передачі прав вимоги за договором факторингу №39/487 від 26.06.2019 року та акт приймання-передачі документів.

6.5. 04.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (клієнт) та Позивачем (фактор) укладено договір факторингу №04-07, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп відступило Позивачу право грошової вимоги за кредитним договором №686-11 від 21.06.2011 року разом із договорами про внесення змін та договорами забезпечення.

Відповідно до п.1.5 договору, право грошової вимоги до боржника за кредитним договором переходить до фактора виключно після здійснення фактором фінансування у сумі та на умовах, які зазначені у п.1.2. цього договору.

Згідно з п.1.2 договору, на виконання попереднього договору факторингу №01-07 від 01.07.2019 року, надалі попередній договір фактором була здійснена оплата у розмірі 51 800 000 грн. У відповідності до умов цього договору фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржника в розмірі повної заборгованості, яка виникла внаслідок укладення боржником кредитору договору та договору переведення боргу. Загальний розмір фінансування (передача фактором в розпорядження клієнта грошових коштів) становить суму у розмірі 52 150 000 грн. Залишок до сплати, з урахуванням сплачених коштів за попереднім договором, становить суму у розмірі 350 000 грн., яку фактор зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок клієнта, що зазначено в розділі 7 цього договору, протягом 5 банківських днів, з дня підписання цього договору.

Так, в матеріалах справи наявні платіжні доручення, а саме: №44 від 01.07.2019 на суму 15 100 000 грн., №45 від 02.07.2019 на суму 36 700 000 грн. та №47 від 04.07.2019 на суму 350 000 грн.

04.07.2019 року між сторонами договору №04-07 від 04.07.2019 підписано акт приймання-передачі документів та акт прийому-передачі прав вимоги за договором факторингу №04-07 від 04.07.2019.

Отже, починаючи з 04.07.2019 позивач є кредитором/ заставодержателем/ іпотекодержателем за кредитним договором, договором застави, договорами іпотеки 1, 2, 3, договорами поруки 1, 2, 3, 4, 5, 6.

6.6. До державного реєстратора звернувся голова ліквідаційної комісії Товариства щодо проведення державної реєстрації припинення Товариства шляхом ліквідації та надав заяву про проведення державної реєстрації юридичної особи в результаті її ліквідації; довідку архівної установи.

З реєстраційної справи Товариства вбачається, що у заяві про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії Товариства письмово зазначив та підтвердив своїм особистим підписом, що ним вчинені всі передбачені законодавством дії стосовно порядку припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, включаючи завершення розрахунків з кредиторами (у тому числі із сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування).

16.02.2016 державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис № 10641110025011980 про державну реєстрацію припинення Товариства за рішенням засновників.

Крім того, відповідач-2 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд застосувати трирічний строк позовної давності до позовних вимог Позивача щодо визнання протиправним та скасування у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційного запису № 10641110025011980 від 16.02.2016 про припинення Товариства з посиланням на те, що запис про припинення юридичної особи внесено 16.02.2016, а позов подано після спливу трьох років з вказаної дати. При цьому, Відповідач-2 вважав, що винесення Верховним Судом постанови від 06.08.2019 у справі № 825/529/16 про закриття провадження у справі (з підстав непідвідомчості спору адміністративному суду) за позовом банку (правонаступником якого є Позивач) до управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про скасування запису державного реєстратора від 16.02.2016 №10641110025011980 не є підставою для переривання строку позовної давності відповідно до частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України.

7. Обґрунтування рішення місцевого господарського суду.

7.1. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

7.2. станом на 16.02.2016 (дата внесення запису № 10641110025011980 про припинення Товариства):

- розмір заборгованості Товариства перед банком за кредитним договором лише за тілом кредиту складав 71 699 996,71 грн. (крім того, боржнику нараховано проценти за користування кредитом та штрафні санкції за прострочення повернення кредиту та сплати процентів);

- балансова вартість майна Товариства, яке було передано в заставу банку за договором застави № 1069-12 від 09.11.2012, складала 40 293 175 грн.;

- не закрито банківські рахунки в банку.

Із наведеного вбачається, що вартості майна ТОВ МПТ станом на 16.02.2016 (на момент його припинення) було недостатньо для задоволення вимог банку за кредитним договором.

В зв`язку з цим, ліквідація Товариства мала б відбуватися в порядку, передбаченому Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

7.3. Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.12.2015 по справі №910/26423/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.16 за позовом Товариства до банку про зобов`язання закрити банківські рахунки відмовлено у задоволені позову повністю в тому числі у зв`язку з наявністю заборгованості перед банком.

Відтак, на момент вчинення спірної реєстраційної дії Товариство мало непогашену заборгованість перед банком, і ліквідаційною комісією поточні рахунки, які обліковуються в банку, закриті не були.

7.4. В провадженні Господарського суду м. Києва на момент вчинення оскаржуваного запису вже перебувала справа №910/4442/14 за позовом банку до TOB "ТЛЛ", правонаступником прав та обов`язків якого є Товариство (перейменоване з ТОВ "ТЛЛ") та ТОВ "РБТ" (солідарного поручителя) про стягнення заборгованості по кредитному договору. Розгляд даної справи триває на даний час.

7.5. Службовими особами ТОВ "Северин Систем", правонаступником якого також є Товариство вживалися заходи щодо визнання договору № 1056-12 про переведення боргу за кредитним договором та договору № 8/686-11/1057 про внесення змін до кредитного договору недійсними, але рішенням Господарського суду м. Києва у задоволені позовних вимог боржника було відмовлено повністю.

Таким чином, ліквідатору Товариства було відомо про фінансовий стан Товариства, зокрема про те, що вартості майна товариства було недостатньо для проведення розрахунків з кредиторами.

7.6. Зважаючи на викладене, посилаючись на приписи частин 1, 5 статті 104, частини 3 статті 110, статті 111, пункту 1 частини 1 статті 512, частини 1 статті 513, статті 514 Цивільного кодексу України, частини 12 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції чинній на день внесення запису), частин 1, 5 статті 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції чинній на момент припинення), місцевий господарський суд дійшов висновків про виключення можливості для подачі Товариством до державного реєстратора заяви про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, а отже - про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційного запису №10641110025011980 від 16.02.2016 року про припинення Товариства.

7.7. Коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту (відповідну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14).

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Судом враховано, що строк розгляду справи № 825/529/16, яка розглядалася в порядку адміністративного судочинства тривав більш ніж 3 роки та 4 місяці (з 22.03.2016 по 06.08.2019) з яких більш ніж 3 роки справа перебувала в суді касаційної інстанції.

За наявності нерозглянутої справи № 825/529/16 позивач був позбавлений можливості заявити аналогічний позов до господарського суду.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що пред`явлення позову, що є предметом розгляду у справі № 910/13125/19, раніше перешкоджала наявність судової справи №825/529/16, що розглядалася в порядку адміністративного судочинства тому суд вважає поважними причин пропуску строку позовної давності та захисту порушеного права позивача.

8. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

8.1. Відповідно до частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Втім, статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції чинній на день внесення запису) встановлено спростовувану презумпцію відомостей, внесених до ЄДР, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. В той же час, якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, зокрема щодо виплати грошових сум кредиторам юридичної особи, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не тягне її припинення, а також припинення права на задоволення вимог кредитора. У подібних випадках до ЄДР вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили (пункт 2 частини 1 статті 25 цього ж Закону).

8.2. Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Так, згідно з частиною 13 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (в редакції чинній на день внесення запису), для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

8.3. Позивачем не обґрунтовано нормами чинного законодавства підстав вважати, що державний реєстратор при вчиненні реєстраційної дії припинення Товариства в результаті ліквідації на підставі рішення про припинення Товариства, повинен перевірити чи провести перевірку виконання головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) своїх обов`язків щодо розрахунків з кредиторами Товариства.

Так, порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема, перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Також Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (в редакції чинній на день внесення запису) передбачено, що відповідальність за достовірність відомостей, що подаються до органів державної реєстрації несе заявник. Водночас, чинним законодавством України на державних реєстраторів не покладено обов`язку перевіряти достовірність відомостей, що надходять від заявника, крім тих, що безпосередньо зазначені в цьому Законі.

Відповідно до ст. 28 вказаного Закону (в редакції чинній на день внесення запису), підставами для відмови у державній реєстрації є випадки, коли:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;

4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

6) документи суперечать статуту громадського формування;

7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

11) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані:

раніше строку, встановленого цим Законом;

щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи;

в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення;

щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;

щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;

щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відсутній узгоджений план реорганізації юридичної особи;

щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;

щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.

Наявність на момент вчинення оскаржуваної дії жодної з наведених обставин не підтверджена належними, допустимими та вірогідними доказами у встановленому процесуальним законом порядку, відтак, цілком обґрунтованим є висновок, що державним реєстратором правомірно та у відповідності до вимог Закону було проведено реєстраційну дію про проведення державної реєстрації припинення Товариства у зв`язку з ліквідацією.

Крім цього, державний реєстратор не наділений повноваженнями визнавати недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи, відтак, він діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що під час проведення реєстраційної дії щодо проведення державної реєстрації припинення Товариства, державним реєстратором було дотримано процедуру та порядок визначений Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

8.4. Як зазначив Касаційний господарський суд Верховного Суду України (постанова від 28.05.2020 у справі №910/7164/19), згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи №910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Зважаючи на викладене, захист Позивачем порушених, на його думку, прав та інтересів має відбуватися шляхом звернення з обґрунтованими позовними вимогами до належної особи, що цілком відповідатиме нормам чинного законодавства, зокрема приписам статей 15, 16 Цивільного кодексу України.

8.5. Як зазначалось вище, в провадженні Господарського суду м. Києва на момент вчинення оскаржуваного запису вже перебувала справа №910/4442/14 за позовом банку до TOB "ТЛЛ", правонаступником прав та обов`язків якого є Товариство (перейменоване з ТОВ "ТЛЛ") та ТОВ "РБТ" (солідарного поручителя) про стягнення заборгованості по кредитному договору. Натомість розмір заборгованості Товариства перед банком в судовому порядку не встановлено, оскільки розгляд даної справи триває на даний час, відтак посилання на те, що вартості майна Товариства було недостатньо для проведення розрахунків з кредиторами, є передчасними та безпідставними.

8.6. Стосовно перебігу строків позовної давності, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в разі подання позову з недодержанням правил підсудності і наступного саме закриття провадження у справі, а не відмови або повернення позову, подання такого позову перериває перебіг позовної давності. (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду України від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19).

Крім того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що аналізуючи питання обсягу доводів скаржників та висвітлення питань, щодо яких ці доводи наведено, в оскарженому судовому рішенні, в аспекті вичерпності висновків суду, цілком законними і обґрунтованими будуть висновки про те, що позиції скаржників забезпечені вичерпним обґрунтуванням по всім істотним питанням, що виникли як у матеріально-правовому так і у процесуальному сенсах, та спростовують висновки місцевого господарського суду, викладені в оскарженому рішенні.

За таких підстав, апеляційний господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову, та визнає доводи скаржників більш вірогідними аніж доводи позивача, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд приходить до висновків про наявність правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Українські склади будматеріалів задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 по справі №916/13125/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгруп Фактор відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгруп Фактор (49005, м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, 1а, приміщення 702, код ЄДРПОУ 38945479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українські склади будматеріалів (14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 95, код ЄДРПОУ 35029704) 3 153, 00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду міста Києва видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгруп Фактор (49005, м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, 1а, приміщення 702, код ЄДРПОУ 38945479) на користь Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради (вул.. Рокоссовського, 20-А, місто Чернігів, 14032, код ЄДРПОУ 38271176) 2 881, 50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду міста Києва видати наказ.

Достягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінгруп Фактор (49005, м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, 1а, приміщення 702, код ЄДРПОУ 38945479) на користь держави в особі ГУК у місті Києві (код отримувача 37993783, рахунок отримувача 34317206082004 код банку 899998) судовий збір в розмірі 271, 50 грн. за подання апеляційної скарги.

Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Матеріали справи №910/13125/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко

Повний текст складено 23.06.2020.