Рішення

від 10.06.2020 по справі 902/286/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/286/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Стафійчук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН", вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08146, код - 19420704

до: Фермерського господарства "АГРО-МРІЯ", с. Кобелецьке, Тиврівський район, Вінницька область, 23327, код - 36802321

про стягнення 4 284 757,30 грн

за участю представників:

позивача: Боровик Богдан Миколайович, ордер КС № 297971 від 20.02.2019 року, посвідчення № 5925/10 від 09.02.2017 року

відповідача: Антощук Володимир Дмитрович, ордер № 1004442 від 18.05.2020 року

В С Т А Н О В И В :

24.03.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 230 від 27.01.2020 року Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" про стягнення з Фермерського господарства "АГРО-МРІЯ" суми основного боргу за договором поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 в розмірі 1 095 000,00 грн; інфляційних втрат згідно встановленого індексу інфляції за час прострочення в сумі 154 625,97 грн; 10% річних від простроченої суми основної заборгованості в сумі 480 781,95 грн; плати (проценти) за користування товарним кредитом в сумі 952 160,49 грн та пеню в сумі 1 602 188,89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 в частині проведення розрахунків за поставлений товар, у строки та у розмірах, визначених означеним договором.

Ухвалою від 30.03.2020 року відкрито провадження у справі № 902/286/20, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 21.04.2020 року.

15.04.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 15.04.2020 року), в якому останній в зв`язку з введеними карантинними заходами просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

21.04.2020 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява (вих.№ 763 від 17.04.2020 року), в якій останній в зв`язку з погашенням відповідачем основного боргу в сумі 1 095 000,00 грн просить суд стягнути з відповідача 154 625,97 грн інфляційних втрат, 480 781,95 грн 10% річних, 952 160,49 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1 602 188,89 грн пені.

Крім того, 21.04.2020 року на електронну адресу суду від уповноваженого представника позивача надійшло клопотання (б/н від 21.04.2020 року), в якому останній просить суд закрити підготовче провадження у справі № 902/286/20 на призначити справу до судового розгляду по суті. Також, у клопотанні останній просить проводити судове засідання, призначене на 21.04.2020 року, проводити без участі представника Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН".

Крім того, у клопотанні представник Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" просить забезпечити його участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, визначивши відповідальним за її проведення один з судів територіально розміщених в м. Києві.

В судовому засіданні 21.04.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі до 19.05.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 21.04.2020 року закрито провадження у справі № 902/286/20 за позовом Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" до Фермерського господарства "АГРО-МРІЯ" в частині стягнення 1 095 000,00 грн суми основного боргу за договором поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою суду від 24.04.2020 року повідомлено сторін про дату на ступного судового засідання.

06.05.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н від 05.05.2020 року, в якому останній просить суд надати можливість участі в судовому засіданні, яке призначено на 19.05.2020 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв"язку EasyCon.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року забезпечено участь представника Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" адвоката Клокова В.В. у розгляді справи № 902/286/20 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

18.05.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов супровідний лист (б/н від 15.05.2020 року), в якості додатків до якого додано ряд документів, серед яких:

- відзив на позовну заяву (б/н від 15.05.2020 року), в якому останній зазначає, що основний борг в сумі 1 095 000,00 грн погашено в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 154 625,97 грн інфляційних втрат.

- клопотання про зменшення позовних вимог (б/н від 15.05.2020 року), в якому останній просить суд зменшити розмір пені на 80%, встановивши необхідність її стягнення в розмірі 320 437,78 грн.

- клопотання (б/н від 15.05.2020 року) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Судове засідання 19.05.2020 року не проводилось в режимі відеоконференції в зв`язку з технічними проблемами, про що секретарем судового засідання складено службову № 82/2020 від 19.05.2020 року.

В судовому засіданні 19.05.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/286/20 для судового розгляду по суті на 10.06.2020 року на 11:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Крім того, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання призначеного на 10.06.2020 року о 11:30 год. у справі № 902/286/20 за участю представника позивача Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" та відповідача Фермерського господарства "АГРО-МРІЯ" в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв"язку EasyCon, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.05.2020 року на електронну адресу від представника позивача надійшла заява (вх.канц. № 01-34/4898/20 від 29.05.2020 року) про проведення судового засідання призначеного на 10.06.2020 року в режимі відеоконференції.

02.06.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задоволити позов.

Ухвалою суду від 05.06.2020 року забезпечено участь представника позивача в судовому засіданні 10.06.2020 року в режимі відеоконференції.

В судове засідання 10.06.2020 року з`явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 10.06.2020 року в межах дня оголошувалась перерва. Після закінчення перерви представники сторін не з"явилися.

Розглянувши подані докази і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В якості підстави позовних вимог позивач посилається на укладення між Малим приватним підприємством фірмою "ЕРІДОН" (Постачальник) та Фермерським господарством "Агро - Марія" (Покупець) договору поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

У зв`язку з невиконанням Фермерським господарством "Агро - Марія" грошових зобов`язань за договором поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року, позивачем нараховано на загальну суму боргу штрафні санкції у вигляді інфляційних втрат, 10 % річних від простроченої суми заборгованості, 18 % відсотків за користування коштами та пені.

Враховуючи викладене, позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 1 095 000,00 грн основного боргу; 154 625,97 грн інфляційних втрат згідно встановленого індексу інфляції за час прострочення; 480 781,95 грн 10% річних від простроченої суми основної заборгованості; 952 160,49 грн плати (проценти) за користування товарним кредитом та 1 602 188,89 грн пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що станом на 15.05.2020 року основну заборгованість в сумі 1 095 000,00 грн погашено в повному обсязі. При цьому, ввідповідач визнає нарахування 10 % річних та проценти за користування товарним кредитом. Також, відповідач вважає суму нарахованої пені занадто високою та заперечує проти стягнення інфляційних втрат як заявлених безпідставно.

Крім того, у поданому до суду клопотанні відповідач просить суд врахувати що відповідачем регулярно по мірі фінансової спроможності здійснювалося погашення основної суми боргу. Причиною несвоєчасного виконання зобов`язання відповідачем є специфіка господарської діяльності, а саме вирощування сільськогосподарської продукції, яка безпосередньо залежить від погодних умов та цін на сільськогосподарську продукцію.

У 2018 та 2019 роках внаслідок складних погодних умов відповідач не отримав урожаю сільськогосподарської продукції у очікуваному обсязі. При цьому, вартість сільськогосподарської продукції була низькою, що не дозволило отримати необхідний фінансовий результат. В таких умовах відповідач докладав максимальних зусиль для погашення заборгованості.

Відповідач зазначає, що визнає необхідність сплати 10% річних від простроченої суми основної заборгованості та плату (проценти) (18% або 22%) за користування товарним кредитом, в загальній сумі 1 432 942,44 грн., що додатково компенсує позивачу несвоєчасне виконання зобов`язань.

Крім того, відповідач стверджує, що сплата додатково надмірного розміру пені, матиме негативні наслідки для господарської діяльності відповідача. Стягнення пені у повному обсязі може створити дисбаланс у правовідносинах сторін, і може призвести до невиправданого та надмірного збагачення позивача.

Враховуючи зазначені обставини, відповідач вважає за доцільне зменшити розмір пені на 80%, встановивши її в розмірі 320 437,78грн.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 26.10.2017 року між Малим приватним підприємством фірмою "ЕРІДОН" (Постачальник) та Фермерським господарством "Агро - Марія" (Покупець) укладено договір поставки № 1964/18/73 (а.с. 23-26, т. 1).

Відповідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.

Згідно п. 1.2. Договору найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього договору (п. 2.1. Договору).

Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 2.3. Договору загальна вартість Товару, що постачається за договором (ціна договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Вартість тари та упаковки, в якій постачається Товар, входить до ціни Товару (п. 2.4. Договору).

За змістом п. 3.1 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Сторони погодили, шо визначення ціни та загальної вартості Товару, шо підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі - курс Міжбанку ). Для визначення курсу Міжбанку Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currencу/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - Джерело курсу іноземних валют ) (п. 3.2 Договору).

Оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього Договору (п. 3.3. Договору).

Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в Рахунку на оплату. У разі недотримання Покупцем строків оплати Товару, встановлених Рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійсняється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 3.4. Договору).

Відповідно п. 3.6. Договору товар, що був отриманий Покупцем, в межах цього договору тільки за видатковими накладними (підписання Додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.1, 3.3. Договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання.

Згідно п. 3.7. Договору здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов`язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме Додатком до цього договору та/або Рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд.

Умови та строки поставки Товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у Рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки (п. 5.1. Договору).

Відповідно п. 5.2 Договору поставка Товару здійснюється за умови дотримання Покупцем строків та порядку оплати Tовару передбачених договором. В разі порушення Покупцем строків чи порядку оплати Товару, Постачальник має право притримати поставку Товару по Договору в цілому до моменту усунення таких порушень. При порушенні Покупцем порядку здійснення попередньої оплати на строк більше 14 календарних днів Постачальник залишай за собою право відмовити Покупцю в поставці Товару умови попередньої (часткової) оплати якого були порушені Покупцем.

За змістом п. 5.3 Договору перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також приймання Товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання Товару Покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості- відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару.

За порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього договору (п. 6.1 Договору).

Крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього Договору Покупець, зокрема: за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення; за необґрунтовану відмову від отримання Товару, сплачує штраф в розмірі 10% (десять) відсотків від вартості такого Товару (п. 6.2. Договору).

Згідно п. 6.7. Договору в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% (десяти відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Дія уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Відповідно п. 9.2. договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов договору № 1964/18/73 від 26.10.2017 року між сторонами підписано ряд додатків, які є його невід`ємними частинами.

Так, сторонами підписано Додаток № 1964/18/73/1-ЗЗР від 26.10.2017 р., згідно п.2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 1 364 804,76 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

- 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.01.2018 року (а.с. 27, т. 1).

Згідно Додатку № 1964/18/73/1-МД/О від 26.10.2017 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 674 240,28 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

- 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 04.05.2018 року (а.с. 73, т. 1).

Згідно Додатку № 1964/18/73/2-ЗЗР від 08.11.2017 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 717 896,52 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

- 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.01.2019 року (а.с. 36, т. 1).

Згідно Додатку № 1964/18/73/3-ЗЗР від 14.11.2017 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 294 932,69 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

- 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.01.2019 року (а.с.44, т. 1).

Згідно Додатку № 1964/18/73/7-ЗЗР від 26.02.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 2 148 805,63 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

- 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.01.2019 року (а.с.48, т. 1).

Згідно Додатку № 1964/18/73/6-ПКД від 26.02.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 911 253,60 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

- 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.01.2019 року (а.с. 79, т. 1).

Згідно Додатку № 1964/18/73/8-ЗЗР від 27.02.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 156 543,06 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

- 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.01.2019 року (а.с. 67, т. 1).

Згідно Додатку № 1964/18/73/9-ЗЗР від 02.04.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 437 804,40 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

- 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.01.2019 року (а.с. 71, т. 1)

Згідно Додатку № 1964/18/73/10-ПКД від 02.04.2018 року, а саме п. 2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ 400 464,96 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки, в наступному порядку:

- 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.01.2019 року (а.с. 85, т. 1).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 6 831 976,17 грн.

На підставі додатку № 1964/18/73/1-ЗЗР від 26.10.2017 року до договору поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року, згідно видаткових накладних, відповідачу були поставлені засоби захисту рослин на суму 1 107 781,44 грн.

За вказаний товар відповідачем проведено оплату.

На підставі додатку № 1964/18/73/2-33P від 08.11.2017 року до договору поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року, згідно видаткових накладних, відповідачу були поставлені засоби захисту рослинна суму 714 594,48 грн.

За вказаний товар відповідачем проведено оплату.

На підставі додатку № 1964/18/73/3-33P від 14.11.2017 року до договору поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року, згідно видаткових накладних, відповідачу були поставлені засоби захисту рослинна суму 303 457,92 грн.

За вказаний товар відповідачем було проведено часткову оплату, а саме на суму 106 750,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 111 від 05.03.2020 року.

На підставі додатку № 1964/18/73/7-33P від 26.02.2018 року до договору поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року, згідно видаткових накладних, відповідачу були поставлені засоби захисту рослинна суму 2 166 832,83 грн.

За вказаний товар відповідачем було проведено часткову оплату, а саме на суму 1 706 375,00 грн, що підтверджується платіжним долученими до матеріалів справи.

На підставі додатку № 1964/18/73/8-33P від 27.02.2018 року до договору поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року, згідно видаткових накладних, відповідачу були поставлені засоби захисту рослинна суму 150 924,06 грн.

За вказаний товар відповідачем проведено оплату.

На підставі додатку № 1964/18/73/9-33P від 02.04.2018 року до договору поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року, згідно видаткових накладних, відповідачу були поставлені засоби захисту рослинна суму 437 804,40 грн.

За вказаний товар відповідачем не було проведено оплату.

На підставі додатку № 1964/18/73/1-МД/О від 26.10.2017 року до договору поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року, згідно видаткових накладних, відповідачу були поставлені засоби захисту рослинна суму 674 240,28 грн.

За вказаний товар відповідачем проведено оплату.

На підставі додатку № 1964/18/73/6-ПКД від 26.02.2018 року до договору поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року, згідно видаткових накладних, відповідачу були поставлені засоби захисту рослинна суму 877 485,60 грн.

За вказаний товар відповідачем проведено оплату.

На підставі додатку № 1964/18/73/10-ПКД від 02.04.2018 року до договору поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року, згідно видаткових накладних, відповідачу були поставлені засоби захисту рослинна суму 398 825,16 грн.

За вказаний товар відповідачем проведено оплату.

Відповідач провів оплату за отриманий товар на суму 5 736 976,17 грн, що стверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Враховуючи викладене, борг відповідача перед позивачем складає 1 095 000,00 грн (6 831 976,17 грн - 5 736 976,17 грн).

На підставі ухвали суду від 21.04.2020 року провадження у справі № 902/286/20 за позовом Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" до Фермерського господарства "АГРО-МРІЯ" в частині стягнення 1 095 000,00 грн суми основного боргу за договором поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 154 625,97 грн інфляційних втрат згідно встановленого індексу інфляції за час прострочення; 480 781,95 грн 10% річних від простроченої суми основної заборгованості; 952 160,49 грн плати (проценти) за користування товарним кредитом та 1 602 188,89 грн пені суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

З моменту укладення сторонами договором поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 10% річних та 18% річних за користування грошовим кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так сторони погодили, згідно п 6.7. Договору, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов`язань передбачених Пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 536 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, На прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до п. 4, 5. Додатків до договору поставки Сторони встановили, у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 30 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Отже, проценти, визначені ст. 536 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.

Правомірність вимог позивача в аспекті нарахування та стягнення товарного кредиту підтверджується позицією Верховного Суду у справах №908/24/18 (постанова від 10.09.2018 року), №908/639/18 (постанова від 18.12.2018 року).

Поряд з цим, за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту та відсотки річні мають різну правову природу, оскільки їх сплата передбачена різними пунктами Договору, ґрунтується на різних нормах законодавства, проценти є компенсацією за користування чужими коштами, а відсотки в розумінні ст. 625 ЦК України - відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 10 % річних та 18 % річних за користування товарним кредитом є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та визнаються відповідачем у повному обсязі.

Перевіркою правильності розрахунку 10% річних та 18% річних за користування товарним кредитом, судом не виявлено помилок, з огляду на що вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі: 480 781,95 грн 10% річних від простроченої суми основної заборгованості; 952 160,49 грн плати (18%) за користування товарним кредитом.

Крім того, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 154 625,97 грн інфляційних втрат згідно встановленого індексу інфляції за час прострочення, за результатами зроблено наступні висновки.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору.

Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 2.3. Договору, загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долара США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі "курс Міжбанку") (п. 3.2. Договору).

Як встановлено нормами Закону № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28.03.2012 р. у справі 6-36736/10).

Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.

Офіційний індекс інфляції це знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов`язанні індексації не підлягає (Постанова ВСУ від 27.01.2016 року у справі № 6-771цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 року по справі № 638/10417/15-ц.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 року по справі № 905/192/18 (ЄДРСРУ № 77149725), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.07.2018 року по справі № 761/1617/15-ц.

Отже, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару.

Договором та додатками (п. 3.2. Договору) до нього передбачено визначення ціни товару у гривнях з урахуванням ціни у доларах США (USD), товар підлягає оплаті виходячи із курсу продажу долару США та Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі "курс Міжбанку").

Тобто ціна на товар у гривнях є еквівалентом ціни у доларах.

При цьому п. 3.2. Договору передбачено можливість зміни джерел визначення курсу гривні і не зроблено застережень щодо можливості відступлення сторонами від порядку визначення вартості.

Зміни до даного пункту договору не внесено, тому дані положення підлягають застосуванню незалежно від дублювання у додатках до договору.

Таким чином, враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають.

В зв`язку з чим, у задоволенні позову в частині стягнення 154 625,97 грн грн інфляційних втрат слід відмовити.

Крім того, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 1 602 188,89 грн пені за договором поставки № 1964/18/73 від 26.10.2017 року.

Крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього Договору Покупець, зокрема: за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Тобто, сторонами погоджено розмір, підстави та строк нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 1 602 188,89 грн пені. Визначений позивачем період нарахування даної суми відповідає умовам договору та вищевказаним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

При вирішенні питання щодо остаточних сум стягнення пені та відсотків річних, з урахуванням позиції відповідача відносно наявності підстав для їх зменшення, суд враховує наступне.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Як роз`яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК в ред. до 15.12.2017 р.), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.

Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує:

- ступінь виконання основного зобов`язання, яке виконано відповідачем у повному обсязі (як слідує з матеріалів справи, відповідачем після відкриття провадження у даній справі добровільно сплачено основний борг в розмірі 1 095 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 299 від 17.03.2020 року на суму 285 000,00 грн та № 303 від 25.03.2020 року на суму 810 000,00 грн);

- термін прострочення, який відносно основної суми боргу становив з 16.01.2019 року по 25.03.2020 рр.;

- дії відповідача які полягали у систематичному погашенні суми основного боргу та її повній сплаті до моменту відкриття провадження у справі (30.03.2020 року);

- захищеність майнових інтересів позивача внаслідок нарахування 10% річних та сум товарного кредиту (від 18% до 22% річних за умовами Додатків до Договору поставки №1964/18/73 від 26.10.2017 року).

Одночасне стягнення пені (на рівні від 22% до 36% річних), товарного кредиту (від 18% до 22% річних) та 10% річних у повному обсязі створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення як пені, так і відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені на 80%, стягнення на користь позивача 320 437,78 грн - пені, що з урахуванням сум 10% річних (480 781,95 грн) та відсотків за користування товарним кредитом (952 160,49 грн) сукупно становитиме 25,66% від суми боргу за увесь період прострочення (6 831 976,17 грн), отже за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 1 281 751,11 грн пені.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з відмовою у стягненні інфляційних втрат та зменшенням розміру пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно із ч.1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Поверненню позивачу за подачу позову підлягає судовий збір в сумі 10 746,29 грн, сплачених згідно платіжного доручення № 419193 від 03.02.2020 року, оскільки відповідачем визнано вимоги про стягнення 480 781,95 грн - 10% річних та 952 160,49 грн - процентів за користування товарним кредитом.

Вирішення судом питання щодо зменшення розміру пені не впливає на розподіл судових витрат в частині відмови у задоволенні позову з цих підстав.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 2 320,55 грн - залишити за позивачем, враховуючи відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 154 625,97 грн.

Суд також враховує, що Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 4 284 757,30 грн, тому підлягав сплаті судовий збір в сумі 64 271,36 грн.

Надмірно сплачений позивачем судовий збір за платіжним дорученням № 419193 від 03.02.2020 року складав 19 208,93 грн.

Тому, Ухвалою від 24.04.2020 року повернуто позивачу з Державного бюджету України 35 633,93 грн судового збору сплаченого за платіжним дорученням № 419193 від 03.02.2020 року, у зв`язку з надмірною оплатою при зверненні до суду та закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 095 000,00 грн.

Тому. на відповідача слід покласти витрати зі сплати судового збору в сумі 34 779,52 грн (64 271,36 - 16 425,00 - 2 320,55 - 10 746,29).

Враховуючи складність справи, керуючись ст. ст. 233, 238-241, 253, 254, 256, 257 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "АГРО-МРІЯ" (с. Кобелецьке, Тиврівський район, Вінницька область, 23327, код - 36802321) на користь Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" (вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08146, код - 19420704) 480 781,95 грн - 10% річних, нарахованих за період з 16.01.2019 по 12.03.2020 рр. - прострочення сплати основної суми боргу за Договором поставки №1964/18/73 від 26.10.2017 року; 952 160,49 грн - процентів за користування товарним кредитом, нарахованих за період з 16.01.2019 по 12.03.2020 рр.; 320 437,78 грн - пені, нарахованої за період з 16.01.2019 по 12.03.2020 рр. - прострочення сплати основної суми боргу за Договором поставки №1964/18/73 від 26.10.2017 року; 34 779,52 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" (вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08146, код - 19420704) до Фермерського господарства "АГРО-МРІЯ" (с. Кобелецьке, Тиврівський район, Вінницька область, 23327, код - 36802321) в частині стягнення 154 625,97 грн - інфляційних втрат; 1 281 751,11 грн - пені.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 2 320,55 грн - залишити за позивачем.

5. Повернути Малому приватному підприємству фірмі "ЕРІДОН" (вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Святошинський район, Київська область, 08143, код - 19420704) з Державного бюджету України 10 746,29 грн - судових витрат зі сплати судового збору, сплачених згідно платіжного доручення № 419193 від 03.02.2020 року (оригінал наявний у матеріалах справи).

6. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник даного рішення є підставою для повернення Малому приватному підприємству фірмі "ЕРІДОН" (вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Святошинський район, Київська область, 08143, код - 19420704) з Державного бюджету України судового збору в розмірі 10 746,29 грн .

7. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Роз`яснити, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" (реєстр.№3275) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2020 р.

Суддя Р.В. Міліціанов

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Воздвиженська, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08146)

3 - відповідачу (с. Кобелецьке, Тиврівський район, Вінницька область, 23327)