Рішення

від 15.06.2020 по справі 908/1010/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/63/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2020 Справа № 908/1010/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, 22 в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1 в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, 69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 37-В

до відповідача Фермерського господарства «Оптимум Б.В.П.» , 72202, Запорізька область, Веселівський район, смт Веселе, вул. Пушкіна, 3, кв. 1

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від прокуратури - Мошков Д.І., посвідчення № 035883 від 05.10.2015;

від позивача - Заставська О.М., довіреність № 03 від 30.01.2020;

від відповідача - не з`явився.

Суть спору:

17.04.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, Запорізька область, м. Мелітополь в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Запоріжжя до відповідача Фермерського господарства «Оптимум Б.В.П.» , Запорізька область, Веселівський район, смт Веселе про стягнення заборгованості за договором № 5 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 21.10.2014 у розмірі 161 860,64 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 150 000,00 грн, пеня у розмірі 10 606,54 грн, 3 % річних в розмірі 1254,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 4, 20, 24, 27, 53, 162, 171, 176 ГК України, а також неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором від 21.10.2014 № 5 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (який укладений між Запорізьким відділенням Укрдержфонду підтримки фермерських господарств та ФГ «Оптимум Б.В.П.» ) в частині повернення коштів в сумі 150 000,00 грн у строк до 01.10.2019. З огляду на порушення вказаного зобов`язання відповідача, а також враховуючи, що спірні правовідносини стосуються інтересів держави (наповнення державного бюджету), що їх захист на даний час Укрдержфондом в особі Запорізького відділення Укрдержфонду не здійснено через відсутність коштів на оплату судового збору, прокурор просить стягнути з ФГ «Оптимум Б.В.П.» 150 000,00 грн основного боргу, 10 606,54 грн пені та 1254,10 грн - 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2020, справу № 908/1010/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 22.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1010/20, присвоєно справі номер провадження 15/63/20. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 18.05.2020 о/об 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 15.06.2020 здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні прокурора та представника позивача. Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні 15.06.2020 прокурор та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, правом на надання відзиву не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, шляхом направлення на його юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Пушкіна, буд. 3, кв. 1), відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі. Дану ухвалу суду відповідачем отримано 29.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, судом дотримано положення частин 2-4 ст. 120 ГПК України та ч. 5 ст. 242 ГПК України щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та вчинення відповідної процесуальної дії шляхом вручення сторонам копій ухвал по даній справі в порядку визначеному ГПК України.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України закріплено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2).

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 15.06.2020 в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Заслухавши прокурора та представника позивача, розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21.10.2014 між Запорізьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - Запорізьке відділення, позивач) та фермерським господарством "Оптимум Б.В.П." (далі - Фермерське господарство, відповідач) укладено договір № 5 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Відповідно до п. 1 договору Запорізьке відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств зобов`язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству "Оптимум Б.В.П. " в сумі 250 000 грн. 00 коп. (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству "Оптимум Б.В.П." терміном до "01" жовтня 2019 року.

Відповідно до п. 4.2 договору фінансова підтримка (допомога) повертається фермерським господарством згідно з встановленим графіком (п. 3.4.2 договору).

Пунктом 3.4.2 договору встановлено, Фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Запорізькому відділенню згідно з встановленим графіком:

до 01 грудня 2016 року в сумі 50 000,00 грн;

до 01 грудня 2017 року в сумі 50 0000,00 грн;

до 01 грудня 2018 року в сумі 50 000,00 грн;

до 01 жовтня 2019 року в сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.2 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноваженими представниками сторін. Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

Доказів припинення договору сторонами суду не надано, отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

На виконання умов п. 1 договору позивач платіжним дорученням №5 від 28.10.2014 перерахував відповідачу 250 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 30.11.2016 сторони узгодили п. 3.4.2. договору № 5 виклавши його в наступній редакції:

- до 01 грудня 2018 року в сумі 100 000 грн;

- до 01 грудня 2019 року в сумі 150 000 грн.

Однак в порушення умов договору відповідач не повернув 150 000,00 грн. позивачу до 01 грудня 2019 року, у зв`язку з чим позивач направив відповідачу претензію № 179 від 17.12.2019 про повернення суми боргу в розмірі 150 000,00 грн, а також суми пені та 3% річних.

Відповідач направив на адресу позивача відзив на претензію вих. № 15 від 27.02.2020, відповідно до якого визнає вимоги в повному обсязі та зобов`язався погасити заборгованість перед Держфондом у 2020 році.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 5 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 21.10.2014 стало підставою для звернення з позовом до суду.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Укладений сторонами договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 5 від 21.10.2014 за своєю правовою природою є договором позики.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо повернення фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 150 000,00 грн., у встановлений договором строк (до 01.12.2019), не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Оцінивши надані прокурором докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 150 000 грн за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 5 від 21.10.2014 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 5.2 договору (за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Запорізькому відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення), прокурор нарахував до стягнення пеню в розмірі 10 606,54 грн за період з 02.12.2019 по 12.03.2020.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий прокурором у позовній заяві розрахунок суми пені у розмірі 10 606,54 грн за період з 02.12.2019 по 12.03.2020 включно є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору.

Крім того, позивачем пред`явлені до стягнення сума 3% річних в розмірі 1254,10 грн за період з 02.12.2019 по 12.03.2020.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані розрахунки судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що сума 3% річних розраховані вірно, вимоги щодо її стягнення позивачем доведені.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано.

Згідно із ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фермерського господарства Оптимум Б.В.П. (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Пушкіна, буд. 3, кв. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 36686151) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 20029342) в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 37-В) заборгованість за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 5 від 21.10.2014 у розмірі 150 000,00 грн (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп), пеню у розмірі 10 606,54 грн (десять тисяч шістсот шість гривень 54 коп), 3% річних у розмірі 1254,10 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят чотири 10 коп); із зарахуванням на р/р IBAN: UA628201720355199002000016544, код банку МФО 820172, назва банку: Держказначейська служба України, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 25490940, призначення платежу: повернення зворотної фінансової допомоги згідно договору № 5 від 21.10.2014 ) . Видати наказ.

Стягнути з Фермерського господарства Оптимум Б.В.П. (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Пушкіна, буд. 3, кв. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 36686151) на користь прокуратури Запорізької області в особі Мелітопольської місцевої прокуратури (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 02909973; р/р UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2427,90 грн (дві тисячі чотириста двадцять сім гривень 90 коп). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено 22 червня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов