Рішення

від 17.06.2020 по справі 910/18567/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2020Справа № 910/18567/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом 1) Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради"

вул. Першотравнева, буд.7, с. Васьковичі,

Коростенський р-н, Житомирська обл., 11522

2) Коростенської районної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР"

04073, м. Київ, проспект С. Бандери, буд. 16-А

про дострокове розірвання договору оренди та стягнення 2 638 344,21 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" (далі - позивач-1) та Коростенська районна рада (далі - позивач-2) подали до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" (далі - відповідач) про дострокове розірвання договору оренди та стягнення 2 638 344,21 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/18567/19 від 27.12.2019 позовну заяву Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" залишено без руху.

15.01.2020 від Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 27.12.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2020.

19.02.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою суду від 24.02.2020 призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 18.03.2020.

У судове засідання, призначене на 18.03.2020 представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належними чином.

Ухвалою суду відкладено розгляд справи на 22.04.2020.

У судове засідання, призначене на 22.04.2020представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належними чином.

Ухвалою суду відкладено розгляд справи на 13.05.2020.

В судове засідання, призначене на 13.05.2020 представники позивачів з`явилися, надали пояснення.

Протокольною ухвалою суду, відповідно до статті 185 ГПК України судом оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/18567/19 до судового розгляду по суті на 17.06.2020.

В судове засідання, призначене на 17.06.2020 представники позивачів з`явилися, надали пояснення, підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 17.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Між Коростенською районною радою Орендодавцем , в особі Балансоутримувача Комунального закладу Коростенської центральної районної лікарні Коростенської районної ради (на даний час Комунальне некомерційне підприємство Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради яке є правонаступником Комунального закладу Коростенської центральної районної лікарні Коростенської районної ради ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАЯН ВІННЕР Орендар 29.07.2016 року укладено договір про оренду нежитлової будівлі, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 46 (колишня Кірова), м. Коростень, Житомирської області (далі Договір).

Відповідно до умов договору оренди Орендодавець передав у строкове платне користування Орендарю, а Орендар прийняв у строкове платне користування від Орендодавця нежитлову будівлю №46, що розташована за адресою: вул. Шевченка, (колишня Кірова), м. Коростень, Житомирської області .

Згідно вказаного вище Договору (розділ 6 права і обов`язки орендаря) Орендар зобов`язаний вносити орендну плату за користування будівлею своєчасно і в повному обсязі, але дана умова постійно порушується орендарем.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, в період з вересня по грудень 2017 року, з січня по грудень 2018 року, з січня по 31 жовтня 2019 р. Орендар не виконує умови укладеного договору, стосовно перерахунку коштів, як орендної плати за користування нежитловою будівлею (розділ 6 договору), що ставить під сумнів подальші договірні відносини між сторонами договору. Відповідно до умов договору (розділ 5 права і обов`язки орендодавця) Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору внаслідок невиконання умов договору. У зв`язку з постійним порушенням Орендарем умов зазначеного вище договору оренди, Коростенською районною радою рішенням двадцять восьмої сесії VII скликання від 15 травня 2019 року №445, як власником, доручено директору комунального некомерційного підприємства Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ряди (Железняковій А.В.) здійснити дії відповідно до діючого законодавства України, щодо розірвання договору оренди майна спільної власності територіальних громад сіл Коростенського району (приміщення, яке розміщене за адресою: м. Коростень, вул. Шевченка, 46) з ТОВ Лаян-Вінер , у зв`язку з заборгованістю зі сплати орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу Орендаря протягом 2019 року чотири рази позивачем було направлено претензії про сплату наявної заборгованості (04.04.2019 року вих. № 500 на суму 1376472.26 грн., 30.05.2019 року вих. № 800 на суму 1430165.25 грн., 16.07.2019 року вих. № 1020 на суму 1579681.45 грн., 13.08.2019 року вих. № 1138 на суму 1647717.73 грн.), але на жодну із направлених Орендареві претензій, Орендодавець відповіді не отримав.

У червні 2019 року Орендарем була проведена сплата боргу лише на 0,75%, що є суттєвим порушенням вказаного вище договору від 29.07.2016р., що і стало підставою для звернення КНП Коростенська ЦРЛ з позовом до Господарського суду про розірвання вказаного договору та стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Станом на 31 жовтня 2019 року сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЯН ВІННЕР перед Комунальним некомерційним підприємством Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради становить 1 810 769,37 грн. Вказаний борг відповідача перед позивачем підтверджується актами звірки за вересень - жовтень 2019 року.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати орендних платежів за Договором, а також неналежним виконанням зобов`язання з повернення орендованого майна, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 810 769,37 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2016 сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у орендне користування згідно з Договором оренди нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Комунального закладу Коростенської центральної районної лікарні Коростенської районної ради загальною площею 1617,6 кв.м., розташоване за адресою: вул. Шевченка, 46 (колишня Кірова), м. Коростень, Житомирської області.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за період з травня 2017 року по жовтень 2019 року в розмірі 1810769.37 грн.

Жодного заперечення відповідача стосовно суми заборгованості за вказаний вище період, в матеріалах справи також не міститься.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 1 810 769,37 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Разом з тим, Підприємством нараховано та заявлено до стягнення 827 575,84 грн пені.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати орендної плати, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Пунктом 5 розділу ІІІ договору передбачено право Підприємства на нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов`язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дослідивши розрахунок позивача, судом встановлено, що пеня розрахована невірно, виходячи з наступного.

Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Отже, пеня може бути розрахована лише за шість місяців з дня виникнення прострочення та стягнена в межах року, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою . (Правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.11. № 46/395).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов`язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов`язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов`язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, Постанова № 41/153-07 від 11.10.2007 року).

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення суми боргу в тому числі і пені по Договору - 23.12.2019.

Таким чином, рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою, становить з 23.12.2018 по 23.12.2019.

З огляду на викладене, період для розрахунку пені з 01.05.2017 по 22.12.2018. виходить за межі року, що передує зверненню позивача до суду із вимогою про стягнення пені за Договором.

Пеню в сумі 544 217,96 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, пеня має бути розрахована за період з 23.12.2018 в межах шестимісячного строку.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню в розмірі 283 357,88 грн. за невиконання зобов`язання за договором, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про розірвання договору оренди нерухомості № 20-23 від 22.02.2019, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як вбачається із пункту 3 Розділу VIII договору, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у випадку невиконання умов даного договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судом вже встановлено, що відповідач істотно порушив умови договору оренди, а саме - не здійснив належним чином сплату орендних платежів період з вересня по грудень 2017 року, з січня по грудень 2018 року, з січня по 31 жовтня 2019 р., внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість загалом на суму 1 810 769,37 грн.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору оренди від 29.07.2016 р. є правомірною та підлягає задоволенню.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди про строкове платне користування нежитловою будівлею № 46, що розташована за адресою: вул. Шевченка, м. Коростень, Житомирської області , укладений 29.07.2016 року між Коростенською районною радою в особі Комунального некомерційного підприємства Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАЯН ВІННЕР .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЯН ВІННЕР (код ЄДРПОУ 35007886, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект С. Бандери, буд. 16-А) на користь Комунального некомерційного підприємства Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради (код ЄДРПОУ 40475812 місцезнаходження: 11522, Житомирська область, Коростенський район, село Васьковичі вулиця Першотравнева буд. 7) борг в розмірі 10% у сумі 181 076,94 грн. та 23 335,79 грн. пені.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЯН ВІННЕР (код ЄДРПОУ 35007886, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект С. Бандери, буд. 16-А) на користь Коростенської районної ради (код ЄДРПОУ 13577072 місцезнаходження:11500, Житомирська область, м. Коростень, вулиця Михайла Грушевського, 60/2) борг в розмірі 90% у сумі 1 629 692,43 грн. та 260 022,09 грн. пені.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЯН ВІННЕР (код ЄДРПОУ 35007886, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект С. Бандери, буд. 16-А) на користь Комунального некомерційного підприємства Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради (код ЄДРПОУ 40475812 місцезнаходження 11522, Житомирська область, Коростенський район, село Васьковичі, вулиця Першотравнева буд. 7) витрати зі сплати судового збору в сумі 33 332,91 грн.

6. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 23.06.2020

Суддя М.О. Лиськов