Рішення

від 23.06.2020 по справі 910/5532/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2020Справа № 910/5532/20 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-ВР", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс", м. Київ

про стягнення 152 407,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-ВР" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 134 550,00 грн та суми пені в розмірі 17 857,00 грн, у зв`язку з невиконанням останнім умов Договору про надання послуг технікою №ЕВР2202/2019 від 22.02.2019 року, в частині розрахунку за надані позивачем послуги.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 24.04.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес ВР прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105471282495 отримав ухвалу суду від 24.04.2020 про відкриття провадження у справі 30.04.2020.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 15.05.2020 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

28.05.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що для повного та всебічного дослідження матеріалів справи і надання доказів є необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 01.06.2020 року в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-український будівельний альянс про розгляд справи №910/5532/20 за правилами загального позовного провадження було відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2019 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання послуг технікою №ЕВР2202/2019 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору сторонами встановлено, що виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами, зазначеними в Додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною, з особами, які мають право на керування технікою, в технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності замовника за адресою: Кіровоградська область, Знам`янський район, с. Богданівка.

Згідно з п 2.1. Договору сума оплати за роботу техніки визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, виходячи з вартостей за надання послуг, визначених у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Основним документом для визначення кількості відпрацьованого технікою часу є акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний представниками виконавця і замовника. Акт виконаних робіт (наданих послуг) готує виконавець і передає на підпис замовнику. Замовник зобов`язаний підписати акт на протязі 10 банківських днів з моменту отримання або в той самий строку надати мотивовану відмову від його підписання. (п. 2.4. Договору).

Розрахунок за послуги виконується на протязі 10-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), підписаних сторонами у відповідності до п. 2.4. цього договору шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі. (п. 2.5. Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом дванадцяти місяців, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання. Припинення дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які виникли під час його дії та залишилися невиконаними. (п.п. 8.1.-8.2. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони підписали Специфікацію та калькуляцію вартості роботи техніки.

На виконання умов Договорів сторонами було підписано наступні Акти надання послуг на загальну суму розмірі 134 550,00 грн:

- №119 від 03.08.2019 року на суму 39 150,00 грн;

- №155 від 30.09.2019 року на суму 73 350,00 грн;

- №158 від 15.10.2019 року на суму 22 050,00 грн.

Відповідачем розрахунок за отримані від позивача послуги здійснено не було.

Станом на момент звернення позивача до суду грошові кошти, в повному обсязі, за надані позивачем послуги, згідно вказаних вище актів, не були оплачені відповідачем, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 134 550,00 грн, у зв`язку з чим позивачем було нараховано відповідачу суму пені в розмірі 17 857,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За змістом ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Матеріалами справи встановлено, а відповідачем не спростовано, факт виконання позивачем та передання відповідачу послуг за вказаними вище актами на суму в розмірі 134 550,00 грн, а також факт відсутності оплати цих послуг відповідачем.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ст. 854 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось вище, а саме п. 2.5. Договору, розрахунок за послуги виконується на протязі 10-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), підписаних сторонами у відповідності до п. 2.4. цього договору шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі.

Доказів оплати відповідачем вартості послуг на суму в розмірі 134 550,00 грн, у тому числі у встановлені Договором строки, або висловлення будь-яких заперечень, виявлення недоліків у виконаних роботах на спірну суму, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором настав.

Таким чином, всупереч умов Договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав в належні строки взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг, тим самим порушуючи майнові права та законні інтереси позивача, що полягали в отриманні оплати за надані послуги згідно Договору, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості на суму в розмірі 134 550,00 грн є доведеними та обґрунтованими.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 17 857,00 грн, нараховану за період 30.09.2019 по 25.03.2020.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом п. 4.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати замовником, нараховується пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг.

В той же час, сторонами в Договорі не передбачили порядку нарахування пені.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що він не відповідає зазначеним нормам, оскільки нарахування здійснювалось на загальну суму заборгованості, а не по кожному окремому виконанню робіт, більше того, період визначений позивачем не відповідає положенням зазначених норм, оскільки розрахунок здійснений без врахування того, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок суми пені, з врахування шестимісячного строку, передбаченого нормою статті 232 ГК України, по кожному окремому виконанню робіт, з врахуванням того, що оплата послуг повинна бути здійснена на протязі 10-ти банківських днів після підписання актів, в залежності від дати надання послуг, а також враховуючи кінцеву дату нарахування пені, зазначену позивачем у своїх розрахунках, а саме 25.03.2020 року.

Отже, враховуючи зазначене, обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені в розмірі 16 905,68 грн, а відтак позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню саме на вказану суму.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-ВР підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 134 550,00 грн основної суми заборгованості та 16 905,68 грн суми пені.

Судовий збір позивача, у розмірі 2 271,84 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача, решта судового збору в розмірі 14,27 грн, у зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог, на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-український будівельний альянс (ідентифікаційний код 351299952, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), буд. 131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-ВР (ідентифікаційний код 41086739, місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 32) суму основного боргу в розмірі 134 550,00 грн. (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 16 905,68 (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ять гривень 68 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 271,84 грн. (дві тисячі двісті сімдесят одну гривню 84 копійки).

3. В іншій частині позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-український будівельний альянс суми пені в розмірі 951,32 грн відмовити.

4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю Експрес-ВР судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 14,27 грн.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов