Рішення

від 17.06.2020 по справі 910/2699/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2020Справа № 910/2699/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" (52001, Дніпропетровська обл., смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 48-Б)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний альянс" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 139, літ. Л),

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 619 684,05 грн

за участю представників

від позивача: Осінніков К.В.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

У судовому засіданні 17.06.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний альянс" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 619 684,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачами рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/13071/18, яким було стягнено солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний альянс" та ОСОБА_1 заборгованість за договором №04К від 07.12.2017, в тому числі основного боргу у розмірі 962 776,90 грн, існують підстави для додаткового нарахування та стягнення з останніх інфляційних втрат у розмірі 80 670,24 грн та відсотків річних у розмірі 539 013,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 постановлено звернутися до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в місті Києві із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016.

10.03.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла інформація на запит суду відносно особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 підготовче засідання було відкладено на 20.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 суд відклав підготовче засідання на 03.06.2020.

У судовому засіданні 03.06.2020, за участі представника позивача, суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 17.06.2020.

У судовому засіданні, призначеному на 17.06.2020, суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, які є цілком достатніми для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

07 грудня 2017 року між ТОВ "ТД "Альфатех" (продавець, позивач) та ТОВ "УБА" (покупець, відповідач-1) укладено Договір №04К (далі - Договір поставки), за умовами п. 1.1 якого покупець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити колісний ковшовий екскаватор-навантажувач Bobcat модель В700, в кількості 1 шт. (далі - товар).

На виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу-1 в порядку, передбаченому даним Договором, колісний ковшовий екскаватор-навантажувач Bobcat модель В700, серійний номер B44Z11015, у кількості 1 шт., за ціною 1817710,00 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №163 від 18.12.2017 та Актом приймання-передачі від 18.12.2017, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками позивача та відповідача-1.

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний альянс" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 1314284,47 грн., з яких 962776,90 грн. основної заборгованості, 168494,71 грн. пені, 9988,47 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 173024,39 грн. відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не виконав зобов`язання з оплати за товар, поставлений на підставі Договору № 04К від 07.12.2017, який укладено між ТОВ "ТД "Альфатех" та ТОВ "УБА", внаслідок чого заборгованість відповідача-1 становить 1314284,47 грн. З огляду на укладений між ТОВ "ТД "Альфатех" та ОСОБА_1 . Договір поруки від 07.12.2017, згідно якого ОСОБА_1 як поручитель зобов`язався перед ТОВ "ТД "Альфатех" відповідати по зобов`язанням відповідача-1 (боржника), що випливають з Договору № 04К від 07.12.2017 зі всіма змінами та доповненнями до нього, та встановлену наведеним договором поруки солідарну відповідальність відповідача-1 та ОСОБА_1 , ТОВ "ТД "Альфатех" звернулось до господарського суду з вимогами про стягнення спірної заборгованості солідарно з ТОВ "УБА" та ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/13071/18, суд частково задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" та стягнув солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний альянс" та ОСОБА_1 962776,90 грн. основної заборгованості, 168151,87 грн. пені, 173024,39 грн. відсотків річних, 9976,13 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 19 708,94 грн судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/13071/18 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що незважаючи на наявність судового рішення від 09.09.2019 року у справі №910/13071/18 відповідач не здійснив погашення заборгованість за договором № 04К від 07.12.2017, внаслідок чого останньому було нараховано інфляційні втрати у розмірі 80 670,24 грн та відсотки річних у розмірі 539 013,81 грн, що нараховані за період прострочення з 26.09.2018 по 18.02.2020.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

При цьому у п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зазначені підстави визначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов`язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011№ 11/109).

Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов`язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 12.09.2011 у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011 у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 у справі № 3-142гс11.

Отже, законодавство не обмежує можливість позивача захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.

Оскільки станом на момент звернення позивача з позовом до суду рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/13071/18 залишено відповідачами без виконання, заборгованість за договором № 04К від 07.12.2017 не сплачена, має місце прострочення у заявлений позивачем період, а саме з 26.09.2018 по 18.02.2020, у зв`язку з чим останній має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок відсотків річних суд встановив, що останні є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення відсотків річних у розмірі 539 013,81 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 80 670,24 грн, то за перерахунком суду, здійсненим за визначений позивачем період, розмір останніх є меншим, ніж заявлено позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 77 539,90 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачами відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех", з покладенням судового збору в цій частині на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний альянс" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 139, літ. Л, ідентифікаційний код 41045425), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" (52001, Дніпропетровська обл., смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 48-Б, ідентифікаційний код 37383046) інфляційні втрати у розмірі 77 539 (сімдесят сім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн 90 коп. та відсотки річних у розмірі 539 013 (п`ятсот тридцять дев`ять тисяч тринадцять) грн 81 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний альянс" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 139, літ. Л, ідентифікаційний код 41045425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" (52001, Дніпропетровська обл., смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 48-Б, ідентифікаційний код 37383046) судовий збір у розмірі 4 624 (чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн 15 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех" (52001, Дніпропетровська обл., смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 48-Б, ідентифікаційний код 37383046) судовий збір у розмірі 4 624 (чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн 15 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.06.2020

Суддя Л. Г. Пукшин