Рішення

від 19.06.2020 по справі 910/5174/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2020Справа № 910/5174/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут

до Товариства з обмеженою відповідальністю Меркурій-Прогрес

про стягнення 63.314,06 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

15.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут до Товариство з обмеженою відповідальністю Меркурій-Прогрес про стягнення 63.314,06 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 4-2263С від 01.01.2019, що є публічним договором приєднання на умовах комерційної пропозиції № 9, відповідачем в період з січня 2019 року по лютий 2020 року спожито надану позивачем електроенергію. Проте, оскільки відповідачем взяті на себе зобов`язання за договором № 4-2263С від 01.01.2019 виконувалися не у встановлений договором строк та не у повному обсязі, у останнього виникла заборгованість у розмірі 58.850,54 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 63.314,06 грн, з яких 58.850,54 грн основного боргу, 3.570,02 грн пені, 149,18 грн інфляційних втрат та 744,32 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5174/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.04.2020 було направлено відповідачу 24.04.2020 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105471816317 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 28, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 21.04.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 23.04.2020 (номер відправлення 0105471816317) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 27.05.2020 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 23.04.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України Про ринок електричної енергії .

Пунктом 93 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок електричної енергії передбачено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.

Під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

З урахуванням зазначеного, Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут отримано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 505 від 19.06.2018.

Відповідно до пункту 8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (в редакції, що діяла до 18.07.2019), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (пункт 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ринок електричної енергії .

Товариство з обмеженою відповідальністю Меркурій-Прогрес шляхом фактичного споживання електричної енергії за січень 2019 року згідно поданої відомості про витрати електричної енергії за січень 2019 року, яка підписана та скріплена печаткою відповідача, та часткової оплати, приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції № 9 для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення.

Отже, початком постачання електричної енергії визначено січень 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було присвоєно особовий рахунок № 2263. У програмному комплексі позивача з обліку юридичних споживачів електричної енергії договір з відповідачем зареєстровано за реквізитами № 4-2263С від 01.01.2019 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник (ТОВ Харківенергозбут ) продає електричну енергію споживачу (ТОВ Меркурій-Прогрес ) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору сплату спожитої електричної енергії повністю не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до комерційної пропозиції № 9 до договору (додаток № 3) договір на умовах даної комерційної пропозиції укладається на календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Положеннями п. 5.1. договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

За умовами пункту 5.8. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 3 додатку № 3 до договору оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до п. 4 додатку № 3 до договору рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.

Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату електроенергії на загальну суму 492.024,71 грн, у яких зазначено терміни сплати рахунків:

за січень 2019 року на суму 41.792,33 грн, строк оплати 11.02.2019;

за лютий 2019 року на суму 60.305,72 грн, строк оплати 12.03.2019;

за березень 2019 року на суму 42.601,42 грн, строк оплати 10.04.2019;

за квітень 2019 року на суму 26.930,17 грн, строк оплати13.05.2019;

за травень 2019 року на суму 21.022,97 грн, строк оплати 12.06.2019;

за червень 2019 року на суму 13.863,62 грн, строк оплати10.07.2019;

за липень 2019 року на суму 25.478,28 грн, строк оплати 12.08.2019;

за серпень 2019 року на суму 19.604,70 грн, строк оплати 11.09.2019;

за вересень 2019 року на суму 19.056,12 грн, строк оплати 11.10.2019;

за жовтень 2019 року на суму 26.414,99 грн, строк оплати 11.11.2019;

за листопад 2019 року на суму 28.552,37 грн, строк оплати 11.12.2019;

за грудень 2019 року на суму 53.078,96 грн, строк оплати 13.01.2020;

за січень 2020 року на суму 56.602,34 грн, строк оплати 11.02.2020;

за лютий 2020 року на суму 57.020,72 грн, строк оплати 12.03.2020.

Також в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі електричної енергії за договором за період з січня 2019 року по лютий 2020 року (включно) на загальну суму 492.024,71 грн, з яких

Акти, що з боку відповідача не підписані:

за січень 2019 року на суму 41.792,33 грн,

за березень 2019 року на суму 42.601,42 грн,

за квітень 2019 року на суму 26.930,17 грн,

за травень 2019 року на суму 21.022,97 грн,

за червень 2019 року на суму 13.863,62 грн,

за липень 2019 року на суму 25.478,28 грн,

за січень 2020 року на суму 56.602,34 грн,

за лютий 2020 року на суму 57.020,72 грн.

Акти, що підписані та скріплені печаткою відповідача:

за лютий 2019 року на суму 60.305,72 грн,

за серпень 2019 року на суму 19.604,70 грн,

за вересень 2019 року на суму 19.056,12 грн,

за жовтень 2019 року на суму 26.414,99 грн,

за листопад 2019 року на суму 28.552,37 грн,

за грудень 2019 року на суму 53.078,96 грн.

Всі вказані вище акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки-фактури щомісячно передавались відповідачу, що підтверджується матеріалами справи та не заперечено відповідачем. Слід також зазначити, що відповідачем не заперечено факт надання послуг з електропостачання у спірний період.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість спожитої електроенергії у визначений строк не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 58.850,54 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання сплатити позивачу вартість поставленої електроенергії за період з січня 2019 року по липень 2020 року в розмірі 58.850,54 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлену електроенергію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.11 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Згідно п. 7 додатку № 3 до договору у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за вест час прострочення у тому числі за день оплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування. від суми боргу, за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за постачання електричної енергії.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленої електричної енергії відповідач повністю не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню, розмір якої, за обґрунтованим розрахунком позивача, становить 3.570,02 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 3.570,02 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті електричної енергії, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 149,18 грн інфляційних втрат та 744,32 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору та комерційної пропозиції № 9 не визначено інший розмір процентів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Суд перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 149,18 грн інфляційних втрат та 744,32 грн - 3% річних.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Нивки (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 28, код ЄДРПОУ 33413354) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) 58.850 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 54 коп. основного боргу, 3.570 (три тисячі п`ятсот сімдесят) грн 02 коп. пені, 149 (сто сорок дев`ять) грн 18 коп. інфляційних втрат, 744 (сімсот сорок чотири) грн 32 коп. - 3% річних, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова