Рішення

від 17.06.2020 по справі 914/1226/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2020 справа № 914/1226/20

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства Рекламне агентство Акваріум , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Імперіал Град , м.Львів

про стягнення 119 494,64 грн заборгованості.

За участю представників:

від позивача: Мартинов О.М. - представник (довіреність вих.№28 від 18.05.2020 р.);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Рекламне агентство Акваріум до Товариства з обмеженою відповідальністю Імперіал Град про стягнення 119 494,64 грн заборгованості, з яких 105 040,00 грн основного боргу 12 740,67 грн пені, 1 713,97 грн три проценти річних.

Ухвалою від 26.05.2020 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 17.06.2020 р.

10.06.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло пояснення (вх.№19437/20), в якому, зокрема, позивач зазначає про те, що відповідачем 25.05.2020 р. здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 5 000,00 грн, на підтвердження чого долучив копію платіжного доручення №62 від 25.05.2020 р. Також, позивачем до пояснення долучені докази надсилання 09.06.2020 р. даного пояснення на адресу відповідача.

12.06.2020 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19577/20), з доказами надіслання 12.06.2020 р. даного відзиву на адресу позивача.

Крім того, 12.06.2020 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№19581/20), в якому відповідач просить розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання 17.06.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги, з врахуванням поданого пояснення (вх.№19437/20 від 10.06.2020 р.) підтримав. Просив, з врахуванням здійсненої відповідачем 25.05.2020 р. часткової оплати, стягнути з відповідача 114 494,64 грн заборгованості, з яких 100 040,00 грн основного боргу 12 740,67 грн пені, 1 713,97 грн три проценти річних.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 17.06.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив. Як вже вказувалось вище, 12.06.2020 р. відповідачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відводів судді та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, не заперечення відповідача щодо розгляду справи без участі його представника, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 17.06.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.12.2018 р. між Приватним підприємством Рекламне агентство Акваріум (позивач, згідно з договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Імперіал Град (відповідач, згідно з договором - замовник) було укладено договір №АК-15/19 на проведення рекламної кампанії, відповідно до умов якого замовник зобов`язувався оплатити роботи виконавця в строк і на умовах, визначених в цьому договорі. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за виконані роботи з проведення Рекламної кампанії виконав не в повному обсязі, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви у відповідача (замовника) існує заборгованість у сумі 105 040,00 грн по оплаті за виконані роботи.

За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 12 740,67 грн та три проценти річних в сумі 1 713,97 грн.

Враховуючи часткову оплату боргу відповідачем, сума основного боргу становить 100 040,00 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначив, що визнає позовні вимоги позивача частково, а саме суму основного боргу у розмірі 100 040,00 грн, суму пені у розмірі 12 740,67 грн та суму трьох відсотків річних у розмірі 1 713,97 грн.

У відзиві відповідач також зазначає, що після подання позовної заяви, а саме 25.05.2020 р. ним здійснено часткову оплату основного боргу в сумі 5 000,00 грн. В підтвердження чого відповідачем долучено платіжне доручення №62 від 25.05.2020 р. на суму 5 000,00 грн.

Крім того, у поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить суд надати відповідачу розтермінування оплати визнаної суми позовних вимог рівними частинами на 12 (дванадцять місяців) - по одному платежу на місяць, розміром одного платежу у 9541,22 грн (дев`ять тисяч п`ятсот сорок одна гривня 22 копійки), взявши до уваги тяжке економічне становище відповідача, спричинене запровадженням примусових карантинних заходів на території України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19).

Обставини встановлені судом.

28.12.2018 року між Приватним підприємством Рекламне агентство Акваріум , в особі директора Сороки Г.Б., діючого на підставі Статуту (позивач, згідно з договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Імперіал Град , в особі директора Мазура А.Р., діючого на підставі Статуту (відповідач, згідно з договором - замовник) було укладено договір №АК-15/19 на проведення рекламної кампанії (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання провести рекламну кампанію відповідно до затвердженої адресної програми яка є невід`ємною частиною цього договору, в терміни і на умовах, обумовлених сторонами, а замовник зобов`язується прийняти і сплатити роботи виконавця відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. п. 1.2.-1.4. договору сторони погодили, що рекламна кампанія проводиться поетапно, з розділенням її на місячні періоди за календарем (січень, лютий, березень і т.д.), кожен з яких триває з першого по останній день відповідного календарного місяця у календарному році. Адреси розміщення рекламоносіїв та вартість робіт за цим договором встановлюються додатками до цього договору, що є невід`ємними його частинами. У разі включення до рекламної кампанії за цим договором робіт виконавця з розробки макету та/або друку реклами замовника, такі роботи виконуються відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2.-2.3. договору виконавець забезпечує розміщення постерів з рекламою замовника на своїх рекламоносіях і приймає на себе всі претензії з боку третіх осіб, пов`язані з їх встановленням та правильністю оформлення документації на них. Виконавець забезпечує сервісне обслуговування рекламоносіїв і своєчасне розміщення і поновлення (в залежності від терміну експлуатації) постерів з рекламою замовника, термін придатності яких встановлено виробником та умовами п. 6.6. договору. Постери поновлюються після перебігу терміну придатності чи при пошкодженнях, спричинених несприятливими факторами (сильні дощі, сніг, сонце, поривчастий вітер, умисні зшкодження і т. ін.).

Згідно з п. п. 3.1.1.-3.1.2. договору виконавець зобов`язувався після надання замовником необхідної документації, розмістити рекламний матеріал замовника на рекламоносіях у відповідності до затвердженої сторонами адресної програми на протязі 3-х робочих днів від дня початку рекламної компанії, при умові виконання замовником п. 3.4.1 договору. Здійснювати належне утримання та сервісне обслуговування рекламоносіїв, що обслуговуються для розміщення реклами замовника.

Відповідно до п. п. 3.1.5., 3.1.9., 3.1.11. договору виконавець зобов`язувався у встановлені терміни проводити розміщення і поновлення постерів з рекламою замовника на рекламоносіях. Негайно після закінчення строків розміщення реклами на рекламоносіях надати замовнику акти про виконання робіт за цим договором. Після закінчення строків розміщення реклами замовника на рекламоносіях зняти рекламу замовника з рекламоносіїв або заклеїти рекламну площину з рекламою замовника фоном чи рекламним матеріалом іншого клієнта (за письмовою вимогою замовника).

Згідно з п. п. 3.4.1., 3.4.4., 3.4.5. договору замовник зобов`язувався надати виконавцю за актом прийому-передачі постери за 5 робочих днів до початку рекламної кампанії, в тому числі запасні постери у кількості не менше, ніж 20% від основного рекламного матеріалу. Прийняти виконані виконавцем роботи, підписати надані виконавцем акти про завершення робіт за цим договором протягом 2-х робочих днів з моменту їх надходження, а при наявності зауважень по виконаній роботі - надати їх в письмовій формі в той же термін. За відсутності претензій і зауважень роботи вважаються прийнятими. Оплатити роботи виконавця в строк і на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2.1. договору сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у національній валюті України. Оплата здійснюється поетапно, за кожен місяць проведення рекламної кампанії у розмірі 100% вартості послуг виконавця за 1 (один) місяць 100 % передоплаті (якщо інший термін оплати не буде узгоджений сторонами в додатках до договору). Взаєморозрахунки за даним договором проводяться відповідно до умов даного договору та рахунків, виставлених виконавцем.

Згідно з п. 4.2.2. договору оплата розробки макету та/або друку реклами (у разі їх замовлення) здійснюється замовником згідно окремих рахунків виконавця, не пізніше 10 (десяти) днів з моменту отримання рахунків та/або підписання актів виконаних робіт.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що вартість робіт включає: розміщення (або ротацію один раз в місяць) рекламних матеріалів; надання фотозвіту про початок рекламної кампанії замовника та фотозвіту один раз в місяць (окрім фотозвіту про припинення експонування рекламних матеріалів); експонування рекламних матеріалів на період рекламної кампанії; демонтаж (заклеювання) рекламних матеріалів після завершення рекламної кампанії.

Згідно з п. 4.8. договору днем виконання зобов`язань по сплатах вважається день зарахування суми на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п.4.9. договору сторони погодили, що акти про завершення робіт по цьому договору, підписані сторонами, є безспірними документами для здійснення поточних і остаточних розрахунків між замовником і виконавцем.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов`язань по сплаті замовник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.2. договору сторони погодили, що цей договір може бути змінений чи доповнений за обопільною згодою сторін. Всі зміни і доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і завіряються підписами уповноважених осіб та печатками. Всі оформлені зміни та доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною. Документи, узгоджені шляхом обміну листами, телеграмами, повідомленнями по електронній пошті або по факсу - приймаються до виконання.

02.01.2019 р. між Приватним підприємством Рекламне агентство Акваріум , в особі директора Сороки Г.Б., діючого на підставі Статуту (позивач, згідно з договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Імперіал Град , в особі директора Мазура А.Р., діючого на підставі Статуту (відповідач, згідно з договором - замовник) було укладено додатковий договір про врегулювання відносин електронного документообігу до договору №АК-15/19 на проведення рекламної кампанії (надалі по тексту рішення - додатковий договір).

Пунктом 1.1.1. додаткового договору сторони домовилися, що на виконання умов цього договору будуть застосовуватися наступні види Е-документів:

1.1.1.1. Рахунок на оплату покупцю.

1.1.1.2. Акт виконаних робіт (надання послуг).

1.1.1.3. Видаткова накладна.

1.1.1.4. Акт звіряння взаємних розрахунків.

1.1.1.5. Повернення постачальнику.

1.1.1.6. Повернення від покупця.

1.1.1.7. Податкова накладна.

1.1.1.8. Розрахунок коригування до податкової накладної.

Відповідно до п.2.2. додаткового договору сторони погодили, що починаючи з 02.01.2019 р., при виконанні умов договору сторони будуть здійснювати підписання зазначених в п.1.1.1. документів в формі Е- документів для підтвердження описаних в них господарських операцій за допомогою програми M.Е.DOC .

Приватне підприємство Рекламне агентство Акваріум свої зобов`язання по договору №АК-15/19 на проведення рекламної кампанії від 28.12.2018 р. виконало повністю, а саме виконало роботи з проведення рекламної кампанії для відповідача відповідно до адресної програми (додаток №2 від 28.12.2018 р. до вказаного договору).

Позивач на підтвердження виконання своїх зобов`язань по договору надав актаи здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 274 860,00 грн. На вказану суму позивач виставив відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт.

Відповідач оплатив надані йому послуги на загальну суму 173 500,00 грн.

Із суми сплаченої відповідачем згідно платіжного доручення №12 від 04.12.2019 р. на суму 41 000,00 грн, позивач зарахував 3 680,00 грн, як заборгованість з надання рекламної кампанії за серпень 2019 р., а решту суми 37 320,00 грн як оплату заборгованості за вересень 2019 р. Отже, позивач зарахував часткові оплати проведені відповідачем за надані послуги з рекламної кампанії у вересні 2019 р. на загальну суму 169 820,00 грн.

Відтак, відповідно до часткових оплат відповідача за проведення рекламної кампанії у вересні (розміщення і експонування реклами) борг становить 7 300,00 грн (177120,00-169820,00=7300,00).

На час звернення з позовною заявою, оплата за виконані роботи з проведення рекламної кампанії по договору №АК-15/19 від 28.12.2018 р., відповідачем проведена не в повному обсязі, у зв`язку з чим наявна заборгованість зі сплати основного боргу у сумі 105 040,00 грн.

У жовтні 2019 року позивач не надавав послуг та не виконував робіт для відповідача. Заборгованість виникла за вересень 2019 р. та листопад 2019 р.

Після подання позовної заяви до суду, 25.05.2020 р. відповідач частково оплатив основний борг в сумі 5 000,00 грн.

Відтак, станом на момент прийняття рішення (17.06.2020 р.) у відповідача існує заборгованість з оплати основного боргу за виконані роботи з проведення рекламної кампанії по договору №АК-15/19 від 28.12.2018 р. за вересень 2019 р., листопад 2019 р. на загальну суму 100 040,00 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 12 740,67 грн та три проценти річних в сумі 1 713,97 грн.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №АК-15/19 на проведення рекламної кампанії від 28.12.2020 р. (надання послуг).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору №АК-15/19 на проведення рекламної кампанії від 28.12.2020 р. підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 274 860,00 грн, а саме: №1874 від 30.09.2019 р. на суму 177 120,00 грн; №2007 від 30.11.2019 р. на суму 94 740,00 грн; №2272 від 30.11.2019 р. на суму 3 000,00 грн, які підписані відповідачем без претензій та зауважень.

Згідно з п. 4.2.2. договору оплата розробки макету та/або друку реклами (у разі їх замовлення) здійснюється замовником згідно окремих рахунків виконавця, не пізніше 10 (десяти) днів з моменту отримання рахунків та/або підписання актів виконаних робіт.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату по договору №АК-15/19 на проведення рекламної кампанії від 28.12.2018 р., а саме:

- №АК-1309-15 від 13.09.2019 р. на суму 177 120,00 грн;

- №АК-2910-24 від 29.10.2019 р. на суму 94 740,00 грн;

- №АК-1311-04 від 13.11.2019 р. на суму 3 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2.1. договору сторони погодили, що оплата здійснюється поетапно, за кожен місяць проведення рекламної кампанії у розмірі 100% вартості послуг виконавця за 1 (один) місяць 100 % передоплаті (якщо інший термін оплати не буде узгоджений сторонами в додатках до договору). Взаєморозрахунки за даним договором проводяться відповідно до умов даного договору та рахунків, виставлених виконавцем.

Відповідач оплатив борг частково, на загальну суму 173 500,00 грн. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями: №12 від 04.12.2019 р. на суму 41 000,00 грн, №10 від 21.01.2020 р. на суму 50 000,00 грн, №55 від 06.03.2020 р. на суму 62 500,00 грн, №27 від 06.05.2020 р. на суму 20 000,00 грн.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, відповідно до платіжного доручення №12 від 04.12.2019 р. на суму 41 000,00 грн, позивач зарахував 3 680,00 грн як заборгованість з надання рекламної кампанії за серпень 2019 р., а решту суми 37 320,00 грн як оплату заборгованості за вересень 2019 р. Отже, позивач зарахував часткові оплати проведені відповідачем за надані послуги з рекламної кампанії у вересні 2019 р. на загальну суму 169 820,00 грн. Відтак, відповідно до часткових оплат на загальну суму заборгованість відповідача за проведення рекламної кампанії у вересні (розміщення і експонування реклами) становить 7 300,00 грн (177120,00-169820,00=7300,00).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на час звернення з позовною заявою, оплата за виконані роботи з проведення рекламної кампанії по договору №АК-15/19 від 28.12.2018 р., відповідачем здійснена не в повному обсязі, у зв`язку з чим наявна заборгованість зі сплати основного боргу у сумі 105 040,00 грн, а саме:

- 7 300,00 грн - заборгованість за розміщення і експонування реклами у вересні 2019 р.(послуги надано згідно акту №1874 від 30.09.2019 р. на суму 177 120,00 грн, з яких оплачено 169 820,00 грн платіжними дорученнями № 12 від 04.12.2019 р., № 10 від 21.01.2020 р., № 55 від 06.03.2020, № 27 від 06.05.2020);

3 000,00 грн - заборгованість за друк постерів у листопаді 2019 р. (роботи виконано згідно акту № 2272 від 30.11.2019 р. на суму 3 000,00 грн, роботи не оплачено);

- 94 740,00 грн - заборгованість за розміщення і експонування реклами у листопаді 2019 р. (послуги надано згідно акту № 2007 від 30.11.2019 р. на суму 94 740,00 грн, послуги не оплачено).

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги позивача частково, а саме суму основного боргу у розмірі 100 040,00 грн, оскільки після подання позовної заяви, а саме 25.05.2020 р. він сплатив основний борг в сумі 5 000,00 грн.

Факт часткової оплати основного боргу в сумі 5 000,00 грн підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №62 від 25.05.2020 р.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що предмет спору існував на момент звернення позивача із позовною заявою до суду і припинив існування на момент розгляду спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 5 000,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відтак, на час прийняття судом рішення (17.06.2020 р.) наявна заборгованість зі сплати основного боргу у сумі 100 040,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 100 040,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних та пені суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.3. договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання зобов`язань по сплаті замовник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 12 740,67 грн, три проценти річних в сумі 1 713,97 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначив, що визнає позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 12 740,67 грн та трьох відсотків річних у розмірі 1713,97 грн.

Суд, перевіривши за допомогою комп`ютерної програми ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга ТОВ Ліга Закон , 2020 , розрахунки позивача в частині стягнення 3 % річних та пені встановив, що позивачем дещо завищено суми пені та 3% річних.

Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає 1 710,78 грн. 3% річних та 12 727,01 грн. пені.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру , а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено: На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України , заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( Корнілов та інші проти України , заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003. Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення .

Розстрочення означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців зі сплатою заборгованості щомісячно по одному платежу на місяць, розміром одного платежу у 9541,22 грн обґрунтоване тяжким економічним становищем відповідача, спричиненим запровадженням примусових карантинних заходів на території України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача виникла за період вересень 2019 р. - листопад 2019 р., має тривалий характер, більше 10 місяців відповідачем не виконуються грошові зобов`язання, у боржника було достатньо часу на погашення заборгованості частинами.

Слід зазначити, що обов`язковою умовою надання розстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об`єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Слід зазначити, що фінансове становище стягувача, у свою чергу залежить і від ступеня виконання заявником рішення у даній справі.

Необхідною умовою задоволення клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Відповідач не обґрунтував належними, достовірними, допустимими доказами винятковість обставин, що ускладнять виконання рішення суду. Не подав жодних доказів того, що запровадження примусових карантинних заходів на території України призвело до тяжкого економічного становища відповідача. Не подав доказів, які підтверджують можливість виконання рішення суду згідно запропонованого графіку.

Як стягувач так і боржник є комерційними підприємствами та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Відтак, невиконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг може негативно відобразитись на господарській діяльності позивача.

Саме лише посилання відповідача на запровадження примусових карантинних заходів на території України не може бути підставою доля задоволення клопотання про розстрочення рішення.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги тривалий час існування боргу, відсутність будь-яких доказів в обґрунтування обставин, на які відповідач покликається, як на підставу для розстрочення виконання рішення суду, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні заборгованості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Водночас, відповідач не позбавлений права на звернення із заявою про розстрочення виконання рішення, за умови подання належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач визнав позовні вимоги позивача частково, а саме суму основного боргу у розмірі 100 040,00 грн, 12 740,01 грн пені, 1 713,78 грн три проценти річних.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити частково. В частині позовних вимог про стягнення 5 000,00 грн основного боргу закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі ХіроБалані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що провадження у справі закрито в частині основного боргу в сумі 5000,00 грн., позивач має право на звернення до суду із заявою про повернення йому з Державного бюджету суми судового збору пропорційно до 5000,00 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на обидві сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236-238, 239, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Імперіал Град (79021, Львівська область, м.Львів, вул.Садова, буд.2А; ідентифікаційний код 41682096) на користь Приватного підприємства Рекламне агентство Акваріум Приватного (79057, Львівська область, м.Львів, вул.Залізняка, буд. 13; ідентифікаційний код 36462603) 100 040,00 грн основного боргу 12 727,01 грн пені, 1 710,78 грн три проценти річних та 2 013,75 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 5 000,00 грн основного боргу.

5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 22.06.2020 року.

Суддя Сухович Ю.О.