Рішення
від 10.06.2020 по справі 916/611/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/611/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „С.К.С» до товариства з обмеженою відповідальністю „Лісанте» про стягнення 1 918 814,74 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „С.К.С» (далі по тексту - ТОВ „С.К.С» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Лісанте» (далі по тексту - ТОВ „Лісанте» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 918 814,74 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 1 534 077,43 грн., пені у розмірі 332 706,90 грн., збитків від інфляції у розмірі 20 113,61 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 31 916,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №Л29/10/18-4 від 29.10.2018р. в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.

ТОВ „Лісанте» жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явилось, про причини неявки суд не повідомляло. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями, які були надіслані на адресу місцезнаходження відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65058, Одеська область, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 12, були повернуті до суду у зв`язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки ТОВ „Лісанте» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

ТОВ „С.К.С» у поданих до суду заявах просило розглядати справу за відсутності представника останнього за наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи відсутність передбачених ст. ст. 202, 216 ГПК України правових підстав для відкладення судового засідання або оголошення перерви, керуючись завданнями господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вирішення даного спору за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

29.10.2018р. між ТОВ „С.К.С» (Постачальник) та ТОВ „Лісанте» (Покупець) було укладено договір поставки №Л29/10/18-4, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця косметичний товар, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим договором. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних, які оформлюються Постачальником згідно отриманого від Покупця замовлення.

Відповідно до п. п. 2.1 -2.3 договору поставки №Л29/10/18-4 від 29.10.2018р. товар передається Покупцю окремими партіями на підставі ТТН, яка оформлюється згідно замовлення. Замовлення на товар передається Покупцем та приймається Постачальником по телефону або через представника Постачальника. Прийняття товару здійснюється шляхом підписання Покупцем особисто або через уповноважених осіб ТТН, виписаної Постачальником, яка є невід`ємною частиною цього договору. Перелік уповноважених осіб на прийняття товару зазначається в довіреності, яка засвідчується печаткою та / або підписом Покупця.

Згідно з п. п. 4.1 - 4.4 договору поставки №Л29/10/18-4 від 29.10.2018р. оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту передачі партії товару Покупцю. Форма розрахунків: готівкова, безготівкова. Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України. На вимогу Постачальника Покупець зобов`язується у п`ятиденний строк з дня отримання такої вимоги, зробити і надати акти звірки взаєморозрахунків та письмові звіти про залишки товару на складі та в місцях здійснення продажу.

Положеннями п. 6.1 договору поставки №Л29/10/18-4 від 29.10.2018р. встановлено, що у випадку затримки оплати за товар згідно п. 4.1 даного договору, Покупець зобов`язаний виплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення від неоплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з дати, коли Покупець був зобов`язаний оплатити партію товару.

Відповідно до п. 9.1 договору поставки №Л29/10/18-4 від 29.10.2018р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019р. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

На виконання умов договору поставки №Л29/10/18-4 від 29.10.2018р. укладеного між сторонами по справі, ТОВ „С.К.С» було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 854 571,71 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: накладною №KS000047986 від 21.02.2019р. на суму 1 365 644,28 грн., накладною №KS000047987 від 21.02.2019р. на суму 867 147,60 грн.; накладною №KS000092256 від 31.05.2019р. на суму 219 199,14 грн., накладною №KS000092258 від 31.05.2019р. на суму 402 580,69 грн.

При цьому, позивачем у поданій до суду позовній заяві було зазначено, що ТОВ „Лісанте» було оплачено 1 166 300,00 грн. в рахунок оплати вартості отриманого на підставі накладної №KS000047986 від 21.02.2019р. товару. Крім того, ТОВ „Лісанте» було оплачено 154 194,28 грн. в рахунок оплати вартості отриманого на підставі накладною №KS000047987 від 21.02.2019р., інша частина вартості отриманого товару відповідачем оплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону ТОВ „Лісанте» не було оплачено позивачеві вартості товару, отриманого на виконання договору поставки №Л29/10/18-4 від 29.10.2018р., в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 1534077,43 грн. З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „С.К.С» до ТОВ „Лісанте» про стягнення суми основного боргу у розмірі 1534077,43 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

З посиланням на умови п. 6.1 договору поставки №Л29/10/18-4 від 29.10.2018р., а також приписи чинного законодавства ТОВ „С.К.С» було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 332 706,90 грн. Слід зазначити, що пеня була нарахована позивачем на суму заборгованості у розмірі 912 297,60 грн. протягом періоду з 24.03.2019р. по 24.09.2019р., розмір якої складає 160 489,39 грн.; а також на суму заборгованості у розмірі 621 779,83 грн., протягом періоду з 01.07.2019р. по 01.07.2020р., розмір якої складає 172 217,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром пені є сума у загальному розмірі 262 222,79 грн. Господарський суд зазначає, що нарахування пені на суму боргу у розмірі 621 779,83 грн. було здійснено позивачем із порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Таким чином, розмір пені, нарахованої позивачем на суму заборгованості у розмірі 912 297,60 грн. протягом періоду з 24.03.2019р. по 24.09.2019р., складає 160 489,39 грн.; розмір пені, нарахованої позивачем на суму заборгованості у розмірі 621 779,83 грн., протягом періоду з 01.07.2019р. по 01.01.2020р. , складає 101 733,40 грн. Правові підстави для нарахування пені на суму заборгованості у розмірі 621 779,83 грн., протягом періоду з 02.01.2020р. по 01.07.2020р., з огляду на вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відсутні.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених ТОВ „С.К.С» у названій частині позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у загальному розмірі 262 222,79 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано до сплати збитки від інфляції у розмірі 20 113,61 грн. на суму заборгованості у розмірі 912 297,60 грн. протягом періоду з 24.03.2019р. по 27.02.2020р.; а також три відсотки річних у розмірі 31 916,80 грн., які були нараховані позивачем на суму основного боргу у розмірі 621 779,83 грн. протягом періоду з 01.07.2019р. по 27.02.2020р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, враховуючи відсутність встановлених чинним законодавством обмежень щодо періоду їх нарахування, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „С.К.С» до ТОВ „Лісанте» шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 20 113,61 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 31 916,80 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „С.К.С» до товариства з обмеженою відповідальністю „Лісанте» підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1 534 077,43 грн., трьох відсотків річних у розмірі 31 916,80 грн., збитків від інфляції у розмірі 20 113,61 грн., пені у розмірі 262 222,79 грн. відповідно до відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лісанте» /65058, Одеська область, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 12, ідентифікаційний код 42178317/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „С.К.С» /03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35, ідентифікаційний код 38591109 / суму основного боргу у розмірі 1 534 077,43 грн. /один мільйон п`ятсот тридцять чотири тисячі сімдесят сім грн. грн. 43 коп./, три відсотки річних у розмірі 31 916,80 грн. /тридцять одна тисяча дев`ятсот шістнадцять грн. 80 коп./, збитки від інфляції у розмірі 20 113,61 грн. /двадцять тисяч сто тринадцять грн. 61 коп./, пеню у розмірі 262 222,79 грн. /двісті шістдесят дві тисячі двісті двадцять дві грн. 79 коп./, судовий збір у розмірі 27 724,96 грн. /двадцять сім тисяч сімсот двадцять чотири грн. 96 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 22 червня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення10.06.2020
Оприлюднено24.06.2020
Номер документу89965718
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/611/20

Рішення від 10.06.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Желєзна С.П.

Ухвала від 18.05.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Желєзна С.П.

Ухвала від 27.04.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Желєзна С.П.

Ухвала від 30.03.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Желєзна С.П.

Ухвала від 10.03.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Желєзна С.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні