Рішення
від 11.06.2020 по справі 916/1972/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1972/18

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді В.С. Петрова

суддів О.В. Цісельського

Ю.М. Невінгловської

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Іванов А.О.,

від відповідача - Новікова Т.О.,

від третіх осіб - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бугаз Делюкс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівер", про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості в загальній сумі 317443600,87 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець", в якій просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21.10.2013р. та за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 28/14 від 12.06.2014р. перед Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором з майновим поручителем, посвідченим 22.10.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 4513, та іпотечним договором (з майновим поручителем, другої черги), посвідченим 28.10.2014 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №5200, власником якого є Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець", а саме на нерухоме майно - нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", які в цілому складаються із будівель літ. "А", літ "Б", літ. "В", літ "Г", літ. "Д", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв.м. літ. "Л", відображені у технічному паспорті, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 188988451101), шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною, що буде визначена на час проведення виконавчих дій незалежним суб`єктом оціночної діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

21.10.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (кредитор, іпотекодержатель) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бугаз Делюкс" (позичальник-1) уклали кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 81/13 (кредитний договір-1), за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику-1 кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.1 кредитного договору-1).

Згідно п. 1.1.1 кредитного договору-1 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 20.05.2014 р.), надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 155722000,00 грн. зі сплатою процентної ставки - 18% річних (з моменту надання першого траншу і до 31.05.2014 р.) та 17,4% - з 01.06.2014 р. та кінцевим терміном погашення заборгованості за всіма траншами до 17.04.2017 р. (включно) на умовах, визначених кредитним договором.

Крім того, 12.06.2014 р. між ПАТ "Імексбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівер" (позичальник-2) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 28/14 (кредитний договір-2), за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику-2 кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.1 кредитного договору-2).

Згідно п. 1.1.1 кредитного договору-2 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 22.12.2014 р.), надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 280900000,00 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за всіма траншами до 10.11.2015 р. (включно) на умовах, визначених кредитним договором.

За ствердженнями позивача, Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором-1 та кредитним договором-2, надав позичальнику-1 та позичальнику-2 кредитні кошти в розмірі, обумовленому кредитними договорами, однак позичальники своїх обов`язків за кредитними договорами не виконали та кошти банку не повернули, що підтверджується довідкою про стан заборгованості позичальника-1 за кредитним договором-1; судовим рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. по справі № 916/1533/15-г про стягнення на користь банку з позичальника-2 заборгованості за кредитним договором-2, яке набрало законної сили та досі не виконане позичальником-2.

Таким чином, позивач зазначає, що від доказування факту та обставин неналежного виконання позичальником-2 умов кредитного договору-2 та наявності заборгованості (у тому числі простроченої) перед банком позивач звільнений, з огляду на положення ч. 4 ст. 75 ГПК України.

За ствердженнями позивача, станом на 03.09.2018 р. сума боргу позичальника-1 за кредитним договором-1 перед банком складає 317443600,87 грн., з яких борг за кредитом - 146932000,00 грн., за відсотками - 98132061,09 грн., пеня та штраф - 72379539,78 грн.

Також позивач зазначає, що станом на 03.09.2018 р. сума боргу позичальника-2 за кредитним договором-2 перед банком складає 598074371,69 грн., з яких борг за кредитом - 280900000,00 грн., за відсотками - 198319271,79 грн., пеня та штраф - 118855099,90 грн.

Наразі позивач стверджує, що станом на день звернення до суду із заявленим позовом заборгованість позичальників перед банком не погашена та продовжує зростати.

Поряд з цим позивач зазначає, що 22.10.2013 р. в забезпечення виконання зобов`язань позичальника-1 за кредитним договором-1 між Банком та Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір з майновим поручителем, посвідчений 22.10.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 4513 (іпотечний договір-1).

Відповідно до п. 1.3 іпотечного договору-1 іпотекодавець в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором-1 передав банку в іпотеку нерухоме майно: нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", які в цілому складаються із будівель літ. "А", літ "Б", літ. "В", літ "Г", літ. "Д", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв. м. літ. "Л", відображених у технічному паспорті за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5А (предмет іпотеки).

Відповідно до п.п. 3.1.6, 3.1.7 іпотечного договору-1 у разі невиконання позичальником-1 взятих на себе зобов`язань, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 іпотечного договору, а за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Згідно п. 5.2 іпотечного договору-1 одним зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки, який обирається іпотекодержателем самостійно, є рішення суду.

Крім того, як зазначає позивач, 28.10.2014 р. в забезпечення виконання зобов`язань позичальника-2 за кредитним договором-2 між банком та іпотекодавцем був укладений іпотечний договір (з майновим поручителем, другої черги), посвідчений 28.10.2014 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 5200 (іпотечний договір-2).

Відповідно до п. 1.3 іпотечного договору-2 іпотекодавець в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором-2 передав банку в іпотеку предмет іпотеки.

Відповідно до п.п. 3.1.6, 3.1.7 іпотечного договору-1, у разі невиконання позичальником-2 взятих на себе зобов`язань, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 іпотечного договору, а за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Згідно з п. 5.2 іпотечного договору-2 одним зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки, який обирається іпотекодержателем самостійно, є рішення суду.

Позивач вказує, що у зв`язку з невиконанням умов кредитних договорів банком були направлені вимоги, в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку", на адресу позичальників та іпотекодавця щодо усунення порушень. Як зазначає позивач, вказані вимоги буди отримані позичальниками та іпотекодавцем, проте вимог банку вказані особи не виконали та продовжують ухилятися від виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Бугаз Делюкс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівер" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки вказані особи є позичальниками за кредитними договорами, виконання зобов`язань по яким забезпечено предметом іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2018 р. позов ПАТ "Імексбанк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1972/18 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 16.10.2018 р. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бугаз Делюкс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівер", наразі судом залишено без задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

29.10.2018 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позов. Так, відповідач вказує, що банком в позовній заяві зазначено, що судовий збір за подання даного позов сплачено за ставками позовної вимоги немайнового характеру, що обґрунтовується посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 р. по справі № 2-340/461/16-ц. Однак, як зазначає відповідач, враховуючи, що як за кредитом № 81/13, так і за кредитом № 28/14 відсутні рішення суду щодо вирішення питання про виконання основного зобов`язання, таким чином банком не сплачувався судових збір з розрахунку загального обсягу основного зобов`язання, а тому для застосування позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 р. по справі № 2-340/461/16-ц немає правових підстав, з огляду на що вимоги позивача є вимогами майнового характеру, щодо яких мав бути сплачений судовий збір відповідно до розрахунків оплати саме за вимоги майнового характеру.

Щодо суми заборгованості за кредитом № 81/13 та за кредитом № 28/14 відповідач вказує, що у справі № 916/1533/15-г господарським судом досліджувались розрахунки щодо відсотків та пені за кредитом № 81/13, а стосовно заборгованості за кредитом № 28/14 позивачем не надано жодного розрахунку. Водночас відповідач додає, що зазначена в позовній заяві сума розрахована банком самостійно без посилання як на фактичні обставини (наявність іншого забезпечення), правове обґрунтування та без зазначення методики та алгоритму обрахування наведених сум. Таким чином відповідач вважає, що суми заборгованості, наведені банком в позовній заяві є не тільки необґрунтованими, а й такими, щодо яких невідомо за яким розрахунком вони обраховані. Проте, як вказує відповідач, на даний час фактичні обставини щодо взаєморозрахунків за кредитом № 81/13 суттєво змінено, що, таким чином, впливає на обсяг відповідальності поручителя, тобто АТ "ФК "Чорноморець".

За ствердженнями відповідача, належне виконання ТОВ "Бугаз Делюкс" своїх зобов`язань перед банком, окрім іпотеки АТ "ФК "Чорноморець", було забезпечено заставою майна третіх осіб. Так, відповідач додає, що в заставу було надано й інше майно, яке не належить відповідачу, а саме в забезпечення виконання зобов`язань боржника перед АТ "Імексбанк", майновим поручителем ТОВ "Агропродукт" надавались в заставу акції Публічного акціонерного товариства "Іллічівський завод "ЗБК". Однак, як вказує відповідач, на даний час ТОВ "Агропродукт" перебуває у процедурі банкрутства і в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала господарського суду Одеської області від 20.02.2018 р. у справі № 916/519/16, якою затверджено реєстр кредиторів ТОВ "Агропродукт" та визнано вимоги АТ "Імексбанк" в сумі 879749817,55 грн., які забезпечені заставою. Таким чином, із урахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 20.02.2018 р. у справі № 916/519/16 відповідач вважає, що всі зобов`язання за кредитом № 81/13 є забезпеченими заставою майна третьої особи, у зв`язку із чим заборгованості ТОВ "Бугаз Делюкс" перед АТ "Імексбанк" відсутня.

Щодо оцінки предмета іпотеки відповідач вказує, що у даній справі № 916/1972/18 позовні вимоги банку полягають у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів, що передбачено ст. 41 Закону України "Про іпотеку" та з огляду на викладені в позовній заяві доводи та на докази, надані позивачем, неможливо встановити ані загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, ані початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому стосовно судового спору щодо кредиту № 28/14 відповідач зазначає, що є таке, що набуло чинності рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2015 р. у справі № 916/3501/15, яким AT "Імексбанк" відмовлено у задоволенні вимог до Публічного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" щодо визнання права власності за ПАТ "Імексбанк" на об`єкт нерухомості: нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", яка складається з будівель літ. літ. "А", "Б", "В", "Т", "Д", "Ж", "Е", "К", загальною площею 1678,4 кв.м., літ. "Л", що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. академіка Вавілова, будинок 5-а. При цьому, відповідач додає, що у даній справі розглянуто обрахований позивачем розмір заборгованості, який є значно меншим, ніж зазначений у позовній заяві у даній справі.

02.11.2018 р. від позивача до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог та зміну підстав позову, до якої додано викладену позовну заяву у новій редакції, в якій позивач просить суд в рахунок часткового (в межах вартості предмета іпотеки) погашення заборгованості саме за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21.10.2013 р. (загальна заборгованість - 317443600,87 грн., з яких борг за кредитом - 146932000,00 грн., за відсотками - 98132061,09 грн., пеня та штраф - 72379539,78 грн.), перед Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором з майновим поручителем, посвідченим 22.10.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 4513, власником якого є Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець", а саме на нерухоме майно - нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", які в цілому складаються із будівель літ. "А", літ. "Б", літ. "В", літ. "Г", літ. "Д", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв.м літ. "Л", відображені у технічному паспорті, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 188988451101), шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною, що буде визначена на час проведення виконавчих дій незалежним суб`єктом оціночної діяльності.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2018 р. у справі № 916/1972/18 за клопотанням позивача витребувано у Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" технічний паспорт (належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи та оригінал - для огляду в суді) щодо нежитлових будівель учбово-спортивної бази "Чорноморець", які в цілому складаються із будівель літ. "А", літ "Б", літ. "В", літ "Г", літ. "Д", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв.м літ. "Л", які відображені у технічному паспорті, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 188988451101). При цьому вказаною ухвалою господарського суду підготовче засідання по справі № 916/1972/18 відкладено на 16.11.2018 р.

16.11.2018 р. позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив (а.с. 229-232 т. 1) з огляду на отримання позивачем 30.10.2018 р. копії відзиву на позов.

16.11.2018 р. відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву з уточненням вимог і зміною підстав позову (а.с. 1-6 т. 2), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, викладених в заяві про уточнення позовних вимог та зміну підстав позову від 02.11.2018 р. Зокрема, в обґрунтування заперечення щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідач вказує, що банком в позовній заяві зазначено про наявність заборгованості станом на 03.09.2018 р. за кредитом, забезпеченим предметом іпотеки, та за відсотками в сумі 10576689,04 грн., а також по пені і штрафу в сумі 624633,94 грн., однак у справі № 916/1533/15-г господарським судом досліджувались розрахунки виключно щодо відсотків та пені за кредитом № 81/13, а зазначена в позовній заяві загальна сума заборгованості розрахована банком самостійно без посилання як на фактичні обставини (наявність іншого забезпечення), так і правове обґрунтування та без зазначення методики та алгоритму обрахування наведених сум. При цьому відповідач зазначає, що розрахунки, викладені в позовній заяві, є значно більшими ніж в рішенні господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. по справі № 916/1533/15-г показники нарахування відсотків і пені.

Таким чином, як стверджує відповідач, суми заборгованості, наведені банком в позовній заяві є не тільки необґрунтованими, а й такими, щодо яких невідомо за яким розрахунком вони обраховані. Проте, як зазначає відповідач, на даний час фактичні обставини щодо взаєморозрахунків за кредитом № 81/13 суттєво змінено, що впливає на обсяг відповідальності поручителя, тобто АТ "ФК "Чорноморець". Наразі відповідач зауважує, що належне виконання ТОВ "Бугаз Делюкс" своїх зобов`язань перед банком, окрім іпотеки АТ "ФК "Чорноморець", було забезпечено заставою майна третіх осіб. Так, в заставу було надано й інше майно, яке не належить відповідачу, а саме: в забезпечення виконання зобов`язань боржника перед АТ "Імексбанк", майновим поручителем ТОВ "Агропродукт" надавались в заставу акції Публічного акціонерного товариства "Іллічівський завод "ЗБК". Між тим відповідач вказує, що на даний час ТОВ "Агропродукт" перебуває у процедурі банкрутства і в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала Господарського суду Одеської області від 20.02.2018 р. у справі № 916/519/16, якою затверджено реєстр кредиторів ТОВ "Агропродукт" та визнано вимоги АТ "Імексбанк" в сумі 879749817,55 грн., які забезпечені заставою. Таким чином, із урахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 20.02.2018 р. у справі № 916/519/16 відповідач вважає, що всі зобов`язання за кредитом № 81/13 є забезпеченими заставою майна третьої особи, у зв`язку із чим заборгованості ТОВ "Бугаз Делюкс" перед АТ "Імексбанк" відсутня. Таким чином, відповідач, посилаючись на ст. 559 Цивільного кодексу України, вказує, що, враховуючи те, що зобов`язання ТОВ "Бугаз Делюкс" перед АТ "Імексбанк" за кредитом № 81/13 є фактично такими, що в повному обсязі покриті майном, наданим в заставу і, таким чином, грошові зобов`язання перед АТ "Імексбанк" є відсутніми. Крім того, стосовно посилань позивача на правову позицію, викладену Верховним Судом у складі Великої Палати в постанові від 21.03.2018 р. у справі № 235/3619/15-ц, відповідач вказує, що з огляду на викладені в позовній заяві доводи та на докази, надані позивачем, неможливо встановити ані загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, ані початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2018 р. у справі № 916/1972/18 відкладено підготовче засідання на 23 листопада 2018 р.

21.11.2018 р. від позивача до господарського суду надійшла відповідь на відзив відповідача (на позовну заяву з уточненням позовних вимог і зміною підстав позову) (а.с. 34-37 т. 2). Так, щодо суми заборгованості за кредитами позивач зазначає, що наявність іншого забезпечення або звернення на нього жодним чином не впливає на можливість банку звернути стягнення на предмет іпотеки. Більше того, як вказує позивач, банк не звертав стягнення на предмет застави, що належить ТОВ "Агропродукт", але не може цього зробити з огляду на перебування вказаної юридичної особи в стані припинення та з огляду на те, що ухвалою від 08.11.2018 р. скасовано записи про обтяження заставою майна ТОВ "Агропродукт". Наразі позивач додає, що посилання на ст. 559 ЦК України є хибним, оскільки відповідач є не поручителем за договором поруки, а є майновим поручителем за договором іпотеки, а відтак зазначені правовідносини (поруки та майнової поруки) регулюються зовсім різними положеннями законодавства, а положення ст. 559 ЦК України на правовідносини майнової поруки не поширюються. Аналогічні висновки, за ствердженнями позивача, неодноразово висловлювалися судами касаційної інстанції та Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 16.10.2012 р. у справі № 3-43гс12; постанова Верховного Суду від 02.07.2018 р. у справі 206/3076/17 тощо). Також позивач окремо зазначає, що чинне законодавство не містить таких понять як "фактично покриті майном в повному обсязі зобов`язання". Додатково позивач зауважує, що збільшення суми заборгованості за кредитним договором є цілком логічним та законним, оскільки позичальник продовжує не виконувати обов`язок щодо повернення заборгованості, а проценти та штрафні санкції продовжують нараховуватися. Щодо оцінки предмета іпотеки позивач вказує, що за положеннями ст. 41 Закону України "Про іпотеку" та ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація на прилюдних торгах майна боржника, яке є предметом іпотеки, можлива за ціною, визначеною: рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або звітом про оцінку майна у виконавчому провадженні, виконаного суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, залученим виконавцем під час примусового виконання рішень.

21.11.2018 р. від позивача до господарського суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи разом детальним розрахунком заборгованості штрафних санкцій станом на 03.11.2018 р.

10.12.2018 р. відповідачем було надано до суду письмові пояснення у справі щодо розрахунку заборгованості (а.с. 137-145 т. 2). Так, стосовно простроченої заборгованості по тілу кредиту відповідач зазначає, що як стало відомо АТ "ФК "Чорноморець" з Єдиного державного реєстру судових рішень, 08 лютого 2016 року господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі № 916/4094/15 за позовом ГІАТ "Імексбанк" до ТОВ "Бугаз Делюкс" про стягнення 146932000,00 грн., яке набрало законної сили 23.02.2016 р. Таким чином, відповідач вказує, що сума заборгованості ТОВ "Бугаз Делюкс" перед ПАТ "Імексбанк" по тілу кредиту у розмірі 146932000,00 грн. за договором про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21.10.2013 р. є підтвердженою вказаним рішенням господарського суду Одеської області від 08 лютого 2016 року у справі № 916/4094/15. Щодо простроченої заборгованості по відсоткам відповідач зазначає, що рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. у справі № 916/1533/15 стягнуто із ТОВ "Бугаз Делюкс" на користь ПАТ "Імексбанк" прострочену заборгованість за відсотками за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 21.10.2013 р. № 81/13 у розмірі 10576689,04 грн. та 624633,94 грн. пені. Так, відповідач вказує, що гсподарським судом Одеської області при розгляді справи № 916/4094/15 встановлено загальну суму заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами 18% річних за період з 21.10.2013 р. по 31.05.2014 р., 17,4% річних за період з 01.06.2014 р. по 02.04.2015 р., яка складає 10576689,04 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ "Бугаз Делюкс". Наразі відповідач зауважує, що позивач у даній справі № 916/1972/18 в розрахунку пені по кредитному договору № 81/13 від 21.10.2013 р. станом на 03.11.2018 р. заявляється сума простроченої заборгованості по відсоткам за кредитом у розмірі 95820599,26 грн., однак згідно із чинним законодавством України та чинною судовою практикою Верховного суду нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором № 81/13 від 21.10.2013 р. після 11.03.2015 р. (дати виникнення зобов`язання ТОВ "Бугаз Делюкс" з повернення всієї суми кредиту) є неправомірним, з огляду на наступне. Згідно п. 4.2 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником зобов`язань, визначених п.п. 3.3.2-3.3.17 цього договору протягом більше п`ятнадцять днів, кредитор має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважаються таким, що настав, а кредит підлягає поверненню з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора. Повернення кредиту здійснюється позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання вимоги кредитора. Водночас відповідач додає, що як встановлено господарським судом Одеської області при розгляді справи № 916/4094/15, ПАТ "Імексбанк" відповідно до п. 3.2.8 кредитного договору 05.03.2015 р. на адресу ТОВ "Бугаз Делюкс" було надіслано вимогу за № 1577 щодо сплати заборгованості за кредитом, яка була отримана останнім 11.03.2015 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи № 916/4094/15 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином, відповідач стверджує, що 05.03.2015 р. ПАТ "Імексбанк" скористався правом, наданим йому ч. 2 ст. 1050 ЦК України, п. 4.2. кредитного договору, щодо заявлення дострокової вимоги виконання ТОВ "Бугаз Делюкс" зобов`язань за кредитним договором № 81/13, а тому з огляду на п. 4.2 кредитного договору термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит підлягає поверненню з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, тобто з 11 березня 2015 р. Так, за ствердженнями відповідача, ПАТ "Імексбанк" в односторонньому порядку змінив строк виконання ТОВ "Бугаз Делюкс" зобов`язання за кредитним договором №81/13 та припинив подальше кредитування ТОВ "Бугаз Делюкс" з 11 березня 2015 р. Наведене, за ствердженнями відповідача, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 27.01.2016 р. у справі № 6-771цс15 та правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 14.02.2018 р. у справі №564/2199/15-ц. На думку відповідача, нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором № 81/13 від 21.10.2013 р. після 11.03.2015 р. (дати виникнення зобов`язання ТОВ "Бугаз Делюкс" з повернення всієї суми кредиту) є неправомірним.

Щодо пені за прострочення по тілу кредиту та пені за прострочення по відсоткам відповідач вказує наступне. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. у справі № 916/1533/15 стягнуто із ТОВ "Бугаз Делюкс" заборгованість з пені у розмірі 624633,94 грн. за період з 02.02.2015 р. по 02.04.2015 р. При цьому, посилаючись на ст. 230, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 256, 257, 258, 549, 610 ЦК України, п. 4.2 кредитного договору, відповідач вказує, що пеня за прострочення сплати тіла кредиту за кредитним договором № 81/13 за період з 01.10.2014 р. по 04.04.2016 р. не підлягає стягненню у зв`язку із порушенням порядку нарахування пені та порушенням строків позовної давності на стягнення пені, а тому й задовольняти вимоги ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Бугаз Делюкс" за рахунок іпотечного майна АТ "ФК "Чорноморець" є неправомірним. На думку відповідача, на сьогоднішній день законним є тільки стягнення пені у сумі 624633,94 грн. згідно з рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. у справі № 916/1533/15, а також зазначене також стосується нарахування ПАТ "Імексбанк" пені за прострочення сплати відсотків по кредиту за період з 01.08.2014 р. по 02.09.2018 р. (7780 днів прострочки) у сумі 16762280,12 грн.

Стосовно нарахування штрафів у відповідності до п.п. 4.5, 4.8, 4.9 кредитного договору відповідач вказує наступне. Відповідно до п. 4.5. кредитного договору за невиконання позичальником п. 3.3.6 цього договору позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 5 (п`яти) процентів від суми заборгованості. Згідно п. 3.3.6. кредитного договору позичальник зобов`язаний протягом строку використання траншів кредиту сплачувати проценти за користування ними в порядку, визначеному п.п. 2.4.- 2.5. цього договору. Таким чином, як зазначає відповідач, у даному випадку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості нараховується на суму заборгованості по несплаченим процентам за користування траншами по кредиту. Разом із тим відповідач додає, що позивачем штраф 5% за порушення п. 4.5 кредитного договору нараховано не на суму прострочених процентів, а на суму загальної заборгованості по тілу кредиту 146932000,00 грн. При цьому відповідач зауважує, що на сьогоднішній день, як вже зазначалося вище, підтвердженою є сума відсотків (процентів) за користування кредитом у розмірі 10576689,04 грн. згідно із рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. у справі № 916/1533/15, а тому 5% штрафу від 10576689,04 грн. складає 528834,45 грн.

Також відповідач вказує, що відповідно до п. 4.8 кредитного договору, за невиконання позичальником п. 3.3.10, 3.3.11, 3.3.16, 3.3.17 цього договору позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 5 (п`яти) процентів від суми заборгованості за кожний випадок порушення. Відповідно до п.п. 3.3.11. кредитного договору (на який за ствердженнями відповідача посилання у розрахунку заборгованості) позичальник зобов`язаний протягом дії цього договору щоквартально, не пізніше двадцять п`ятого числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредиторові належним чином засвідчені бухгалтерський баланс (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2). При цьому відповідач стверджує, що позивачем у даному випадку не надано суду доказів порушення ТОВ "Бугаз Делюкс" умов п.п. 3.3.11 кредитного договору відповідно до ст. 73, 74 ГПК України. Таким чином, за ствердженнями відповідача, обґрунтованість нарахування штрафу відповідно до пп. 4.8 кредитного договору за порушення пп. 3.3.11 кредитного договору позивачем відповідно до ст. 73, 74 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 4.9 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов`язання за договором більше 30 календарних днів банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку штраф у розмірі 5% від суми невиконаного зобов`язання. Разом з тим відповідач вказує, що відповідно до ст. 549 ЦК України перелічені у п.п. 4.5, 4.8, 4.9 кредитного договору штрафи відносяться до неустойки, а відповідно до пп. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, відповідач стверджує, що стягнення штрафів за кредитним договором № 81/13, та як наслідок задоволення вимог ПАТ "Імексбанк" за рахунок іпотечного майна АТ "ФК "Чорноморець" є неправомірним через прострочення строків позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, відповідач наголошує, що на сьогоднішній день підтвердженою є наступна сума заборгованості ТОВ "Бугаз Делюкс" перед ПАТ "Імексбанк" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21.10.2013 р.: 146932000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту на підставі рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2016 р. у справі № 916/4094/15; 10576689,04 грн. - заборгованість за відсотками по кредиту на підставі рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. у справі № 916/1533/15; 624633,94 грн. - заборгованість з пені за прострочення сплати по тілу кредиту на підставі рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. у справі № 916/1533/15 на загальну суму 158133322,98 грн.

20.12.2018 р. від позивача до господарського суду надійшли письмові пояснення щодо розрахунку заборгованості (а.с. 162-164 т. 2). Щодо простроченої заборгованості за кредитом позивач вказує, що сума боргу за кредитом, яка є простроченою, встановлена рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2016 по справі № 916/4094/15, яке набрало законної сили, а відтак в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню. Пояснення відповідача не містять доводів щодо неправильності суми боргу за кредитом, яка є простроченою, оскільки сума заборгованості є підтвердженою, тобто ця сума визнається відповідачем, то в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню. До того ж сума боргу за кредитом, яка є простроченою, підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 . Щодо простроченої заборгованості за відсотками позивач зауважує, що пояснення відповідача також не містять доводів щодо неправильності суми боргу за відсотками, яка є простроченою, на суму 10576689,04 грн., при цьому відповідач визнає правомірним стягнення цієї сума заборгованості, тобто ця сума боргу за простроченими відсотками визнається відповідачем і в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню. До того ж, як зазначено відповідачем, сума боргу за відсотками, яка є простроченою, на суму 10576689,04 грн. встановлена рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. по справі № 916/1533/15, яке набрало законної сили, а відтак в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню. Разом з тим позивач стверджує, що доводи відповідача щодо неможливості нарахування відсотків після 11.03.2015 р. не можуть бути враховані з огляду на таке. Порядок нарахування відсотків визначено у п. 2.4. кредитного договору, відповідно до якого нарахування процентів за користування траншем кредиту здійснюється щоденно у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку. Як вказує позивач, жодних посилань на те, що відсотки нараховуються тільки протягом строку кредитування або до дати настання обов`язку позичальника погасити кредит у повному обсязі, кредитний договір не містить. При цьому позивач додає, що з огляду на положення ст. 1050 ЦК України, якщо сторони врегулювали договором свої правовідносини по-іншому, аніж це зазначено в законі, пріоритетом є принцип "свободи договору" і врегулювання сторонами своїх правовідносин саме умовами домовленості між ними, якщо така домовленість прямо не суперечить закону. Також позивач зауважує, що у ст. 625 ЦК України зазначено про можливість сторін встановити інший розмір відсотків за прострочення виконання зобов`язань, аніж 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом). Так, позивач зауважує, що у п. 2.4. якраз і передбачено розмір процентів за весь час - від укладення договору і до остаточного його виконання. З огляду на викладене, на думку позивача, не підлягають до застосування правові висновки Верховного Суду (в т.ч. Великої Палати), оскільки, як вбачається з вказаних рішень Верховного Суду, умови договорів у зазначених справах були іншими (не передбачався інший розмір процентів, ніж у ст. 625 ЦК України). Також позивач додатково відзначає, що вищевказаними судовими рішеннями кредитний договір розірвано або припинено не було.

Стосовно пені позивач зазначає наступне. По-перше, як зазначено відповідачем, пеня за кредитом у розмірі 624633,94 грн. встановлена рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. по справі № 916/1533/15, яке набрало законної сили, а відтак в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню. Разом з тим доводи відповідача щодо порушення порядку нарахування пені та строку позовної давності, на думку позивача, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на ст. 256, 257, ч. 1 ст. 259 ЦК України та п. 4.10 кредитного договору, яким сторони встановили строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 10 (десять) років.

Щодо штрафів позивач вказує, що, по-перше, доводи заявника щодо необхідності розрахунку штрафу, нарахованого в порядку п. 4.5. кредитного договору, від суми прострочених процентів, спростовуються таким. Як вбачається з п. 4.5. кредитного договору за невиконання позичальником п. 3.3.6 цього договору позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 5% від усієї суми заборгованості. Таким чином, позивач стверджує, що невиконання позичальником п. 3.3.6 кредитного договору щодо сплати процентів є підставою для нарахування штрафу, який нараховується від усієї суми заборгованості за кредитом. По-друге, доводи заявника щодо недоведеності позивачем існування підстав для нарахування штрафу, нарахованого в порядку п. 4.8. кредитного договору, на думку позивача, спростовуються таким. З огляду на положення п. 3.3.11. кредитного договору ним встановлено обов`язок подання документів для позичальника. Разом з тим, позивач стверджує, що позичальником такі документи, передбачені п. 3.3.11. кредитного договору, не подавалися. При цьому, як додає позивач, факт доведення певної дії лежить на особі, яку цю дію мала виконати, оскільки відсутність вчинення такої дії контрагент не може доводити фізично, а відповідачем або третьою особою (позичальником) доказів подання документів, передбачених п. 3.3.11 кредитного договору, суду не надано. По-третє, доводи щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу тривалістю 1 (один) рік, за ствердженнями позивача, спростовуються вищевикладеним у п. 4.10 кредитного договору про те, що сторони встановлюють строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 10 (десять) років.

21.12.2018 р. відповідачем було подано до суду клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" обов`язковою умовою є визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Проте. у позовній заяві ПАТ "Імексбанк", а також в уточненнях позовної заяви не наведено початкової ціни предмету іпотеки, а також позивачем у справі не надано суду пропозицій щодо визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки. Також у вказаному клопотанні відповідач просив суд доручити проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2018 р. у справі № 916/1972/18 призначено судову оціночну-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: "Яка ринкова вартість об`єкту нерухомості, що є предметом іпотеки за іпотечним договором з майновим поручителем, посвідченим 22.10.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 4513, та за іпотечним договором (з майновим поручителем другої черги), посвідченим 28.10.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №5200, а саме нежитлових будівель учбово-спортивної бази "Чорноморець", які в цілому складаються із будівель літ. "А", літ. "Б", літ. "В", літ. "Г", літ. "Д", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв.м літ. "Л", відображені у технічному паспорті, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вавілова, 5А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 188988451101)?", проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. Також вказаною ухвалою суду провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 р. вказану ухвалу господарського суду Одеської області від 26.12.2018 р. у справі № 916/1972/18 залишено без змін.

09.04.2019 р. від позивача до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що у тексті позовної заяви внаслідок технічної описки було допущено неточність, а саме не зазначено дві літери будівель, з яких складається нерухоме майно, що є предметом іпотеки та на яке звертається стягнення та про допущення саме описки свідчить, зокрема, наявні у матеріалах справи іпотечний договір з майновим поручителем, посвідчений 22.10.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., за реєстровим № 4513 та клопотання позивача про витребування доказів від 08.11.2018 р. Відтак, позивач остаточно просить суд в рахунок часткового (в межах вартості предмета іпотеки) погашення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21.10.2013 р. (загальна заборгованість - 317443600,87 грн., з яких борг за кредитом - 146932000,00 грн., за відсотками - 98132061,09 грн., пеня та штраф - 72379539,78 грн.), перед Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором з майновим поручителем, посвідченим 22.10.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 4513, власником якого є Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець", а саме на нерухоме майно - нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", які в цілому складаються із будівель літ. "А", літ. "Б", літ. "В", літ. "Е", літ. "Г", літ. "Д", літ. "Ж", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв.м літ. "Л", відображені у технічному паспорті, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 188988451101), шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною, що буде визначена на час проведення виконавчих дій незалежним суб`єктом оціночної діяльності.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

07.10.2019 р. від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду Одеської області надійшов лист про погодження строків проведення експертизи (вх. № 2-4832/19) разом з клопотанням судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Ковальчука О.У. про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання судової оціночно-будівельної експертизи, та уточнення питань експертизи, призначеної господарським судом Одеської області по справі № 916/1972/18 (вх. № 2-4833/19).

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2019 р. провадження у справі № 916/1972/18 поновлено з 24.10.2019 р. для розгляду вищевказаного клопотання експерта, при цьому розгляд клопотання експерта призначено в засіданні суду на 24.10.2019 р. Наразі вказаною ухвалою суду запропоновано учасникам справи надати пояснення стосовно клопотання експерта.

21.10.2019 р. позивачем подано до господарського суду заперечення на клопотання експерта разом з клопотанням про припинення експертизи і поновлення провадження у справі.

24.10.2019 р. відповідачем на виконання клопотання експерта надано копії технічних паспортів на нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5А, від 16.07.2010 р. та від 18.10.2010 р. в повному обсязі, а також надано оригінали вказаних технічних паспортів на огляд суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2019 р. у справі № 916/1972/18 клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів для проведення судової експертизи задоволено частково; надані ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" копії технічних паспортів на нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець" за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5А, від 16.07.2010 р. та від 18.10.2010 р. в повному обсязі направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової оціночно-будівельної експертизи, також провадження у справі зупинено.

18.03.2020 р. Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто до господарського суду матеріали зі справи № 916/1972/18 без дачі експертного висновку, з огляду на велике завантаження експертів ОНДІСЕ, зокрема, через знаходження на виконанні у останніх понад тридцяти експертиз, у тому числі комісійних та повторних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2020 р. провадження у справі № 916/1972/18 поновлено та справу призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

За результатами проведеного автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду справи № 916/1972/18 було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Невінгловська Ю.М. та Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2020 р. справу № 916/1972/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Петров В.С., судді -Невінгловська Ю.М. та Цісельський О.В., при цьому підготовче засідання призначено на 23 квітня 2020 р.

Під час підготовчого засідання 23.04.2020 р. судом на підставі ч. 4 ст. 102 ГПК України було відмовлено у визнанні обставини, для встановлення якої було призначено ухвалою суду від 26.12.2018 р. судову оціночно-будівельну експертизу, а саме встановлення ринкової вартості об`єкту нерухомості, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, про що зазначено в протоколі судового засідання від 23.04.2020 р.

У підготовчому засіданні господарського суду 23.04.2020 року по справі № 916/1972/18 було протокольно оголошено перерву до 21.05.2020 року о 15 год. 00 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2020 р. у справі № 916/1972/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бугаз Делюкс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівер", про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 05 червня 2020 р. о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні господарського суду 05 червня 2020 року по справі № 916/1972/18 було протокольно оголошено перерву до 11 червня 2020 року о 17 год. 00 хв.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 11.06.2020 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, натомість представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Треті особи в засідання суду не з`явились, письмових пояснень по суті спору не надали.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

21.10.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бугаз Делюкс" (позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 81/13, відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - "кредит" або "кредитна лінія".

Згідно п. 1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених дим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 155722000,00 грн., зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 17 квітня 2017 року (включно) на умовах, визначених цим договором. Кредит надається позичальнику на наступні цілі: поточні потреби (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає:

1.3.1) не пізніше 31 жовтня 2013 року з майновим поручителем, АТ "Футбольний клуб "Чорноморець", іпотечний договір, предметом якого є нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Вавілова академіка, буд. 5-а; заставна вартість іпотеки - 120000000,00 грн.;

1.3.2) з майновим поручителем ТОВ "Агропродукт" - прості іменні акції АТ "Іллічівський завод ЗБК" у кількості 56687211 шт., які складають 48,04% статутного фонду, заставною вартістю 155000000,00 грн. Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами.

В п. 2.1 договору встановлено, що видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника або оплати з позичкового рахунку позичальника № НОМЕР_2 в AT "Імексбанк" розрахункових документів позичальника на цілі, визначені п. 1.2 цього договору, в межах сум та відповідно до термінів, визначених п. 1.1.1 та п. 1.1.2 цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору моментом (днем) надання траншів кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку позичальника розрахункових документів позичальника в сумі відповідного траншу кредиту або день перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

Згідно п. 2.3 договору моментом (днем) повернення траншу кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми траншу кредиту, винагороди кредитора та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.

Відповідно до п. 2.4 договору нарахування процентів за користування траншем кредиту здійснюється щоденно у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом "факт/факт" виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за звітнім, у сумі нарахованих за звітний місяць у період дії цього договору. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту.

Згідно п. 2.5 договору погашення кредиту, сплата нарахованих за користування кредитом процентів, сплата комісії, неустойки здійснюється позичальником, відповідно до п.1.1, п.2.4 цього договору, на рахунок № 3732.0312860049, код банку 328384.

За п. 2.6 договору з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов`язань позичальника по погашенню кредиту , процентів за користування кредитом та неустойки позичальник відповідно до умов ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" доручає кредитору здійснювати договірне списання з поточних рахунків позичальника № НОМЕР_3 , № 26004031286002 або з будь-яких інших рахунків позичальника у валюті кредиту, що становлять суму кредиту, процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та інших грошових зобов`язань позичальника перед кредитором, за умови настання строків виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

Передбачене цим пунктом договірне списання здійснюється кредитором у відповідності до нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 2.7 договору за наявності простроченої заборгованості по кредиту та/або процентах за користування ним, та/або комісіях сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:

- в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк проценти;

- в другу чергу сплаті підлягають нараховані проценти, строк сплати яких ще не сплинув;

- в третю чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачеш в строк комісії;

- в четверту чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;

- в п`яту чергу сплаті підлягає строкова заборгованість за кредитом, термін сплати якої настав згідно даного договору;

- в шосту чергу сплаті підлягає неустойка (штраф, пеня), передбачена цим договором.

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги. Сторони також встановили, що кредитор має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

У випадку порушення позичальником умов цього договору кредитор має право самостійно визначити іншу черговість погашення заборгованості позичальника перед кредитором.

Згідно п. 2.8.1 договору позичальник зобов`язується направляти на поточні рахунки, відкриті у кредитора не менше 100 % доходу (виручки) від реалізації. При зменшенні частки надходжень на поточні рахунки позичальника у кредитора проти передбаченого у першому абзаці цього пункту на кожних 25 % позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 0 % від залишку заборгованості за кредитом.

Пунктом 2.9 договору встановлено, що у випадку, якщо кредитором застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання враховується кредитором з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником на протязі 5 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до п. 2.10 договору у випадку, якщо кредитором застосована до позичальника неустойка у вигляді штрафу він сплачується позичальником на протязі 5 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги кредитора.

Згідно п.п. 3.3.6, 3.3.10, 3.3.11, 3.3.16, 3.3.17 п. 3.3 договору позичальник зобов`язаний протягом строку використання траншів кредиту сплачувати проценти за користування ними в порядку, визначеному п. п. 2.4 - 2.5 цього договору; протягом двох робочих днів, від дати отримання відповідних відомостей, повідомити кредитора про будь-які претензії та позови з боку третіх осіб до позичальника, з наданням всіх необхідних для їх оцінки документів; протягом дії цього договору, щоквартально, не пізніше двадцять п`ятого числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати Кредиторові належним чином засвідчені: бухгалтерський баланс (форма 1); звіт про фінансові результати (форма 2); протягом дії цього договору не здійснювати будь-яких дій щодо зниження вартості засобів забезпечення виконання зобов`язань, визначених п. 1.3. цього Договору, а також не обтяжувати їх іншими зобов`язаннями; протягом трьох робочих днів з дня внесення змін до установчих документів позичальника, надавати копії відповідних документів, повідомляти кредитора про зміну місцезнаходження, номерів телефонів та складу керівних осіб.

Згідно п. 4.1 договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1, 3.2.8, 4.2 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період, від несвоєчасно сплаченої суми.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань, визначених п. п. 3.3.2.-3.3.17. цього договору протягом більше п`ятнадцяти днів, кредитор має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит підлягає поверненню з моменту, втримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора. Повернення кредиту здійснюється позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання вимоги кредитора.

В п. 4.5 договору визначено, що за невиконання позичальником п. 3.3.6 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 5 процентів від суми заборгованості.

Умовами п. 4.8 договору встановлено, що за невиконання позичальником п. 3.3.10, 3.3.11, 3.3.16, 3.3.17 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 5 процентів від суми заборгованості за кожний випадок порушення.

При порушенні позичальником будь-якого грошового зобов`язання за договором більше 30 календарних днів банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку штраф у розмірі 5% від суми невиконаного зобов`язання (п. 4.9 договору).

Відповідно до п. 4.10 договору сторони встановлюють строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю в 10 років.

В п. 7.3 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

При цьому до вказаного кредитного договору № 81/13 від 21.10.2013 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 20.05.2014 року, згідно якої пункти 1.1.1 та 2.4 договору викладено в новій редакції, а саме: "п. 1.1.1 Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 155722000,00 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 17.04.2017 року (включно) на умовах, визначених цим кредитним договором та зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі: з моменту надання першого траншу до 31.05.2014 року - 18,0% процентів річних; з 01.06.2014 року - 17,4% процентів річних."; "2.4. Нарахування процентів за користування траншем кредиту здійснюється щоденно у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом "факт/факт", виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються позичальником: з моменту надання першого траншу по квітень 2014 року (включно) - щомісячно, в останній робочий день поточного місяця; з травня 2014 року - не рідше одного разу на три місяці, не пізніше останнього робочого дня кожного третього місяця в період дії кредитного договору. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту.".

Також, як встановлено судом, 29.10.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бугаз Делюкс" (позичальник) була укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору № 81/13 від 21.10.2013 р., відповідно до якої пункт 1.1.2 договору викладено в новій редакції та ліміт кредитної лінії зменшено до 146932000,00 грн.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бугаз Делюкс" (позичальник) була укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору № 81/13 від 21.10.2013 р., відповідно до якої пункт 1.3.1. кредитного договору викладено у наступній редакції: "1.3.1. з майновим поручителем АТ "Футбольний клуб "Чорноморець" іпотечний договір, предметом якого є нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Вавілова академіка, буд.5-а. Заставна вартість іпотеки 80000000,00 грн.".

Поряд з цим судом з`ясовано, що 22 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" (іпотекодавець) як майнового поручителя за ТОВ "Бугаз Делюкс" був укладений іпотечний договір з метою забезпечення виконання зобов`язань останнього за вищевказаним кредитним договором № 81/13 від 21.10.2013 р. Вказаний іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 4513.

В п. 1.1 іпотечного договору зазначено, що цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21 жовтня 2013 року, який укладено між іпотекодержателем та ТОВ "Бугаз Делюкс" (боржник), стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо ("основне зобов`язання"). Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається боржнику іпотекодержателем кредитором на наступних умовах:

- сума кредиту - 155720000,00 грн.;

- строк повернення кредиту - 17.04.2017 року;

- розмір відсоткової славки визначається кредитним договором у розмірі 18 відсотків річних.

Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов`язання, що виникають в силу цього договору, а саме вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування:

- витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги по виконанню зобов`язань, передбачених кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки;

- витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, якщо предмет іпотеки буде прийнятий на утримання іпотекодержателем;

- збитків, які можуть бути завдані іпотекодержателю внаслідок порушення боржником умов кредитного договору і порушення іпотекодавцем умов цього договору;

- штрафних санкцій, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", які в цілому складаються із будівель літ. "А", літ. "Б", літ. "В", літ. "Е", літ. "Г", літ. "Д", літ. "Ж", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв.м літ. "Л", відображених у технічному паспорті від 13.06.2008 року, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5-а та розташована на земельній ділянці, площею 42585 кв.м., кадастровий номер: 5110136900:36:002:0025, яка знаходиться у оренді АТ "ФК "Чорноморець" згідно договору оренди землі, посвідченого 06 липня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 2065, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Одеса, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 серпня 2011 року за № 511010004000067. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", серії САС в„– 636389, виданого 23 лютого 2009 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано26.02.2009 року Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" в книзі 82неж-191, номер запису 6144. Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21997676, виданим Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 26.02.2009 року, реєстраційний номер вищевказаних нежитлових будівель учбово-спортивної бази "Чорноморець" становить 26562961.

22 жовтня 2013 року право власності на вищевказаний предмет іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 188988451101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 11352420 від 22.10.2013 року.

Опис предмета іпотеки наведено у технічному паспорті, складеному Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 18.10.2010 року.

В п. 1.4 іпотечного договору визначено оціночну вартість вищевказаних нежитлових будівель, що є предметом іпотеки. Так, відповідно до висновку про вартість № 101413/5-1 про ринкову вартість, складеного 21.10.2013 року експертом - оцінювачем ТОВ "Аппрайзер", ринкова вартість предмета іпотеки становить 120000000,00 грн.

В п. 1.5 іпотечного договору сторонами визначено заставну вартість предмета іпотеки, що складає 120000000,00 грн.

При цьому до вказаного іпотечного договору з майновим поручителем від 22.10.2013 року між сторонами було укладено договір про зміни № 1 від 30.05.2014 року, яким пункт 1.1 договору викладено в новій редакції, а саме: "Цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21 жовтня 2013 року з додатковою угодою № 1 від 20.05.2014 року, який укладено між іпотекодержателем та ТОВ "Бугаз Делюкс" (боржник), стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо ("основне зобов`язання"). Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається боржнику іпотекодержателем кредитором на наступних умовах:

- сума кредиту - 155720000,00 грн.;

- строк повернення кредиту - 17.04.2017 року;

- розмір відсоткової славки визначається кредитним договором: з моменту надання першого траншу до 31.05.2014 року - 18,0 відсотків річних; з 01.06.2014 року - 17,4 відсотків річних.

- штрафних санкцій, передбачених цим договором".

Так, відповідно до умов вищевказаного іпотечного договору відповідачем було передано позивачу в іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань боржником - ТОВ "Бугаз Делюкс" за кредитним договором № 81/13 нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", які в цілому складаються із будівель літ. "А", літ. "Б", літ. "В", літ. "Е", літ. "Г", літ. "Д", літ. "Ж", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв.м літ. "Л", відображених у технічному паспорті від 13.06.2008 року, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5-а.

Як зазначає позивач, він свої зобов`язання виконав належним чином, надав позичальнику кредитні кошти, в розмірі, обумовленому договором, однак боржник свої зобов`язання по кредитному договору № 81/13 належним чином не виконав, в обумовлені договором строки тіло кредиту та відсотки не сплатив, що підтверджується довідкою про стан заборгованості та рішеннями господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. по справі № 916/1533/15-г та від 08.02.2016 р. по справі № 916/4094/15, які набрали законної чинності та позичальником не виконані. Так, за ствердженнями позивача, станом на 03.09.2018 р. заборгованість боржника перед AT "Імексбанк" складає 317443600,87 грн., з яких за основним боргом - 146932000,00 грн., по відсоткам - 98132061,09 грн., пені та штрафу - 72379539,78 грн.

Разом з тим слід зазначити, що в силу частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між банком та третьою особою кредитний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки ОСОБА_1 банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Однак, судом з`ясовано, що встановлені кредитним договором терміни повернення наданого кредиту (основної суми) та терміни сплати відсотків за кредит позичальником - ТОВ "Бугаз Делюкс" не були дотримані, що не спростовано останнім. У зв`язку з цим у вказаного позичальника виникла заборгованість перед ПАТ "Імексбанк".

Наразі з матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 81/13 та додатковими угодами до нього позивачем 09.04.2015 р. було подано до господарського суду Одеської області відповідний позов про стягнення з ТОВ "Бугаз Делюкс" існуючої заборгованості у розмірі 11201322,98 грн., з яких 10576689,04 грн. - прострочена заборгованість за відсотками та 624633,94 грн. - пеня за прострочення платежів за кредитним договором з позичальника. Згідно рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. у справі № 916/1533/15-г позов ПАТ "Імексбанк" було задоволено та на користь останнього стягнуто з ТОВ "Бугаз Делюкс" прострочену заборгованість за відсотками за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 21.10.2013 р. № 81/13 у розмірі 10576689,04 грн. та 624633,94 грн. пені.

Також внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 81/13 та додатковими угодами до нього позивачем 05.10.2015 р. було подано до господарського суду Одеської області відповідний позов про стягнення з ТОВ "Бугаз Делюкс" заборгованості згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21.10.2013 р. у сумі 146932000,00 грн. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2016 р. у справі № 916/4094/15 позов Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" задоволено та на користь останнього стягнуто з ТОВ "Бугаз Делюкс" заборгованість за кредитом згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21.10.2013 р. у сумі 146932000,00 грн.

За положеннями ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі змісту судового рішення у справі № 916/4094/15, господарським судом встановлено, що позивачем відповідно до п. 3.2.8 кредитного договору 05.03.2015р. на адресу відповідача було надіслано вимогу за № 1577 щодо сплати заборгованості за кредитом (а.с.24), яка була отримана відповідачем 11.03.2015 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 63) та приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження повернення кредиту протягом 30 днів з моменту одержання відповідної вимоги кредитора, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому вказаним судовим рішенням встановлено, що сума заборгованості ТОВ "Бугаз Делюкс", про стягнення якої просив позивач (146932000,00 грн.), повністю підтверджується як випискою по рахунку (а.с.23), так і змістом додаткової угоди № 2 до договору (а.с. 20-21), а також встановлена рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. у справі № 916/1533/15 (а.с. 25-27).

При цьому в рішенні господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. у справі № 916/1533/15-г судом встановлено, що відповідачем отримано кредит в сумі 65300000,00 грн. - 21.10.2013 р., 82690400,00 - 23.10.2013 р., 7731600,00 грн. - 07.11.2013 р. та частково погашено і станом на 02.04.2015 р., дату, визначену позивачем, заборгованість по кредиту складає 146932000,00 грн., що підтверджується випискою банку з поточного рахунку № НОМЕР_5 . Також господарським судом встановлено, що загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами 18% річних за період з 21.10.2013 р. по 31.05.2014 р., 17,4% річних за період з 01.06.2014 р. по 02.04.2015 р. складає 10576689,04 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ "Бугаз Делюкс", а також пеня за період з 02.02.2015 р. по 02.04.2015 р. становить 624633,94 грн.

Отже, встановлені обставини рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2016 р. у справі № 916/4094/15, яке набрало законної сили 23.02.2016 р., та рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. у справі № 916/1533/15-г, яке набрало законної сили 07.07.2015 р., в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиціальними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають доказуванню, зокрема, факт наявності у ТОВ "Бугаз Делюкс" заборгованості за кредитом згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21.10.2013 р. в розмірі 146932000,00 грн., а також борг за відсотками в розмірі 10576689,04 грн. та пеня в сумі 624633,94 грн.

Неналежною сплатою позичальником отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами позичальником - третьою особою були порушено умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Так, за ствердженнями позивача, заборгованість позичальника по кредитному договору № 81/13 від 21.10.2013 р. станом на 03.09.2018 р. становить 317443600,87 грн., в т.ч. 146932000,00 грн. - заборгованість за наданим кредитом (основний борг), 98132061,09 грн. - заборгованість по сплаті відсотків, 72379539,78 грн. - заборгованість по пені та штрафу, розрахунок якої додано до позову (а.с. 66 т. 1).

Згідно п. 1.1.1 договору сторони домовились, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 155722000,00 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 17.04.2017 року (включно) на умовах, визначених цим кредитним договором та зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі: з моменту надання першого траншу до 31.05.2014 року - 18,0% процентів річних; з 01.06.2014 року - 17,4% процентів річних.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому, згідно п. 4.2 договору у випадку невиконання позичальником зобов`язань, визначених п.п. 3.3.2-3.3.17 цього договору протягом більше п`ятнадцять днів, кредитор має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит підлягає поверненню з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора. Повернення кредиту здійснюється позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання вимоги кредитора.

Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2016 р. у справі № 916/4094/15 позивачем відповідно до п. 3.2.8 кредитного договору 05.03.2015 р. на адресу відповідача було надіслано вимогу за № 1577 щодо сплати заборгованості за кредитом, яка була отримана відповідачем 11.03.2015 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відтак, господарським судом встановлено, що позивач, пред`явивши позичальнику вказану вище вимогу щодо сплати заборгованості за кредитом, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку виконання ТОВ "Бугаз Делюкс" зобов`язань за кредитним договором № 81/13 та припинив з 11.03.2015 р. подальше його кредитування.

Таким чином, господарський суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц, Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц та Верховного Суду України від 27.01.2016 р. у справі № 6-771цс15.

З огляду на вказане, господарський суд відхиляє аргументи позивача про те, що він мав право нараховувати передбачені договором проценти та неустойку за весь час - від укладання договору до повного його виконання, оскільки, пред`явивши позичальнику вимогу № 1577 щодо сплати заборгованості за кредитом, позивач набув можливість їх нарахування виключно до моменту отримання позичальником - ТОВ "Бугаз Делюкс" вказаної вимоги.

За таких обставин, суд вважає належним чином підтвердженою та обґрунтованою суму основного боргу, що стягнута за рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2016 р. у справі № 916/4094/15 в розмірі 146932000,00 грн., а також суму боргу за відсотками в розмірі 10576689,04 грн. та пені в розмірі 624633,94 грн., що стягнуті за рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015 р. у справі № 916/1533/15-г, які також визнаються відповідачем. При цьому факт невиконання вказаних рішень суду не спростовано третьою особою - позичальником та визнається відповідачем. Отже, у позичальника до теперішнього часу існує невиконане зобов`язання перед позивачем щодо сплати вищевказаної заборгованості, стягнутої за рішеннями суду.

Суд звертає увагу, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст.75 ГПК України).

Щодо доводів позивача про наявність у позичальника заборгованості в частині сум по відсоткам в розмірі 87555372,05 грн. (98132061,09 грн. - 10576689,04 грн.), пені в розмірі 44924075,87 грн. (45548709,81 грн. - 624633,94 грн.) та штрафу в розмірі 26830829,96 грн. слід зазначити, що наявність у позичальника вказаної заборгованості матеріалами справи не підтверджується. Належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів щодо існування заборгованості у позичальника - ТОВ "Бугаз Делюкс" по відсоткам, пені і штрафу, що нараховані після спливу визначеного договором строку кредитування з огляду на пред`явлення вимоги про повернення кредиту № 1577, позивач не надав. Більш того, доказів пред`явлення позичальнику вимоги щодо сплати вказаних нарахувань за період до 03.09.2018 р. матеріали справи не містять.

Предметом даного спору є вимоги позивача про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною, що буде визначена на час проведення виконавчих дій незалежним суб`єктом оціночної діяльності, які мотивовані невиконанням позичальником зобов`язань в частині повернення позивачу кредитних коштів, сплати процентів за користування цими коштами та пені, штрафу за кредитним договором № 81/13 від 21.10.2013 р., з посиланням на ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

Разом з тим враховуючи те, що предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вважає, що у даному випадку предметом доказування є наявність або відсутність підстав для звернення стягнення на майно, яке належить відповідачу, що виступає майновим поручителем, відмінним від боржника. Адже звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов`язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ст. 20 ГК України.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Порядок задоволення вимог встановлений розділом 5 Закону України "Про іпотеку". Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вказане кореспондується зі ст. 589 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно п. 3.1.7 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках передбачених п. 3.1.6 цього договору, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору та/або договору про задоволення вимог іпотекодержателя, і за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до п. 3.1.8 іпотечного договору у випадках, якщо суми під продажу предмета іпотеки, та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги з іншого майна боржника.

Відповідно до п. 5.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у випадку, зокрема, якщо у момент настання строку виконання боржником зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачено кредитним договором.

Згідно положень ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої вказаної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. При цьому вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ч. 2, 3 ст. 35 Закону України "Про іпотеку").

Згідно роз`яснень, наведених в п. 4.4.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 24 листопада 2014 року N 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Як вбачається з матеріалів справи, банком було направлено відповідачу вимогу від 15.11.2017 року № 4306 про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов`язання за кредитним договором. Дана вимога була отримана відповідачем 29.11.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, вимога банку була залишена без задоволення.

Разом з тим на момент пред`явлення відповідачу вимоги про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку", так і на момент пред`явлення позову у позичальника існувало невиконане зобов`язання по сплаті заборгованості по тілу кредиту в розмірі 146932000,00 грн., а також по відсоткам в розмірі 10576689,04 грн. та пені в розмірі 624633,94 грн., що стягнуті за вищевказаними рішеннями суду.

Поряд з цим суд зауважує, що включення позивачем до складу заборгованості нарахувань по відсоткам, пені і штрафу за період після 11.03.2015 р. і до 03.09.2018 р. є безпідставним, тим більше матеріали справи не містять вимоги до відповідача про усунення порушень по сплаті вказаних нарахувань станом на 03.09.2018 р.

За змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки . Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 закону.

Між тим, враховуючи викладене та те, що стягнута за рішеннями суду заборгованість за кредитним договором № 81/13 не була сплачена, позивач набув права звернення стягнення на предмет іпотеки, що узгоджується з положеннями п. 3.1.7., 5.1-5.3, 6.1 іпотечного договору, за яким позивач виступає іпотекодержателем відносно майна, що є предметом іпотеки.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Пунктом 5.2 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду. Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю (п. 5.3 договору).

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

При цьому ст. 41 Закону України "Про іпотеку" визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

В ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Так, ринкова вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки за спірним іпотечним договором, визначена на підставі висновку про вартість № 101413/5-1 про ринкову вартість експерта - оцінювача ТОВ "Аппрайзер" від 21.10.2013 р., яка становить 120000000,00 грн.

При цьому, господарський суд зазначає, що сторонами по справі не було досягнуто згоди щодо початкової ціни предмету іпотеки, зважаючи на що ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2018 р. у справі № 916/1972/18 призначено судову оціночну-будівельну експертизу для встановлення ринкової вартість об`єкту нерухомості, що є предметом іпотеки за спірним іпотечним договором з майновим поручителем від 22.10.2013 р. Водночас, з огляду на повернення Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз матеріалів зі справи № 916/1972/18 без дачі експертного висновку та з огляду на чинні приписи ст. 39 Закону України "Про іпотеку" в редакції згідно із Законом України від 03.07.2018 р. N 2478-VIII, який введено в дію з 04.02.2019 р., господарський суд вважає цілком правомірними доводи позивача щодо визначення ціни предмета іпотеки під час прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження незалежним суб`єктом оціночної діяльності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що наявна сума заборгованості за кредитним договором перевищує вартість предмета іпотеки, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", які в цілому складаються із будівель літ. "А", літ "Б", літ. "В", , літ "Г", літ. "Д", літ "Е", літ "Ж", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв.м, літ. "Л", відображених у технічному паспорті за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 188988451101) шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною, що буде визначена на час проведення виконавчих дій незалежним суб`єктом оціночної діяльності. Адже таке право звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача у зв`язку з невиконанням третьою особою укладеного з позивачем кредитного договору № 81/13 від 21.10.2013 р., що було встановлено судом та не спростовано відповідачем і третьою особою - ТОВ "Бугаз Делюкс".

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Імексбанк" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. "Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями).

Так, за пред`явлення даного позову до господарського суду позивач з посиланням на правовий висновок в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі № 2-340/461/16-ц заявив, що вимога заставодавця про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, а тому позивачем за подачу даного позову було сплачено 1762,00 грн. як за вимогу немайнового характеру.

При цьому господарський суд зазначає, що згідно правового висновку в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 907/9/17 позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір". Наразі у вказані постанові ВП ВС вказала, що висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 23 січня 2018 року у справі № 2-340/461/16-ц, суперечать наведеному у цій постанові, тому визнала за необхідне відступити від них.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача.

Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ст. 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову 13.09.2018 р.) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 р. у справі № 914/185/18, сума судового збору повинна визначатися з вартості предмета іпотеки, погодженої сторонами при укладенні іпотечного договору (розміру виконання, на яке претендує іпотекодержатель за рахунок іпотечного майна).

Таким чином, враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі № 907/9/17 та постанові Верховного Суду від 20.02.2020 р. у справі № 914/185/18, згідно положень ч. 4 ст. 236 ГПК України, господарський суд зазначає, що розмір судового збору за подачу вказаного позову має розраховуватися, виходячи із розміру вартості предмета іпотеки, яка погоджена в іпотечному договорі, тобто 120000000,00 грн., оскільки позовні вимоги у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки носять майновий характер та оплачується судовим збором у відповідності до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", тобто в розмірі 1,5 відсотка від вартості предмета іпотеки з урахуванням встановлених Законом України "Про судовий збір" обмежень.

Така позиція суду цілком узгоджується з нормами Закону України Про іпотеку , адже відповідач у даній справі набув статусу майнового поручителя, та відповідно до ст. 11 Закону України „Про іпотеку" несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки . Тобто незалежно від розміру заборгованості позичальника за кредитним договором відповідач як майновий поручитель відповідає перед позивачем в межах вартості предмета іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Отже, сума судового збору, яка підлягала сплаті при поданні цієї позовної заяви до господарського суду у 2018 році, становила 616700,00 грн. (максимальна ставка судового збору з урахуванням встановлених Законом України "Про судовий збір" обмежень), виходячи з вартості предмета іпотеки, яка погоджена в іпотечному договорі (120000000,00 грн.).

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 6 Закону Закон України "Про судовий збір" у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

За ст.ст. 162, 163 ГПК України у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.

Частиною другою статті 163 ГПК України унормовано: якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

При цьому, господарський суд зазначає, що оскільки вже під час судового розгляду справи було встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у зазначених статтях, судом здійснено розгляд справи по суті, тому судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають розподілу за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України. Такий підхід до вирішення даного питання узгоджується із принципом верховенства права та завданнями господарського судочинства, закріпленими у статтях 2, 11 ГПК України, та з огляду на наведені обставини є справедливим та таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк. Водночас інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 р. по справі № 916/3256/17.

У зв`язку з тим, що рішення ухвалено на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем у розмірі 1762,00 грн. при подачі позову, покладаються на відповідача. При цьому, враховуючи викладене та положення ст. 163 ГПК України, недоплачена частина судового збору у розмірі 614938,00 грн. (616700,00 грн. - 1762 грн.) підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бугаз Делюкс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівер", про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості в загальній сумі 317443600,87 грн. задовольнити.

2. В рахунок часткового (в межах вартості предмета іпотеки) погашення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 81/13 від 21.10.2013 року, яка складає 317443600,87 грн., у т.ч. борг за кредитом - 146932000,00 грн., за відсотками - 98132061,09 грн., пеня та штраф - 72379539,78 грн., перед Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 20971504) звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором з майновим поручителем, посвідченим 22.10.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., за реєстровим № 4513, власником якого є Приватне акціонерне товариство "Футбольний клуб "Чорноморець" (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 22449841), а саме на нерухоме майно нежитлові будівлі учбово-спортивної бази "Чорноморець", які в цілому складаються із будівель літ. "А", літ "Б", літ. "В", , літ "Г", літ. "Д", літ "Е", літ "Ж", літ. "К", загальною площею 1678,4 кв.м, літ. "Л", відображених у технічному паспорті за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вавілова, 5А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 188988451101), шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною, що буде визначена на час проведення виконавчих дій незалежним суб`єктом оціночної діяльності.

3. СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 22449841) на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 20971504) судовий збір в сумі 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. 00 коп.

4. СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 22449841) на користь державного бюджету (рахунок № UA908999980313111256000026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 614938/шістот чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22 червня 2020 р.

Головуючий суддя В.С. Петров

Суддя О.В. Цісельський

Суддя Ю.М. Невінгловська


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	11.06.2020
Оприлюднено	23.06.2020
Номер документу	89965736
Судочинство	Господарське

Петров В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 11.06.2020 по справі 916/1972/18ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/1972/18

Рішення від 11.06.2020

Рішення
від 11.06.2020 по справі 916/1972/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ