Рішення від 10.06.2020 по справі 916/16/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/16/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача - Пронюк В.Я. - довіренсть

від відповідача - не з`явився

розглядаючи справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, Мсп601, Центральна Частина Києва, Київ, 01601) до відповідача: Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (вул.Церковна, 29,Одеса, Одеська область, 65003) про стягнення 432 324,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення 432 324,61 грн., у т.ч.: пені за прострочку оплати за поставлений природний газ - 311826,01 грн., 3% річних за прострочку оплати за поставлений природний газ - 61142,39 грн. та інфляційні витрати у сумі 59356,21грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 8001/1718-БО-23 від 23.10.2017 р. щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Зокрема, позивач вказує, що 23.10.2017 р. між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ПАТ «Одеська ТЕЦ» укладено договір № 8001/1718-БО-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 103519373,43 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1 договору.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 цього договору, він зобовязується сплатити порстачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 311826,01 грн. Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 61142,39 грн. та інфляційні витрати у сумі 59356,21грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2020 р. позов АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/16/20 за правилами загального позовного провадження.

28.01.2020 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи про їх безпідставність та необґрунтованість. Наразі відповідач зазначає, що відповідно до п. 2.1. договору від 23.10.2017 р. № 8001/1718-БО-23 про постачання природного газу в редакції з урахуванням всіх додаткових угод, постачальник НАК «Нафтогаз України» постачає споживачу АТ «Одеська ТЕЦ» природний газ в період з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 р. Так, відповідач вказує, що фактично постачання природного газу за вказаний період відбувався з листопада 2017 року по квітень 2018 року, однак відповідно до позовної заяви не зазначено період, за який нараховано штрафні та фінансові санкції. Як вбачається з розрахунку штрафних та фінансових санкцій, доданого до позову, заборгованість, по якій нараховуються штрафні санкції, виникла в період з листопада 2017 року по лютий 2018 року, а штрафні санкцій нараховані за період з 26.12.2017 р. по 03.07.2018 р. Водночас відповідач зауважує, що згідно даних АТ «Одеська ТЕЦ» заборгованість по договору, укладеному між АТ «НАК «Нафтогаз України» та АТ «Одеська ТЕЦ» від 23.10.2017 р. № 8001/1718-БО-23 про постачання природного газу, була погашена в період з грудня 2017 року по червень 2018 року. При цьому згідно акту звірки розрахунків між АТ «Одеська ТЕЦ» та АТ «НАК «Нафтогаз України» станом на 31.06.2018 р. наявна заборгованість по договору від 23.10.2017 року № 8001/1718-БО-23 про постачання природного газу. Між тим згідно акту звірки розрахунків між АТ «Одеська ТЕЦ» та АТ «НАК «Нафтогаз України» станом на 31.07.2018 р. вже відсутня заборгованість по договору від 23.10.2017 року № 8001/1718-БО-23.

За ствердженнями відповідача, відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 15.06.2001 р. було порушено провадження в справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» та на підставі постанови господарського суду Одеської області від 13.12.2016 р. АТ «Одеська ТЕЦ» було визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Відповідно до абзацу 3 п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ, положення цього закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутств, провадження яких порушено до набрання чинності цим законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки справу про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» було порушено 15.06.2001 р., а введено ліквідаційну процедуру - 13.12.2016 р., то порядок здійснення ліквідаційної процедури та її наслідки регулюються нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 р. № 4212-VІ.

Наразі, посилаючись на ст.ст. 37, 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , відповідач вказує, що Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» було створене шляхом корпоратизації ДП «Одеська ТЕЦ» на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 16.07.2001 р. № 326. Держава в особі Фонду державного майна України володіє акціями в статутному капіталі АТ «Одеська ТЕЦ» в розмірі 99,9895%. Як зазначає відповідач, під час розгляду справи про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» було прийнято Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» № 2269 від 18.01.2018 р., який набрав чинності 07.03.2018 р.

Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» № 2269 справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Відповідно до п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Таким чином, відповідач вказує, що на підставі вказаних норм законів, враховуючи, що АТ «Одеська ТЕЦ» є господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій якого опосередковано належить державі, господарський суд Одеської області ухвалою від 15.01.2019 р. припинив провадження по справі про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ» .

Також відповідач зазначає, що законодавець, встановлюючи норму закону про обов`язковість припинення провадження у справах про банкрутство державних підприємств (в т.ч. підприємств, в статутному капіталі яких є 50% акцій та більше належить державі), встановив обмеження певних дій щодо таких підприємств після припинення провадження в справі про банкрутство. Так, відповідач наголошує, що підприємство фактично залишається банкрутом, але тільки в силу закону «скасовується» такий його статус.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року по справі № 1-7/99 у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), визначено, що « ...до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього» .

Таким чином відповідач вважає, що оскільки постачання природного газу відбувалось в період з листопада 2017 року по квітень 2018 року та повна оплата заборгованості по договору відбулась в період з грудня 2017 року по червень 2018 року, коли АТ «Одеська ТЕЦ» перебувало в ліквідаційній процедурі, з урахуванням ст. 58 Конституції України, в даному випадку має застосовуватись ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , яка діяла під час ліквідаційної процедури. Тому, як стверджує відповідач, штрафні та фінансові санкції за несвоєчасну сплату заборгованості по договору від 23.10.2017 р. № 8001/1718-БО-23 про постачання природного газу не можуть бути застосовані до АТ «Одеська ТЕЦ» . В свою чергу відповідач вважає, що позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» є безпідставними та не підлягають задоволенню.

10.02.2020 р. позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив, в якій позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, з огляду на наступне. З посиланнями на положення абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» позивач вказує, що поточні вимоги кредиторів не можуть стати конкурсними по суті, оскільки мають інший період виникнення, а Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює чітке розмежування поточних та конкурсних грошових вимог.

Щодо пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» позивач вказує, що зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Так, позивач вказує, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 14.05.1992 р. діяв до 19 січня 2013 року коли набули чинності зміни до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , запроваджені законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 р. Також позивач додає, що договір № 8001/1718-БО-23 постачання природного газу між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Одеська ТЕЦ» був укладений 23.10.2017 р., на виконання умов якого позивач поставив протягом листопада - грудня 2017 року та січня - лютого 2018 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 103519373,43 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Таким чином, позивач вказує, що на правовідносини, що виникли між сторонами поширюється дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до 19 січня 2013 року.

Водночас із посиланнями на ст. ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» позивач зазначає, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв`язку з чим у нього виникають права та обов`язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, передбачених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Таким чином, позивач стверджує, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання боржником зобов`язань перед конкурсними кредиторами. При цьому позивач додає, що позивач у розумінні абзацу шостого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є поточним кредитором в банкрутстві, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2017 та 2018 році, тобто вже після порушення справи про банкрутство відповідача згідно ухвали господарського суду Одеської області у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010.

Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то позивач вказує, що за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Таким чином, позивач вважає, що зобов`язання відповідача перед позивачем по оплаті поставлених в 2017 та 2018 році обсягів природного газу мають поточний характер, а АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є поточним кредитором.

Водночас позивач додає, що, враховуючи те, що відповідач повинен був виконувати у 2017 та 2018 році грошове зобов`язання щоденно та щомісячно (пункт 6.1 договору), тому розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат зроблений позивачем, виходячи з заборгованості відповідача, за кожний місяць 2017 та 2018 року окремо. Крім того позивач додає, що 15.01.2019 р. ухвалою господарського суду Одеської області було припинено провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ» .

13.02.2020 р. відповідачем подано до господарського суду заперечення на відповідь на відзив. В обґрунтування заперечень відповідач додатково зазначає, що оскільки справу про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» було порушено 15.06.2001 р., а введено в ліквідаційну процедуру 13.12.2016 р., то порядок здійснення ліквідаційної процедури та її наслідки регулюються нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 р. № 4212-VІ. Наразі відповідач вказує, що посилання позивача на визначення «конкурсні» та «поточні» кредитори не мають значення, а заперечення відповідача щодо нарахування фінансових санкцій полягають зовсім в іншому.

При цьому відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 25.10.2019 р. по справі № 920/1461/13 та від 11.09.2018 р. по справі № 922/3010/18, в яких Верховним Судом зазначено про необхідність застосування тієї норми закону, яка діяла під час виникнення правовідносин та необхідність застосування положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії законів в часі. Відтак, відповідач зазначає, що оскільки в період з 13.12.2016 року (введення ліквідаційної процедури) до 15.01.2019 року (припинення ліквідаційної процедури) виник борг по договору та його також було погашено в цей період, а нарахування фінансових санкцій відбувається за період з моменту, коли виник обов`язок сплатити грошове зобов`язання до дати його погашення, то і нарахування штрафних, фінансових та інших санкцій в той період є неможливим, оскільки було прямо заборонено ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та у суду на теперішній час немає підстав для задоволення позову.

10.06.2020 р. відповідачем подано до господарського суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, при цьому у вказаному клопотанні останній зазначив, що підтримує викладені у відзиві обмтавини та просить відмовити в задоволені позову повністю.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 10.06.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

23.10.2017р. між ПАТ НАК Нафтогаз України (Постачальник) та АТ Одеська ТЕЦ (Споживач) був укладений Договір постачання природного газу №8001/1718-БО-23, згідно якого Постачальник зобов`язався передати Споживачу у власність у 2017 р. та 2018р. природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, між сторонами за Договором склалися правовідносини щодо поставки товару.

Додатковою угодою №1 від 30.11.2017р., Додатковою угодою №2 від 26.02.2018р., Додатковою угодою №3 від 17.04.2018р., вносилися зміни до умов Договору постачання природного газу №8001/1718-БО-23 від 23.10.2017р., зокрема, щодо строку дії Договору, строків та обсягів природного газу, що поставляється.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що на виконання цього Договору Постачальником було поставлено Споживачу природний газ на загальну суму 103519373,43грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За матеріалами справи, заборгованість за Договором була погашена Споживачем, що підтверджується, зокрема актом звірки розрахунків між AT Одеська ТЕЦ та AT НАК Нафтогаз України станом на 31.07.2018 року.

Також, як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2001р. у справі №17-2-1-7-5- 6-5-21-2-32-39-18/01-5010 було порушено провадження у справі про визнання банкрутом AT Одеська ТЕЦ . Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 р. у цій справі Одеська ТЕЦ було визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Відповідно до абзацу 3 п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ( у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI) положення цього закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутств, провадження яких порушено до набрання чинності цим законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Суд погоджується з позицією відповідача та вважає, що, оскільки, справу про визнання банкрутом AT Одеська ТЕЦ було порушено 15.06.2001р., а введено ліквідаційну процедуру 13.12.2016 р., то порядок здійснення ліквідаційної процедури та її наслідки регулюються нормами Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.12.2011р. №4212-VI.

Відповідно до ст.37 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов`язання встановлена господарським судом.

Відповідно до ст.38 зазначеного Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Слід також зауважити, що АТ Одеська ТЕЦ було створене шляхом корпоратизації ДП Одеська ТЕЦ на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 16.07.2001р. №326. Держава в особі Фонду державного майна України володіє акціями в статутному капіталі AT Одеська ТЕЦ в розмірі 99,9895%. Під час розгляду справи про визнання банкрутом AT Одеська ТЕЦ було прийнято Закон України Про приватизацію державного та комунального майна № 2269 від 18.01.2018 р., який набрав чинності 07.03.2018р.

Відповідно до п.5 ст.12 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

За приписами п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Таким чином, на підставі вказаних норм законів, враховуючи, що AT Одеська ТЕЦ є господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій якого опосередковано належить державі, Господарський суд Одеської області ухвалою від 15.01.2019 року припинив провадження у справі про визнання банкрутом ПАТ Одеська ТЕЦ .

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець, встановлюючи норму закону про обов`язковість припинення провадження у справах про банкрутство державних підприємств (в т.ч. підприємств, в статутному капіталі яких є 50% акцій та більше належить державі), також встановив обмеження певних дій щодо таких підприємств після припинення провадження в справі про банкрутство. Підприємство фактично залишається банкрутом, але тільки в силу Закону скасовується такий його статус.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч.І ст, 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), визначено, що ...до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони поменшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно- правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Отже, оскільки постачання природного газу відбувалось в період з листопада 2017 року по квітень 2018 року та повна оплата заборгованості за Договором №8001/1718-БО-23 про постачання природного газу від 23.10.2017 р. відбулась в період з грудня 2017 року по червень 2018 року, коли AT Одеська ТЕЦ перебувало в ліквідаційній процедурі, враховуючи положення ст.58 Конституції України, в даному випадку має застосовуватись ст. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , яка діяла під час ліквідаційної процедури. А отже, штрафні та фінансові санкції за несвоєчасну сплату заборгованості за Договором не мають застосовуватися до AT Одеська ТЕЦ .

За таких обставин, позовна заява АТ НАК Нафтогаз України задоволенню не підлягає.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача

Повний текст складено 22 червня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов