Ухвала

від 22.06.2020 по справі 916/1779/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1779/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Волков Р.В., розглянувши заяву за вх. №2-2883/20 від 19.06.2020 по справі №916/1779/20

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна"; (вул. Нагірна, 3, Лиманський район, с. Каїри, Одеська область, 67514);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 2, оф. 706, м. Вінниця, Вінницька область, 21036);

за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача:

1) приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої Олександри Валеріївни ( АДРЕСА_1 );

2) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вул. Гоголя, 19, м. Одеса, 65082);

про визнання недійсною аграрної розписки та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" (далі Позивач, боржник) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (далі Відповідач, Кредитор) в якому просить:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про звернення стягнення з боржника - Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на користь стягувача - ТОВ ГРОУ СІДС 650 тон зерна озимої пшениці, вартістю 3250000 грн., шляхом передачі предмету застави: врожаю озимої пшениці, що вирощується на земельних ділянках, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території Каїрської сільської ради, який вчинено 04.12.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. та зареєстровано за № 11458 на підставі аграрної розписки, посвідченої цим нотаріусом 15.02.2019 за реєстровим № 1497;

- визнати недійсною товарну аграрну розписку, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою Олександрою Валеріївною 15.02.2019, що зареєстрована в реєстрі за №1497, згідно якої встановлено безумовне зобов`язання боржника (ПСП Україна ) перед Кредитором (ТОВ ГРОУ СІДС ) здійснити поставку 650 тон зерна озимої пшениці у термін до 01.08.2019, що буде вирощена на земельних ділянках, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території Каїрської сільської ради, площею 6,16 га, яку Боржник використовує на праві оренди на підставі договору оренди землі на загальну суму предмету застави в розмірі 3250000 грн. Запис про видачу цієї товарної аграрної розписки приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. внесено до Реєстру аграрних розписок за № 1127.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видачу оскаржуваної розписки за вимогою відповідача на вкрай невигідних для позивача умовах, невизначеність в розписці її правової природи, відсутність в її тексті підтверджень отримання Боржником від Кредитора товарів, майна та грошових коштів як підстави для виникнення зобов`язань перед Кредитором. Вказує, що Кредитор та Боржник оцінили предмет застави значно дорожче, аніж зобов`язання Боржника за Договором № 11/02-4 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11.02.2019, при цьому Кредитор належним чином свої зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Також вказує на вчинення виконавчого напису на підставі аграрної товарної розписки, відкриття приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. 05.12.2019 виконавчого провадження ВП № 60799662, накладення арешту на майно та грошові кошти позивача у значно більшому обсязі аніж передбачено аграрною товарною розпискою, безпідставність таких дій приватного виконавця, виставлення частини майна позивача на електронні торги, часткове відчуження майна позивача, реєстрацію за Кредитором права власності на частину вказаного майна, та існування загрози відчуження всього іншого майна, посилається в цій частині на додану до позовної заяви інформацію про виконавче провадження. Також зазначає, що звернення стягнення на нерухоме майно та аграрну техніку Позивача в ході виконавчого провадження ВП № 60799662 щодо примусового виконання зобов`язань за вказаним виконавчим написом приватного нотаріуса, який не підлягає виконанню. призведе до неможливості завершити підприємством посівні та агротехнологічні роботи, що в свою чергу призведе до значної матеріальної шкоди.

Вважає, що Кредитор намагається вчинити рейдерське захоплення Боржника та довести його до банкрутства.

Посилається на порушення п.12 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 в частині неповноти наданих нотаріусу документів, помилковість висновків про відсутність спору стосовно заборгованості, відсутність в товарній аграрній розписці підстави для її видачі позивачем, тобто відсутність зазначення основного зобов`язання, під забезпечення якого була видана ця розписка, а також відсутність у її тексті підтверджень отримання відповідних товарів від відповідача. Зазначає, що крім перевірки додержання нотаріусом формальних процедур, суд повинен з`ясувати чи мав позивач безспірну заборгованість перед відповідачем, чи відповідає її розмір зазначеному у виконавчому написі та чи не було невирішених спорів щодо такої заборгованості. З цього приводу вказує на фактичне існування спору щодо належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 11/02-4 від 11.02.2019, знаходження в теперішній час на розгляді Господарського суду Одеської області справи № 916/261/20, в якій ТОВ ГРОУ СІДС заявлено вимоги про стягнення з ПСП "Україна" заборгованості та штрафних санкцій за вищевказаним договором № 11/02-4. Посилається на отримання Кредитором продукції за вказаним договором неналежної якості та з порушенням строків та договорених обсягів.

Для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилається ще на одну підставу та вказує, що даний виконавчий напис є похідним від товарної аграрної розписки й відповідно зазначає про наявність передумов для визнання її недійсною в судовому порядку. В якості таких передумов додатково вказує на відсутність у розписці відомостей щодо підстав виникнення зобов`язань позивача перед відповідачем, невизначеність конкретної якості 650 тон зерна озимої пшениці та формули перерахунку кількості сільськогосподарської продукції у разі поставки сільгосппродукції іншої якості, відсутність відомостей стосовно того, з якої ціни сторони оцінили її вартість в 3250000 грн., а також значне (майже в три рази) перевищення вказаної суми над сумою заборгованості позивача за договором.

З цих та інших наведених у позовній заяві підстав просить позов задовольнити.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх.№2-2883/20 від 19.06.2020), у якій позивач просить:

- зупинити стягнення в межах виконавчого провадження ВП № 60799662, порушеного за постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2019, винесеного приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. з примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення з боржника - Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на користь стягувача - ТОВ "ГРОУ СІДС" 650 тон зерна озимої пшениці, вартістю 3250000 грн., шляхом передачі предмету застави: врожаю озимої пшениці, що вирощується на земельних ділянках, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території Каїрської сільської ради, який вчинено 04.12.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. та зареєстровано за № 11458, на підставі аграрної розписки, посвідченої цим нотаріусом 15.02.2019 за реєстровим № 1497;

- заборонити відповідачу - стягувачу (ТОВ ГРОУ СІДС код ЄДРПОУ 40884934) вчиняти будь-які дії з продажу (відчуження у будь-якій спосіб) предмету застави за аграрної товарної розписки, посвідченої 15.02.2019 за реєстровим № 1497 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В., а також іншим майном та грошовими коштами боржника ПСП "Україна", арештованим в межах виконавчого провадження ВП № 60799662, порушеного за постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2019, винесеною приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. з примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення з боржника - Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на користь стягувача - ТОВ "ГРОУ СІДС" 650 тон зерна озимої пшениці, вартістю 3250000 грн., шляхом передачі предмету застави: врожаю озимої пшениці, що вирощується на земельних ділянках, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території Каїрської сільської ради, який вчинено 04.12.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. та зареєстровано за № 11458, на підставі аграрної розписки, посвідченої цим нотаріусом 15.02.2019 за реєстровим № 1497.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказує на ті ж самі обставини що і в позовній заяві.

Додатково зазначає, що спірна аграрна товарна розписка має ознаки оспорюваного правочину та може бути визнана недійсною на підставі рішення суду, надає посилання на судову практику Верховного суду, Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, а також норми матеріального та процесуального права з наведених питань.

Вказує, що невжиття судом заходів забезпечення позову в даному випадку призведе до того, що відповідач в ході виконавчого провадження може заволодіти всім майном та грошовими коштами позивача, на яке безпідставно накладений арешт та частина якого вже відчужена, а інше майно виставляється на продаж, а також може перепродати це майно, що свідчить про те, що відповідач діє недобросовісно, зловживаючи своїми правами кредитора та намагається вчинити рейдерське захоплення боржника та довести його до банкрутства, що суперечить чинному законодавству, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та може завдати значної шкоди підприємству.

Також в обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник зазначає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, судом встановивлено наступне.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач 15.02.2019 видав відповідачу товарну аграрну розписку, яка була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1497. Позивач визначений в Розписці як Боржник, а відповідач як Кредитор.

У п.1 Розписки було встановлено безумовне зобов`язання Боржника за розпискою здійснити поставку 650 тон зерна озимої пшениці у термін до 01.08.2019. Відповідно до п.5, Боржник в забезпечення виконання зобов`язань, передбачених цією аграрною розпискою передав в заставу Кредитору майбутній врожай озимої пшениці з певних земельних ділянок. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 650 тон, що буде вирощена на вказаних земельних ділянках.

Відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок, визначають порядок їх реєстрації та спрямовані на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів регулюються Законом України Про аграрні розписки .

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що Товарна аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою.

В подальшому, 04.12.2019 приватний нотаріус вчинила виконавчий напис з посиланням на ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 7, 13 Закону України "Про аграрні розписки", п. 12 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, про стягнення з позивача на користь відповідача на підставі вищевказаної аграрної розписки 650 тон зерна озимої пшениці, вартістю 3250000 грн.. шляхом передачі предмету застави: врожаю озимої пшениці, що вирощується на земельних ділянках, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території Каїрської сільської ради:

5122781500:01:001:0333

5122781500:01:001:0332

5122781500:01:001:0001

5122781500:01:001:0004

5122781500:01:001:0010

5122781500:01:001:0009

5122781500:01:001:0421

5122781500:01:001:0501

5122781500:01:001:0035

5122781500:01:001:0343

5122781500:01:001:0377

5122781500:01:001:0325

5122781500:01:001:0013

5122781500:01:001:0342

5122781500:01:001:0327

5122781500:01:001:0326

5122781500:01:001:0155

5122781500:01:001:0152

5122781500:01:001:0344

5122781500:01:001:0341

5122781500:01:001:0448

5122781500:01:001:0503

5122781500:01:001:0011

5122781500:01:001:0527

5122781500:01:001:0282

5122781500:01:001:0349

5122781500:01:001:0340

5122781500:01:001:0433

5122781500:01:001:0012

5122781500:01:001:0488

5122781500:01:001:0492

5122781500:01:001:0509

5122781500:01:001:0331

5122781500:01:001:0489

5122781500:01:001:0378

5122781500:01:001:0447

5122781500:01:001:0458

після збирання врожаю всього зерна озимої пшениці боржника. У разі відсутності у боржника предмета застави в натурі, з урахуванням положень частини 3 статті 13 Закону України "Про аграрні розписки" стягнути з позивача на користь відповідача 3250000 грн. за рахунок іншого майна боржника, в тому числі (але не обмежуючись) грошовими коштами на вказану суму.

05.12.2019 приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. за зверненням відповідача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення в межах вказаного виконавчого провадження та шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії з відчуження предмету застави за аграрною товарною розпискою, а також іншим майном та грошовими коштами боржника, арештованим в межах виконавчого провадження.

Положеннями ст.136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

За приписами ст.137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

У відповідності до п.п. 2,4,5 ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 15 січня 2019 року у справі №915/870/18 вказує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявник посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом з цим, в обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач вказує на численні, на його думку, порушення чинного законодавства, яких припускались відповідач, приватний нотаріус та приватний виконавець.

На думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати ймовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів або унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що недійсність товарної аграрної розписки та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є встановленими фактами, а є предметом спору в цій справі. Тому посилання позивача на ці обставини у клопотанні про забезпечення позову суд вважає безпідставними. Так саме ставиться суд і до доводів заявника стосовно порушень з боку відповідача, приватного нотаріуса та приватного виконавця.

При цьому суд керується правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 917/137/19, а саме: Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову . Розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів є завданням такої стадії провадження як розгляд справи по суті.

Таким чином, розглядаючи заяву щодо забезпечення позову, суд значною мірою позбавлений можливості досліджувати докази та вчиняти інші дії, які діюче процесуальне законодавство пов`язує зі стадією розгляду справи по суті. Оскільки заявник наводить однакові доводи як в обґрунтування наданої заяви, так і в обґрунтування позову, то дослідження та з`ясування у повному обсязі з наданням правової оцінки доказів позивача, викладених у заяві про забезпечення позову, фактично означало б розгляд справи по суті з прийняттям процесуального документа, який би вже містив правову позицію суду стосовно всього спору, що є неприпустимим внаслідок порушення як вимог процесуального законодавства, так і загальних принципів змагальності сторін, доступності правосуддя для інших учасників судового процесу, права інших учасників судового процесу на участь в судових засіданнях, наданні заперечень тощо.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач під час подання позову самостійно визначає підстави та предмет позову а також коло осіб до яких він заявляє свої вимоги, що в свою чергу визначає предмет доказування по справі. При цьому питання щодо забезпечення позову не може підміняти собою сам позов та встановлену процедуру розгляду справи з урахуванням прав та обов`язків інших сторін.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов`язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами з метою захисту яких такий позов подано.

Дослідивши доводи заявника, суд вважає, що при зверненні до суду із даною заявою про забезпечення позову ним не було подано належних та допустимих в розумінні приписів ГПК України доказів наявності підстав, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем або іншими особами протиправних дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову. При цьому зупинення виконання виконавчого напису порушує законні права та інтереси відповідача та не спрямоване на реалізацію принципу ефективного судочинства.

Відтак, на думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати ймовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку, що саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання рішення суду, вірогідне порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача та спричинення значної шкоди позивачу не є доказом, на підставі якого суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову.

Суд зазначає, що в обґрунтування заяви не надано жодних доказів того, що відповідачем або приватним виконавцем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання майбутнього рішення суду або на ускладнення ефективного захисту прав позивача. При цьому примусові дії відкритого виконавчого провадження … які є належним та допустимим доказом активних дій відповідача, спрямованих на стягнення грошових коштів та відчуження майна, що матиме наслідком відсутність грошових коштів (незадовільний фінансовий стан) для виконання зобов`язань позивача перед контрагентами під час щоденної господарської діяльності за відсутності належних доказів у цій частині не є достатньою підставою для забезпечення позову, адже такий процесуальний інститут як забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії унеможливлює виконання, зокрема, приватним виконавцем, покладених на нього законодавством обов`язків, у зв`язку з чим для його застосування мають існувати реальні підтверджені доказово причини, а не лише прагнення позивача примусити відповідача зупинити стягнення за товарною аграрною розпискою, підстави та обставини укладення якої на теперішній час є предметом дослідження в межах провадження по цій справі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, господарський суд вважає заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про забезпечення позову необґрунтованою, у зв`язку з чим така заява не підлягає задоволенню.

Обов`язок доказування наявності підстав, визначених ст.136 ГПК України умовою вжиття судом заходів забезпечення позову, покладається згідно ст.74 ГПК України саме на заявника, який в даному випадку таких обставин не наводить та не надає будь-яких доказів їх існування.

Водночас суд відзначає, що інші викладені у заяві доводи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини (у справі "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (67514, Одеська обл., Лиманський район, село Каїри, вул. Нагірна, буд. 3 код ЄДРПОУ 30480758) про забезпечення позову (вх.№2-2883/20 від 19.06.2020) у справі № 916/1779/20 - відмовити.

Ухвала набрала чинності 22.06.20 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги з урахуванням положень п.4 розділу Х ГПК України .

Суддя Р.В. Волков