Рішення

від 16.06.2020 по справі 922/506/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/506/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Силка Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" (61124, Харківська обл., місто Харків, вул. Грозненська, буд. 34, кв. 57; ідент. код 39074409 )

про стягнення 5515,00 грн.

Учасники справи свої повноважних представників у судове засідання не направили.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Силка Андрій Миколайович, 20.02.2020 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" про стягнення заборгованості у розмірі 5515,00 грн., яка виникла у зв`язку неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом № Д-12112019-3 від 12 листопада 2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2020 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/506/20, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання на 24 березня 2020 р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2020 року, задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, судом було застосовано принцип "розумного строку" тривалості провадження, повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 922/506/20, призначене на 24.03.2020 о 10:00, не відбудеться та перепризначено проведення судового засідання у справі на 08.04.2020 р. об 11:00.

В призначене на 08.04.2020 судове засідання представники сторін не прибули, у зв`язку з чим було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи № 922/506/20 по суті до "12" травня 2020 р. о 10:30, про що постановлено відповідну ухвалу.

Приймаючи до уваги продовження Кабінетом міністрів України на всій території України карантину до 22 травня 2020, станом на 12.05.2020 р. суд прийшов до висновку про необхідність постановлення протокольної ухвали про оголошення перерви у судовому засіданні до 16.06.2020 р. о 10:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

При цьому суд керувався нормами п. 4 ч. 2 Прикінцевих положень ГПК України, згідно з яким процесуальні строки продовжуються на період карантину в силу закону та враховував принцип "розумного строку" тривалості провадження;

В призначене на 16.06.2020 судове засідання представники сторін повторно не прибули, яка представників сторін не була визначена обов`язковою. Разом з тим від останніх не надходило клопотань про відкладення розгляду справи та/або із зазначенням їхнього бажання бути присутніми у судовому засіданні та наведенням обставин, що перешкоджають розгляду справи по суті. Натомість сторонами чітко визначена правова позиція щодо предмету спору, викладена у заявах по суті спору, наданих/не наданих до матеріалів справи.

Зокрема правова позиція позивача викладена у позовній заяві.

Натомість, відповідача в порядку приписів ст. 120, 242 ГПК України належним чином було повідомлено про розгляд цієї справи в суді. Крім того додатково відповідача в особі директора П*ятак В.І, телефонограмою та ухвалою-повідомленням, отриманою останнім особисто 21.05.2020 р., повідомлено про призначення розгляду справи на 16.06.2020 р., проте відповідач свого представника не направив, відзив на позов не надав, підстави щодо неможливості розгляду справи по суті в цьому судовому засіданні не навів.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні справу, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

12 листопада 2019 року між Силкою Андрієм Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЗОН-ТРАНС", в особі директора П`ятак В.І. було укладено Договір про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом № Д-12112019-3, за умовами якого його предметом є взаємовідносини сторін, які виникають при плануванні, взаєморозрахунках і здійсненню перевезень вантажу автомобільним транспортом на території України, а також країн дальнього і ближнього зарубіжжя.

Відповідно до п.1.2. Договору, виконавець (позивач) на основі письмових заявок експедитора (відповідача) виконує перевезення вантажів власним автомобільним транспортом відповідно до умов цього Договору і Заявок, які є невід`ємною частиною Договору.

З п.2.1. Договору, вбачається, що в своїх відносинах сторони керуються умовами договору, заявки, а також нормами діючого законодавства України.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що транспортування (перевезення) і/або організація перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснюється виконавцем на підставі заявки, оформленої експедитором. Заявка направляється експедитором на адресу виконавця за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою і повинна містити наступну інформацію: маршрут, дату подачі транспорту під завантаження та вивантаження, час та місце завантаження і вивантаження вантажу, відомості про вантаж, що перевозиться, телефони контактних осіб, місце митного оформлення вантажу, вимоги до автомобіля, вартість послуг перевезення, а також інші відомості, необхідні для здійснення перевезення, відповідно до Договору. Заявка, передана факсимільним зв`язком або по електронній пошті, є офіційним підтвердженням до моменту отримання сторонами оригіналу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до заявки № 3-12112019-3 від 12.11.2019 року на перевезення автомобільним транспортом Турція - Україна, позивач, як перевізник, взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення вантаж у вигляді паллет з металом (п.2), маса/об`єм яких становить 2,3 тонн, 5 куб.м (п.З), згідно маршруту: 54300 - Київ (п.1) вантажовідправник AYTAV TAVUKCULUK EKIPMANLARI SANAYI VE TICARET , контактна особа в м. Стамбул (Туреччина) Мурад Алін (п.5); дата завантаження 13.11.2019 р. (п.4) ; місце митного оформлення - на вибір перевізника (п.9), місце розвантаження: м. Київ, вул. Малінська, 18 (п.12), місце митного очищення: м. Київ, вул. Малінська, 20 (п.13), сума фрахту на автомобіль становить 500 дол. США по НДУ на 12.11.2019 р. (п.14), наднормативний простій - 48/48.

Крім того, в п.10 даної заявки, що має назву Дата поставки , конкретно не вказано дату поставки, а зазначено лише цифру 0 , водієм автомобіля Renault , державний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_3 , вказано ОСОБА_2 , паспортні дані відсутні.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав зобов`язання з перевезення вантажу обумовленого сторонами у заявки № 3-12112019-3 від 12.11.2019 року, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 035322 від 21.11.2019 року (а.с. 19-20).

Позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок-фактуру № 74-19 від 27.11.2019, акт приймання-передачі наданих послуг на транспортне обслуговування від 27.11.2019 на сумі 12255,00 грн., що не спростовано відповідачем.

Крім того, в якості доказів часткової оплати наданих послуг з перевезення відповідачем, позивачем було надано докази перерахування позивачу грошових коштів у сумі 6740.00 грн. (а.с. 38)

Проте, як зазначає у позові позивач, відповідач не здійснив оплати перевезення у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість відповідача дорівнює 5515,00 грн.

При цьому позивач повідомляє, що відповідачем на адресу позивача, надіслано факсимільним зв`язком копію претензії директора ТОВ "Полтавська Горлиця", що була адресована відповідачу, а саме П`ятаку В.І. , директору ТОВ "Безон-Транс", з якої вбачається, що між ТОВ "Полтавська Горлиця" та ТОВ "Безон-Транс" 12.11.2019 року було підписано Заявку №3-12112019-3. За умовами вищевказаної Заявки, відповідач зобов`язався надати послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Сакарья (Туреччина) - Київ (Україна). Станом на 18.11.2019 року послуги не були надані. Перевізник надав послуги по перевезенню 27.11.2019 року, чим затримав виконання на 09 календарних днів. Відповідно ТОВ "Полтавська Горлиця" в свою чергу не виконала зобов`язання перед замовниками, чим понесла фінансові збитки, а тому провела розрахунок за надані послуги в сумі 6740 гривень 00 копійок.

23.01.2020 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1, яка була отримана відповідачем 28.01.2020 року, що підтверджується даними з офіційного сайту Укрпошта .

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за перевезення здійснене позивачем не сплатив, що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Відповідач правом своїм передбаченим ст. 165 ГПК України не скористався відзиву на позовну заяву не надав, у зв`язку з чим суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначено судом вище, відповідно до заявки № 3-12112019-3 від 12.11.2019 року на перевезення автомобільним транспортом Турція - Україна, позивач, як перевізник, здійснив перевезення вантажу у вигляді паллет з металом (п.2), маса/об`єм яких становить 2,3 тонн, 5 куб.м (п.З), згідно маршруту: м. Стамбул (Туреччина) - м. Київ, вул. Малінська, 18.

В наданій заявці сторонами узгоджено дату завантаження - 13.11.2019 року та вказано, що перевізник повинен з`явитись на місце завантаження до 9:00. Натомість дата поставки не вказана, а зазначено лише цифру 0 .Доказів того, що позивачем, як перевізником були порушені узгоджені сторонами умови щодо дотримання дати з`явлення до завантаження до матеріалів справи не надано.

Факт здійснення відповідного перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортної накладної CMR № 035322 від 21.11.2019.

В свою чергу, посилання на правовідносини між експедитором (відповідачем) та замовником перевезення не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено того, що перевізником були порушені зобов`язання взяті на підставі договору перевезення та порушені умови узгоджені перевізником та експедитором у відповідній заявці № 3-12112019-3 від 12.11.2019 року

Стаття 909 ЦК України регулює договір перевезення вантажу. Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Стаття 306 ГК України також передбачає перевезення вантажів як вид господарської діяльності. Так, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 307 ГК України регулює договір перевезення вантажу. Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором-заявкою на перевезення та здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (а.с. 19-20).

В той час як матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем виконаного позивачем перевезення вантажу або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача..

Як вже було зазначено, умовами заявки на перевезення вантажу було визначено вартість перевезення у розмірі 500,00 дол. США.

Як вже було зазначено, позивачем було направлено на адресу відповідача оригінали документів щодо необхідності оплати наданих послуг у розмірі 12550,00 грн. що не спростовано відповідачем.

Відповідач доказів оплати послуг перевезення вантажу у сумі 5515,00 грн. не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору-заявки на здійснення транспортного перевезення № З-12112019-3 від 12.11.2019, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 5515,00 грн. заборгованості за перевезення вантажу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 306, 307, 525, 526, 610, 612, 909 Цивільного кодексу України; статтями 193, 306, 307 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Безон-Транс" (61124, Харківська обл., місто Харків, вул. Грозненська, буд. 34, кв. 57; ідент. код 39074409) на користь Фізичної особи-підприємця Силки Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; р/р НОМЕР_4 , Волинське ГРУ АТ КБ "Приватбанк", МФО 303440, ІПН: НОМЕР_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) 5515,00 грн. заборгованості за договором про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом № Д-12112019-3 від 12 листопада 2019 року та заявки № З-12112019-3 від 12.11.2019 р., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України та п. 4 розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено "22" червня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков